20 тисяч пакистанських м’ячів для дитячого футболу покинуто лежать на складі ФФУ, з-за чого вже більше року немає спокою керівникам федерації. Перший віце-президент ФФУ закликав журналістів провести розслідування.
У квітні 2013 року ФФУ вирішила закупити в Пакистані 20 тисяч м’ячів для дітей. Вже в Україні їх виносять на експертизу, яка заявляє, що продукт не відповідає стандартам. Через три місяці наступна перевірка встановлює відповідність цих м’ячів всім вимогам. Таким паперовим невідповідністю зацікавилися вболівальники. Один з них, Одег Павлишин подав заяву в прокуратуру.
Обидві експертизи показали досить суперечливі висновки. Перша з них була ініційована ФФУ і продемонструвала вкрай негативні результати, особливо враховуючи цільове призначення м’ячів. Серед недоліків – перевищення рівня запаху, недостатній відскік і дефекти швів. Ключова база перевірки – закон України про безпечність харчової продукції, міжнародний стандарт ігрових м’ячів і державні санітарні норми для дитячих іграшок. Найбільш значущим виявилося перевищення рівня запаху.
«Не знаю, ким була ініційована перша експертиза, але був отриманий негативний результат. Про що ми повідомили фірму посередника. Посередник сказав, що була неправильно поставлене завдання і вони відправили свій запит в ту компанію, яка проводила експертизу. Потім вже було отримано позитивну відповідь. У чому полягає нюанс? У тому, що первинна експертиза використовувала методику, яка використовується для оцінки якості по токсичності дитячих іграшок. Тому за їх даними було перевищення певних складових по токсичності», – сказав пізніше Анатолій Попов.
Друга експертиза, про яку говорив Попов, встановлювала відповідність м’ячів стандартам компанії виробника. А навіщо встановлювати, чи відповідає продукція виробника нормам того ж виробника? Звичайно, відповідає. Безпрограшна ситуація. Ініціативна група вболівальників зацікавилася цією плутаниною і звернулася до прокуратури Печерського району міста Києва.
Ось текст заяви: «Керівні особи ФФУ достовірно знаючи про невідповідність вимогам щодо безпеки футбольних м’ячів для використання дітьми, все ж випустили продукцію». Дата подачі – 28 травня 2014 року. Як виявилося, кілька днів тому випуск продукції закрили.
«На ваш запит щодо стану розслідування заявляємо наступне: «Постановою старшого прокурора прокуратури справу закрито у зв’язку з відсутністю кримінального правопорушення».
Але, схоже, це не кінець, так як процедура не була утримана. Подавав заяву Олега Павлишина навіть не повідомили про закриття кримінального правопорушення.
«Я отримав лише заява про те, що відкрилося кримінальну справу. А дізнався про його закриття вже від журналістів. Ніяких допитів не було. Я здивований, думав, що мене викликатимуть, але ніяких листів не приходило», – заявив сам Павлишин.
В договорі поставки м’ячів, укладеному між ФФУ і фірмою-посередником з Черкас і підписаним виконавчим директором ФФУ Максимом Бондаревим серед видів діяльності фірми виділяться сільсько-господарський вектор ведення бізнесу. І це вже викликає питання.
«Я з цією фірмою особисто не знайомий. Ми її не вибирали. Не хочу, щоб вводили громадськість в оману. Фірма не займається виготовленням футбольних м’ячів. Вона – посередник. У них були взаємини з Пакистаном, і ця фірма запропонувала свої послуги», – сказав Анатолій Попов.
За інформацією журналістів, ця фірма в 2013 році здійснювала офіційні закупівлі за кордоном тільки в Молдові. Так яким же критерієм керувалися у ФФУ при виборі постачальника? Особливо, враховуючи минуле цієї компанії, діяльність якої були підозри податкової служби.
Ми надіслали запит в державну фіскальну службу, щоб дізнатися – перетинала партія в 20 тисяч м’ячів митні кордони України. Відповідь була неоднозначною. Інформація щодо експорту та імпорту конкретних видів товарів видається тільки центральним органам виконавчої влади, органам досудового розслідування та органів антимонопольного комітету. Це наш наступний питання – чи зацікавляться проблемою відповідні органи?
Згідно з договором між ФФУ і фірмою-посередником, ціна одного м’яча становить 79 грн 95 копійок. Загальна сума покупки – майже 1 млн 600 тисяч грн. ми поцікавилися цінами від виробника – пакистанської фірми Tempo. За їх даними, м’яч-трійка варто 3,55 дол., м’яч-четвірка – 3,65 доларів. У підсумку виходить кругленька сума – 72 тисяч 200 доларів. Додаємо 28 тисяч 280 доларів за митний ввезення та податок і ще 3 тисяч 400 доларів за перевезення. Ці цифри нам надали логістична компанія і митний брокер. Вийшло, що середня ціна одного м’яча вже в Україні трохи більше 5 доларів. Конвертуємо ці гроші у гривні за курсом НБУ на дату підписання договору – 41 грн 51 копійка. Порівнюємо з ціною в документах – 38 грн різниці на одному м’ячі. На 20 тисячах різниця – 760 тисяч грн або 95 тисяч доларів на той час. Проста математика, але хто буде за нього відповідати?
