Звітна тиждень запам’ятається українським любителям футболу кількома кадровими рішеннями, які бачаться знаковими для вітчизняного шкіряного м’яча. Почесний президент ФФУ Григорій Суркіс знову висунутий кандидатом у члени Виконкому УЄФА, а в числі претендентів на місце пішовшого у безповоротний відпуск нинішнього глави української асоціації офіційно заявлений Андрій Павелко.
ГРИГОРІЙ СУРКІС: ЗА ЗАКОНАМИ НАДІЙНОЇ ЛОЦІЇ
Як повідомив популярний інтернет-ресурс «Футбольний клуб», Григорій Суркіс, який займає пост віце-президента УЄФА і входить до складу Виконкому УЄФА з 2007 року, висунутий ФФУ на нову чотирирічну каденцію в рамках XXIX Чергового Конгресу УЄФА, який відбудеться у Відні 24 березня 2015 року.
«Таке рішення підтримали 45 з 47 колективних членів української національної асоціації. Їх уповноважені представники поставили свої підписи під зверненням ініціативної групи, в якому, зокрема, йдеться:
“Зважаючи на високий авторитет, яким користується серед керівніцтва УЄФА наш співвітчизник Григорій Суркіс, ФФУ має унікальну можливість знову делегувати йому право на обрання до складу Виконкому Європейського футбольного союзу.
Чесність, порядність, сумління, патріотизм – це далеко не повний перелік людських якостей Григорія Суркіса. А професійний досвід і беззаперечні успіхи, котрі демонструє почесний президент ФФУ, опікуючись міжнародним іміджем національної асоціації, є загальновизнаними не лише в Україні.
Ми переконані в тому, що футбольна спільнота гідно оцінить особистий внесок віце-президента УЄФА у розвиток та популяризацію гри на теренах європейського континенту. Що, в свою чергу, дозволить Григорію Суркісу бути переобраним до Виконкому УЄФА на новий термін”” (Footclub.com.ua, 20.01).
Обговорюючи кандидатів на посаду президента ФФУ, більшість аналітиків сходяться на думці, що Григорій Суркіс на даному етапі був би оптимальним керівником цієї організації. Досвід і навички чиновника, при якому ФФУ стала успішною і авторитетної, завоювавши право провести Євро-2012, сьогодні затребувані в УЄФА. Він продовжує брати участь у футбольному житті України, лобіюючи інтереси нашої країни у вищих міжнародних інстанціях.
Автор «Спорт-Експресу» Євген Карельський влучно і злободенно порівняв роль Суркіса-старшого з… фортифікаційною спорудою, що захищає інтереси вітчизняного футболу.
«Суркісу не вимагалося урядове прикриття. Добре знаючи предмет, він просто вів корабель професійно, за законами надійної лоції, – згадує журналіст діяльність Григорія Михайловича на посаді глави ФФУ. – Так він надходить і тепер, обходячись без кіносценаріїв «Одного разу в Лабораторному» і порівнянь його успішної команди з нинішньою плеядою ФФУ, яка виглядала непереконливо на переговорах у штаб-квартирі УЄФА. Саме Суркіс, і це загальновизнано, дистанційно перенаправив розу вітрів в Ньоні. Він і сьогодні – немов блок-пост України в міжнародному футболі» (Sport-express.ua, 20.01).
На жаль багатьох, про повернення Суркіса на посаду, де він плідно працював з 2000 по 2012 рік, сьогодні мова не йде. Зате саме на прикладі його успішної діяльності розглядаються можливі наступники Анатолія Конькова.
КАНДИДАТ ПАВЕЛКО І ЙОГО КОМАНДА
Анатолій Дмитрович у п’ятницю домігся від Виконкому ФФУ для затвердження своєї заяви про відпустку, яке багатьма ЗМІ трактується як прохання про відставку. Особливо – у світлі того, що виконуючим обов’язки президента ФФУ призначений Андрій Павелко, керівник робочої групи з підготовки та організації позачергового конгресу федерації. Чому не перший віце-президент Анатолій Попов, передбачити нескладно. По-перше, він є фігурантом у скандальній справі про пакистанських м’ячах, яке серед інших зловживань керівництва ФФУ розслідують СБУ і прокуратура. Як можна передати право першого підпису людині з такою репутацією? Очевидно, і сам Попов відчуває за собою грішок, бо ніяких протестів або публічних демаршів проти рішення Виконкому не влаштував. Навпаки, він дуже скромно і безконфліктно прокоментував ситуацію в інтерв’ю сайту «ФутБум»:
«Звертайтеся до президента Федерації футболу України. Він ініціював це… Рішення виконкому підписав президент – вища посадова особа на той момент…» (Footboom.com, 24.01).
По-друге, члени Виконкому, облекшие саме Павелко приставкою «ІО», ймовірно, усвідомлено в даному випадку протиставили нормі Статуту логіку і здоровий глузд. Адже ще напередодні його кандидатуру на участь у березневих виборах президента ФФУ фактично підтримала більшість колективних членів федерації. Відповідна інформація була опублікована навіть на офіційному сайті організації:
«Станом на 23 січня до Робочої групи з підготовки XVII позачергового Конгресу Федерації футболу України надійшли протоколи засідань 32 із 49 колективних членів ФФУ щодо обрання делегатів на Конгрес та висунення кандидатів на посаду президента ФФУ.
Відповідно до рішень 30 колективних членів, кандидатом на посаду президента національної асоціації висунуто Павелка Андрея Васильовича. Зокрема, ФФ Дніпропетровської області, Житомирська ОФФ, ФФ Закарпаття, Запорізька ОФФ, Івано-Франківська ОФФ, Київська ОФФ, Кіровоградська ОФФ, Луганська ОФФ, ФФ Миколаївської області, ФФ Одеської області, ФФ Полтавської області, ФФ Сумщини, Херсонська ОФФ, Хмельницька ОФФ, ФФ Черкаської області, Чернівецька ОФФ, Чернігівська РФФ, ФФ м. Києва, Комітет з фізичного виховання та спорту МОН України, ФСТ «Динамо» України, ФСТ «Спартак» Профспілок України, ФСТ «Україна», Управління спорту Міністерства оборони України, Асоціація аматорського футболу України, Всеукраїнська футбольна асоціація студентів, Ліга вуличного футболу, Об’єднання громадян «Граємо за Україну разом», ЗАТ Туристичне агентство «Спорт Лайн Тревел», ПрАТ «Україна Футбол Інтернешнл», а також Молодіжний футбольний союз» (Ffu.org.ua, 23.01).
Пізніше до цих організацій додалися ще кілька, в тому числі – Національний комітет спорту інвалідів України. У листі, підписаному його президентом Валерієм Сушкевичем, зокрема, йдеться:
«З метою подальшої плідної співпраці щодо розвитку в Україні футболу серед осіб з обмеженими фізичними можливостями та усвідомлюючи необхідність кардинальних змін щодо покращення роботи в українській футбольній сфері, вважаємо за необхідне на XVII Позачерговому конгресі Федерації футболу України підтримати кандидатуру Павелка Андрея Васильовича на посаду президента ФФУ».
В якості ілюстрації кредиту довіри, якою наділяють Андрія Павелко колеги, доречно навести висловлювання глави Федерації футболу Києва Ігоря Кочетова – людини, за чиєю ініціативою і почався збір підписів за відставку Конькова та проведення перевиборів президента ФФУ.
«Вже більше тридцяти колективних членів підтримали кандидатуру Андрія Павелка, – сказав він в інтерв’ю порталу Sport.ua (23.01). – Це людина, яка тривалий час працює в регіональному футболі, людина, яка знає футбол не по картинках. Він має свою програму, своє бачення, свої амбіції. Це дуже важливо. Молодий чоловік з правильним професійним рівнем, з потрібними амбіціями. Я вважаю, що наступне чотириріччя його каденції пройде під егідою розвитку, в першу чергу, регіонального футболу. Основа основ футболу буде піднята на той необхідний рівень, який, напевно, дасть розвиток українського футболу в цілому».
Лише отримавши вагомий карт-бланш, Павелко публічно озвучив свій намір поборотися за посаду президента ФФУ, до того існував лише в припущеннях журналістів і фахівців.
«Хочу подякувати регіональні федерації, асоціації, спортивні товариства та інші організації, які зробили мені честь і довіра бути кандидатом у президенти ФФУ, – сказав Андрій Васильович в інтерв’ю «Футбольному Клубу». – Це багато до чого зобов’язує. І я офіційно заявляю, що, усвідомлюючи ступінь відповідальності перед футбольною громадськістю країни, приймаю рішення балотуватися на цю посаду… Не розглядаю цю кампанію як задоволення особистих амбіцій. Тут потрібно діяти прагматично і напевно. Або ти маєш підтримку більшості колег, готових разом з тобою засукати рукави, або, вибачте, один у полі не воїн. Не хочу займатися популізмом і прожектерством, тому що розумію – футбол це командна гра. І результати кожного конкретного матчу залежать від самовіддачі і майстерності всіх і одночасно кожного конкретного виконавця. Тому і моє згоду на участь у президентських виборах не було таким поспішним. Зате зараз у мене є достатньо підстав сподіватися на успіх» (Footclub.com.ua, 22.01).
Один з перших виходів кандидата в президенти ФФУ «в люди» відбувся перед футбольним активом Київської області. Близько двох годин Павелко висловлював свою позицію щодо нинішньої ситуації в українському футболі, розповідав про те, що робитиме на посаді керівника федерації, поділився деякими планами щодо реформування вітчизняної футбольної піраміди. Фрагменти його виступу опублікував сайт Футбол.иа:
«Довіра, яку надали мені футбольні люди, окрилює, але і додає відповідальності, – цитує ресурс А. Павелко. – Моя програма спрямована на розвиток українського футболу та переключення уваги на самі низи – обласні, районні, міські федерації, щоб вперше акцент був переключений на місця. Фінанси, увагу повинні бути зосереджені на розвитку футболу у всіх галузях, у всіх частинах нашої країни. Наше завдання – створити можливості для нормального функціонування та розвитку низових федерацій»
Дуже злободенні питання задав Андрію Васильовичу традиційно допитливий телеканал «Футбол». У спілкуванні його репортера з претендентом у президенти мова йшла і про суміщення обов’язків футбольного чиновника вищого рангу з посадою голови Бюджетного комітету ВР, і про тих, кого Павелко бачить у своїй команді, і про конкуренцію в рамках виборів нового президента ФФУ.
«Поруч з собою бачу людей, які щиро люблять футбол і свою країну. У важкий час треба об’єднувати всі зусилля і робити так, щоб виконана робота давала свої плоди. Треба, щоб люди відчували роботу команди ФФУ не на словах, а на ділі, – процитував Павелко сайт «Терикон». – Я знаю, що поєднувати роботу у Верховній Раді і ФФУ – це чимале навантаження. Але любов до футболу дасть додаткові сили та енергію, щоб робота давала більше можливостей для розвитку футболу в Україні. Що ж до конкуренції, вона дає тобі можливість краще виступати. Хороші суперники в спорті дають тобі можливість самому стати сильніше» (Terrikon.com, 24.01).
Наостанок Андрій Павелко сказав про ще однією пріоритетною завдання – повернути ФФУ на європейське футбольне поле, показати УЄФА, ФІФА і всьому світу, що в українській асоціації є єдиний погляд, єдина команда, яка готова виконувати найскладніші завдання по розвитку футболу в країні.
НАС ВИБИРАЮТЬ, МИ ВИБИРАЄМО…
Поряд з кандидатурою Павелко, минулого тижня преса «перемывала кісточки» і іншим кандидатам на пост президента федерації. Так, популярний автор Микола Несенюк висловив свою думку про висунення Маркіяна Лубківського, іронічно припустивши, що той може стати… спікером ФФУ.
«Він в дійсності є саме спікером, ставши більш-менш відомим на початку 2000-х як речник Міністерства закордонних справ. На посади керівника оргкомітету футбольного Євро-2012 Лубківський теж був спікером. Мільярди на будівництві «золотого» львівського стадіону, який коштував бюджету в 20 разів більше своєї реальної вартості, а також на інших «футбольних» будовах, пішли в інші кишені. Це так сподобалося тодішньої влади, що Лубківського зробили головою оргкомітету Євробаскету, який повинен був відбутися у нас в цьому році і до якого теж хотіли побудувати кілька «золотих» баскетбольних арен. Ініціатори Євробаскету зараз здебільшого в бігах, а Маркіян Лубківський – в СБУ, яка повинна була б цих ініціаторів ловити і притягати до відповідальності.
…Звичайно, ніякої команди, з якою мав би прийти на посаду новообраний президент федерації футболу, у нього немає, – робить висновок автор. – Тому інформація про його можливе висунення може йти або від однієї з «команд», які хочуть влади в українському футболі, або від самого Лубківського, який таким способом хоче нагадати однією з таких «команд» або відразу всім про своє існування» (Gazeta.ua, 23.01).
Не можна сприймати без іронії і деякі заяви іншого кандидата в президенти – Владислава Ващука. Так, на минулому тижні він повідав про «козир», який, на його думку, робить його шанси на обрання вельми бажаними.
«Чому вважаю, що посаду президента ФФУ мені по плечу? У мене колосальний досвід. Я пограв у багатьох командах, знаю і бачив, що відбувається в обласних федераціях футболу. У мене достатньо контактів в середовищі українського футболу, і при цьому багато хто хоче допомогти мені в моїх починаннях», – сказав колишній захисник телеканалу «Футбол» (22.01).
Досвід гравця, дійсно, дозволяв Ващуку досить довгий час входити до когорти кращих вітчизняних футболістів. Однак ні інтелектом, ні кришталевою чесністю поза футбольним полем цей персонаж, м’яко кажучи, не вражав. Можна згадати тільки одну історію його розставання з київським «Динамо», коли рідний для Владислава клуб був безпідставно звинувачений їм махінації і фальсифікації. А весь організаторський досвід Ващука обмежується нетривалим періодом роботи в вже фантомному на той момент київському «Арсеналі» та локальних ініціатив у дитячому футболі. Дитячої ж безпосередністю віє і від деяких його ідей з приводу того, яким повинен бути український футбол і як цього досягти.
Сергій Харченко, чия кандидатура на виборах президента ФФУ, очевидно, буде висунуто Асоціацією пляжного футболу України, бачиться фігурою, здатною принести значно більше користі вітчизняному спорту. Що він, в принципі, і довів у «пляжному» сегменті, сприяючи зростанню міжнародного авторитету нашого футболу. Проте ж і в його міркуваннях про необхідність дотримання певного балансу майбутнім першим особою ФФУ вистачає спірних моментів.
«Вважаю головним отримати акцепт трьох президентів клубів – «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра», і трьох президентів ФФУ – Пустовойтенко, Суркіса і Конькова, – цитує Харченко Sport.ua (23.01). – Той претендент, хто це зробить створить, баланс інтересів, про який всі довгі роки говорять. Такий формат внутрішнього балансу інтересів узгоджується у Блаттера і Платіні. І виходимо на довгострокову стратегію і планування футболу України. Можна багато мудрувати, представляти красиві програми і всяке таке. Але сьогодні первинно це благословення на менеджерську роботу від трьох клубних президентів і трьох президентів ФФУ. Я пропоную всім претендентам конкурувати тільки в цьому».
Подібним підходом, до речі, пронизані і міркування багатьох журналістів про постать Андрія Павелко: мовляв, хто ж із сильних футбольного світу цього за ним стоїть? Називаються і Ігор Коломойський, і Рінат Ахметов, і Григорій Суркіс, і, природно, Президент України (хоча тому зараз, очевидно, не до футболу). Заперечуючи такий критерій відбору майбутнього президента ФФУ, хочеться ще раз наголосити на тому факті, що Павелко підтримує переважна більшість колективних членів ФФУ.
Іншими словами, широта і глибина «коаліції» на підтримку Андрія Павелко дозволяють сподіватися на майбутню консолідацію навколо нагальних проблем нашого футболу. Як і на міцність формується навколо цього кандидата команди. Про це на сторінках тижневика «Футбол» написав і головред видання Артем Франков.
«На жаль, неминучим бачиться з’ясування на тему «хто за ким стоїть» – «Дніпро», «Шахтар», «Динамо», чорти в ступі. Ех, привчили народ! А я мрію про людину, за яким не буде проглядатися важкої тіні, який сам по собі особистість, який і сам щось бачить і думає, а головне – робить.
Бути може, саме головне. Неминуча аналогія між президентом ФФУ, головним тренером і взагалі будь топ-менеджером. Наскільки б не був успішний і авторитетний Григорій Суркіс, за ним завжди стояла Команда, і він ніколи не упускав випадку це підкреслити, віддаючи належне помічників і соратників. Мені цей приклад здається не просто позитивною, але правильним і життєво необхідним для всіх» («Футбол», 19.01).
ЛУЧЕСКУ І РФС: ГРА НА ПУБЛІКУ
Серед інших аспектів футбольного життя, що безпосередньо стосувалися України, хочеться виділити два гарантовано резонансні події, що трапилися на протилежних кінцях планети – в Бразилії і Росії.
Заокеанське турне донецького «Шахтаря» ознаменувався скандалом, навіть безпрецедентним для гарячих південноамериканців. У поєдинку із «Атлетіко Мінейро» головний тренер гірників вибіг на поле під час гри, вирішивши з’ясувати стосунки з арбітром!
В середині другого тайму, коли його команда поступалася з розгромним рахунком 0:4, Мірча Луческу своєрідно відреагував на ігровий епізод у штрафному майданчику господарів. Вирішивши, що мав місце фол на футболіста «Шахтаря», румунський тренер не тільки покинув технічну зону, але, не чекаючи зупинки зустрічі, вибіг на поле і домчался в гонитві за суддею майже до центрального кола.
«Видеповтор ігрового епізоду, який привів до публічного ганьби Луческу, чітко показав, що ніякого порушення на гравця донецької команди не було. Більше того, мала місце відверта симуляція пенальті з боку гірника», – констатує сайт Dynamo.kiev.ua (22.01).
Клубний сайт «Шахтаря» у своїх матеріалах, присвячених спарингу з «Атлетіко Мінейро», жодним чином не згадав не лише про «забігу Луческу», але навіть про факт його видалення – така інформація не значиться ні в опублікованому протоколі поєдинку, ні в його стенограмі.
«Такий демарш тренеру не до лиця, і він це розуміє», – сказав в ефірі телеканалу «Футбол 1» екс-гравець «Шахтаря», експерт Олександр Сопко.
Сам же Луческу знайшов чудове виправдання свою витівку.
«Чому я вибіг на поле? Просто тому, що очікував більшого від моєї команди в цілому. Після того, як я був видалений, мої гравці повністю змінилася. Після мого виступу вони домінували на полі і могли забити ще і третій м’яч», – ці слова румунського скандаліста, сказані в інтерв’ю бразильському виданню Zero Hora, ретранслював Isport.ua (23.01).
Варто розуміти їх так, що незабаром подібні забіги Луческу буде практикувати і на матчах чемпіонату України, де «Шахтар» поки йде другим, за 12 турів до фінішу відстаючи від лідируючого «Динамо» на п’ять очок? Або для того, щоб «сколихнути» підопічних, тренер-легіонер знайде ще більш витончені методи?..
До изощрениям сьогодні доводиться вдаватися і представникам російського футболу, виправдовуючи перед кремлівським керівництвом та вболівальниками останні стратегічні проколи своїх керівних інстанцій. Як відомо, більше місяця тому УЄФА офіційно заборонив кримським клубам брати участь в турнірах під егідою Російського футбольного союзу. Це рішення знайшло відображення у рішенні Виконкому РФС – виключити три кримських клубу з турніру другого дивізіону. Цей вердикт був оприлюднений у п’ятницю, 23 січня, по гарячих слідах візиту до Москви президента УЄФА Мішеля Платіні.
Анонсування приїзду високого гостя супроводжувалося часом комічними коментарями російських ЗМІ. За версіями одних, француз мав намір обговорити з керівництвом РФС заборгованість по зарплаті перед наставником збірної Росії Фабіо Капелло. За іншими – переконати (!) росіян висунути свого кандидата у Виконком УЄФА замість Сергія Фурсенко, чия каденція закінчується в березні. За третім – порадувати Москви якимось доленосним рішенням щодо Криму.
«Я приїхав в Москву з дружнім візитом до своїм друзям Віталію Мутко і Миколи Толстих, – повідомив Платіні на прес-конференції за підсумками відвідування російської столиці. – Ми обговорили з Мутко підготовку Росії до чемпіонату світу 2018 року. Міністр спорту присвятив мене в хід робіт з організації чемпіонату» (Itar-tass.com, 20.01).
Відповідаючи на питання журналістів про футбольне майбутнє Криму, глава УЄФА, зокрема, зазначив:
«УЄФА – спортивна організація, а не політична. Наша мета – дати можливість грати у футбол у всіх куточках Європи. Але ми зобов’язані дотримуватися і статут нашої організації, і Статут ФІФА. Рішення було прийнято, і ми повинні його дотримуватися» (Itar-tass.com, 20.01).
Буквально на наступний після від’їзду Платіні день міністр спорту РФ Віталій Мутко поділився з пресою інформацією про те, що УЄФА запропонував створити в Криму самостійну структуру, яка об’єднала б федерації футболу Криму і Севастополя.
«Дана структура юридично повинна замикатися на УЄФА, – цитує Мутко Itar-tass.com (23.01). – Ймовірно, буде створена кримська футбольна ліга, яка також тимчасово буде підкорятися УЄФА. Європейський футбольний союз готовий виділяти необхідні ресурси».
За словами президента РФС Миколи Толстих, УЄФА в лютому запропонує його відомству якусь стратегію щодо взаємодії у питанні про кримських клубах.
«Подальші дії будуть в рамках прийнятого рішення УЄФА. Як тільки нам запропонують порядок взаємодії, РФС буде готовий здійснити залежні від нього заходи», – сказав кореспонденту Товстих Rsport.ru (23.01).
Судячи з обережним заявами вищих чиновників, проект поки що на стадії первинної опрацювання. В українських футбольних колах про нього взагалі нічого невідомо. Тим не менш, спортивний директор ялтинського ФК «Перлина» Олександр Яцун вже навіть окреслив структуру майбутньої ліги, в яку увійдуть вісім клубів.
«Поки що це лише попереднє рішення, уточнив він. Зокрема, за словами А. Яцуна, в Кримську футбольну лігу увійдуть три професійних футбольних клуби – з Сімферополя («ТСК»), Севастополя («СКЧФ») і Ялти («Перлина») і п’ять клубів, які до цього виступали в чемпіонаті Криму. Він додав, що, швидше за все, ця ліга буде мати напівпрофесійний статус, тобто всі футболісти будуть грати на контрактній основі. Яцун пояснив, що нова ліга буде підкорятися безпосередньо УЄФА і не буде мати відношення до Федерації футболу України (ФФУ) і Російському футбольному союзу (РФС)» (Krymedia.ru, 23.01).
«Суверенний футбол в Криму. Чи є життя в ідеї?» – таким питанням задався сайт Championat.com, опитавши своїх експертів. Спектр думок виявився досить широкий. Від ура-патріотизму – до тверезого сарказму.
«Я бачу тільки один єдино можливий шлях розвитку для кримських клубів – участь в чемпіонаті Росії. Створення окремих ліг, які підпорядковувалися безпосередньо УЄФА, я вважаю маячнею. Ми всіляко – політично, економічно – підкреслюємо, що Крим складова частина Російської Федерації. Але от у плані футболу вони створять свою лігу, яка буде підпорядковуватися УЄФА. Я вважаю, що це повна маячня. Необхідно дочекатися, коли вщухне вся суєта, світова спільнота визнає Крим територією Російської Федерації, і тоді, повірте мені, вже на наступний день всі питання з визнанням кримських клубів будуть зняті».
Цей спіч належить далекій від футболу Ігорю Лебедєву, заступник голови Держдуми РФ. Напередодні приїзду президента УЄФА в Москву цей діяч висловив упевненість: «Вважаю, що пан Платіні в цьому питанні вже давно є прихильником Росії». А ось що сказав, наприклад, Алішер Амінов, колишній член Комітету з розвитку футболу РФС:
«Не треба було ставити питання про приєднання кримського футболу до РФС спочатку, тому що ми порушуємо регламент УЄФА. Всі документи, що стосуються кримського футболу за ліцензуванню, дитячо-юнацького футболу, перебувають у ФФУ. Навіщо ініціювати це питання на виконкомі РФС? Це явно політична дія, ініційована міністром спорту, але він навіть з цього питання не прийшов на обговорення, не делегував свого представника. Замість цього ми побачили досить скандальне обговорення на Виконкомі РФС по Криму, побачили справжнє обличчя членів виконкому. РФС не може дати нічого особливого кримського футболу в частині розвитку. Це черговий удар по позиції РФС. Поки перспектив не видно. Можна було і без включення кримського футболу в склад РФС допомагати розвитку місцевого футболу – готувати тренерів, розробляти науково-методичну літературу, розвивати дитячі школи» (Championat.com, 24.01).
Риску під обговоренням підвів журналіст Олег Лисенко, оглядач «Чемпіонату»:
«Це дуже схоже на банальний «переведення стрілок»: ми, мовляв, ні при чому, всі питання до УЄФА. Ось тільки чи знають в самому УЄФА про нову тягаря? Допускаю, що з Товстих Платіні взяли якесь компромісне рішення, що дозволяє обом гідно вийти з делікатного становища. З тим, щоб потім тихенько зам’яти тему…»
Що думають з цього приводу в Україні і, зокрема, в ФФУ? Тут заминати тему явно не планують – «кримське питання» повинен стати одним із напрямів серйозної роботи нової управлінської команди. Природно, в як можна більш тісному контакті з УЄФА. Присутність у лавах Європейського футбольного союзу Григорія Суркіса не дасть футбольному Криму виявитися забутим. Як, впевнений, і амбіції тих, хто прийде в Федерацію футболу України продовжувати те, що Григорій Михайлович у свій час почав і довів до європейських вершин.
