Один з кандидатів на посаду президента ФФУ Олег Печерный розповів, які реформи потрібні, на його погляд, українському футболу.
Нагадаємо, вибори нового голови Федерації футболу України відбудуться 6 березня, на позачерговому Конгресі цієї організації.
– Що вас спонукало до рішення балотуватися в президенти ФФУ?
– Перш за все, погляд на те, на що перетворився наш футбол за останні два з гаком роки. Нинішнє керівництво Федерації футболу України на чолі з Коньковим практично все в ньому знищило. Зокрема, були поховані ті корисні починання, які були зроблені попереднім керівництвом ФФУ. Якщо говорити образно, то наш прекрасний Будинок футболу, по суті, перетворився в якийсь сарай. А сама Федерація стала свого роду закритим клубом. Подивіться на Виконком ФФУ: його чисельність зараз – всього 11 чоловік! Для порівняння, при попередньому керівництві Федерації її Виконком нараховував 28 членів.
А окремим чином обурила мене ситуація з кримськими клубами. Точніше, позиція в цій ситуації ФФУ. Якщо б з боку керівників Федерації з самого початку були продемонстровані рішучі дії, то, думаю, УЄФА і ФІФА не тільки набагато раніше розставили би усі крапки над «і», але і винесли б щодо Росії куди більш жорсткий вердикт. Аж до позбавлення цієї країни права на проведення ЧС-2018.
Тому, дивлячись на весь цей безлад, який твориться в українському футболі, я прийняв рішення висунути свою кандидатуру на посаду президента ФФУ.
– Але приймаючи таке рішення, ви віддавали собі звіт, що у вас має бути чітке розуміння, яким чином потрібно «лікувати» український футбол? Одним словом, які конкретні кроки ви маєте намір зробити в разі обрання вас президентом ФФУ?
– Перш за все, необхідно прийняти закон про футбол. Так, в країні складна ситуація, але футбол – це таке соціальне явище, яке потребує зацікавленості держави в його розвитку. Якщо такий закон не прийняти, то в один прекрасний момент весь український футбол може просто розвалитися.
– Що це має бути за закон?
– Закон, який надає певні пільги і преференції тим людям, які вкладають свої гроші в дитячо-юнацький та професіональний футбол. Можливо, це повинні бути якісь пільги в оподаткуванні, можливо, щось ще. Адже зараз дитячий футбол в Україні виживає тільки за рахунок батьківських внесків.
– Але, здається, прийняття такого закону – це дуже непростий процес, оскільки тут задіюються не тільки футбольні суб’єкти, але й державні інститути… Ви дійсно бачите, як можна вирішити таку задачу?
– Насамперед, проект такого закону має бути обговорений з усіма колективними членами ФФУ, з фахівцями, ЗМІ, аматорськими клубами. Пріоритетне завдання тут полягає в тому, щоб почути всі пропозиції на цей рахунок і максимально швидко підготувати проект закону для внесення на розгляд Верховній Раді. А для того, щоб він був успішно проголосований депутатами, необхідно підключити до процесу підготовки такого закону і Міністерство спорту, Міністерство соціальної політики, і прем’єр-міністра, і Президента України.
Впевнений, прийняття такого закону дозволить нашому футболу зрушитися з мертвої точки. Тим більше, що тут немає ніякого ноу-хау: подібні законодавчі норми успішно існують у багатьох європейських країнах.
– А як справи з вашою командою? Ви її формуєте?
– Є професіонали, які вже зараз мені допомагають. Конкретні прізвища ми озвучимо ближче до лютого. Ну а поки я вже провів зустрічі з колективними членами ФФУ, знаю, що там все теж хочуть змін. І мені дуже приємно, що мене підтримують багато. Є чимало й тих, хто знає мене по спільній роботі, коли я очолював Профспілка футболістів та тренерів України. До речі, ця структура, яка була мною створена, успішно працює і донині. Важливо зараз створити організм, який буде чітко працювати, незалежно від того, хто саме керує футболом в країні. Тому я акцентую увагу на законі про футбол. В цьому запорука успіху. Подивіться на Нідерланди – маленька країна, а система футболу в ній працює, як годинник!
І, само собою, потрібно провести ревізію: розібратися в тому, що в нашому футболі зайве, а чого йому гостро не вистачає. Наприклад, необхідно зрозуміти, чи потрібна нам така організація, як Прем’єр-ліга? Для чого вона існує? Куди йдуть гроші, які вона збирає? Де її президент, якого взагалі ніколи і ніде не видно? Точно так само потрібно навести порядок з агентами. І це лише кілька прикладів.
– А якщо говорити про самих виборах, то вас не бентежить, що Андрій Павелко чи не в один голос називається безумовним фаворитом в боротьбі за посаду президента ФФУ?
– Я дуже поважаю Андрія Васильовича, ми з ним знайомі 15 років і по цей день знаходимося в прекрасних стосунках. Якщо він переможе на цих виборах, я буду готовий цілком йому допомагати. А помічники йому знадобляться, адже він, як відомо, займає посаду голови Бюджетного комітету України і є депутатом Верховної Ради. Не кажучи вже про те, що він очолює національного олімпійського комітету дніпропетровської області.
– А що скажете ще про двох ваших суперників на цих виборах – Анатолії Конькові і Ярослава Грисьо?
– Що стосується Конькова, то, перш за все, хотів би пояснити свою позицію, озвучену в попередньому інтерв’ю вашому виданню, коли я сказав, що у нинішнього глави ФФУ два варіанти: або добровільна відставка, або в’язниця. Насправді, я мав на увазі, що відхід у відставку повинен стати для Конькова першим кроком на шляху прийняття відповідальності за скоєне їм на посаді президента Федерації. За все потрібно відповісти – і за будівництво у Вишгороді, і через корупційні схеми з м’ячами, і за форму, яка приходила у ФФУ від спонсорів, а потім продавалася в магазинах. А почати треба з добровільної відставки.
Але головне зараз, щоб Коньков не втік до свого друга в Ростов…
А щодо його прагнення балотуватися на цих виборах, то, думаю, за нього ніхто не проголосує. Переконаний у цьому. Вже всі розуміють і всі переконалися в тому, що Коньков – це біда українського футболу.
– Ну а Ярослава Грисьо вважаєте своїм серйозним конкурентом?
– Особисто я його не знаю. Але після того, як прочитав, що він зареєстрував свою кандидатуру на виборах президента ФФУ, то, звичайно, зацікавився персоною Грисьо. Натрапив на його інтерв’ю, датується липнем 2012 року (якраз тоді, коли за вказівкою Януковича прибирали Суркіса і ставили Конькова), в якому він висловився, що Коньков – це футбольний людина і саме він повинен керувати українським футболом, щоб привести його у «світле майбутнє»!
По суті ж, Грисьо зараз входить у найближче оточення Конькова і теж несе відповідальність за те, у що перетворився зараз наш футбол. До того ж, наскільки я знаю, львівську обласну Федерацію, яку очолює Грисьо, зараз перевіряють на предмет корупційних схем з «Ареною-Львів». Ці люди повинні спочатку відповісти перед правоохоронними органами, а вже потім балотуватися на виборах президента ФФУ. Грисьо і Ковзанів – це просто одного поля ягоди.
