Огляд ЗМІ. Дніпропетровська дуель

«Три причини, чому Коломойський міг пожартувати:

1) Це єдиний олігарх в Україні, який має почуття гумору. Варто лише згадати його слова про громадянство, коли олігарх відповів журналісту, що крім українського має паспорти Ізраїлю та Кіпру. На зауваження журналіста, що українське законодавство це забороняє, Коломойський зазначив, що Конституція «забороняє подвійне, а не потрійне громадянство». Зрозуміти, де олігарх говорить серйозно, а де банально «бере на понт», дуже складно. Заяву можна було зробити, щоб просто налякати кандидатів.

2). Коломойського наразі не має сильно цікавити футбольна сторона. Йому вистачає справ у бізнесі. Також він є головою Дніпропетровської ОДА… В минулому році олігарх навіть казав, що футбольну першість не треба було проводити через війну в Україні. Після цих слів здається, що йому зараз не до футболу.

3). Посада президента ФФУ означає фінансування федерації або пошук спонсорів. Наразі не всі футбольні та баскетбольні клуби, які приписують Коломойському, можуть похизуватися стабільним фінансуванням. В умовах війни існують великі сумніви, що Коломойський вкладатиме кошти або буде шукати спонсорів, щоб прогодувати ФФУ», – пишет обозреватель Андрей Коваленко (Espreso.tv, 04.02.15).

Тим часом журналіст «Сегодня» Богдан Юрков висуває ще одну версію.

«Подейкують, своєю заявою Коломойський посилає сигнал чолі країни (з яким, за чутками, у сварці): мовляв, треба домовитися з якимсь нефутбольною питань. А якщо цього не відбудеться, в боротьбі за кермо ФФУ піде до кінця і зробить все, щоб перемогти людину Порошенко, як називають Павелко», – припускає він (Sport.segodnya.ua, 05.02.15).

До речі, схожу думку висловлював і згаданий вище Андрій Коваленко з «Еспресо-ТБ», який також припустив, що таким чином Коломойський просто чинить тиск на Андрія Павелка.

«Скоріше за все, заява Коломойського є сигналом, що в чомусь він не може домовитися з майбутнім президентом. Також можливо, що на такий крок Коломойського наштовхнули певні «нефутбольні» протиріччя… Цілком можливо, що Коломойський таки піде до кінця, але це бажання може бути сигналом для переговорів. Олігарх хоче, щоб його почули. Якщо це станеться – Коломойський може відмовитися від участі у виборах», – пише автор (Espreso.tv, 04.02.15).

Як би то не було – Коломойський офіційно зареєстрований кандидат на посаду президента ФФУ і напевно складе серйозну конкуренцію фавориту Андрія Павелко. Тепер, звичайно ж, дуже важливо, щоб безпосередня «передвиборна кампанія» проходила у відповідності з статутними нормами і принципами «фейр-плей» – як це було до 6 лютого, коли завершилася процедура реєстрації кандидатів.

На цьому в інтерв’ю «Футбольному клубу» особливу увагу акцентував віце-президент УЄФА Григорій Суркіс, поділився своєю думкою про те, як триває підготовка до позачергового звітно-виборного Конгресу ФФУ.

«І як почесний президент ФФУ і член Виконкому УЄФА я, безумовно, уважно і зацікавлено стежу за цим. Наскільки можу судити з повідомлень у ЗМІ, процес висунення кандидатів на керівні посади ФФУ повністю відповідає вимогам статуту і не суперечить загальновизнаним демократичним нормам і принципам відкритості, прозорості та рівноправності.

Кожен з кандидатів має рівні можливості публічно презентувати свої погляди на майбутнє українського футболу, окреслити плани і проекти. Ніхто з них не обмежений в своїх правах. І це – головне», – підкреслив Григорій Суркіс (Footclub.com.ua, 06.02.15).

ВІРТУАЛЬНА І ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ

Якщо Ігор Коломойський всерйоз вирішив поборотися за крісло глави ФФУ, то найближчим часом слід очікувати найпотужнішої кампанії в ЗМІ щодо його підтримки. Не секрет, що він володіє величезними інформаційними ресурсами, в тому числі суто футбольними.

Очевидно, скоро на інформаційному полі можна очікувати все більше матеріалів на зразок цитованого вище інтерв’ю віце-президента «Карпат» Олександра Єфремова журналісту Роману Бебеху. Зверніть увагу, в даному випадку керівник клубу, що належить до так званого «пулу Коломойського», розповідає працівникові каналу, що належить все тому ж Коломойському, про те, що Коломойський – кращий вибір в якості президента ФФУ.

Або, приміром, також згаданого вище інтерв’ю агента Пирича, який активно веде справи з «Дніпром» (зокрема, організовував трансфер форварда дніпрян Ніколи Калініча), тому не може не бути лояльним до партнерів по бізнесу.

Ще один яскравий приклад – виступ тренера «Волині» Віталія Кварцяного: «Якщо оберуть Коломойського, а я впевнений, що так і мають зробити делегати, то він прийде не для того, аби допомагати «Дніпру»… Ми не маємо особисто нічого проти Павелка. Він пройшов школу керування дніпропетровським футболом, набивши «шишки», отримав досвід. Він хороший функціонер… Але його із Коломойським не можна ставити на один рівень за рівнем компетенції та професіоналізму”(fcvolyn.net, 08.02.15).

«Волинь», яку тренує Кварцяний, також вважається підконтрольною структурам Коломойського. А Федерація футболу Волинської області, яку очолює Кварцяний, власне, і висунула кандидатуру Коломойського, відмовившись від свого колишнього вибору на користь Маркіяна Лубківського.

Варто звернути увагу на тактику умовної «партії Коломойського». За допомогою ЗМІ вони не тільки всіляко намагаються гіперболізувати фігуру свого кандидата, але і не гребують «шпильок» на адресу його конкурента – Андрія Павелка, недбало малюючи його суперником «з іншої ліги».

«У Коломойського в сто разів більше шансів змінити футбол, ніж у Павелко» (Харченко).

«Із Коломойським його не можна ставити на один рівень за рівнем компетенції та професіоналізму»(Кварцяний).

«Павелко – це лише функціонер, а Коломойський – самостійний бізнесмен та політик. Ві думаєте, що голова Федерації футболу в Дніпропетровській області може стати конкурентом своєму шефові?»(Федорчук).

«Павелка у федерації ніхто не знав. Він людина не футбольна. Коломойського ж знають усі» (Єфремов).

Судячи зі змісту цих оціночних суджень можна припустити, що добре обкатані в політиці методи чорного піару і надалі будуть активно задіяні в боротьбі з головним фаворитом виборів. Що може протиставити цьому Павелко, до цього часу максимально коректно та з повагою отзывавшийся про своїх суперників і не намагався хизуватися своїми можливостями та зв’язками?

Цілком очевидно, що, не володіючи навіть близько порівнянним впливом на ЗМІ, Павелко не стане і намагатиметься перекрити можливий потік замовний критики в свою адресу. Швидше за все, він віддасть перевагу працювати на інформаційному полі, акцентуючи увагу на свої позитиви, ніж на негативах і недоліки конкурентів.

У той же час сам Коломойський ризикує стати серйозною метою медіа-атаки – причому, як не парадоксально, з табору, який ще зовсім недавно з усіх сил намагався знайти фігуру, здатну нав’язати боротьбу Павелко за посаду президента ФФУ.

Судячи з того, як активно близькі до донецького «Шахтаря» ресурси (які належать Рінату Ахметову канали «Футбол 1» і «Футбол 2», газета «Сьогодні», донецький портал «Терикон») вже зараз розкручують тему «конфлікту інтересів», власнику «Дніпра» належить не раз ще чути претензії на цей рахунок.

Про це, до речі, Ігоря Коломойського попередив і почесний президент ФФУ Григорій Суркіс.

«Ігор Валерійович – доросла людина, він може робити кроки, які, як він вважає, не представляють для нього зону ризику звинувачень з чийогось боку. Хоча я переконаний, що так воно і буде. У нас так повелося, інакше і бути не може. Але це його рішення, яке я поважаю», – зазначив віце-президент УЄФА в інтерв’ю «Футбол NEWS» (Terrikon.com, 05.02.15).

При цьому слід чітко розуміти, що інформаційна інтерпретація не завжди є прямим відображенням цієї ситуації в передвиборній гонці. Володіючи настільки широкими можливостями в сфері ЗМІ, нескладно намалювати» потрібне враження, але воно може суттєво відрізнятися від реалій.

Зверніть увагу – скільки колег Коломойського, власників професійних клубів, висловили підтримку його ініціативи? Адже вони краще за всіх знають, скільки він вклав у розвиток футболу. Однак публічно виступив тільки президент київського «Динамо» Ігор Суркіс, який заявив, що був здивований бажанням Коломойського, проте підтримав ініціативу власника «Дніпра».

«Він же мій колега, якщо він вирішив і бачить в собі сили поліпшити стан нашого футболу, то я нормально до цього ставлюся. Бог йому в поміч. Я не можу не підтримати колегу, який сьогодні вкладає у футбол душу, серце і гроші. Буду я його критикувати? Якщо тільки мій клуб буде ображати. А якщо при ньому буде розвиватися футбол, то за що його критикувати? Якщо буде за що критикувати, то буду першим, хто піддасть його критиці. Але якщо він піде на вибори – я за.

Що потрібно для цього? Зібрати команду професіоналів в першу чергу. Це те, що не зробив Коньков. У самого Коломойського не буде стільки часу. Але якщо він залишить посаду губернатора, то це буде ще краще для футболу. Але мені складно говорити, я не знаю його планів», – розповів Ігор Суркіс в інтерв’ю каналу «Футбол 1» (Footboom.com, 05.02.15).

А ось непублічно господарі клубів вітчизняної прем’єр-ліги своє ставлення до наміру колеги з «Дніпра» висловили, відмовившись висувати його кандидатуру від імені УПЛ. Як заявив гендиректор прем’єр-ліги Петро Іванов Ігор Коломойський не зміг заручитися підтримкою учасників вищого дивізіону на майбутніх виборах.

«Процедура проходила згідно статуту у факсовому режимі. Був опитування, клуби дали свої відповіді на пропозиції. Пропозицію «Дніпра» (про висунення Коломойського) підтримав ряд клубів, але це рішення не відображено в протоколі, тому що в підсумку не було прийнято», – повідомив Іванов (Terrikon.com, 06.02.15).

Варто відзначити, що перед цим кандидатуру Павелко підтримала Професійна футбольна ліга – це також досить красномовний нюанс. Тобто, в середовищі професійних клубів – найбільш близькому собі – Коломойський достатньої кількості соратників поки не знайшов. Та й серед інших колективних членів, 42 з яких висунули кандидатуру Павелко, це зробити буде дуже складно.

Тому насправді позиції Павелко дуже міцні. Він давно займається розвитком футболу, багато років занурений в проблематику ФФУ, але в той же час є відносно новим обличчям. Успішний бізнесмен і менеджер, робить хорошу кар’єру в політиці – зараз займає посаду голови бюджетного комітету Верховної Ради, що відкриває перед ним непогані можливості щодо забезпечення держпідтримки для футболу (принаймні, в перспективі).

Павелко – самостійна і самодостатня фігура, яку неможливо прямо пов’язати з тією або іншою групою інтересів в українському футболі. Він користується авторитетом у середовищі футбольних функціонерів і в інших професійних колах, хоча мають рацію ті, хто кажуть, що широкій публіці він не дуже добре знайомий.

Коломойський ж, навпаки, вкрай популярна фігура в сучасній Україні. Його зв’язки, фінансові та інформаційні можливості, доступ до адмінресурсу складно переоцінити. Що і говорити – Коломойський є одним з найвпливовіших людей в країні. Важливо, що він користується величезним авторитетом і повагою в середовищі футбольних вболівальників, в тому числі «ультрас».

Але в той же час він сам по собі «група інтересів». Ці інтереси не завжди очевидні, а іноді просто незрозумілі, проте всім зрозуміло, що в разі обрання Коломойського всі дії і рішення ФФУ будуть сприйматися крізь призму інтересів «Дніпра».

Грубо кажучи, при Павелко конфлікт інтересів має відійти на другі-треті ролі, тоді як при Коломийському ця тема обов’язково буде домінуючою протягом всієї його каденції. Причому, градус протистояння може піднятися до максимального, і вже можна тільки уявити заочні війни у двох недільних футбольних телепрограмах.

Також велике питання – наскільки його пропозиції можуть бути близькі колективним членам ФФУ? Адже перш Коломойський не приховував, що його цікавлять виключно процеси в елітному дивізіоні чемпіонату України (і особливо – робота арбітрів), а займатися розвитком масового, дитячо-юнацького, жіночого та інших видів футболу особливого бажання не виявляв.

Нагадаємо, що Павелко вже підтримали 42 колективних члена з 49 (а реально з 47, адже федерації футболу Криму і Севастополя навряд чи візьмуть участь у конгресі). Експерти відзначають, що, судячи з усього, Павелко для представників футбольної сім’ї – фігура, якщо можна так висловитися, більш зрозуміла і доступна.

Заявлену їм необхідність реформувати і оптимізувати структуру ФФУ, повернути їй колишню ефективність і репутацію поділяють майже всі. Так, при цьому дехто не втримається в своїх кріслах, проте в цілому більшості ясно, в якому напрямку буде рухатися федерація.

Коломойський ж – це «річ в собі», сама невизначеність і непередбачуваність. Тому переконати достатню кількість делегатів проголосувати за нього, напевно, буде непросто. Це, схоже, розуміють і агітатори за Коломойського, але натякають на те, що колективні члени передумають, якщо, як висловився згаданий вище Олександр Єфремов, «Коломойський зробить їм цікаву пропозицію» (Matchday.ua, 06.02.15).

Що насправді ховається за подібними фразами, можна лише здогадуватися. Тому двозначність передвиборної риторики Єфремова нагадує скоріше провокацію. Адже важко собі уявити, що авторитетний у футболі, політиці і бізнесі людина стане ризикувати своєю репутацією в нечесній грі.

КРИМСЬКИЙ ПИТАННЯ

Між тим, Конгрес ФФУ не обмежиться тільки виборами керівних органів федерації. Будуть розглянуті і інші питання, і ЗМІ сподіваються, що серед інших буде піднята тема кримського футболу.

Останнім часом у вітчизняній пресі про Крим говорили особливо багато в зв’язку з наміром російських окупаційних властей проводити на території півострова окремий чемпіонат з участю восьми професійних команд.

«Ми повинні зробити цікавий чемпіонат, в якому футболісти будуть грати в своїх командах і радувати своїх уболівальників. Буде вісім рівноцінних команд. Про це можна було тільки мріяти у всі часи!», – розповів колишній член виконкому ФФУ та президент ФК «Севастополь», а нині керівник так званого футбольного клубу СКЧФ Олександр Красильников (Dynamo.kiev.ua, 01.02.15).

Очевидно, чемпіонат Криму – це черговий фантом, який в якості втішного призу російська влада пропонують збентеженим кримчанам після грудневого вердикту УЄФА, згідно з яким кримським клубам було заборонено грати в змаганнях під егідою Російського футбольного союзу.

Втім, ні в російських, ні в кримських футбольних колах, схоже, до кінця не розуміють механізмів реалізації проекту. Тому одні запевняють, що лігу фінансуватиме УЄФА в рамках «особливої футбольної зони». Інші ж сподіваються на допомогу державних органів влади РФ.

«УЄФА пропонує створити в Криму самостійну футбольну структуру, яка об’єднала б існуючі федерації футболу Криму і Севастополя. Дана структура юридично повинна замикатися на УЄФА. Ймовірно, буде створена кримська футбольна ліга, яка також тимчасово буде підкорятися УЄФА», – сказав міністр спорту РФ Віталій Мутко (eurosport.ru, 24.01.15).

«УЄФА до кримського чемпіонату з точки зору фінансів відношення мати не буде. Союз буде допомагати тільки розвитку дитячо-юнацького футболу. Лігою Криму будуть займатися Міністерство спорту Росії і РФФК», – суперечить великим начальнику перший заступник голови Республіканської федерації футболу Криму Олександр Малиневський (itar-tass.ru, 01.02.15).

Втім, що стосується варіанту з проведенням чемпіонату Криму за рахунок УЄФА, то це абсолютно виключено. У підсумковому прес-релізі по кримському питанню УЄФА чітко сказав, що буде допомагати з фінансуванням дитячо-юнацького футболу та інфраструктури на півострові. Ні про які професійних або напівпрофесійних клубах і лігах мови не було і бути не могло.

«Уявіть, чисто гіпотетично, як Мішель Платіні і ко могли б пояснити подібну статтю витрат 54 національним асоціаціям, які входять до складу УЄФА? В тому числі і української…

Одна справа – піклуватися про дітей, масовому футболі. Благородна місія. І зовсім інше – давати гроші клубам з незрозуміло яким юридичним статусом (російську реєстрацію УЄФА не визнає, українську не потерплять окупаційна влада Криму) і платити зарплату гравцям, на яких не поширюються загальноприйняті футбольні закони і норми», – пояснює кореспондент «Футбольного клубу» Богдан Буга (footclub.com.ua, 02.02.15).

Можливе проведення чемпіонату півострова Міністерством спорту РФ? Як відомо, УЄФА заборонив РФС під загрозою санкцій займатися організацією будь-яких футбольних змагань в Криму. Однак на міністерство спорту Європейський футбольний союз прямого впливу не має. Так що, ідеологи кримської ліги, схоже, вважають, що знайшли вихід з положення.

Тим не менш, як зазначає «Футбольний клуб», у разі такого розвитку ситуації перспектива санкцій (або, для початку, нового витка розглядів на рівні ФФУ – РФС – УЄФА) цілком реальна. Адже нічого не скасовує обов’язки УЄФА захищати права своїх законослухняних членів, до яких належить і українська федерація.

«У статутах УЄФА і ФІФА чітко прописано: будь-яке втручання державних органів у діяльність національної футбольної асоціації тягне санкції, аж до дискваліфікації на міжнародній арені. На перший погляд, це не наш випадок. Але, нагадаю, що з точки зору статутів УЄФА і ФІФА – Крим формально залишається під юрисдикцією ФФУ.

У зв’язку з цим постає дуже цікаве питання – як повинні реагувати УЄФА і ФІФА на втручання державної структури в діяльність національної асоціації іншої країни? В моєму розумінні, організація футбольних змагань за прямої участі державних структур іншої країни на території юрисдикції ФФУ порушує права останньої», – продовжує Бугу.

Автор вважає, що ФФУ в будь-якому випадку має право звернутися до УЄФА і ФІФА за роз’ясненнями з даного питання, як тільки наміри міністерства спорту РФ брати участь в даному проекті підтвердяться. А потім вже вибудовувати свою позицію з урахуванням перспектив подання офіційних скарг у відповідні органи, а також – при необхідності – звернення до спортивного арбітражного суду Лозанни.

Разом з цим, ФФУ слід займати в кримському питанні в цілому більш активну позицію. По-перше, прояснити для себе самої статус кримських суб’єктів футболу з урахуванням останніх подій, у тому числі і рішення УЄФА про «особливу зону». А по-друге, більш агресивно користуватися будь-якими інструментами для захисту власних інтересів у Криму.

«Наприклад, мене дивує, що ФФУ досі не вживала жодних заходів стосовно тих кримчан, які роблять все, щоб остаточно відірвати кримський футбол від українського. Чому б не віддати по заслугах новим російським кшталт Олександра Красильникова, Миколи Гостева, Олександра Гайдаша, Олександра Бойцана та іншим, хто всіляко допомагав росіянам у спробах футбольної анексії?

Ми ж продовжуємо вважати Крим юрисдикцією ФФУ (мало того – так воно і є з точки зору ФІФА і УЄФА)? Тобто, і ці добродії, із загальноприйнятої точки зору, відносяться до суб’єктів футболу під юрисдикцією ФФУ. Значить, на них повинна поширюватися дія наших дисциплінарних правил – нехай вони самі це і не визнають.

Заводиться справа, виноситься рішення (якщо треба – трохи аж до заборони на будь-яку футбольну діяльність), потім слідує звернення в УЄФА і ФІФА з проханням поширити дискваліфікацію на міжнародному рівні. І нехай потім доводять, що вони не верблюди…», – пише журналіст (footclub.com.ua, 02.02.15).

Також, на думку автора, в тій чи іншій формі має бути прийнято рішення, що будь-який футболіст, який бере участь у несанкціонованих ФФУ та УЄФА змаганнях на території Криму або уклав незаконний контракт з невизнаними ФФУ місцевими клубами, буде покараний на території України – аж до втрати «паспорта футболіста».

Можливо, відносно молодих кримських гравців, не по своїй волі опинилися між молотом і ковадлом, це здасться жорстоким. Але, якщо ФФУ хоче отримати свій інтерес в нинішніх реаліях, то повинна показати талановитим гравцям і їх батькам на півострові: лише в Україні у них зберігаються повноцінні можливості розкритися, прогресувати і в перспективі дорости до професійного рівня або виступів на міжнародній арені.

Словом, задавати тренди кримської футбольної тематики повинна ФФУ, а не самозванці і окупанти.

pressing