Відомий футбольний функціонер, колишній президент бориспільського «Борисфена» Ігор Ковалевич на своїй сторінці в социалной мережі Facebook поділився враженнями від відбувся в минулий четвер Конгресу ФФУ:
– Знайшов час, щоб бути присутнім на конгресі Федерації Футболу України, вже дуже цікавим він очікувався. Цікаво було побачити багатьох людей, яких знаю дуже давно, до багатьох з яких ставлюся з великою повагою.
Те, що я неодноразово говорив про оточенні Конькова, точніше про його відсутність, як такому, на Конгресі проявилося в найбільш «яскравих» проявах.
Те, що Анатолій Дмитрович замкнута людина, що не володіє ораторськими здібностями і організаторськими якостями досвідченого чиновника знають багато, те, що виконком ФФУ складається в більшості з абсолютно некомпетентних і не володіють авторитетом і повагою у футбольному світі людей, які туди потрапили, виконком, не за футбольні заслуги, а були просто поставлені туди певними людьми за зовсім інші заслуги, не пов’язані з футболом, але те, що сьогодні було на конгресі, інакше як цирком не назвеш.
Просто було соромно перед представниками УЄФА і великою армією журналістів та телевізійників.
Те, що Анатолій Дмитрович не вміє вести виконком, тим більше Конгрес, нікого вже не дивує, але де поділися такі «акули», як Попов і Черниш, які мають величезний досвід проведення таких заходів, ще з комсомольських часів, як Черниш, очолює апарат президента ФФУ.
На цьому тлі ще раз можна було переконатися, наскільки велика роль Григорія Михайловича Суркіса в українському футболі. Лише тільки його втручання, що виразилося в чіткій і аргументованої формулюванні регламентних норм зупинив весь цей балаган».
Дивлячись на весь цей цирк, на нескінченно безпорадні й безглузді з’ясування відносин, де основним аргументом було вислів «сам дурень», і мимоволі розумієш чому наш футбол загруз в нескінченних чварах, інтригах, з’ясовуючи стосунки, але не його розвитком.
Висновок один: повне перезавантаження нашого футбольного господарства, як вгорі, так і внизу. Сьогоднішній Конгрес яскравий тому приклад.
Поки ми не навчимося жити по-людськи, а це в тому числі і вміння, знання і бажання розвивати футбол, жити їм, а не брати від нього, та й не тільки у футболі, футбол-це відображення нашого життя-до тих пір ми і будемо знаходитися в тому «багні», в який самі себе і загнали.
Вибір за нами!
