Міцно засіли в голові зі школярської лавки рядки жваво матеріалізувалися разом з несподіваній взимку. І наставникам претендентів на нагороди довелося думати не тільки над готовністю підопічних бадьоро накотити на фініш…
…але і вірити в їх морозостійкість. З останнім якістю не обійшлося без формених чудес.
без автобуса – суцільна зупинка
Після відходу із запорізького «Металурга» Олега Тарана від його наступника тільки й чути, що головним для команди є спроба грати у футбол. Розуміючи, що не з бейсболом маємо справу, поспішаю з уточненнями. Грати «Металург» намагався і при колишньому тренерові. Тим більше, з Тараном по-іншому не буває. А якщо мати на увазі відкриту гру з вольностями так експромтами, то з «Шахтарем» так не можна навіть в Лізі чемпіонів.
Всі пам’ятають, чим справа закінчилася для БАТІ в рідному Борисові, а потім і у Львові. У цьому сенсі спадкоємці славних січовиків трималися довше. А потім підсіли і Марлос витончено покликав партнерів на полювання.
Наставник переможців Луческу, ясна річ, похвалив господарів за змістовну гру. Так у румунського містера завжди буває з переможеними його команді начисто. Але справедливості заради визнати повинні всі: цілющий холод благотворно вплинув на бразильську групу атаки.
Так що вони! Як з’ясувалося при огляді поваленої «Зорі» ще одного бразильця точно не вистачало буревій і підбадьорливого морозцю. Дивись, Жажа міг замахнутися і на звання кращого голеадора Ліги Європи. А так Ігор Рахаєв лише кинув щось схоже на епітафію: «Коельо набрав форму перед міжсезонням….»
Про «Металісті», доля якого тривожна і не зрозуміла, я згадав у скороминущої зв’язку з головною темою розповіді. А ось лідер Прем’єр-ліги складно добирався до Полтави і справді назустріч стихії. Але, як з’ясувалося, динамівським виртуозам все одно з ким грати і на чому.
Як нещодавно на «дніпро арені»
За визнанням Василя Сачко його «Ворскла» трималася за ігрову дисципліну лише до перерви. Самої гри, як такої, полтавчанам продемонструвати не судилося. Епізодично смикався попереду лише Громов, а Баранник і Турсунов розчинилися в морозному мареві.
Незважаючи на значну різницю в атмосфері, згадався візит команди Сергія Ребнова на «Дніпро-Арену». І справа не тільки в повному збігу з підсумковими цифрами на табло.
Нинішнє «Динамо» швидко вицілює больові точки і невпевненість окремих гравців-суперників. У «Ворскли» дійсно не вийшло закрити фланги, а при наявності там Ленса і Ярмоленко це вбивчо.
А тут ще й явний конголезець скучив за української зими. Слідом за Ярмоленка Мбокані здорово показав своєму колезі Кравцю, що перед воротами шкідливо хвилюватися. Причому, зробив двічі і різним зброєю форварда.
На жаль, Артем ступив на сніжок, коли його одноклубники вже переситилися і стали просто чекати помилок «Ворскли». Але ступінь деморалізації полтавчан була такою, що навіть про гол престижу господарі не думали.
Спостерігаючи нинішню ходу «Динамо» в завтрашній день легко помітити відсутність шаблонів. Велозу змінює на фланзі Ленса і починає першу гольову атаку. Потім Ярмоленко легко запускає вже по своєму краю Данило Сілва і Мбокані завершує голом-трюком…
Виходить, як у боксера постійно змінює стійки. В результаті суперник отримує разючий удар, який не здатний передбачити.
дві одиниці при мінус одинадцять
Немає сумнівів, що гравці «Дніпра» знову хотіли злетіти орлами. Не дарма ж вони так махали «крилами»… Біда що для команди Маркевича все почалося з очевидною неприємності. Діагональ від Чечера тяглася в хрусткому повітрі цілу вічність. А попало м’яч впасти в зону відповідальності Лучкевича, який в опору Корвальо не надав. Можливо Дуглас такого б не допустив, але в підсумку, заметавшись, він не встиг ніде. Мораєс ж видав для Бойка чистий більярд…
Настільки докладний опис матчеобразующего епізоду корисно і з точки зору психологічного підтексту. Деякі фахівці ще до матчу побоювалися психологічної ями, приготовленої дніпрянам після Мілана. А тут ще впевнені перемоги конкурентів в голові влаштувалися теж міцно.
На щастя, явних обрисів котловану особисто я не виявив. «Дніпро» впевнено відповів на ляпаса від Мораєса успіхом заборгував «пенальтиста». Відрадно, що асистував Коноплянці, швидко подолав і свою психологічну травму Лучкевич.
І далі по ходу гри команда Мирона Маркевича мчала вперед, втративши чимало можливостей засмутити Бандуру. Іноді ситуація виходила за межі футболу. Хворобливих стиків при-11оС вистачало з обох сторін. Запам’яталася кров Чечера від руки Селезньова і мат того ж Євгена слідом заваленого ним же Нельсона. А ось заведеній на весь механізм Зозулі була уготована доля пащу на рідний газон від долоні Дугласа (?!).
Щиро шкода, що цю шалену енергію не вдалося втілити в мирні цілі. Обидва форварда змусили шкодувати про дискваліфікацію Калініча. Хоча Нікола в таких критичних умовах міг відзначитися і гірше. І не тільки на гольовому терені.
Зате є судження, що не вимагає ворожіння. Всі спроби Маркевича підсилити гру ні до чого не привели. Хоча потуги воскресили в пам’яті Хуанде Рамоса. Бруно Гама замінив захисника Влада, Чеберячко змістили на фланг в оборону, явили Шахова… В результаті стало тільки гірше.
У сухому залишку вийшло: все в «Дніпрі» залежить від успішності його лідерів. Правда, наполегливо пробують себе в ролі голеадора Дуглас, але поки ще треба потренуватися.
Як не крути, втрата ще одних важливих очок на «Дніпро Арені» вже історія. Але смуток, судячи з бадьорим запевненням самих дніпрян, їх не переслідує. Напевно, вони збираються красиво завершити сезон перемогою над французами. Хоч би вони повинні замерзнути?!
