Свіжа новина з табору «Шахтаря»Тарас Степаненко повністю оговтався від пошкодження, отриманого в матчі з «Дніпром», і готується до п’ятничного поєдинку з «Карпатами». Тобто готується разом з донецьким клубом, при потуранні (або при сприянні?) Федерації футболу України та Прем’єр-ліги знову свідомо порушити регламент змагань…
…посилюючи плутанину навколо юридичного казусу, названого його прізвищем.
Як тільки одужав, на щастя, гравець вийде на поле львівського стадіону «Україна», у господарів з’явиться формальний привід опротестувати підсумок поєдинку. Про можливість подібного «позову» гірникам недвозначно натякнув перед зустріччю попереднього туру «Дніпро». А ще через тиждень аналогічне право апелювати до букви закону отримає і запорізький «Металург». Якщо, звичайно, Степаненко не схлопочет червону картку. Або, не дай бог, не отримає нову травму.
Розсічення брови Тараса днепрянином Ніколою Калінічем обговорювалося в площинах дії найрізноманітніших законів – футбольних правил і Регламенту, законів фізики і законів карми. Свідки зіткнення розділилися на два табори. Одні стверджують, що руху форварда – природні, і Степаненко, регбийному «навис» на суперника, сам нарвався. Інші вбачають у діях хорвата навмисність і злий умисел, вимагаючи для нього суворої кари.
Погоджуючись з доводами перших і замислюючись про «вищої справедливості», наказавшей двічі порушника з «Шахтаря», ризикую бути звинуваченим у злісному цинізмі другими. Усвідомлюючи, що істина – десь посередині, все ж зауважу, що останнім часом партію пропащих циніків виконують саме ті, хто голосніше за інших закликає «тримати злодія» і слідувати законам. «І ці люди забороняють мені колупатися в носі!» – сказав Вовочка, побачивши через замкову щілину, як батьки займаються сексом…
«Шахтар» досить саркастично відреагував на відкритий лист з Дніпропетровська, в якому вказується на грубі порушення регламенту, викликані «виборчої» дискваліфікацією Степаненко. Мовляв, суперник нас боїться і тому всіляко намагається вивести з рівноваги. Негідно, мовляв, такому шановному клубу, як «Дніпро», опускатися до дрібних капостей. Однак по гарячих слідах поєдинку, достроково і, на жаль, криваво завершився для нелегітимного півзахисника, епістолярний шедевр видали на-гора вже самі «чорно-помаранчеві». Один з лейтмотивів їх офіційної позиції: «Якщо вважати дії Калініча непредумышленными, то порушуються всі закони: і фізики, і УЄФА».
Сам потерпілий висловив надію на те, що «відповідні органи розглянуть цей епізод»: «Нещодавно я отримав дискваліфікацію, була велика дискусія з цього приводу. Цікаво, як розглянуть нинішній момент і яке винесуть рішення. Буду уважно за цим стежити…» На відміну від одкровень про несподіване навіть для самого гравця допуск до поєдинку з донецьким «Металургом», над цим спічем Степаненко явно попрацювали відповідальні особи в його клубі. Але спроба перейти з оборони в наступ вийшла майже настільки ж непереконливою, як зворотний процес – у підопічних Мірчі Луческу на футбольному полі, при зустрічі з не менш досвідченим опонентом.
Геть відвикнувши заглядати в святці за час свого беззастережного домінування в грі, турнірній таблиці і владних футбольних кабінетах, представники «Шахтаря» знову поставили у незручне становище своїх союзників з ФФУ та її Контрольно-дисциплінарного комітету. Втім, порушенням більше, порушенням менше – яка різниця! Папір все стерпить, мабуть, підказує їм за інерцією колективний розум. А піпл – схаває. Особливо – при відповідній обробці.
Близькі до гірницькому клубу ЗМІ вустами своїх провідних експертів і «експертів» вже ведуть довірливого глядача і читача убік від суті проблеми, вдаючись до відточеному моралізування. Калініч – не вибачився! Ай-яй-яй… Ату його. А заодно і весь «Дніпро», і суддів, які пропускають такі звірячі напади на гравців чемпіона, ату пасивний КДК, ату львівських уболівальників, які не забезпечують належних комфорту і підтримки на домашніх матчах «Шахтаря». Отже висновок: нас тут не люблять, нам тут не раді.
Любов і нелюбов – поняття тонкі. Думки з цього приводу, що визрівають на тлі ситуації в країні і, зокрема, у вітчизняному футболі, гідні окремого матеріалу. Так і в кількох попередніх вже були. Але зараз – про більш приземлене. Вимагаючи вибачень від Калініча, гірникам непогано б і загату з своїх «колод в оці» подрастащить. Просив вибачення Мірча Луческу за відмову потиснути після матчу руку своєму візаві Олександру Севидову? Чи, може, керівники донеччан покаялися в тому, що у випадку з Луїсом Адріано використовували збірну України як розмінну монету для індульгенції? Або Алекс Тейшейра виправдався після того, як запустив м’ячем у вболівальників? Не кажу вже про традиційно хамське відношення гравців «Шахтаря» до арбітрів, симуляції і провокації, брудних порушення під внеигровых епізодах. Один тільки «задушливий прийом» Срни в сутичці-2012 з дніпропетровцем Мандзюком чого вартий…
Донецький клуб пройшов довгий і тернистий шлях до вершин українського футболу. Ще ніколи у своїй історії гірники не досягали таких висот, як на нинішньому етапі. До хорошого звикаєш швидко. Вырвавшимся «в князі», звичайно ж, хотілося, щоб їх тріумф затягнувся надовго, краще – назавжди. Дехто у подібну перспективу навіть остаточно повірив, забувши про діалектиці, історії, філософії, значною мірою – моралі. І тепер фізику доводиться згадувати не тільки у відкритих листах.
Чим вище виліз – тим болючіше падати. Ця залежність пояснюється законами Ньютона, як і механіка рухів Калініча в протиборстві з Степаненко. Намагатися ігнорувати непорушні правила взаємодії в матеріальному світі – не тільки нерозумно, а й небезпечно. Так само, як підміняти законність і порядок казуїстикою і демагогією.
