Серед низки оперативних висловлювань Конгресу ФФУ виділяються виступу генерального директора «Шахтаря» Сергія Палкіна. По-перше, вони найбільш, мабуть, критичні, по-друге, виходять від дуже важливого у нашому футболі функціонера, по-третє, просто цікаві.
Будемо відштовхуватися від двох міні-інтерв’ю Сергія Палкіна, які він дав телеканалу «Футбол» незабаром по закінченні Конгресу. Дозволю собі об’єднати їх за змістом, виділивши і підкресливши смислово блок щодо майбутніх 6 березня виборів.
«ЗАГЛЯНУВ Я ДО ВАС НА ВОГНИК»
«Перший раз був присутній на цьому Конгресі і бажання бути присутнім на ньому другий разу мене вже немає. Як це все проводилося, як це все організовувалося, голосувалося – це просто вчорашній день…
Я очікував побачити тут, що ж було зроблено. Які завдання були поставлені – і що було зроблено. В результаті я отримую: одне – рекламний якийсь буклет, друге – ілюстрована книжечка щодо того, які команди грають під егідою Федерації футболу, в який футбол грають, які департаменти є у Федерації, аудиторський звіт і блокнотик.
Я прийшов на Конгрес. Я повинен оцінити, як цілий рік працювала Федерація футболу України. Але не можу оцінити! Взагалі!
Складається ситуація, коли Конгрес не в змозі поставити Федерації футболу України чіткі завдання і потім щорічно питати. Виходить колективна безвідповідальність. Чому так? Поясню. Якщо вони поставлять президенту Федерації задачі, то на наступний день він, президент, пустить ці ж завдання, вже в микросостоянии, на ті ж місцеві федерації футболу і буде з них питати. А якщо вони цього не зроблять, то всі голови місцевих федерацій будуть, запевняю вас, змінюватися кожні півроку! А їм цього не потрібно…
Цей же Конгрес обирав всіх президентів, яких ми бачили до цього, і обере наступного. А повинні прийти молоді нормальні люди з новими ідеями, свіжа кров. А ці люди сидять в Конгресі по 10-15 років і тільки займаються своїми внутрішніми інтригами, хто на яку сторону встав і що зробив. А про реальні речі у футболі там говорять мало…»
НУ А ТЕПЕР ЧОГО – ЗАЛИШИЛОСЯ ТІЛЬКИ ПОГОДИТИСЯ!
Жорстко і в цілому справедливо. В стилі «от що Коньков животворящий з Федерацією робить!» Принаймні, можна зробити висновок, що «Шахтар» в особі його генерального директора категорично не схвалює діяльність нинішнього глави ФФУ, яким завдань не поставили, так він сам собі не поставить. Стало бути, зараз чемпіон країни знаходиться у новому пошуку – на кого зробити ставку. Коньков – вже не фігура.
Продовжити, мабуть, слід питанням, чому Сергій Палкін опинився на Конгресі лише вперше (до речі, делегувала його Прем’єр-ліга – разом з Віталієм Даниловим і генеральним директором «Дніпра» Андрієм Стеценко). Є такі варіанти:
1. Він завжди хотів, але його постійно прокатували на виборах.
2. Раніше він жив у Донецьку і прилітати в Київ на Конгрес якось не виходило (не тягнуло), а зараз живе в Києві – от і вирішив заглянути.
3. Саме зараз у футболі України відбуваються настільки доленосні процеси, що менеджер такого рівня і патріот не може залишатися осторонь.
4. 12 років боролися з Григорієм Суркісом на чолі ФФУ, позбулися від нього, поставили правильного людини, втерли піт з чола. А тут якась буза розгорнулася, треба придивитися!
Вибирайте. Обережно, але вибирайте. Можна – одразу кілька.
Далі. Дійсно побачене і почуте, а також зустрінутий Палкіним в Будинку футболу виявилося таким несподіваним і розчаровує? Я здивувався ось чому – а що, справді, Конькову після оголошення про позачерговому Конгресі варто зачитати підготовлений звітний доповідь, потім – виступити аудиторам та ін.? Сергій Анатолійович, але Конгрес-то незвичайним вийшов і не можна по ньому рівняти або рівняти всі!
«Вчорашній день»? Скажу більше – позапозавчерашний. Скільки себе у футболі пам’ятаю, Конгреси саме так і проходять! Більш того, точно так само, наприклад, проходять Конгреси ФІФА і УЄФА, тільки там народ часом в навушниках сидить – для перекладу виразного. Не можу придумати – а як повинно бути?
Нарешті, зміни, які абсолютно логічно випливають з такої непривабливої ситуації. Так вони і раніше начебто потрібні були (люди рівно ті ж самі сказали!), і в 2012 році після вересневого Конгресу, який так чудово все перерешил (от розкажіть мені, що це обійшлося без «Шахтаря» і людей, які до нього безпосередньо причетні!), настало загальне тріумфування – нова влада, нові цінності, нові орієнтири, починаємо розквітати. Як раптом тіп – епоха застою, якщо не льодовикового періоду! Де ж був реформаторська сверблячка пару років тому – все влаштовувало?
Можна було б порадити почати оновлення з Донецької федерації, якщо б це не межувало з чорним гумором і не було настільки запізнілим. Ось вже кому не позаздриш, так це Донецької та Луганської ФФ – на якому вони світі нині розташовуються, які завдання вирішують, як взагалі живуть.
«Повинні прийти молоді нормальні люди з ідеями». З одного боку, важко сперечатися, з іншого – «повинні». Кому повинні? Як цей процес організовується? Звідки їм взятися? По ідеї, Сергій Анатолійович прекрасно знає по «Шахтарю», який дійсно пережив зміну поколінь і вибудував ефективну структуру. За рахунок чого? Президент абсолютно владний, підбирає собі молодого і енергійного генерального директора, після чого ставить йому завдання. Гендир абсолютно вільний у рамках, запропонованих президентом, і поширює реформи вниз, углиб і вшир. Ось так. Першоджерело – воля президента. Так що давайте спершу проведемо вибори. Хоча все одно президент ФФУ не буде так владний в рамках Федерації, як президент «Шахтаря» у своєму клубі, так що порівнювати треба вкрай обережно. Але в цілому – так!
Взагалі, щодо віку в ФІФА загляньте, чи що. Ось вже де молодий на молодому сидить і молодим поганяє! А які гроші гребуть. До речі, було б непогано встановити деякі критерії молодості. По всій видимості, до півгривні? Або взяти тільки що скасований ФІФА суддівський критерій – до 45-ти років?!
А З ТРИБУНИ ГРАНИТНОБАГРОВОЙ ПОСМІХАЄТЬСЯ НАШ ПРЕЗИДЕНТ
«Сьогодні президентом Федерації має стати насамперед досвідчений молодий чоловік зі свіжими ідеями, який в цьому житті щось уже зробив. Таких людей я не знаю. Може, вони і є. Подивимося на наступних виборах». (По телефону.)
Як на мене, першою фразою Сергій Палкін прямо натякає на Андрія Павелко – а на кого ж іще? Правда, гендир «Шахтаря» відразу ж відіграє назад – мовляв, не знаю таких. Павелко не знає?
Не вірю. Не вважає Павелко підходить під всі ці критерії? Дивно. Дивно, і мимоволі тягне задуматися – не проговорився чи ненавмисно Палкін, не збирається «Шахтар» якраз з настільки жваво описаним Павелко щільно попрацювати? Чим не версія.
Ну а хто ще на Конгресі був з молодих? По-перше, сам Сергій Анатолійович – йому всього сорок. До речі, не на себе він натякав? Хоча проміняти свою нинішню посаду на таку сумнівну, галасливу і відкриту всім вітрам. Загалом, смішно.
По-друге, глава ПФЛ Сергій Макаров, цей взагалі може поборотися за звання наймолодшого представника (до речі, я б на місці ФФУ заснував цю номінацію; найстаршого – теж).
Голова федерації пляжного футболу Сергій Харченко, покликаний до співпраці з новим керівництвом міністерства у справах молоді і спорту.
Ваш покірний слуга, в кінці кінців. Мені, звичайно, вже 44 і сиве волосся кучерявляться на грудях, але ще ого-го скільки можу! Як мінімум написати і відредагувати.
Загалом, неправда, що на Конгресі не було молодих. Якщо, звичайно, не розуміти неодмінно, що там повинні бути представлені 20-річні. Ну а дідусі та бабусі, повторюся, бувають дуже різні. І «свіжа кров» – не самоціль.
ОСЬ ДО ТЕБЕ ПІДХОДИТЬ ІНОЗЕМЕЦЬ…
«Чому міністр може бути іноземцем, а президент ФФУ – ні? Я вважаю, це цілком логічна тема. Кандидатів можна знайти предостатньо, ці кандидати будуть не завуальовані (мабуть, малося на увазі, не заангажовані. – Ред.) ні з одного боку, жодними партіями, рухами і т. д. і т. п. Можна знайти грамотного відмінного кандидата». (У «стаціонарному» інтерв’ю трохи пізніше.)
Що стосується президента-легіонера, то тут, зізнатися, я завис і почав перезавантаження з себе. Так молодий чи іноземець? Або молодий іноземець?
Втім, не в цьому справа, а в не настільки давньої історії.
Якщо пам’ятаєте, на початковому етапі існування Прем’єр-ліги питання президента-іноземця став на весь свій немалий зріст. Були відібрані кандидатури, їх серйозно обговорювали. А потім раптом – Віталій Данилов. При цілковитій підтримці «Шахтаря» і тих, хто зазвичай голосує точно так само! Більш того, без підтримки «Шахтаря», дозвольте вас запевнити, Данилова не обрали б близько – бос «Металіста» Ярославський тоді ще його ненавидів, «Динамо» і «Дніпро» теж були проти. Тим не менше, вибір відбувся. А як же менеджер-іноземець, вільний та незалежний, так би мовити, незаангажований?!
Загалом, непереконливо якось. Якщо ж прогинатися виключно під існуючу в країні владу і підходи, то, самі розумієте, навряд чи ми у футболі прийдемо до чогось хорошого. Або ви дійсно змінили свої погляди і настільки боїтеся чого-те, що готові задіяти «варіант Колліна»?
