Головний тренер збірної України Михайло Фоменко прокоментував перемогу півзахисника «Динамо» та української національної команди Андрія Ярмоленка у референдумі за визначенням кращого гравця чемпіонату України 2014 року, а також підбив підсумки року.
– Таке досягнення півзахисника «Динамо» не стало для мене несподіванкою. Я добре знаю про традиції видання «Команда» і, будучи головним тренером різних клубів, не раз брав участь у цьому опитуванні… Звичайно, нам дуже приємно, що свою лепту в вибір наших респондентів внесли і виступи Ярмоленко за збірну України. Цей футболіст істотно розширив коло своїх обов’язків на полі, він не стоїть на місці, рухається вперед. Багато речей цей півзахисник раніше не робив, а тепер робить.
– Михайле Івановичу, ви згодні, що цей рік був непростим для нашої головної команди?
– Природно. А для кого він був легким? Футбол не може бути відірваний від спільного життя людей, і порожні трибуни українських стадіонів – зайве тому підтвердження.
– Наскільки болючим ви знаходите криза, в яку потрапив увесь наш чемпіонат?
– Нерозумно заперечувати його наявність, але треба бути чарівником, щоб відразу зупинити цей процес. Давати оцінку рівню нинішнього першості насамперед повинні головні тренери клубів, ноя не стану заперечувати, що він помітно впав. Ви ж пам’ятай-ті, як ми завершували минулий сезон і як влітку c насилу набрали 14 колективів для участі у змаганнях. Про що ще можна говорити?
– Нинішню ситуацію порівнюють з тим, що відбувалося на початку 90-х років. Ви тоді працювали в українському чемпіонаті…
– Думаю, що порівнювати некоректно. Тоді все розвивалося, будувалося, рухалася вперед, а зараз, по-моєму, навпаки. Тому ми повинні дякувати тих людей, які в умовах, що склалися знаходять можливість утримувати клуби, витягати їх.
– По футболістам збірної відчувалося, що чемпіонат України знаходиться в глибокій кризі?
– Зрозуміло. Хоча хлопці більше думали не про це, а переживали про ситуацію в країні. Адже У нас багато гравців із тих регіонів, у яких, м’яко кажучи, неспокійно. Думаю, що це позначалося і на їх підготовці до ігор, хоча я можу сказати футболістам велике спасибі за морально-вольові і бійцівські якості. За рахунок цього вони витягли не один матч.
– У тому числі і контрольні поєдинки, в яких рівень наших суперників залишав бажати кращого. Чи згодні ви з такою постановкою питання і позначилося це у процесі підготовки до старту у відбірному турнірі ЧЄ-2016?
– Ми неодноразово обговорювали цю тему. Я не можу говорити про те, чого не було: мовляв, грали б з Бразилією – і все було б по-іншому.. Від нас мало що залежало, в Україну відмовлялися їхати багато збірні, тому вибирати не доводилося.
– Може, треба було самим сісти в літак і полетіти на зустріч з сильним суперником?
– У нас була пропозиція поїхати в турне перед чемпіонатом світу, але, зваживши всі обставини, ми прийняли рішення відмовитися від цієї ідеї. Тривалі перельоти, різниця в часі і так далі, і тому подібне. Все це повинно було відбуватися у відпустці, після важкого сезону.
– Тобто в цій ситуації ви просто поберегли футболістів?
– І їх теж.
– Як ви ставитеся до тих подій, які про-виходять зараз навколо управління українським футболом? Тут, по всій видимості, теж не вдасться уникнути революції…
– Не в моїй компетенції обговорювати це питання, але якщо коротко, то це схоже на процес штучного нагнітання обстановки. Найцікавіше, що займаються цим люди, які самі по собі в футболі абсолютно нічого не значать. Хоча позиціонують себе так, ніби досягли в цій справі всіляких вершин. Зараз модно поливати брудом людей, тому я намагаюся не звертати на це ніякої уваги. Звик мати справу з професіоналами. Ось їх думка для мене важлива.
– Немає нічого дивного в тому, що в такій ситуації стін Будинку футболу раз надходили відомості про якихось фінансових утрудненнях. Національної збірної вони не торкнулися?
– Думаю, це питання не за адресою. Його треба задавати тим, хто займається такими справами.
– Але збірна була одягнена, взута, нагодований?
– Звичайно. З цим не було жодних проблем.
– У питаннях преміальних, визначених за досягнення результату, теж був знайдений компроміс?
– Так, у нас все чітко обумовлено.
– Без матеріальної винагороди в головній команді країни ніяк не можна навіть в нинішній час?
– Зрозуміло, бонуси повинні бути. Не в тих розмірах, що в клубах, але це нормальне явище для всього світового футболу. Інше питання, що потрібно відштовхуватися від реалій сьогоднішнього дня.
– У збірній СРСР, коли ви за неї виступали, були премії?
– А як же…
– Михайло Іванович, перший млинець вийшов глевким – національна команда України невдало стартувала у відбірковому циклі Євро-2016. Невже словаки зараз дійсно настільки невразливі?
– Я б так не сказав. Ми проти них грали непогано, але пропустили кілька небезпечних контратак, результатом яких став один гол. Свої ж моменти нам реалізувати не вдалося, але їх було досить. Ми ще до цього матчу говорили, що це непроста команда. Але у нас всі думають, що збірна України завжди повинна бути сильнішою за всіх, а в футболі буває всяке. З будь-яким суперником можна грати, якщо виконувати все те, про що домовляється тренер зі своїми підопічними.
– В цьому і В інших поєдинках відбору якось надто вже непереконливо виглядали футболісти «Дніпра». Ви згодні, що цієї осені гравці дніпропетровського колективу перебували зовсім не в тій фізичній формі, що рік тому?
– Природно, як можна заперечувати очевидні факти? Чудес не буває. Протягом тривалого періоду часу з командою працював один наставник, потім прийшов інший фахівець, у якого трошки інші погляди на футбол і, напевно, інші вимоги. Почалася перебудова, а для таких процесів потрібно час.
– Усю осінь вас буквально засипали питаннями з приводу форвардів. Вам не набридли?
– У кожного своя робота. Ви запитуєте, ми – відповідаємо. Все нормально (посміхається).
– В Україні зараз велика криза з нападниками. Ви згодні?
– Я неодноразово повторював одне й те ж слово – стабільність. Форвардів вистачає, але стабільну гру показували далеко не всі з них. Хто зараз очолює гонку бомбардирів чемпіонату?
– Ерік Бікфалві та Андрій Ярмоленко.
– От ви самі відповідаєте на своє опитування – два півзахисника… Втім, я б не став драматизувати ситуацію. Будь-якому нападнику зараз непросто, на його плечах висять мінімум два захисника, але, нав’язуючи їм боротьбу, виконуючи певну роботу, форвард створює передумови для атак з глибини поля. Присутній ефект раптовості. Цим ми, до речі, користувалися.
– Такій довірі, яке було у Романа Зозулі, може позаздрити будь-який футболіст. Залишимо його до голи, яких не було, а візьмемо ту саму не завжди видиму роботу, про яку ви сказали. Вас вона задовольняла?
– Я ніколи не займався публічними розборами гри того чи іншого виконавця, тому що все накопичилися питання ми задаємо хлопцям всередині колективу. Можу сказати одне – претензій по самовіддачі до Зозулі не було.
– Крім візуальних спостережень, а чим ще ви керуєтеся, оцінюючи обсяг роботи футболістів?
– Всю необхідну інформацію нам надає комплексно-наукова група на чолі з Володимиром Лазаренка, який веде облік тактико-технічних дій, а також дає нам аналіз біговій і швидкісної роботи, здійснюваний однією з авторитетних компаній, з якою уклала контракт ФФУ. З допомогою цих цифр ми вказуємо хлопцям на певні помилки. У сучасному футболі без цього ніяк не можна.
– Хто в збірній найбільше пробігає за матч?
– Я б сказав не так. У нас відсутні виконавці, які за цим критерієм не вписуються в рамки визначеного мінімуму. Так що претензій до хлопців немає, всі вони розуміють, що без виконання чорнової роботи результату не буде..
– Другий поєдинок у відборі вийшов не менш важким, ніж перший. У Білорусії вже не в перший раз спрацювали ваші заміни, причому ви кинули в бій дебютантів. Ризикували?
– Так це ж благородна справа, якщо до нього, звичайно, бути готовим. А хлопці виявилися готові. До Сергія Сидорчуку ми придивлялися ще навесні, отримали про нього достатньо інформації і вирішили, що поки на такому рівні йому грати зарано. Але потім настав час, іон своєю грою показав, що гідний місця в збірній. Так що нічого несподіваного не відбулося.
– Наступний матч вийшов не менш нервовим, хоча якби Андрій Ярмоленко 11-метровий, зустріч з Македонією можна було, скажімо так, закінчити вже на початку другого тайму. Ви самі призначаєте пенальтистів?
– Ні, це прерогатива гравців, їм на полі видніше, хто краще готовий. А те, що не забили, – нічого страшного. Головне, що проявили характер, витримали і довели матч до перемоги.
– Зі стандартами у збірної, до речі, справи, як і раніше йдуть не дуже добре. Чого не вистачає, щоб вичавлювати максимум?
– Я згоден, що це наш резерв. Сьогодні не виходить – вийде завтра. Ми над цим працюємо.
– У Люксембурзі був певний відрізок гри, коли на нашу команду соромно було дивитися, хоча перед поєдинком, і ви в тому числі, тільки і говорили, що слабких суперників не буває. Не достукалися, стало бути, до хлопців?
– По всій видимості, ми не зовсім переконливо озвучили всю нашу інформацію, так що вини з себе не знімаємо.
– У ваш час існували такі поняття, як самопідготовка і самоаналіз…
– Впевнений, що всі ці моменти ніхто не відміняв. Без цього ніяк не можна.
– Молодь інша?
– Але вимоги колишні! Хто їх виконує, той і рухається вперед. Так було завжди і так буде. Краще, ніж ти сам, тебе ніхто не налаштує.
– У збірній, до речі, вистачає досвідчених виконавців. Вас не турбує високий середній вік команди?
– Всьому свій час. Звичайно, треба потихеньку, так би мовити, розбавляти, але якщо гравці відповідають рівню і виконують вимоги, то навіщо дивитися в їхній паспорт? Існує конкретна робота і оцінка цієї роботи. От і все.
– Головне призначення нинішнього Анатолія Тимощука – це передача досвіду команді?
– Старші завжди діляться досвідом з молодшими, а у нього, зрозуміло, є чим поділитися.
– Рано чи пізно на рівні збірних ділитися стає вже просто нічим. Як ви вважаєте, футболіст сам зобов’язаний зрозуміти, коли настає цей момент, або тренер повинен йому підказати?
– Думаю, такі рішення приймаються спільно. Тоді, коли підходить час. Якщо гравець бачить, що вже не тягне, то який сенс йому руйнувати весь той авторитет, який він заробив за кар’єру? Я думаю, що Тимощук прекрасно це розуміє.
– Вам часто задають питання з приводу натуралізації футболістів. Важко зрозуміти, що ви її підтримуєте чи ні?
Все має бути природно.
– Судячи з усього, ви дотримуєтеся наступного принципу: вранці – гроші, ввечері – стільці. Я вас правильно зрозумів?
– Звичайно. Спочатку гравець отримує паспорт і всі підстави виступати за національну команду, а потім вже він стає кандидатом, якого ми розглядаємо. А поки навколо тих чи інших виконавців ходять одні розмови.
– Так, може, підштовхнути когось до прийняття такого рішення, якщо збірної це піде на користь?
– В цьому повинні бути зацікавлені передусім клуби. Щоб у них було більше футболістів з українським паспортом.
– Вас цікавлять такі гравці, як Данило Сілва і Тайсон, які у наступному році можуть отримати українське громадянство? Вони посилили команду?
– Думаю, вони самі повинні відповісти на ваше запитання своїми діями. Або бездіяльністю.
– Бразильці, про яких ми говоримо, вже тримають руку на серце під час виконання нашого гімну. Ви звертали на це увагу?
– Думаю, це вторинне. Свій патріотизм у першу чергу потрібно доводити роботою, а не словами і піснями. Це моя думка.
– Але все-таки в інтерв’ю «КОМАНДІ» Даніло Сілва прямо сказав, що готовий виступати за збірну України…
– Поживемо – побачимо. Спочатку він повинен отримати паспорт.
– Михайло Іванович, наступний рік збірна України розпочне матчем з Іспанією. Ви знаєте рецепт ігри з цим суперником, протиотрута його футболу?
– Зараз можна говорити все що завгодно, ноу нас попереду збір інформації, її аналіз і так Точно можу сказати – буде непросто.
– Іспанці переживають якийсь процес зміни поколінь після проваленого чемпіонату світу…
– Можливо, тренер дійсно визначив причини такого виступу і вніс деякі корективи. Але мені здається, що Іспанія на початку літа, після напруженого сезону, після завантаження гравців у клубах, і Іспанія на початку весни – це дві різні команди.
Спад – це голосно сказано. Я думаю, що там все одно вистачає досвідчених виконавців, а ті, хто був молодший, вже набралися цього самого досвіду. Ще раз підкреслю, що нас чекає зустріч з сильним суперником, але ми будемо готуватися. Без бою не здамося.
