Останній матч збірної України в 2014 році – безпрецедентна подія. На товарняк з Литвою Михайло Фоменко в основі випустив чотирьох (!) гравців луганської «Зорі»…
…Віталія Вернидуба, Андрія Пилявского, Дмитра Хомченовського і Пилипа Будківського.
Так, ніхто з них не є гравцями стартового складу збірної, але сам факт появи такого числа гравців з команди, що не входить в топові, викликає повагу.
Ах, якби не клята секундна втрата концентрації на останній хвилині гри з «Фейєнордом». Думається мені, що про «Зорі» говорили б не менш захоплено, ніж про «Чорноморці» в минулому сезоні. А враховуючи, що на відміну від команди Григорчука у Юрія Вернидуба часто-густо українці, захват був би більше і вся країна з трепетом чекала б подвигу «Зорі» у Лізі Європи.
Але що радує: втративши бажану ЛЕ, «Зоря» не засмутилася і на внутрішній арені довела, що гра на рівних з голландським грандом була далеко не випадковістю. «Зоря» обіграла «Шахтар» і «Дніпро» і відібрала очки у «Динамо». Неймовірно! Сім очок з дев’яти можливих в іграх з трьома грандами!
Ну як тут не заговорити зайвий раз про «Зорі». Заслужили! Ось ми час від часу і запрошуємо на рандеву луганчан – Малиновський гостював, Сегбефия. Черга дійшла і до Пилявского, чия кар’єра до «Зорі» розвивалася витіюватим, непередбачуваним і тому цікавим чином. Чотири роки Андрій відіграв в Ізраїлі. І досить успішно. За його плечима досвід ігор в кваліфікації Ліги чемпіонів і груповому раунді Ліги Європи, про що його сьогоднішні партнери можуть тільки мріяти. До всього у Пилявского є й медаль чемпіона Ізраїлю. Одним словом, розказати Андрію є що! Не тільки своїм партнерам, але і нам з вами, дорогі читачі!
ЗАПОРІЖЖЯ – НЕ ЧУЖЕ МІСТО
– Андрій, що краще: грати в ізраїльському гранде, виходити на поле в груповому раунді ЛЄ або виступати в міцному українському середняка?
– Складне питання. З одного боку, на чаші терезів єврокубки, потенційна Ліга чемпіонів, а з іншого – своя, українська команда. У той же час в поточному сезоні «Зоря» пробувала себе в Лізі Європи. Протиснутися в групу не вийшло. Будемо сподіватися на другу спробу, більш вдалу.
– З «Зорею» ви підписували контракт напередодні «Фейєнорда». Обстановка в Луганську – зрозуміло… Чим ви керувалися, погоджуючись на контракт з «Зорею»?
– Я знав, що луганчани базуються в Запоріжжі. Моя дружина родом із Запоріжжя. Не чуже місто, як розумієте.
– Не лякало те, що Луганськ окупований? Доля клубу невизначена, у будь-який момент може статися все що завгодно…
– Про це навіть не замислювався. Керівництво «Зорі» запевнило, що команда продовжує жити своїм життям, незалежно від військових дій. Так, ситуація неоднозначна, погана з точки зору наших уболівальників, які не зможуть приходити на домашні матчі «Зорі», але мови про припинення існування клубу не йшло. «Зоря» продовжує жити і, як бачите, досить успішно.
– У фінансовому плані виграли при поверненні в Україну?
– Так. Умови в «Зорі» краще, ніж в Ізраїлі.
– Ви зайняли місце Тоні Шуніча. Не порівнювали вас з боснійцем?
– Ні. Я знав, що «Зорю» залишили провідні футболісти, в тому числі і Шуніч, який засвітився на чемпіонаті світу в Бразилії. Розумів і те, що мене беруть йому на зміну. Але ніякого зіставлення з Шуничем не було. Шуніч це Шуніч, а Пилявський це Пилявський.
– Перший матч і відразу архіважливе. Вернидуб говорив, що до поєдинку з «Фейєнордом» Пилявський підходив не в кращій формі. Що ви відчували?
– Природно, я не міг так швидко набрати форму, оскільки тільки приєднався до колективу. Коли підписував контракт, рахунок йшов на секунди, і була навіть ймовірність, що мене не встигнуть внести заявку на «Фейенорд». Встигли. В Києві я не грав. У мене був тиждень, щоб підготуватися до повторного поєдинку. Я намагався максимально привести себе в норму. Можу сказати напевно, що психологічно був готовий на всі сто, фізично, звичайно, стан залишав бажати кращого. Через кілька днів після «Фейєнорда» грали з «Волинню». Було важко. Відновити сили не встигли і поступилися 1:2.
– Що після гри говорив Вернидуб?
– Матч, після якого розмовляти не хотілося. 0:3 програвати, зрівняти рахунок і пропустити вирішальний гол перед самим свистком – це приголомшило всіх. Після повернення в Україну часу, щоб розбирати поєдинок з «Фейєнордом», не було. Передігрове тренування і відразу зустріч з «Волинню».
– Невже гол Ману на останніх хвилинах не розбирали?
– Вернидуб не шукав крайнього. Прикро було програвати таким чином. Навпаки, Вернидуб підбадьорював, кажучи, що можна грати з такими сильними європейськими командами, і навіть проходити їх.
БУДКОВСЬКИЙ НЕ ГІРШЕ ТІ ШКОДУ
– Чи був пенальті у моменті, коли Будковський завалили на 13-й хвилині?
– Мені здалося, що Пилипа притримували. Спершу арбітр вказав на «точку», але потім побіг радитися з боковим і прийняв протилежне рішення, на користь «Фейєнорда». А якщо б дав пенальті, міг і червоною карткою нагородити голландського гравця.
– Що сам Будковський говорив?
– А як він міг коментувати? Казав, що пенальті був.
– Відкрий «Зоря» рахунок, гра пішла б за сценарієм українського клубу?
– Я думаю – так. Але гадати справа невдячна. З таким же успіхом можна говорити, мовляв, забий Малиновський, не потрап у поперечину і так далі. У будь-якому випадку, хід подій кардинально змінився б. Все-таки це був фол останньої надії, і ми отримали чисельну перевагу в одного гравця.
– Порівняйте нападників Ті Шкоду та Будковський – у чому наш нападник поступається голландцеві?
– А у них різні функції були в тій грі. Якщо Ті Шкоду боровся і скидав м’яч поруч знаходиться партнерові, то Будковський змушений був самотужки буцатися зі всієї голландської захистом і допомоги чекати було не від кого. Караваєв і Хомченовський все-таки далеченько грали від Будківського. За задумом тактики не було у нас другого нападника, який міг би використати виграний єдиноборство Філіпа. Але я не веду до того, що це недолік нашого тренера. Завдання у нас була інша, ми грали від оборони. Я вважаю, Філіп ні в чому не поступався Ті Шкоду, незважаючи на те, що голландець забив, а Будковський – ні. Знову ж, якби суддя рішучіше, Філіп заробив для команди пенальті.
– Ви стежили за «Фейєнордом» в групі, уявляли себе на їх місці?
– Не уявляв, безглуздо. Матчі цілком не бачив, дивився тільки огляди. Можу відзначити, що «Фейєнорд» гідно провів груповий етап, зайнявши перше місце в сильній групі з переможцем минулорічної Ліги Європи «Севільєю».
– «Рому» пройдуть в 1/16 фіналу?
– Подивимося.
– Побажаєте удачі або сглазите?
– Хех. Нічого мені їм побажати.
– У кого шанси на прохід в 1/16 фіналу вище – у «Динамо» або «Дніпра»?
– І «Генгам», і «Олімпіакос» – хороші суперники, але шанси на прохід далі у наших команд непогані. Головне – добре підготуватися до перших офіційних ігор в новому році. Тому що, ви знаєте, як непросто даються перші ігри після зборів. Дуже багато чого буде залежати саме від функціонального стану. Рівень наших команд явно не нижче.
ОБІГРАТИ «ОЛІМПІК» В ЩОБ ТЕ НЕ СТАЛО
– Сьогодні «Динамо» виглядає переконливіше «Дніпра». А значить, сильніше?
– Наприкінці року «Динамо», безперечно, виглядало сильніше. Видно, Ребров дуже добре працює з командою. «Динамо» грає в привабливий футбол.
– Коли виходили грати з «Дніпром», хлопці не натякали, що це солодкий противник, обов’язково обіграємо?
– На «Дніпро» хлопці налаштовувалися так, як і на будь-який інший матч. Необхідно було добиватися потрібного результату. Домоглися – і добре. Так виходить, що з «Дніпром» у «Зорі» найкраща статистика.
– Обіграла «Зоря» і «Шахтар». Ця перемога може перекрити невдачу, яка сталася у грі з «Олімпіком», конкурентом у боротьбі за місце в Лізі Європи?
– Після виходу з зборів, до речі, у нас перша гра з «Олімпіком». Звичайно, постараємося саме в цьому матчі у що б то не стало взяти три очки. У першому колі, коли мене ще не було в команді, хлопці програли. Прикро програли, в кінцівці. Бачите, як виходить? Були втрачені, як виявилося, дуже важливі очки.
– Краще перемогти «Олімпік», ніж «Шахтар», чи не так?
– Краще перемогти тих і інших (сміється).
– Як би ви описали те, що Жажа Коельо оформив хет-трик у ворота «Зорі» в сніжному футболі?
– Бог його знає. Вийшло так вийшло. Зіграв на наших помилках. Десь пощастило, як у випадку з останнім голом, коли до нього відскочив м’яч. Правда, треба віддати належне, забив ефектно в падінні через себе. Молодець!
Такі засніжені ігри виглядають на одному диханні. Яке футболістам грати в таких умовах?
– Складно. Тому що виходили грати в одну погоду, а через півгодини повалив сніг. Перебудуватися неможливо. У нас же немає спеціальних бутс або шипів для снігу. До того ж сніг мете в обличчя, мокро, слизько.
– Занадто багато очок луганчани втрачали наприкінці матчів. Чому?
– Так-так-так. Це наш недолік. І до мого приходу втрачали очки, з тим же «Олімпіком», і потім «Волині» подарували перемогу у компенсований час. Начебто і концентрація була присутня, але голи пропускали. Але це було на старті сезону. В подальшому це не повторювалося.
– «Зоря» (Луганськ) – найбільш прогресуюча команда Прем’єр-ліги 2014 року. Можливий подальший прогрес? Та куди вже далі?
– Відрадно, що молоді хлопці ростуть. Малиновський і Малишев полетіли на збори з «Шахтарем» у Бразилії. На їх місце взяли молодь з дубля. І вона хороша, це помітно з перших тренувань. Прогрес буде.
– Потенціал гравців «Зорі», безперечно, величезний, що підтверджує останній товариський матч збірної. З Литвою зіграли четверо луганчан. Жартували в колективі, що «Зоря» стає базовою командою збірної?
– Цікаво, звичайно, вийшло. Зрозуміло, під настрій і жарти були. Вернидуб був дуже задоволений.
– Вперше в збірну вас викликали з чемпіонату Ізраїлю. Було несподівано?
– Звичайно. І в той же час шалено приємно.
– Як ви дізналися про виклик?
– За стандартною схемою. Спочатку повідомили в клуб «Маккабі» (Хайфа). Далі до мене зателефонував адміністратор збірної України і повідомив про подальші дії.
– З Литвою Фоменко не знайшов місця в центрі захисту і відправив на позицію опорного. Аванс, щоб ви зіграли?
– Був загальнокомандний розмова. Фоменко надав шанс зіграти всім. У мене був досвід ігор на позиції опорного півзахисника. Власне, з цієї причини Фоменко і випустив мене в центрі поля. У перерві Фоменко випустив замість Ковальчука Вернидуба, і я повернувся на звичну для себе позицію.
– У збірній центральних захисників маса – Хачеріді, Кучер, Ракицький, Ордець. Чи знайдеться там місце Пилявскому, або, бути може, простіше відшукати вам місце в опорній зоні?
– До чого питання, я не зрозумію? Кожен грає на своєму рівні. Ви б ще запропонували нападником мені зіграти. Грає Ракицький, Ордець. І що тепер – мені скласти руки? Звичайна конкуренція.
ПЕРЕЛОМ У ЛІЗІ ЧЕМПІОНІВ
– З першої української ліги потрапити в стан майбутнього чемпіона Ізраїлю – круто. Спіймали удачу за хвіст?
– Якоюсь мірою. На одному з матчів вінницької «Ниви» були присутні скаути «Маккабі» (Хайфа). Матч мені вдався, я відзначився дублем. Невдовзі мені запропонували поїхати на перегляд в «Маккабі». Його я пройшов. Так і опинився в Ізраїлі.
– З чим було пов’язане те, що як тільки ви стали чемпіоном Ізраїлю, вас тут же заслали в «Бейтар»?
– Я отримав важку травму, перелом ноги. Це сталося у матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти словенського «Марібора». Мені довелося довго відновлюватися. Тим часом «Маккабі» пробився в груповий етап Ліги Європи. Керівництво клубу на моє місце заявило новокупленного гравця, а мене відправили в оренду в «Бейтар», де я повинен був отримати ігрову практику.
– Хайфа знаходиться на море, Єрусалим – в глибинці Ізраїлю. Це засмучувало?
– Нічого мене не турбувало. Півгодини туди, півгодини тому.
– Ізраїль – країна чотирьох морів: Середземне, Червоне, Мертве і Галілейське. Скрізь купалися?
– Природно. Яке море краще? Майже весь час я проводив у Хайфі на Середземному морі. Звик. Дуже подобалося. Але і на Червоному морі здорово. Взагалі, Ізраїль якраз і прекрасний тим, що тут різноманітні моря.
– В Сектор Газу не було бажання навідатися?
– Ні.
– Чому більшість ізраїльських команд називається «Апоель» або «Маккабі»?
– Сам дивувався. І якщо чесно – так і не розібрався! Питав, але ніхто мені не зміг до ладу пояснити. Те ж саме і з «Бейтаром». Так і не знаю, що означають у перекладі назви команд (Артем, надаю вам барвисто описати всю таємницю. – Блін, мені нема чого робити издаля, за дві з гаком тисячі км, розповідати всім, як воно є! «Апоель» і «Маккабі» – приблизно як у нас «Динамо» і «Спартак», тільки ніяких МВС. До того ж «Маккабі» це молотобоєць, він же Маккавей, що теж доставляє. Слухайте, давайте дозволимо ізраїльтянам грати в їхні ігри! -Ред.)
ЗАРПЛАТУ ПЛАТЯТЬ ВЧАСНО
– Футбол в Ізраїлі – бізнес?
– Не в такій мірі, як у нас. Хоча після мого першого сезону кілька футболістів «Маккабі» вигідно продав у європейські клуби. Так, Ліора Рефаэлова за кілька мільйонів євро продали в «Брюгге», непогані гроші виручили від продажу «Мальорку» нападника Томера Хемеда (ох, непогано він сьогодні запалює. Тільки за «Алмере», яка лише під Новий рік здогадалася, що йому варто довіряти. – Ред.).
– Клуби у них містять олігархи?
– Ні.
– Хто найбагатший клуб в Ізраїлі?
– «Маккабі» (Хайфа) і «Маккабі» (Тель-Авів).
– Скільки в середньому отримують ізраїльські футболісти?
– Цією інформацією я не володію. (Вдалося відшукати інформацію по 2014 році. Так, найбільш високооплачуваних футболістів у країні є нападник «Маккабі» (Тель-Авів) Барак Іцхакі. Його дохід з преміальними становить 5,2 млн. шекелів на рік. Множте на чотири, якщо хочете отримати суму в гривнях. На другому і третьому місцях його одноклубники – Ширан Йеіні – 3,8 млн. – і Еран Захаві – 3,5 млн. Суми включають в себе різні надбавки і преміальні. Всього 15 футболістів ізраїльського першості заробляє більше двох мільйонів шекелів на рік. – В. П.).
– Зарплату футболістам платять в шекелях?
– Кому як. Думаю, легіонерам платять у валюті. Принаймні, мені платили в доларах.
– Фінансові потрясіння позначаються на ізраїльських клубах час від часу?
– За чотири роки в Ізраїлі жодного разу не чув, щоб якийсь клуб прикрили або команда переживала фінансові труднощі. У плані виплати зарплат – жодної затримки. Всі вчасно капає.
– Хто – найдорожче придбання в чемпіонаті Ізраїлю?
– Ой, складно відповісти. Ось коли я йшов в Ізраїль, повернувся Йоссі Бенаюн.
– Яку команду?
– «Маккабі» (Хайфа).
– Куди зазвичай продають футболістів з Ізраїлю?
– В основному, в Бельгії і Греції. Буває, в Іспанію.
– Ліміт на легіонерів в чемпіонаті Ізраїлю є?
– У них ліміт на п’ять іноземців у заявці на сезон у вищій лізі чемпіонату Ізраїлю. А на полі може виходити чотири легіонера.
– Якісних легіонерів в Ізраїлі менше, ніж залітних?
– Всякого побачив. Бувало й таке, що підпишуть іноземця і через півроку не знають, куди його спихнути.
– До іноземців у ізраїльтян яке відношення?
– Все по-людськи. Не помічав, щоб когось гнобили. Зрозуміло, що якщо купують іноземців, попит з них вище. Це звичайне явище.
– Договорняки катають ізраїльтяни, як вам здається?
– Звідки ж мені знати.
В ІЗРАЇЛІ ВІДВІДУВАНІСТЬ ВИЩЕ, НІЖ В УКРАЇНІ
– До єврокубків у ізраїльтян яке відношення?
– Особливих завдань не ставлять. Якщо команда пробивається в груповий етап ЛЧ чи ЛЄ, ніхто не вимагає виходу з групи. Як кажуть, головне – участь. Як вийде, так і буде. Немає такого, щоб 100 % команда повинна вийти в плей-офф! Все тверезо оцінюють можливості. У минулому розіграші Ліги Європи мій «Маккабі» вийшов у груповий етап. У квартеті з нами виявилися АЗ, ПАОК і «Шахтар» (Караганда). Зайняли третє місце, випередивши казахів. Але пару раз ми безглуздо втратили очки, тим самим перекресливши надію на вихід з групи.
– Зрозуміло, що ізраїльський чемпіонат помітно слабкіше українського. А чи є у нього якісь переваги?
– Відвідуваність. В Україні тільки у «Шахтаря» і «Динамо» висока відвідуваність, у решти клубів – посередня. В Ізраїлі все по-європейськи. Не тільки у провідних клубів країни висока відвідуваність. Ну а в плані якості чемпіонату, звичайно, ізраїльське першість пристойно поступається нашій Прем’єр-лізі.
– В Ізраїлі пограло багато українських/радянських футболістів. Хто в них на особливому рахунку?
– Я чув багато відгуків про Андрія Балі. Просили йому привіт передавати. На жаль, Баля не стало у минулому році.
– Ви ставали чемпіоном Ізраїлю, пограли з «Маккабі» у груповому раунді Ліги Європи. Вважаєте, вичавили максимум з ізраїльського вояжу?
– Хотілося більшого. По-справжньому яскравий сезон вийшов тільки в перший рік. Саме тоді «Маккабі» (Хайфа) був самим сильним, заслужено перемігши в чемпіонаті Ізраїлю. Після того успіху команда розпродала провідних гравців, зробивши ставку на молодь. Тому і результати погіршилися. Мені хотілося в Лізі чемпіонів пограти. Але якщо підсумовувати, вважаю, час провів добре.
