Поки ми з вами пережовуємо «казус Степаненко», члени Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ намагаються втягнути всіх нас у черговий скандал, створивши «казус Калініча». КДК в черговий раз грубо порушує регламентуючі документи, взявши у виробництво епізод, який не входить в його компетенцію.
Нагадаю, що на 43-й хвилині матчу «Шахтар» – «Дніпро» Калініч в єдиноборстві з Степаненко, обхватившим суперника двома руками, спробував вирватися і ліктем потрапив в обличчя захиснику. Арбітр Анатолій Абдула зафіксував фол з боку гірника, дніпряни швидко розіграли м’яч, але рефері зупинив гру, дозволив вийти на поле лікарям, і ті, надавши допомогу футболістові гірників, у якого було розсічення на обличчі, відвезли його з газону.
Поєдинок відновився розіграшем спірного м’яча, і, таким чином, епізод жодною мірою не підпадає під визначення «залишився без уваги офіційних осіб». Адже тільки в цьому випадку його міг би розглядати КДК. (Чому рефері прийняв саме таке рішення – це вже питання до комітету арбітрів, який, як відомо, очолює добре знайомий «Шахтарю» Василь Мельничук. Саме там відповідають за якість підготовки суддів.)
Пізніше з’ясувалося, що Степаненко отримав серйозне розсічення і змушений буде пропустити кілька матчів збірної і клубу. «Рефері не лікар, щоб визначати тяжкість ушкодження», – так любить повторювати один з найвідоміших суддів в історії футболу П’єрлуїджі Колліна, який курирує українських арбітрів.
Тим не менш на офіційному сайті ФК «Шахтар» з’явилося повідомлення, в якому, серед іншого, говориться: «Добре, припустимо, в цьому зовсім не простому ігровому епізоді суддя міг з ходу і не розібратися. Але практика винесення рішень про покарання постфактум за результатами перегляду запису матчу – звичайна практика. Наприклад, зовсім недавній випадок, коли на три матчі був відсторонений від ігор той же Степаненко за лайливе звернення до асистентові головного судді, широко обговорювалося футбольною громадськістю».
В тому, що автор (або колектив авторів), що писав це звернення, не відкривав ні регламент, ні дисциплінарні правила, сумнівів не виникає. Але він міг би в такому випадку звернутися до колишнього заступника генерального директора клубу, нині перебрався в Будинок футболу. Той, посилаючись на статті та пункти, напевно б дохідливо пояснив, чому був покараний Степаненко і чому не можна повертатися до покарання Калініча.
Але якщо емоції (нехай і суперечать регламентним документам) співробітників ФК «Шахтар» ще можна зрозуміти, то чому їм піддалися члени КДК? На якій підставі вони повернулися до того єдиноборству на своєму засіданні 14 листопада? Правда, міцно опростоволосившись на « казус Степаненко», на цей раз рубати з плеча не стали. «У зв’язку з необхідністю отримання додаткових пояснень від арбітра матчу та комітету арбітрів розгляд даного питання може бути продовжено на наступному засіданні», – йдеться у скупому повідомленні на офіційному сайті ФФУ.
Втім, логіка в діях членів КДК все ж є. Адже хоч скільки-небудь законну підставу розглядати цей епізод КДК, на мій погляд, отримає тільки в разі, якщо рефері поєдинку Анатолій Абдула власноруч напише, що він перебував у неадекватному стані і тому приймав відповідні рішення. Чи піде на це один з кращих арбітрів країни? Сумніваюся. У такому разі зупинить хтось борців за справедливість з КДК на цей раз? Або їм знову, як і з «казусом Степаненко», за влучним висловом одного з топ-керівників федерації, дозволять безкарно «накласти купу» у Будинку футболу?
Тепер дозвольте знову повернутися до перерваного покаранню Степаненко. Якщо раптом хтось пропустив цю казкову ситуацію, нагадаю, що гравець отримав три матчі дискваліфікації, відсидів два з них і… вийшов на поле. З благословення КДК і під оплески Прем’єр-ліги, де забули, що за виконання злочинних наказів випливає таке ж покарання, як і за самі накази. Адже дострокове поява Степаненко на поле категорично суперечить окремим статтям регламенту та дисциплінарних правил!
Правда, і в КДК, і в Прем’єр-лізі чомусь не залишають спроб переконати всіх, що чорне-це біле. Доведеться згадувати історію, яка мала місце рік тому. В листопаді 2013 року в поєдинку 15-го туру «Металург» Д- «Дніпро» нападник гостей Роман Зозуля під завісу гри з інтервалом у кілька хвилин отримав дві жовті картки і, залишаючи поле, спересердя копнув мікрофон, що стояв біля бровки. Видалення за повторне попередження обійшлося футболісту один матч дискваліфікації, агресивна поведінка (так було оцінено єдиноборство з мікрофоном) -ще два. Разом Зозулі було наказано пропустити три поєдинки.
У наступному, 16-му турі «Дніпро» повинен був грати з ще де-юре існували «Арсеналом». На той матч навіть були призначені арбітри, але сама зустріч в підсумку не відбулася. Згідно регламентувальних документів, в залік дискваліфікації ідуть тільки «реально відбулися матчі». Тому Зозулі належало пропустити матчі 17-го,18-го і 19-го турів. Перші два відбулися восени, з останнього повинна була початися весняна частина чемпіонату.
Але через революційних подій в країні поновлення першості перенесли на більш пізній термін, а потім в результаті лихий комбінації Прем’єр-ліги вирішили почати другу частину турніру з 21-го туру, перенісши поєдинки 19-го і 20-го ігрових днів. Так от, як ви думаєте, яку гру пропустив Зозуля? За аналогією з «казусом Степаненко», це повинен був бути поєдинок 19-го туру, який відбувся у квітні. Так адже? Тоді чому третім матчем для Зозулі став поєдинок 21-го туру – третій поспіль у змаганнях під егідою ФФУ? Тільки лише тому, що саме так наказує закон. І підказує здоровий глузд.
Чому до останнього не прислухалися, коли народжували «казус Степаненко», – питання без відповіді. Поки без відповіді, тому що такі кричущі порушення з рук сходити не повинні.
До речі, якщо хтось раптом захоче зайнятися демагогією і підвести юридичну базу, що дозволяє вступати з Зозулею і Степаненко абсолютно по-різному, заодно нехай пояснить, чому півзахисник «Таврії» Станіслав Причиненко, віддалений у 17-му турі минулого чемпіонату за небезпечну атаку суперника і отримав в результаті два матчі дискваліфікації, не пропустив 18-й і 19-й тури (як повинно було бути згідно «казусу Степаненко»), а 18-й і 21-й (як належить за законом).
Втім, на більшість з поставлених вище запитань-відповідей немає тільки на перший погляд. Своїми діями КДК, як і вся федерація, змушує все частіше і частіше повторювати – коли ж це все закінчиться? Найбільш точну відповідь на це питання цілком може дати Анатолій Коньков на конгресі, який відбудеться через місяць. Адже навряд чи він захоче повторити долю свого головного покровителя під час зведення на футбольний трон. Хоча, можливо, щось проясниться та після Виконкому ФФУ, який пройде в Києві в середу. Правда, на це надії набагато менше…
