Сьогодні в Будинку футболу відбудеться засідання виконкому національної федерації, одним із головних питань порядку денного якого повинна, з нашої точки зору, стати ситуація з «Карпатами», які ще до екватора чемпіонату позбавлені дев’яти очок.
Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ, який застосував цю санкцію, звичайно, може послатися на об’єктивні, на його погляд, обставини: «Карпати» були неодноразово попереджені про вердикт Палати з вирішення спорів у справі македонського голкіпера Мартіна Богатінова, але клуб ігнорував ці посили, але…
У юристів, причому з кожного боку, вже знаходиться ще знайдеться маса аргументів на свою користь, які будуть підкріплені залізними регламентуючими документами. Однак дайте відповідь мені на запитання: хто грає в футбол? Нормальні люди відразу скажуть, що головні дійові особи – футболісти і тренери. Наступний питання: для кого грають? Правильно, для вболівальників. У двох цих сентенціях ви десь зустріли слова «чиновники», «юристи», «документи»? Немає. Так чому ж мають страждати справжні творці дійства з-за того, що хтось пішов на принцип?
Припустимо, КДК – це орган по суті своїй караючий. Але їм-то така потужна організація під солідною вивіскою під назвою Федерація футболу України не обмежується. Є інстанції з набагато більшими повноваженнями, зобов’язані працювати на розвиток виду спорту. Тобто знаходити більше творчих шляхів вирішення проблеми, а не обмежуватися покараннями. До складових правильної політики відноситься попередження конфліктів, найменш болючий вихід з них та неприпустимості подібного в майбутньому.
А що ми маємо на даний момент? Цю фразу виголошував злодійкуватих директор бази в незабутньому фільмі Леоніда Гайдая «Операція «И» та інші пригоди Шурика». І не можна відповісти словами Боягуза: «Не ми, а ви». Тому що кабінетна війна (інакше і не назвеш) стосується всіх нас або принаймні тих, хто бажає українському футболу нормального життя.
Так от: ми маємо побудова двох барикад, на яких відповідальні особи пускають один в одного юридичні стріли. Між добротно спорудженими фортифікаціями перебувають футболісти і вболівальники, яких недолетающие снаряди і ранять. «Карпати» зараз мають нуль очок, хоча на практиці здобули дві перемоги і три матчі завершили внічию. Цікава арифметика? Дуже. Але разом з тим сумна. Футболісти забивали голи, а вони виявилися марними. Вболівальники витратили емоції, а почуття радості теж пішло в нікуди.
Є президент, віце-президенти, глава прем’єр-ліги, члени виконкому…
В першу чергу вони повинні вести конструктивні переговори з власником «Карпат». І пункти регламенту використовувати не як єдина зброя, в даному випадку – караючий меч. Допускаю, що шефи львівського клубу теж неправі, проте керівництво федерації обрані (на це теж акцентую) люди, щоб, висловлюючись мовою чиновників, координувати та оптимізувати процес розвитку галузі, тобто не обмежувати свої функції лише формулою «страчувати або милувати».
Чую голоси протесту: якщо з одним піти шляхом переговорів, інші теж почнуть ігнорувати рішення. А от для цього і потрібно вести кропітку цілеспрямовану роботу – щоб клуби виконували, а не порушували приписи прийнятих у федерації футбольних законів. Розумію, що це дуже важко, але в стратегічній перспективі дотримання загальної дисципліни, коли все йде не з-під палиці, а завдяки розумінню додатка сил на процвітання загальної справи.
Так що дуже б хотілося, щоб нам пояснили, як в майбутньому «Карпати» та інші наші команди не будуть втрачати очки з-за недотримання правил гри на полі та за його межами.
