Півзахисник харківського «Металіста» і збірної України Едмар розповів, чому йому довелося покинути табір національної команди.
– Травмувалися на тренуванні?
– Ні. Це пошкодження мене турбувала ще перед матчем з «Легією» у Лізі Європи. Якщо пам’ятаєте, я тоді теж пропустив кілька ігор. У Варшаві вийшов на десять хвилин і начебто відчував себе нормально. Але обстеження, проведене лікарями збірної, показало, що для повного відновлення потрібен час.
– Засмутилися?
– Звичайно! Адже Я дуже хотів зіграти з Люксембургом, допомогти команді. Взагалі з задоволенням приїжджаю в національну команду. Для мене виклик в збірну – це завжди позитивні емоції.
– Як головний тренер сприйняв новину про втрату ще одного гравця?
– Після обстеження я поговорив з Михайлом Івановичем, пояснив, що не зможу працювати в повну силу. Він мене зрозумів і вирішив відпустити відновлюватися в Харків. Тренер сказав, що поєдинок з Люксембургом дуже важливий, тому до нього повинні готуватися тільки ті, хто здоровий на сто відсотків.
– Не було жодної можливості відновитися до гри з Люксембургом?
– Коли їхав в збірну, дуже сподівався на позитивний розвиток подій. Але часу не вистачило, хоч я і проходив всі необхідні відновлювальні процедури.
– А що кажуть лікарі? Скільки потрібно часу?
– Мені ще потрібно чотири-п’ять днів, щоб «закачати» ногу. Лише після цього можна приступати до роботи в загальній групі.
– Не розглядався варіант пропустити матч з Люксембургом, але зіграти з Литвою?
– Ні. Напевно, тренер вирішив, що мені краще повністю відновитися. Тим більше що в обоймі збірної досить багато гравців, готових вийти на поле. Зараз кінець сезону, і якщо виходити на поле непідготовленим, є ймовірність тільки посилити пошкодження.
***
– Як проходила підготовка в перші дні збору?
– В принципі, якихось особливих нововведень в тренувальному процесі не було. Можу сказати, що всі хлопці приїхали в гарному настрої. Не було ніяких недомовок після недавніх матчів чемпіонату. Настрій перед Люксембургом позитивний і бойовий.
– Чому приділяли особливу увагу на тренуваннях?
– В першу чергу, відновлювали ігрові зв’язки. На тактичних заняттях проводили розбір попереднього матчу з Македонією. А сьогодні (розмова відбулася вчора ввечері. – прим. ред.) повинні були вивчати збірну Люксембургу.
– Під час відкритого тренування багато гравців збірної говорили, що звернули увагу на сильні сторони цієї команди ще при підготовці до матчів з Білоруссю і Македонією.
– Якщо чесно, я не можу сказати, що досконало їх вивчив люксембуржців за тим іграм. Все-таки тоді основний упор робився на те, як грають білоруси і македонці. До речі, в обох збірних виникли значні проблеми з Люксембургом. Це говорить про те, що нам належить грати проти серйозного суперника.
– Значить, можна не побоюватися недооцінки суперника?
– Ні. Настрій на Люксембург повинен бути максимальним. Ми вже втратили очки зі Словаччиною, тепер потрібно брати максимум.
***
– Знаєте, що Білорусь втретє потрапляє в кваліфікації чемпіонатів світу і Європи в одну групу з Люксембургом – і кожен раз втрачає з ним окуляри?
Це тільки підтверджує мої слова про те, що налаштовуватися на цю команду потрібно дуже серйозно. Повірте, ніхто не вважає Люксембург постачальником очок. До будь-якого суперника треба ставитися з повагою.
– Швидше за все, Люксембург зажене «автобус» у свою штрафну і буде думати тільки про оборону. Для нашої збірної це не стане проблемою?
– Мені складно судити, яким чином буде діяти суперник. Напевно, не варто очікувати, що він буде «сидіти» на своїй половині поля. Все-таки буде грати на своєму полі. Все опиниться в залежності від тактики, яку оберуть на гру наставники команд.
– З Люксембургом також не зіграє Тарас Степаненко. Потрібно побоюватися за центр півзахисту?
– Думаю, немає. У збірної достатньо гравців, здатних зіграти на цій позиції. Так що, думаю, все буде в порядку.
– Як загалом оціните турнірне становище в групі?
– Вважаю, що все на даний момент залежить від нас. Так, ми програли Словаччині, але їй також поступилася Іспанія. Якщо візьмемо «свої» очки і реванш у Словаччині плюс добре зіграємо з іспанцями, у нас з’являться хороші шанси зайняти одне з двох перших місць. Але для цього спершу треба обіграти нашого найближчого суперника.
***
– Наостанок поговоримо про клубні справи. Ви знали, що поєдинок з «Іллічівцем» став для вас 400-м у складах українських команд на найвищому рівні?
– Спасибі, що повідомили. 400 матчів – це хороший результат.
– А пам’ятаєте, коли зіграли свій перший матч в Україні?
– Звичайно. Дебютував у «Таврії»: у 2003 році ми грали з київським «Арсеналом». Оскільки наш стадіон був на реконструкції, зустріч відбулася в Севастополі. Ми виграли 1:0, а я забив переможний м’яч.
– «Таврію» тоді очолював Анатолій Заяєв?
– Так. Цей наставник дуже багато для мене зробив. Я завжди з теплотою згадую час, який провів у «Таврії» під його керівництвом.
– В Сімферополі ви також працювали під керівництвом Фоменко. Скажіть, він сильно змінився з тих пір?
– Мені здається, немає. Зараз, можливо, він став ще більш досвідченим. А так всі його риси і якості залишилися при ньому.
– А ви за ці роки сильно змінилися як гравець?
– (Посміхається). Думаю, так. Я став більш командним. Раніше сам намагався забити, обіграти суперника, а зараз, в першу чергу, хочу бути корисним для команди, кольори якої я захищаю.
– В останньому турі «Металіст» здобув довгоочікувану перемогу, перегравши «Іллічівець». Як вважаєте, цей матч може стати відправною точкою для підйому команди?
– Мені б дуже хотілося, щоб так і сталося. Останні роки «Металіст» боровся тільки за найвищі місця і, природно, наші нинішні невдачі вболівальники сприймають близько до серця. Після матчу з «Іллічівцем» ми поговорили з нашими фанами – сказали, що будемо робити все можливе, щоб повернутися на колишні позиції.
