Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков прокоментував відставку президента ФФУ Анатолія Конькова і не тільки.
«Я ВТОМИВСЯ, Я ЙДУ»
У п’ятницю, 23 січня, відбулося дуже непересічна подія. Виконком Федерації футболу України прийняв оригінальне заяву свого президента Анатолія Конькова – відпустка, а потім до побачення; відмова від боротьби, втім, досить ясний і раніше. Виконуючим обов’язки першого обличчя нашого футболу цим же рішенням Виконкому призначений віце-президент ФФУ Андрій Павелко. Раніше, як відомо, він став одним з кандидатів на посаду глави ФФУ на постійній основі. Вибори – 6 березня на позачерговому Конгресі.
На даний момент 30 колективних членів ФФУ з 49-ти (це де-юре, але, за відомим нефутбольною причин, де-факто – з 47-ми, поки без Криму і Севастополя), висунули своїм кандидатом у президенти саме Павелко. Ще один (Львівська ФФ) зробив ставку на свого президента Ярослава Грисьо, організація «Футбол-Захід» (Івано-Франківськ) проголосувала за Маркіяна Лубківського.
Не знаю, наскільки ліричним буде це зауваження, але дев’яноста голосів (30 організацій по три делегати) цілком достатньо, щоб як мінімум вважати Павелко явним фаворитом майбутніх виборів – при всій повазі до іншим претендентам. Не уявляю, що повинно статися, щоб така кількість народу раптом різко змінило свою точку зору! Дику картину, коли організації висувають одного кандидата, а їх представники на Конгресі голосують за іншого, слід надати для аналізу правоохоронним органам. Тому що підозри в корупції в такому разі виникають автоматично.
Особисто я вітаю таке прецедентне рішення виконкому, тому що мене щиро лякала пауза, отаке міжчассі, яке настало між двома Конгресами – «напіввідкритим» 18 грудня і позачергових 6 березня. Футбол України в найтяжчому становищі, як і вся країна, на ньому до того ж висить купа звинувачень – а ми в цей час відпочиваємо без малого три місяці? Ні вже, до чищення слід приступати негайно! Були б сили, натхнення і підтримка.
РОЗСТАНОВКА НА СЬОГОДНІ (НЕДІЛЯ)
Думаю, ви розумієте, що кількість і статус кандидатів поки ще можуть змінитися в будь-який момент, динаміка, як кажуть, присутній. Тим не менш. Ось список кандидатів у президенти ФФУ, реальних і кілька віртуальних, щодо процедури висування.
Зміни почалися
Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков прокоментував відставку президента ФФУ Анатолія Конькова і не тільки.
«Я ВТОМИВСЯ, Я ЙДУ»
У п’ятницю, 23 січня, відбулося дуже непересічна подія. Виконком Федерації футболу України прийняв оригінальне заяву свого президента Анатолія Конькова – відпустка, а потім до побачення; відмова від боротьби, втім, досить ясний і раніше. Виконуючим обов’язки першого обличчя нашого футболу цим же рішенням Виконкому призначений віце-президент ФФУ Андрій Павелко. Раніше, як відомо, він став одним з кандидатів на посаду глави ФФУ на постійній основі. Вибори – 6 березня на позачерговому Конгресі.
На даний момент 30 колективних членів ФФУ з 49-ти (це де-юре, але, за відомим нефутбольною причин, де-факто – з 47-ми, поки без Криму і Севастополя), висунули своїм кандидатом у президенти саме Павелко. Ще один (Львівська ФФ) зробив ставку на свого президента Ярослава Грисьо, організація «Футбол-Захід» (Івано-Франківськ) проголосувала за Маркіяна Лубківського.
Не знаю, наскільки ліричним буде це зауваження, але дев’яноста голосів (30 організацій по три делегати) цілком достатньо, щоб як мінімум вважати Павелко явним фаворитом майбутніх виборів – при всій повазі до іншим претендентам. Не уявляю, що повинно статися, щоб така кількість народу раптом різко змінило свою точку зору! Дику картину, коли організації висувають одного кандидата, а їх представники на Конгресі голосують за іншого, слід надати для аналізу правоохоронним органам. Тому що підозри в корупції в такому разі виникають автоматично.
Особисто я вітаю таке прецедентне рішення виконкому, тому що мене щиро лякала пауза, отаке міжчассі, яке настало між двома Конгресами – «напіввідкритим» 18 грудня і позачергових 6 березня. Футбол України в найтяжчому становищі, як і вся країна, на ньому до того ж висить купа звинувачень – а ми в цей час відпочиваємо без малого три місяці? Ні вже, до чищення слід приступати негайно! Були б сили, натхнення і підтримка.
РОЗСТАНОВКА НА СЬОГОДНІ (НЕДІЛЯ)
Думаю, ви розумієте, що кількість і статус кандидатів поки ще можуть змінитися в будь-який момент, динаміка, як кажуть, присутній. Тим не менш. Ось список кандидатів у президенти ФФУ, реальних і кілька віртуальних, щодо процедури висування.
Не кажучи вже про те, що Анатолій Попов – один з фігурантів пріснопам’ятного справи про пакистанських м’ячах, а також всього іншого, що зараз намагаються розгребти СБУ і Генпрокуратура. Про обшуки пам’ятаєте? Ну так не називайте нинішню ситуацію в Будинку футболу зовсім звичайної, не вимагає екстрених заходів! Виконком, повторюю, прийняв абсолютно адекватне даної кризової ситуації рішення, яке до того ж було, завізована Коньковим. Хтось хоче офіційно оскаржувати легітимність його підпису? Ласкаво просимо, є процедура!
Ну а якщо кандидатура «єдиного першого» відпала, то залишаються три «просто» віце-президента: Андрій Павелко, Володимир Мариновський, Віталій Данилов. Так от позиція виконкому виглядає цілком природною, заснованої на логіці і здоровому глузді. А кого їм наділяти довірою, як не людини, кількома днями раніше висунутого на посаду глави ФФУ абсолютно реальними двома третинами голосів?! Нарешті, керівника робочої групи з підготовки березневого Конгресу, який вже був уповноважений делегатами грудневого форуму забезпечити гідний рівень проведення 17-го позачергового.
Вже чую гучні ридання – мовляв, «Павелко використовує адмінресурс ФФУ і задавить інших кандидатів, це недемократично!» Зате дешево, надійно і практично, гиги… Це не я, це Лелик. Але знову жарти в сторону – хлопці, який такий футбольний адмінресурс, ви про що? Забули, чи що, про війну проти Григорія Суркіса – при всьому його ресурсі, прямо скажемо, куди більш значному?! І потім, навіщо Павелко міфічні дивіденди від приставки «ІО», якщо в його активі вже були на момент передачі від Конькова повноважень – реальних 30 протоколів від колективних членів, які висунули його кандидатуру? Ну, ніяк не схожий Андрій Васильович на людину, путающего Божий дар з яєчнею.
Крім того, нерозумно було б заперечувати і те, що на позачерговому Конгресі 6 березня ніхто не в силах перешкодити делегатам що висловити свою думку, що оформити його при голосуванні. Повторюся, я насилу уявляю, як можна це змінити думку за півтора місяця або, скажімо, проголосувати проти позиції делегувала тебе організації. Але це вже інша історія.
ЯК РЕАГУВАТИ
Паралельно розгорнулися дуже цікаві й показові події в Москві і навколо неї. Візит Мішеля Платіні ТУДИ, як водиться, викликав бурління фекальних мас на предмет «ось, поїхав нас зливати, цукерки росіянам повіз» та ін. загалом, не знову, а знову.
Свічку під час переговорів президента УЄФА з російськими представниками я не тримав, а тому як всякий нормальна людина просто вичікую практичних результатів і за ним суджу про події.
1. РФС виключив кримські клуби з чемпіонату Росії. Ну, хто там ще сумнівався, хто розповідав про всепереможну «Газпромі»? З цього приводу вже постфактум також виникла безліч домислів – мовляв, ліга і все таке. Хлопці, подальший розвиток кримського футболу – в компетенції УЄФА. Зрозуміло, ніякі кримські клуби в Україну не побіжать (як мінімум, не зараз) – для цього відсутні найменші передумови, хіба що хто вирішить створити «на материку» команду з назвою «Таврія Сімферополь» або «Севастополь». Ну, а як там у них складеться насправді – подивимося. І УЄФА послухаємо.
2. Росія втрачає члена виконкому УЄФА з правом вирішального голосу.
По всій видимості, Платіні все чітко пояснив щодо майбутніх виборів – щоб навіть не намагалися провести планову ротацію» нинішнього члена виконкому Фурсенко на когось іншого, так і його самого не висували на переобрання. Позиція – «мовляв, Мутко буде, подумаєш, тільки з дорадчим голосом!» – не більше ніж гарна міна після поразки.
Ну що, громадяни всепропальщики – ваші коментарі? Ах так, Платіні не повернув нам Крим. Зараховується як претензія. Тільки для цього самим потрібно активніше працювати…
Стоп, я ж обіцяв відволікати! Тоді поїхали – черговий номер «Футболу» у вас в руках. Сподіваюся, вони вже перестали тремтіти після нескінченної низки бенкетів під час чуми.
