Донецький «Шахтар» давно нагадує мені Cuculus canorus, нешкідливу з вигляду пташку зозулю, яка в процесі свого розмноження не дотримується ні одного з основоположних принципів мирного гніздування.
Протягом сезону розмноження кожна самка зозулі зносить близько 20 яєць вагою 3 грами – вони такої ж величини або трохи більші, ніж у дрібних горобиних, гнізда яких зазвичай і підкидаються майбутні нащадки. Зазвичай, побачивши зозулю у свого гнізда, дрібні птахи піднімають шум, намагаючись відігнати її геть.
На подложенное яйце пернаті реагують по-різному. Деякі, виявивши його, кидають гнізда навіть з повними кладками. Інші звивають нову підстилку, накривши кладку з яйцем зозулі, і приступають до відкладання яєць заново або просто викидає чуже яйце з гнізда. Проте багато видів птахів не помічають підроблення. Навіть у тих випадках, коли яйце зозулі різко відрізняється від решти кладки.
Першим в гнізді звичайно вилуплюється зозуленя – як правило, на 12-й день, потім на світ з’являються інші. Пташеня зозулі голий, але крупніше зведених сестер і братів, та й росте дуже швидко. На наступний день після вилуплення у нього проявляється рефлекс викидання – все, що знаходиться в гнізді, зозуленя намагається викинути.
Широко розставляє лапки і, опираючись головою об дно, він намагається підлізти під яйце або пташеня. Коли це йому вдається, зозуленя свої тілом відштовхує жертву і задкує до борту гнізда. Діставшись до стінки, він піднімається і різанні викидає те, що у нього на спині, через край.
Таким чином, протягом 3-4 днів зозуленя зазвичай позбувається «зведених». На 5-й день життя рефлекс кукушонка згасає і, якщо до того часу в гнізді пташенята залишаються інші, їм вже не загрожує небезпека бути викинутими. Але! Вцілілі пташенята птахів-господарів все одно виживають рідко: швидко зростаючий організм перехоплює всю їжу, принесену дорослими, а інші гинуть голодною смертю.
Прийомні батьки невпинно годують кукушонка навіть після того, як він залишає гніздо. Апетит у нього відмінний: від зорі до зорі, а часто і довше маленькі пташки тягають їжу величезному порівняно з ними подкидышу. Коли зозуленя досить підросте, «батькам» при годуванні доводиться вже засовувати голови глибоко в його широко відкритий зоб.
Після набуття самостійності зозуленята поодинці починають кочувати біля місць, де вивелися, поступово все далі віддаляючись від них…
До чого це я?
Сьогодні на офіційному сайті «Шахтаря» Тарас Степаненко та прес-служба клубу зовсім недвозначно звинуватили форварда «Дніпра» Ніколу Калініча в умисному нанесенні травми гравцю гірників. Так, пошкодження хавбека в недільній грі дійсно було болючим і кривавим, але мало воно неігровий, а тим більше зувмисний характер – ще велике питання!
Куди важливіше інше – чи мав право ще не відбув свою дискваліфікацію Степаненко грати у матчі з «Дніпром»? На думку більшості експертів і аналітиків, не заангажованих клубом «Шахтар», – відповідь однозначна. Не мав! Але зіграв, як виходив на поле і в попередній зустрічі з донецьким «Металургом», хоча, за його власним визнанням, вже тоді дивувався своєму потрапляння в «основу».
Тому при всій симпатії до футболіста збірної України Тарасу Степаненко, він став заручником підроблення, вчиненого його власним клубом, і саме тому мимоволі постраждав. На жаль, спрацювали закони Карми, незнання яких, як відомо, не вберігає від відповідальності.
Дай Бог Тарасу якнайшвидшого одужання і повернення в стрій – він дуже потрібен українському футболу! Мерзенність ж ситуації в тому, що «Шахтар», уподібнюючись Cuculus canorus, в даній ситуації використовує його для єдиної мети – як корм для своїх бразильських зозуленят.
Тренер «Шахтаря» Мірча Луческу ніколи не приховував, що йому куди приємніше працювати з бразильськими пташенятами. Він, як дбайливий учитель, дуже пишається кожним зі своїх вихованців-нащадків. Фернандіньо, Вілліан, Бернард, Дуглас Коста, Луїс Адріано, Фред – всі вони багатьом зобов’язані румунському «дядькові». А те, що грали в чемпіонаті України – так це епізод з гнізда.
Тепер, коли вони зміцніли, змужніли, виросли, откормились і стали фігурами в Лізі чемпіонів, гравцями збірної Бразилії, час віддалятися від став непотрібним донецького гнізда.
Здогадайтеся з трьох разів – яка доля у «Шахтарі» тих, хто вылуплен не з яйця зозулі? Таких, як Горобець, Бєлік, Коротецький, Чижов, Воловик, Кобін, Шуст, Кравченко, Чигринський…
Побажаємо ж Тарасу Степаненко утриматися в гнізді, яке він, мабуть, не без підстав вважає своїм!
