Задощило в Україні. Пори року немов помінялися місцями. Нетривала зима змінилася… пізньої осені, вірніше її другим дублем. Дощ у долі єврокубкового сезону (у всякому разі, осінньої його частини) київського «Динамо» зіграв певну роль.
Але про це трохи пізніше. А поки здійснимо невеликий історичний екскурс за київським футбольним дощів.
1971-й рік. Початок травня. Динамівці беруть в Києві «Зорю». На трибунах – 70 000 глядачів. На жаль, з погодою їм не щастить. Час від часу небеса вибухають короткочасними, але інтенсивними зливами. Козирка над трибунами головної спортивної арени України тоді ще не було, тому і майорів Республіканський численними парасольками. В середині першого тайму подача Володимира Мунтяна зі штрафного завершилася точним ударом головою Віктора Колотова.
Цей гол так і залишився єдиним у грі. «Чому така увага тому пересічному матчу?» – запитає сучасний уболівальник. Відповім: гра була аж ніяк не рядова, адже в ній грали перша і друга команди в турнірній таблиці чемпіонату СРСР на той момент (причому першою йшла «Зоря»). Тому і зібралася на трибунах Республіканського, незважаючи на погодні катаклізми, настільки численна аудиторія. А після цієї перемоги динамівці вийшли на перше місце в таблиці і вже практично не поступалися його до кінця турніру.
1975-й рік. Середина квітня. Перший домашній матч «Динамо» у внутрішніх турнірах в тому незабутній сезоні. В суперниках – знову «Зоря». Цього разу – на трибунах зібралася 30-тисячна аудиторія. Відважні вболівальники змушені були протягом всієї гри рятуватися від негоди. На Республіканський стадіон обрушилася справжня злива. Але стихія не завадила підопічним Валерія Лобановського довести свою перевагу. Динамівці провели три м’ячі. Відкрив рахунок ударом головою Володимир Онищенко, потім Володимир Трошкін точним пострілом з гострого кута подвоїв перевагу киян, а після перерви він же, отримавши чудовий пас від Володимира Веремєєва, вийшов один на один з воротарем ворошиловградцев Олександром Ткаченком (до речі, чемпіоном СРСР-72) і встановив остаточний рахунок матчу – 3:0. «Динамо» зміцнилася на 1-му місці (яке, знову ж таки, до кінця чемпіонату нікому не віддала), отримав заряд упевненості напередодні другої півфінальної серії битви Кубка Кубків проти голландського ПСВ (першу – домашню – динамівці виграли з рахунком 3:0, але остаточної впевненості в успішному результаті двоматчевого протистояння, чого гріха таїти, не було) і вселило нестримний (і небезпідставний) оптимізм в своїх вірних фанів. А потім був незабутній травень і перший тріумф радянського клубу в єврокубку!
1980-й рік. То дощ, то сніг на Хеллоуїн не завадив динамівцям обіграти московський «Спартак» з рахунком 2:0 і зробити вирішальний крок до чемпіонства-80. У дебюті матчу не сильний, але підступний удар Леоніда Буряка зі штрафного став нерозв’язною проблемою для Ріната Дасаєва. А після перерви «сімка» динамівців посприяла і другого голу: цього разу схибив спартаківець Олександр Сорокін, рикошетом від якого м’яч залетів у сітку. Успіх киян вітала 100-тисячна аудиторія!
1990-й рік. На цей раз радянських «класіко» пройшло в день знань. На трибунах Республіканського зібралося 52 000 чоловік. Динамівці були відчутно сильніше «Спартака» і без особливих проблем виграли з рахунком 3:1. Дощ рясно поливав полі в першому таймі, коли команди обмінялися реалізованими пенальті, а Сергій Юран за хвилину до перерви, накрутив двох оборонців червоно-білих, вивів господарів поля вперед. Після перерви комбінація Сергій Ковалець – Сергій Юран – Олег Протасов призвела до третього м’яча у воротах москвичів. «Динамо» вийшло на 1-е місце і, за сформованою вже дощової традиції, не віддала його до закінчення турніру, вигравши в тому році своє останнє союзне «золото».
Метеослужби останнім часом нарікають на те, що своєчасні (для хлібороба) дощі в наших широтах стали спостерігатися, на жаль, все рідше. У пошуках живлющої вологи нерідко можна дійти до самого краю Європи. Нинішній груповий турнір Ліги Європи почався для «Динамо» з негоди у португальському Віла-ду-Конді. Під час матчу місцевого «Ріу Аве» і київського «Динамо» лив такий дощ, що, спостерігаючи за матчем по телевізору, хотілося розкрити парасольку. Але в таку негоду динамівці проявили свої найкращі якості і тричі вразили ворота господарів поля. Португальська дощ допоміг команді повірити в себе. Дебют Сергія Реброва в якості головного тренера «Динамо» в єврокубках вдався!
Наступний дощ став воістину холодним душем для «Динамо». Три пропущених від данського «Ольборга» голи на мокрому від проливного дощу газоні – такого не очікував ніхто, навіть самі переможці, з підкресленою повагою ставилися до імпозантним гостям із столиці України. Багатьом тоді здалося, що гравці «Динамо» задерли носа та потребують подібної струсу. І адже велике фіаско на батьківщині Гамлета пішло киянам на користь! Команда зібралася, і відповідально підійшла до наступних матчів у Європі, так і до поєдинків у внутрішньому чемпіонаті.
Сильні передматчеві дощі в Бухаресті перед заключною грою групового турніру Ліги Європи «Стяуа» – «Динамо» обернулися для динамівців свіжістю сприйняття фаворитского статусу. Упевнена за рахунком перемога в матчі проти титулованого (і більш мотивованого, за великим рахунком) суперника на його полі – прекрасний завершальний аккорд напівсезону! «Цей дощ надовго, надовго цей дощ», – стверджувала у своєму старому хіті українська співачка Ірина Білик. Як же динамівської торсиді хочеться, щоб дощ перемог «Динамо» затягнувся! Цілюща волога сучасного футболу здатна втамувати спрагу навіть самого розпаленого вболівальника! Нехай не вичерпається переможний джерело і в наступному році!
