Головний тренер донецького «Металурга» Володимир П’ятенко в інтерв’ю клубній прес-службі предметно проаналізував підсумки виступу команди в першій частині сезону-2014-2015.
– Володимире Миколайовичу, Ви очолили «Металург» у непростий момент: у червні суспільно-політична ситуація на сході країни загострювалася, група футболістів команду покинула. На зборах в Австрії і після – по ходу сезону – довелося будувати фактично нову команду…
– Чи були складнощі. Збори ми проводили з одними футболістами, чемпіонат починали з іншими, а завершували першу частину сезону з третіми. В цьому найбільша складність і полягала. Вимагалося привести гравців до спільного знаменника. Ще одним великим мінусом було те, що ми не знаходилися вдома. Непросто, все це наслаивалось. Плюс, до останніх ігор перед зимовим антрактом ми готувалися на льоду. Повноцінних тренувань не було: лід, інше покриття. Природу не обдуриш, підігріву не було. Організатори хоча і робили все можливе, але знову ж таки, все інакше було б, працюй ми на нашій навчально-тренувальній базі. Плюс ті команди, з якими ми в листопаді грали, не давали нам на їхніх полях провести передігрове тренування.
– Два тижні після повернення з Австрії команда дислокувалася у Львові. Саме над «Карпатами» у другому турі прийшла перша перемога. Оцініть її важливість? Вселила вона впевненість?
– Так, ми усвідомили, що можемо вигравати. Це психологічний фактор. На той момент ми були вдома два місяці. Весь час на зборах. Та й у подальшому після переїзду в Ірпінь збори у нас, можна сказати, продовжилися. Тривали вони майже півроку… Психологічно дуже важко. Позитивні моменти – набрані очки, наші перемоги в першій частині сезону – вони приносили радість і позитив, додавали нам настрою.
«ХЛОПЦІ – МОЛОДЦІ! ВИТРИМАЛИ ВСІ!»
– Побутує думка, що затягувати збори більш ніж на 10 днів небажано…
– Збори можна і потрібно проводити тривалістю 12 – 14 днів. Після цього починаються психологічні моменти, впоратися з якими дуже важко.
– Наскільки складно було Вам, як тренеру керувати командою під час цих піврічних«зборів»?
– Такого досвіду, думаю, ні в кого не було, тим більше, у мене. У чому-то йшли на поступки. Давали більше вихідних, тільки лише для того, щоб розвантажити футболістів психологічно. Чудово розуміли, що з психологічної ями дуже важко вийти. Це не функціональна яма, при якій можна відновити, навантажити і т. п. А ось з психологічної ями знайти шляхи виходу набагато складніше. Тренувальний процес ми трохи переглянули:надавали, як я вже сказав, додаткові вихідні. При цьому зберігали баланс в плані навантажень, проводили в потрібні моменти і дворазові заняття. Тренувальний процес сильно не страждав. В плані психології намагалися відшукати прийнятний формат: більше позитиву, більше вихідних, прагнули до того, щоб футболісти більше часу проводили з сім’ями. Зазначу, що хлопці – молодці! Витримали всі! Першу частину сезону ми завершили, в принципі, непогано, хоча можна і потрібно було завершити її краще. Думаю, якісь очки ми недобрали, але були на те свої об’єктивні і суб’єктивні причини.
– В одному з інтерв’ю на старті сезону Ви говорили, що хочете прищепити команді сучасний, видовищний футбол, який буде подобатися і глядачам, і фахівцям. Який матч з когорти зіграних до зими в плані якості футболу був найбільш близький до ідеалу?
– Що стосується якості футболу, цей відрізок ми провели досить рівно. Я порахував, що з числа зіграних офіційних матчів ми провалили, тобто не грали в наш футбол, сумарно тайму три. При цьому здебільшого ми показували досить якісний футбол і непогано виглядали. Так, деякі зустрічі програли, деякі виграли. Але це вже площина результату. Але в цілому, якщо оцінювати якість гри, ми виглядали протягом першої частини сезону досить непогано. Хоча є ще багато моментів, над якими потрібно працювати. Повторюся, хлопці прийшли нові. Хтось з них прийшов фізично неготовим, деякі – з іншим розумінням футболу. Найголовніше, що потрібно, зробити так, щоб вони прийняли той футбол, який властивий нашому клубу. І ми від цього футболу – від нашої лінії – не відмовимося. Ми прагнемо до швидкого, швидкісного, комбінаційного футболу, який би подобався глядачам і самим хлопцям.
– Ще одним підводним рифом поточного чемпіонату за участю 14-ти команд до зими стало безліч двотижневих пауз між турами…
– Так, це була ще одна складність. П’ять або шість матчів у нас передували двотижневі паузи. Як їх заповнювати, що робити? Що говорити, якщо навіть такий метр, як Луческу побоюється цих пауз у чемпіонаті. Команда повинна бути в ігровому тонусі, у формі! Звичайно, якщо ці паузи викликані матчі збірними, немає ніяких питань. Це потрібно, ніхто з цим не сперечається. Але коли паузи пов’язані з Кубком країни, з тим, що чемпіонат скорочений, виникає дилема: як заповнити паузу після тижневого циклу? Знову ж, з цим ми зіткнулися і цей досвід досить непростий. Хоча знову ж таки, в деяких моментах ми виходили і грали непогано після пауз. Але в деяких випадках був і зворотний ефект.
«ВАЖКО В СУЧАСНОМУ ФУТБОЛІ БЕЗ ЗАБИВНОГО ФОРВАРДА»
– Румунський тренер «Шахтаря» Луческу, якого Ви згадали, практикує вивозити команду на спаринги в Європу, заповнюючи паузи в чемпіонаті. В цьому році «Металург» також зіграв товариський матч у Софії з ЦСКА. Це корисний досвід?
– Безумовно. Спаринг з суперником, який 31 разів ставав чемпіоном Болгариии за плечима якого чималий досвід виступу в єврокубках – це корисний для нас контрольний матч. Правда, на той момент ми приїхали в Софію не в самому оптимальному складі. В ідеалі хотілося б задіяти на поле і Федотова, і Путівцева. Але вони, на жаль, дійшли до нас буквально відразу після матчу в Болгарії. Вийшла ситуація, що велика група футболістів, яка грала з ЦСКА, в наступному матчі чемпіонату з «Олімпіком» не брала участь. Зі своїх національних команд повернулися наші збірники, а в Софії як раз зіграли ті наші виконавці, які в недостатньому обсязі отримували ігрову практику в попередніх іграх чемпіонату.
– Одним словом спаринг на Балканах був важливий?
– Так, важливий. Але в ідеалі хотілося б більше вичавити з нього в плані продуктивності.
– В майбутньому якщо випаде можливість провести за кордоном товариську гру проти хорошого суперника при солідній глядацької аудиторії…
– Буду тільки за.
– Не можна не торкнутися теми забивного форварда – напевно, це одна з проблем «Металурга» у літньо-осінній частині?
– Так, ще одна наша головний біль. Мораєс три перші ігри не грав через дискваліфікацію, потім ми його втратили» по травмі. До нас він повернувся буквально за три гри до зимового антракту, забив два м’ячі. Хоча я і говорив, що ми звикаємо жити і грати без нього. Але коли він повернувся і двічі відзначився, ми зрозуміли, що дуже важко на сьогоднішній день в сучасному футболі грати без забивного нападника.
– Альдо Адорно, Максим Дегтярьов…
– Вони ще або вже не можуть замінити його. Скажімо так, і в цьому плані ми отримали важкий досвід. Грати без нападника, повірте, нелегко. Хоча ті хлопці, які виходили на цю позицію в атаку… деколи ми перебудовувалися тактично, і вони виконували те, що ми від них просили. Але коли в певні моменти ми все робимо правильно, обороняємося, а завершення немає. У сучасному футболі голи все-таки забивати треба. Якщо тільки оборонятися – це максимум нічия. Якщо проаналізувати, ті ігри, які ми провели без нападників, дуже багато у нас було нічийних результатів. Забагато нічиїх з-за того, що, в тому числі, у нас не було забивного форварда.
«НЕ ВИСТАЧАЛО АГРЕСІЇ В ПЛАНІ АТАКИ»
– Всі матчі в чемпіонаті від дзвінка до дзвінка відіграв Олександр Бандура. Не виникало часом бажання надати шанс Юрію Паньківу?
– Так, були моменти, коли ми хотіли поставити Юрія. На тренуваннях він виглядав дуже непогано. Психологічно в тому числі. Він створював такий фон в команді, що дуже позитивно впливав на колектив. Він хотів грати, розумів, що гідний цього. І ми говорили йому про це. Єдиний плюс Саші Бандури в цьому сезоні полягав у тому, що у нього були ігровий тонус і практика. А єдиний мінус у Юри полягав у його відсутності. У деяких моментах, коли, може бути, можна і потрібно було ставити Юрія Паньківа, колегіально приймали рішення на користь Олександра Бандури тільки через ігрової практики і тонусу.
– Згідно зі статистикою після зіграних матчів «Металург» – у четвірці найбільш коректних команд Ліги. Це можна розглядати крізь призму того стилю гри, який команда сповідує? Або мова про недостатню агресивності на полі?
– Я б не сказав, що не дістає агресивності. І в площині нашого футболу неправильно це розглядати. Єдине, що ми від них вимагаємо, не відповідати на провокації, – це перше. Самим не провокувати в якихось моментах, – це друге. Щоб це були виправдані, ігрові картки. Так, десь можна зробити жорсткий підкат, але ні в якому разі не бити ззаду, не провокувати, ні в якому разі не симулювати. А те, що в цілому нам не вистачало агресії? Нам її не вистачало в плані атаки. Я про це після деяких ігор вже говорив, що не вистачає нам агресії і емоцій в атакуючих діях.
– Володимир Миколайович, велика група молоді влітку була на зборах, але адаптуватися в першій команді у них до кінця не вийшло. Напередодні зимових зборів шлагбаум перед ними Ви не закриваєте?
– Ніхто шлагбаум не закриває і хрест на них не ставить. Молодь вирушить з нами в Туреччину. Були у них шанс і влітку, і протягом чемпіонату. Вони були у числі 18-ти в заявці і виходили на поле з лавки. З тим же «Шахтарем», наприклад, в кінцівці. Йде робочий процес. Ніхто за них їх роботу робити не буде. Будь ласка, двері відкриті: гідні – заходьте!
«НІХТО НАВМИСНО МОЛОДЬ НЕ ЗНИЩУЄ»
– Яка кількість молоді плануєте залучити?
– На перший збір 5-6 футболістів точно поїде. А далі все залежить тільки від них. Повторюся, ніхто їх навмисно не знищує і ніхто штучно тримати їх в першій команді для кількості не буде. Від штучного нічого хорошого не буває. Так, молоді футболісти потрібні, потрібні свої вихованці. Ми цим займаємося. Але на сьогоднішній день результат ніхто не відміняв. Я вже багато разів говорив, що наш клуб розвивається по різних напрямках. Є український досвідчений гравець – ми його запрошуємо. Є закордонний футболіст – ми його запрошуємо. Є наші молоді футболісти, вихованці – ми їх підтягуємо. Головне, щоб вони виконували і відповідали вимогам. На початку сезону, коли вони виходили, я думаю, вони самі зрозуміли, що рівень Прем’єр-Ліги – це не молодіжна першість і навіть не перша ліга.
– Наостанок хотілося б торкнутися одне історичне досягнення: перша в історії перемога в чемпіонатах над «Шахтарем», напевно, стоїть окремо?
– Перемога над «Шахтарем» приємна, почесна. Ми дуже раділи їй. Але за перемогу над «гірниками» покладені такі ж три очки, як над «Говерлою», наприклад, або над «Волинню». По-справжньому класна команда не тільки в матчах з грандами має так грати. Потрібно в кожному матчі підтверджувати свої амбіції, перемагати і не опускатися нижче певного рівня.
