Економічні реалії України просто не могли не позначитися і на українському футболі, де зима – це один з найбільш «гарячих» періодів.
Із-за специфіки української заявочної кампанії трансферне вікно в нашій країні відкрито не один місяць, як у Європі, а до 1 березня, що є благодатним грунтом для селекційної роботи клубів. Проте через кризу багато чого вже змінилося, що відклало відбиток на життєдіяльності клубів, так і футболістів. Про все це і не тільки розмірковує футбольний агент Володимир Тимофєєв.
МИ ВПЕВНЕНО КОТИМОСЯ В ПРІРВУ
– В якому стані український трансферний ринок увійшов у зимову трансферну кампанію?
– На жаль, в жалюгідному. Завдання клубів – зберегти те, що зараз є і, по можливості, закрити проблемні позиції. Притому, як правило, за рахунок українців. «Дніпро», «Динамо» і «Шахтар» можуть собі дозволити точково посилитися класними гравцями, а інші клуби будуть возити з команди в команду одних і тих же українців або вільних агентів.
– Чи можна сказати, що у зв’язку з проблемами в деяких клубах ринок зараз переповнений доступними і навіть щодо кваліфікованими футболістами?
– Безробітних футболістів на ринку дійсно багато. Але можу відзначити тенденцію, що на ринку з’являється достатньо гравців збірних своїх країн у статусі вільних агентів, готових грати за дуже прийнятні для України гроші.
– А гравці готові йти на зниження своїх зарплатних апетитів? До кризи футболісти вважалися однією з найбільш «заможних» прошарків населення…
– Багатьом доведеться це робити, інакше можна залишитися без роботи.
– Зараз дуже багато говорять про те, що клуби переписують контракти і знижують заробітні плати. Наскільки поширене це явище? І наскільки часто ці зарплати знижуються?
– Клуби це роблять не від хорошого життя, так як наш футбол стає менш інвестиційно привабливою, з менш фінансово ємним. Як наслідок, ми впевнено котимося в прірву, коли всі хоч на щось схожі футболісти роз’їдуться, а ми будемо під вивіскою прем’єр-ліги дивитися футбол рівня чемпіонату області та футболісти будуть мати контракти рівня балканських чемпіонатів.
Дуже яскравий приклад того, чого хочуть бачити вболівальники і в якому напрямку слід розвиватися – вимушений переїзд «Шахтаря» у Львів. З одного боку – команда, де свої хлопці з рідного міста, а з іншого – якісний футбольний продукт. На іграх «Шахтаря» відвідуваність в рази перевершує відвідуваність місцевої команди. Людей не обдуриш, адже глядачі хочуть бачити класний футбол.
– Купівельна спроможність клубів також похитнулася?
– Природно, бюджетів зменшилися, а заробляти наші клуби, за рідкісним винятком, як не вміли, так і не вміють. Все, що більшість менеджерів наших клубів вміють просити гроші в інвестора, а натомість, на жаль, нічого, крім красивих футбольних байок, запропонувати не в змозі. Це і призвело до того, що охочих інвестувати у футбол стає все менше, а інвестор – головна рушійна сила українського футболу. Зусилля треба спрямувати на те, щоб зробити наш чемпіонат цікавим для інвестицій. Знайти можливість заохочувати, з точки зору податкового законодавства, людей, які фінансують футбол.
– Із запрошенням легіонерів справи ще гірше, ніж із зарплатами?
– Легіонери повинні бути вище за класом місцевих футболістів і популяризувати наш чемпіонат. Можна тільки вітати запрошення таких легіонерів, як Срна, Вілліан, Фернандіньо, Ленс, Мбокані. За рахунок таких гравців зростає відвідуваність і інтерес до українського футболу. Але з урахуванням ситуації, скрутною фінансовою ситуацією більшості українських клубів, думаю, великої кількості легіонерів чекати не варто. Навпаки, варто очікувати відтоку легіонерів з України.
Росіяни моніторять український чемпіонат
– Раніше українські футболісти не соромилися їздити на перегляд в російські клуби, підписувати з ними контракти. Зараз же можу згадати лише два приклади – Зубейко і Яковлєв. Це більше страх перед суспільною думкою або небажання співпрацювати з російськими клубами?
– Я приєднуюся до думки В’ячеслава Вікторовича Грозного, який в одному з інтерв’ю сказав, що протистояння на Донбасі ніяк не можна розглядати як протистояння українського і російського народів. На мій погляд, футбольне співтовариство може стати однією з об’єднуючих сил, що сприяють припиненню цих кривавих подій. Але тут справа ще в тому, що російський чемпіонат багатшими, і рівень його на порядок вище нашого. Тому не всі наші футболісти можуть перевершувати місцевих гравців, насамперед, в майстерності, що повинен робити легіонер.
– У вас напевно є знайомі в російському футболі. Наскільки там змінилося ставлення до України, українським гравцям? Або інтерес ще присутній?
– Росіяни як моніторили наш чемпіонат, так і продовжують це робити. Ставлення серед моїх знайомих до України в гіршу сторону не змінилося, швидше навпаки. Скажу більше, що коли в Маріуполі 9 травня сталися трагічні події, одними з перших, хто подзвонив і запропонував допомогу мені і моїй родині, були футбольні люди України, а також ближнього і далекого зарубіжжя, в тому числі і росіяни.
– Вам не здається, що російський футбол зараз зіткнувся з тими ж реаліями, що і український після різкого стрибка курсу валют?
– Звичайно, фінансові проблеми в Росії позначаться і на футболі. Але в російському футболі більше запас фінансової міцності, а в розвитку футболу та фінансуванні клубів використовуються також бюджетні кошти. Цього, я впевнений, не вистачає українському футболу.
Привабливий азіатський ринок і приклад Португалії
-Які зараз перспективні напрямки для переїзду українських гравців за кордон?
– Останнім часом стає все більш фінансово привабливим азіатський ринок. В’єтнам, Таїланд, Індонезія, Сінгапур – динамічно розвиваються. Японія, Китай, Південна Корея – давно системно працюють і дуже пристойно виглядають за умовами оплати футболістів. Інша справа, чи зможуть наші футболісти витримувати конкуренцію з тими ж сербами і хорватами, які до цього привчені з ранніх років – це питання.
– Що скажете про Казахстан і Азербайджан, які зараз радо приймають наших гравців? Там можна зростати або лише догравати?
– В цих країнах серйозний рівень чемпіонату. У нас хибне уявлення, що там люди не вміють грати у футбол. Це все в далекому минулому. Там не вийде догравати, там треба орати, причому в непростих погодних умовах.
Про силу чемпіонату Азербайджану говорить і вибір Романа Григорчука. Досить подивитися, кого він запросив у «Габалу» – це висококваліфіковані футболісти рівня прем’єр-ліги України, які залучалися в збірну нашої країни.
– З яких пір Азербайджан і Казахстан стали фінансово потужніший, ніж 80% українських клубів?
– Останнім часом бюджетів тамтешніх клубів ростуть і, природно, стає більше можливостей створювати якісний продукт, запрошуючи хороших футболістів і паралельно виховуючи свої кадри.
– На пам’ять приходить одна дуже цікава програма по переїзду молодих гравців в Чехію, створену вашими колегами. Зокрема, В’ячеслав Заховайло брав у ній участь. Наскільки потрібні теперішній Україні такі програми і наскільки наші молоді гравці готові до таких викликів?
– Реалізація подібних програм – крок вперед, в дусі часу. Вже давно клуби шукають шляхи інтеграції своїх кращих гравців в провідні європейські чемпіонати. Дуже характерна в цьому зв’язку адаптація латиноамериканців через Португалію з подальшим продажем в більш сильні чемпіонати. Клуби за рахунок реалізації таких проектів дуже непогано заробляють.
– Найголовнішою бідою українського молодого футболіста вважали занадто велику зарплату. Криза змінила це?
– Я не вважаю бідою для талановитого молодого футболіста більшу зарплату. Якщо не будуть платити в Україні, будуть платити в інших країнах. Звичайно, якщо футболіст стоїть. Криза змінить тільки одне: він змусить навчитися жорстко конкурувати за місце в команді, і не просто отримувати зарплату, а її заробляти на футбольному полі.
– Але ж є і ті, кого все влаштовує і головне, щоб «капало за контрактом», а далі буде видно»…
– Такий підхід «лише б капало за контрактом» неминуче призведе до проблем. Контракт закінчиться, перестане капати, а репутація нероби залишиться на все життя. Можна навести приклади, коли футболісти з мільйонними контрактами випали з футболу і зараз намагаються повернутися, граючи за пару тисяч доларів. І це не завжди вдається…
ОСНОВНИЙ КОНКУРЕНТ КРАВЦЯ – ВІН САМ
– На завершення не можу не запитати про ваших підопічних. Як справи у Артема Кравця? Наприкінці минулого року він частіше починав на лаві запасних, а Мбокані і Теодорчик – сильні конкуренти.
– Кравець, на мою думку, є найціннішим гравцем «Динамо» в осінній частині чемпіонату. Багато в чому завдяки його грі «Динамо» зараз на першому місці. Не кожен здатний подолати наслідок низки важких травм та в 22-х іграх забити 11 м’ячів в такому клубі, як «Динамо», залишившись на початку чемпіонату єдиним форвардом. Я вже говорив, що основний конкурент Кравця – це він сам, при всій повазі до Мбокані і Теодорчику.
– Чув кілька історій, що Артем вже був у кроці від переходу з «Динамо», але Ігор Суркіс не відпускав його і завжди вірив…
– У нас з Артемом була домовленість: я працював над варіантами, але при будь-якому реченні ми приймемо рішення тільки після розмови з президентом «Динамо». Це знак подяки Ігорю Суркісу за його підтримку Артему, коли хлопцеві було важко.
Зараз вже можу сказати, що на останній грі минулого сезону з «Зорею» я був у компанії з відомим в Європі агентом, моїм партнером по бізнесу, який прилетів з конкретною пропозицією працевлаштування для Кравця. На наступний день була зустріч гравця з президентом, в ході якої Ігор Михайлович висловив зацікавленість у підписанні нового контракту з Кравцем. Я не сумнівався, що Ігор Суркіс захоче продовжити угоду, адже в плані розуміння футболу він дасть фору багатьом скаутам.
– Зараз у нього є пропозиції?
– Артему, на мій погляд, для адаптації до європейського футболу з подальшим переходом в топ-чемпіонат підходять дві країни – це Нідерланди і Португалія. У цьому напрямку ведеться робота. Кравець фактурний швидкий нападник, у нього хороша статистика, тому до нього є інтерес.
– У пресі писалося про інтерес «Феєноорд». Це правда?
– Так, з боку «Фейєноорда» був досить предметний інтерес.
– Для Артема збірна України, мабуть, найболючіше питання…
– Збірна для Артема – зовсім не болюче питання. Кравець розуміє, що шлях у збірну лежить через ігри в чемпіонаті за «Динамо». Якщо він себе максимально буде виявляти в кожному ігровому епізоді, якщо буде хороша статистика, запрошення в збірну не змусить себе чекати. Що, власне, вже раз відбулося в поточному сезоні.
ЧЕКАЄМО КОНКРЕТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ВІД «МЕТАЛІСТА»
– Ще один ваш підопічний – відкриття першої ліги Олександр Андрієвський. Як зараз у нього йдуть справи в «Металісті»?
– Сашко – один з кращих молодих футболістів України. Потенціал у нього величезний. Такі талановиті молоді футболісти дуже рідко зустрічаються. У нього контракт з «Металістом» закінчиться на початку лютого, і він відпрацює. Це все що я можу поки сказати.
– Але переговори з харків’янами про продовження ведуться?
– Так, керівництво «Металіста» висловило зацікавленість у продовженні угоди з Андрієвським. Ми чекаємо конкретної пропозиції від клубу.
– Чи є у Олександра варіанти в разі відходу з «Металіста»? Або він дограє сезон у першій лізі?
– Олександр поїхав на збори з «Металістом», щоб максимально проявити себе і бути максимально корисним тренерському штабу на чолі з Ігорем Рахаевым. Далі – покаже час.
– Хто ще значиться в числі ваших клієнтів? Є той, хто ось-ось повинен вистрілити?
– Є вже сформовані футболісти, так і зірочки. Великі надії я пов’язую з Єгором Чегурко з «Металіста». Велике майбутнє бачу у 14-річного Максима Таловерова з «Шахтаря».
У Чегурко є прекрасна швидкість, розуміння гри і величезне бажання себе реалізувати, як футболіста. Таловеров не по роках цікавий опорний півзахисник, який може з успіхом зіграти на позиції центрального захисника. Не здивуюся, якщо він дебютує в основному складі гірників ще до 18-річчя.
