Після 25-ти все тільки починається. Такими словами Артем Кравець сміливо може охарактеризувати новий етап свого життя довжиною в п’ять місяців, за який він зумів завоювати (або повернути, кому як більше подобається) місце в стартовому складі київського «Динамо»…
…і стати одним з лідерів бомбардирської гонки чемпіонату України.
Зараз її важко збити з наміченого шляху. Навіть безглузде розсічення, отримане в останньому календарному матчі і поставило хрест на шансах зіграти за національну збірну України у найближчому поєдинку, не зломило Артема. З малоприємного епізоду в останньому турі першості і розпочалася наша бесіда.
– Артем, що сталося на 69-й хвилині матчу з «Карпатами»? Чи була можливість уникнути зіткнення з Микитою Бурдою?
– Я щойно вийшов на поле. Ми заробили штрафний, я відпасував Андрію Ярмоленку і відразу побіг у штрафний. Драгович пробив по воротах, м’яч летів прямо в мене, і була можливість переправити його у сітку. А Бурда якраз відходив від воріт, він, в принципі, не дотягувався до м’яча, і я думав, що він навіть не буде стрибати. Якби він так і зробив, я б зміг пробити, може, зумів би створити щось небезпечне. Але вийшло так, як вийшло: Микита потилицею зумів дістати м’яч, а я замість м’яча вдарив головою в його голову.
– Лікарі одразу заборонили повертатися на поле?
– Мені хотілося повернутися, я говорив їм про це, але розсічення було п’ять сантиметрів, його потрібно було зашивати. Прямо на стадіоні чергувала машина «швидкої», її лікарі і надали необхідну допомогу.
– Як зараз самопочуття?
– На наступний день їздив у лікарню на обстеження. Все ціле, ніяких пошкоджень кісток немає. Струсу мозку також немає, з оком все нормально. З’їздив до лікарів збірної України, яку раніше отримав виклик. Лікарі сказали, що до матчу з Люксембургом готуватися не можу.
– А як щодо наступного поєдинку з Литвою?
– Я б дуже хотів допомогти збірній в цій грі. Але все залежить від того, як буде спадати пухлина. Це відбувається не так швидко, як хотілося б. Якщо лікарі дозволять, я готовий приєднатися до національної команди.
– Якщо заглянути далі, є надія, що ваша готовність буде близька до оптимальної до найближчого туру чемпіонату України?
– Дуже на це розраховую, тим більше що шви повинні зняти вже в цей понеділок.
– Ви вже не в перший раз отримуєте травму після виклику в збірну. Перед виходом на заміну у зустрічі з «Карпатами» передчуття не мучили?
– Чесно кажучи, коли ти весь на нервах на лаві запасних, і тренер тебе кличе для виходу на поле, про забобони ніяк не замислюєшся. Це збіг, і нічого більше. Збірна нікуди не дінеться, тут все залежить тільки від мене і від мого рівня гри за «Динамо».
– Після перемог над колективами з лідируючої групи втрачати очки з аутсайдером було прикро?
– У цьому матчі ми доклали для перемоги всі сили. Важко було пройти насичену оборону «Карпат», цій команді не просто забити, що показали два наші поєдинки в Кубку України. Була надія, коли «Динамо» залишилася вдесятьох, а потім і вдев’ятьох, що «зелено-білі» підуть вперед, а наші швидкі Ярмоленко, Беланда і Ленс зможуть зловити їх на контратаці. Але навіть маючи перевагу в два гравці, суперник все одно більше думав про захист своїх воріт.
– У нинішньому сезоні «динамівці» перемогли три кращі команди минулої першості. Яку гру вважаєте взірцевою з точки зору її якості?
– У чемпіонаті ми виступаємо досить рівно, без провалів. Була невдача, коли втрачали очки у домашніх поєдинках, а виділити можу зустрічі з «Шахтарем» і «Дніпром». І в захисті, і в атаці ми діяли грамотно. Але зациклюватися на пройденому не варто, краще дивитися вперед. Зараз нам потрібно утриматися на першому місці, нікому його не віддавши до кінця першості.
– Артеме, ви знаєте, хто з гравців «Динамо» і коли в останній раз ставав кращим бомбардиром чемпіонату України?
– Може, Артем Мілевський, коли багато забивав?
– Вірно, це було п’ять сезонів тому. Поставили мету повторити досягнення тезки, вписавши в історію і своє прізвище?
– Мета поставлена перед командою – стати чемпіоном України. Тільки при такому розкладі мені буде приємно забити більше всіх.
– Вболівальники захлинаючись твердять, що зараз Кравець повернув форму весни 2009 року. Можете порівняти свої нинішні ігрові кондиції і кондиції п’ятирічної давності?
– Я вже говорив, що навесні 2009 року моя гра була далеко не ідеальною. Сталося збіг багатьох обставин, мені вдалося забити два м’ячі «Валенсії», після яких всі розмови і почалися. Зараз я відчуваю себе чудово фізично і психологічно. Напевно, набрав свою кращу форму за всю футбольну кар’єру.
– У 2009 році ви конкурували за місце в складі з Мілевським і Бангурою, зараз – з Мбокані і Теодорчиком. Хто з нападників, з якими доводилося грати разом, справив сильне враження?
– Запам’яталося час, проведений з Андрієм Шевченком. Це зірка світового футболу, приклад гравця високого класу. Вчитися потрібно завжди намагатися брати в інших найкраще. Добре, що в «Динамо» запрошують тільки форвардів топ-рівня, у кожного з яких можна перейняти щось корисне.
– Резо Чохонелідзе якось зазначив, що з бігу кращі показники в команді у Кравця. Це на короткі або довгі дистанції, і хто головний конкурент?
– В принципі, у мене ніколи не було проблем зі здачею тестів на будь-які дистанції. На 30-ти метрах мене на соті частки секунди випереджає Влад Калитвинцев. Високі показники також у Андрія Ярмоленка та Андрія Цурікова. Вважаю, у нас зараз підібралася швидкісна команда, це можна помітити не тільки за результатами тестів, але і під час матчів.
– Напевно, багато людей, які вас критикували в останні роки, сьогодні готові взяти свої слова назад. Відчуваєте зараз до себе іншого ставлення?
– Мені складно відповісти на це питання. Я намагаюся виконувати свою роботу і не думати про інші речі. Тренер динамівської академії говорив, що мені потрібно купувати якості лідера, показувати характер. У цьому напрямку зараз і працюю – хочу стати лідером «Динамо»!
