У п’ятницю, 12 грудня, в конференц-залі стадіону імені Валерія Лобановського відбулась зустріч головного тренера «Динамо» Сергія Реброва з уболівальниками, під час якої наставник біло-блакитних відповів на кілька запитань фанатів киян, пише watch.24k.ua.
– Знаєте кричалки про себе?
– Звичайно. Після матчу в Полтаві, коли ми поверталися додому, Ярмолу «переклинило в бік» і він почав співати пісні про мене. Я відповів, що буду щасливий, якщо кожному з футболістів вболівальники присвятять хоч пару слів. Те, що про мене кричать, я заслужив не нинішніми ділами, перебуваючи біля керма «Динамо», а грою, яку я показував в свій час. Я сподіваюся, що всім українським хлопцям, які зараз дуже добре грають у нашій команді, вболівальники будуть присвячувати хоча б кілька рядків. Буду тільки радий за них.
– Сергій Станіславович, спасибі за результат. Як ви плануєте провести відпустку? Вигляд у вас стомлений, тому дуже хочеться, щоб ви добре відпочили.
– Відпочинемо-відпочинемо (сміється). У мене зараз є проблеми зі здоров’ям – потрібно відновити коліно, але повірте мені, що я знайду час для відпочинку і буду виглядати краще.
– Які емоції вас переповнювали, коли ви вперше вийшли на поле у футболці київського «Динамо»?
– Я просто можу описати свої емоції, коли я вперше прибув на нашу базу. Я приїхав з Донецька, тому для мене було шоком, з якими футболістами мені належить тренуватися. Це був Ахрік Цвейба, Анатолій Дем’яненко, Олег Саленко та багато інших. Раніше я їх тільки по телевізору бачив, тому у мене був такий шок, що я не знав, куди далі йти – я розвернувся і вийшов на вулицю. Для мене ці люди були, як якісь боги. Свою першу гру я не пам’ятаю, але я знаю, що потрапити в таку команду в моєму віці мріяв кожен хлопець.
– Розкажіть, чи є потенціал у дітей колишніх динамівців? Як справи у вашого сина?
– Звичайно, у мого сина є бажання грати за «Динамо». Діти, які виросли в сім’ї футболістів, дивляться і вболівають за своїх батьків з дитинства, тому їм любов до футболу прищеплювати не треба. Наприклад, я свого сина не змушував йти на футбол. Йому подобалося, що я йому показував, а тепер він жити без цього не може. Зараз Діма навчається в Англії, йому там подобається. Він успішно тренується в школі «Тоттенхема», чому я дуже радий. Ніхто з батьків не буде насильно тягнути свою дитину в секцію.
– Спасибі вам за перші місця в чемпіонаті і групі Ліги Європи…
– Спасибі, але сезон ще не закінчився. Ми пройшли півшляху. Головне, що є зміни в грі команди, в настрої хлопців на футбольному полі. Видно, що є команда, футболісти якої б’ються один за одного. На даному етапі це найважливіше. Якщо б ми не займали перші місця, але домоглися прогресу в грі, я б не був дуже засмучений. Але такі позиції – це ще краще.
– Олександр Шовковський в одному з інтерв’ю заявив, що у нього з’являються почуття, коли він дивися на футбол не як гравець. Коли у вас сталося щось подібне? Думали в дитинстві, що станете головним тренером київського «Динамо»?
– У юнацькому віці я навіть не замислювався, що стану головним тренером такої великої команди. Чесно кажучи, я взагалі не розумію фразу: «ти повинен вбити в собі гравця, щоб стати тренером». Думаю, що такий досвід тобі тільки повинен допомогти. Звичайно, у спілкуванні з пресою і футболістами не варто нагадувати про свої досягнення, але я впевнений, що моє футбольне минуле мені допомагає. Звичайно, є багато успішних тренерів, у кого немає подібного досвіду, але коли ти грав у багатьох командах під керівництвом іменитих наставників, це не може не допомогти потім тобі самому. Я нікого не вбивав (посміхається).
– Ми знаємо, що ви цікавитеся радиоспортом. Зі скількома жителями різних країн ви спілкувалися?
– Я розмовляв з представниками приблизно 350-ти територій світу. Я точно не знаю. Коли мені телефонує Ігор Михайлович, то ми про це не спілкуємося, тому це природно, що він застає мене за роботою.
– Які важкі періоди були у вашій футбольній життя?
– Було важко, коли я був далеко від батьківщини і не міг нічого зробити. Коли я перестав потрапляти в основний склад «Тоттенхема», адже я приїхав в Англію грати, а в мене забрали найдорожче. Залишалося тільки професійно ставитися до своїх обов’язків, чекаючи, що все інше прийде. Важкі моменти були і будуть, потрібно по-чоловічому з них виходити.
– Який матч у футболці київського «Динамо» для вас найбільш пам’ятний?
– Я вже відповідав на це питання: для мене пам’ятні ті два успішних сезони, які ми провели під керівництвом нині покійного Валерія Васильовича Лобановського. Справді тоді була команда, здатна на багато що. Пам’ятний кожен матч у Лізі чемпіонів, кожен гол…
– Які у вас стосунки з легіонерами?
– Нормальні, я нічого складного їм не говорю, тому вони розуміють мене, а я їх. Коли в твоїй команді багато представників різних національностей, то потрібно до кожного знайти підхід. Іноді можна просто поговорити з людиною і в нього відразу ж поліпшиться настрій.
– Хто заслуговує на «Золотий м’яч»?
– Я вже казав: Кріштіану Роналду.
– Які традиції є у команді?
– Навіть не знаю. Установка перед грою – це традиція. Те ж саме можна сказати про вчасно проведеної тренуванні. Коли я грав, то теж не було особливих традицій. У кожного футболіста є свої персональні ритуали.
– Що з командою буде далі?
– Будемо працювати, наполегливо працювати.
– В одному з інтерв’ю ви говорили, що вам подобається гра команд Дієго Сімеоне і Юргена Клоппа. Наскільки «Динамо» пиблизилось до їх рівня?
– «Динамо» самобутня команда. Я чув, що говорять про те, що ми граємо у футбол, який нетиповий для нашої команди, але я так не вважаю. Я думаю, що зараз гра «Динамо» приносить радість вболівальникам, тому не варто нас з кимось порівнювати.
– Які у вас були прізвиська будучи футболістом?
– Не дуже багато, тільки Ребруха. Ще називали Блохін в юності, але тоді такі клички давали половині нападників у Горлівці. Я грав під 11-м номером, тому мене так і називали.
– В Румунії кажуть, що «Динамо» грає в стилі «Шахтаря». Що ви можете сказати про це?
– Мені такі ж запитання там ставили. Я не знаю, звідки вони це взяли. Думаю, що всі бачать, що «Динамо» грає по-іншому.
– Які ваші підопічні поза полем?
– Ви ж розумієте, що у кожного свої особливості. Кому-то потрібно дати повеселитися, комусь більше дисципліни. Кого я можу назвати веселим? Ярмоленко, Хачеріді постійно якісь сюрпризи підносить (сміється).
– У вас є недоліки, про які ви готові нам розповісти?
– Про таке я не готовий говорити (сміється).
– З ким би ви хотіли зустрітися в 1/16 фіналу Ліги Європи?
– Всі команди серйозні. На цьому етапі особливої різниці немає. Для київського «Динамо», яке звикло грати в Лізі чемпіонів, не потрібно боятися, а просто готуватися до матчів.
– Яких футболістів ви б хотіли бачити у своїй команді?
– Я не буду зараз називати якісь прізвища. Ті хлопці, які вже є в команді, заслужили, щоб дограти сезон в такому ж складі. Я їм сказав, що зараз потрібно добре відпочити, адже надалі нас чекає місяць плідної роботи. Ми зробили лише половину справи. Мені комфортно працювати з нинішнім складом. Звичайно, кожна команда потребує підсилення, але у нас воно буде точковим.
– Яка ваша тренерська мрія?
– Поки ніякої конкретної мрії немає, крім створення конкурентоспроможної команди. Думаю, що «Динамо» заслуговує цього. Сподіваюся, що ми будемо й надалі радувати своєю грою.