Всупереч спростувань наростаючий ком повідомлень про те, що президент федерації футболу України незабаром покине свою посаду, багато хто з нас сприймають, як належне.
І тут навіть справа не в проблемах зі здоров’ям, причини невдоволення роботою Анатолія Конькова куди глибше. За два роки роботи в федерації Анатолій Дмитрович встиг не тільки «зіпсувати повітря» в Будинку футболу, але і завалити парочку важливих справ і влипнути в безліч неприємностей. «Обозреватель» нагадує, чому четвертий за рахунком президент ФФУ так і не заслужив поваги в українському футбольному суспільстві.
ПОСУНЬТЕСЬ, Я ВІД ГАРАНТА
Вже сама поява Конькова у влади багатьом не сподобалося. Ставленик Януковича, він виринув буквально нізвідки за кілька місяців став формально головною людиною в нашому футболі, змінивши Григорія Суркіса. Екс-президент «Динамо» в якості глави ФФУ 12 років піднімав престиж країни, і планка після Євро-2012 була піднята високо. На безальтернативних виборах Ковзанів впевнено переміг («за» 132 голоси з 133) і оголосив, що його головна мета – відродження масового футболу. Втім, явна донецька «прописка» нового президента і шлейф минулих «досягнень» в якості тренера і менеджера, викликали сумнів у його незалежності і компетентності.
ЯК АНАТОЛІЙ ДМИТРОВИЧ ТРЕНЕРА ШУКАВ
Вже перший справжній виклик новий президент провалив. Коли восени 2012-го треба було терміново шукати нового тренера для збірної, і Коньков скоріше імітував пошуки, ніж працював. Про що можна говорити, якщо людина, який очолював комітет з пошуку тренера Михайло Фоменко сам у результаті збірну і очолив. А обіцянки Конькова запросити Харрі Реднаппа і навіть Андрія Шевченка викликали лише посмішку. Як саме шукав тренера Ковзанів, дотепно описали на фейковом твіттері Євгена Коноплянки «Він (Ковзанів – прим автора) коли напивається, всім це пропонує».
КОМАНДА «ОДНОДУМЦІВ»
Складалося враження, що Конькова відразу ж початок підставляти його оточення. Спочатку проти нього збунтувалася частина технічного департаменту ФФУ. Мовляв, президент не самостійна фігура, а справами управляють, так звані, «смотрящіє» від колишньої влади. Потім на поверхню виплеснулися напружені відносини між Коньковим і його заступниками Анатолієм Поповим і Віталієм Даніловим. Після Евромайдана Попов і Данилов спробували змістити Конькова і пішла хвиля компромату на президента ФФУ. При цьому Попов навіть порівняв Конькова з лівійським диктатором Каддафі. Президент все заперечував і пригрозив подати позови в суд і запустити у відповідь, наявний у нього компромат на Попова і Данилова.
КРАВ АБО НЕ КРАВ?
Базою для звинувачень Конькова стали кадри і фінанси. За словами його заступників, глава ФФУ збільшив штат працівників федерації за рахунок «своїх» людей. Зрозуміло, що їх професійні якості враховувалися в останню чергу. На додачу президенту інкримінували розтрату бюджетних грошей на закордонні відрядження. Коли ж восени конфлікт всередині федерації затих, і справу про взаємних звинуваченнях спустили на гальмах, в бій пішов гендир «Карпат» Ігор Дедишин. Він звинуватив керівництво ФФУ в корупції і подвійних стандартах. Правда, і тут гучні заяви лише струсонули повітря – жодних доказів Дедишин не пред’явив.
СКАНДАЛ ЗА СКАНДАЛОМ
Якщо корупційні схеми президента ФФУ ще потрібно довести, то його некомпетентність у багатьох питаннях очевидна. Скажімо, саме завдяки бездіяльності ФФУ зникли два клуби елітного дивізіону – «Кривбас» і «Арсенал». Або інший приклад. Коньков стверджував, що особисто врегулює ситуацію навколо відбіркового матчу ЧС-2014 Україна – Польща, але в підсумку скасувати санкції і повернути глядачів на цю гру вдалося лише з допомогою Григорія Суркіса. Вже в цьому році Ковзанів ледь не зірвав контрольний матч проти збірної США. Далі була відмова від тендеру на Євро-2020, ледь не проведений без глядачів фінал Кубка України, плутанина з форматом та кількістю учасників сезону-2014/15 і заморожування будівництва манежу для збірних у Вишгороді. У кожному з випадків Ковзанів «плавав» у суті справи і діяв незграбно.
КРИМ ЯК ОСТАТОЧНИЙ ДІАГНОЗ
Останньою краплею невдоволення роботою Конькова став фактичний саботаж у справі з кримськими клубами. Саме з його вини ФФУ весь час опаздывало з принятиями рішень. Тільки під тиском суспільства та ЗМІ Ковзанів почав листування з ФІФА та УЄФА, заявивши при цьому, що не збирається «бігти з кулеметом на Крим і змушувати клуби не виступати під егідою РФС». На жаль, останні обурливі факти, коли Ковзанів проігнорував спільна нарада УЄФА щодо «кримського питання» і був відсутній на київській зустрічі з Мішелем Платіні, говорять про те, що або думку глави ФФУ вже нічого не вирішує або ж пана Конькова просто зливають.
