Роман Безус цієї зими став одним з трьох новобранців «Дніпра», і саме йому довірена позиція плеймейкера, яку Мирон Маркевич вважає проблемною у своїй команді.
Вчора на зборі в Белеку він відповів допомогою відеоконференції на запитання вболівальників.
– Ви вже розумієте свої завдання на полі?
– Так, вимоги зрозумілі, і мені вони подобаються, адже передбачається більше свободи. Зрозуміло, при цьому потрібно відпрацьовувати у відборі. Намагаюся на зборах це робити. Можливо, перебуваю ще не в оптимальній формі, але докладу всі зусилля, щоб повернутися в кращі кондиції і демонструвати хорошу гру.
– Цю свободу на полі можна порівняти з тією, що була у вас у «Ворсклі»?
– У принципі, так.
– У чому відмінності командних тактичних схем у «Ворсклі», «Динамо» і «Дніпрі»?
– Якщо говорити саме про мене, то в «Ворсклі» було багато свободи, тренер довіряв, і я намагався віддячити його грою. Жорстких рамок не було. Коли перейшов в «Динамо», спочатку також був більш вільний стиль гри, а при появі в тренерському штабі Сергія Реброва і Рауля Рианчо вимоги змінилися. Потрібно було грати вже тільки зі своєї позиції, і коло дій звузився.
– Які завдання особисто ви ставите перед собою в новій команді?
– Я був знайомий з багатьма хлопцями, а за час збору дізнався ближче і інших гравців. Спілкуюся зі всією командою. Що ж стосується цілей, то для мене пріоритетом є ігрова практика, причому хочеться не просто грати, а демонструвати хороший футбол і намагатися радувати вболівальників.
– На вашу думку, обстановка краще київської або в дніпропетровській команді?
– Скажу, що останнім часом у «Динамо» ситуація почала налагоджуватися. Але в «Дніпрі» я б відзначив такий безперечний плюс, що іноземці розмовляють здебільшого російською, краще розуміють українців. Можливо, в цьому і запорука успішного колективу.
– Зміну колективу при переїзді з Києва до Полтави сприйняли спокійно?
– Я готувався до зміни обстановки і дещо знав. Та й хлопці, як зустріли мене в перший день, так з багатьма ми досі спілкуємося – з Максимом Ковалем, Андрієм Ярмоленко, Андрієм Богдановим. Ми зустрілися в ресторані, тепло поспілкувалися. Тоді з нами була дружина Ярмоленко – і з тих пір вони з моєю дружиною спілкуються, у нас гарні відносини сім’ями. З першого дня все склалося дуже добре. А ось з іноземцями був, звичайно, мовний бар’єр, через що траплялося часом непорозуміння. Хоча конфліктів як таких не було.
– Все, потрапляючи в «Дніпро», відзначають особливу атмосферу в команді. Ви як новачок можете сформулювати її особливості?
– Тут єдиний колектив. Що українці, що легіонери – всі тримаються разом. Немає угруповань. Можна підбирати багато епітети, щоб описати обстановку, а кажучи простіше – тут здорово! Всі працюють, тренуються і шанобливо ставляться один до одного.
– При переході в «Дніпро» мало значення, підписувати повноцінний контракт або йти в оренду?
– Якщо чесно, в цьому питанні від мене мало що залежало. (Посміхається). Але я був радий підписати постійний контракт. Найменше мені хотілося йти в оренду на півроку.
– Протягом деякого часу з’являлися суперечливі повідомлення, відбудеться чи ні ваш перехід. В чомусь сумнівався – чи йшов нормальний переговорний процес між клубами?
– Це питання взаємовідносин між клубами. Коли мені зателефонували, я вже ні в чому не сумнівався. Знаєте, в інтернеті різне пишуть, а насправді справи йдуть по-іншому.
– Про ваш можливий перехід в «Дніпро» говорили ще до трансферу в «Динамо». Ці чутки мали під собою грунт?
– Так, дійсно були такі розмови. Але деякі люди – не буду називати їх – вплинули на перехід в «Дніпро», а в «Динамо». Говорили, що нібито очолював тоді «Дніпро» Хуанде Рамос не був в мені зацікавлений. Але через деякий час від інших людей я вже чув протилежне.
***
– Як реагуєте на критику?
– Якщо вона адекватна і виходить від певних людей, мені, навпаки, буде цікаво поспілкуватися з людиною, щоб знайти причини проблеми і зробити висновки. З тренерами, людьми, що мають досвід або розбираються у футболі, корисно вести діалог. Якщо ж лунають огульні звинувачення або образи, то просто пропускаю їх повз вуха.
– Бувало, що вступали в дискусію з уболівальниками?
– В інтернеті я практично не спілкуюся – лише з родиною та близькими друзями. Так, читаю новини, слухаю музику. А на зустрічах чи прес-конференціях теж багато не подискутируешь. Але я із задоволенням спілкуюся з цікавими людьми, якщо це нікому не заважає.
– Крім батька, до чиєї думки ви прислухаєтеся?
– Є партнери, тренери. У кожній команді є багато людей, з якими можна поспілкуватися, поговорити на різні теми. У Полтаві був тренер Сергій Дірявка, і ми з ним довго переставляли на макеті фішки. Він розповідав своє бачення, я озвучував своє – ми могли так довго розмовляти, і сходилися на чомусь. Це було цікаво.
– Хто зіграв ключову роль у вашому становленні як футболіста?
– Мабуть, батько, який в крові передав любов до футболу. А якщо називати тренерів, то, звичайно, це Микола Петрович Павлов.
– Хто з відомих футболістів є для вас прикладом?
– З дитинства моїм улюбленим гравцем є Франческо Тотті. Зараз ще подобаються багато за своїм технічним можливостям. Ну а вгорі рейтингу, звичайно, Мессі і Кріштіану Роналду.
– А за яку закордонну команду вболіваєте?
– За «Рому». Знаєте, як кажуть, що дружину вибирають один раз на все життя. Так, напевно, і команду.
– «Рома» – тому що Тотті, чи навпаки?
– Як-то разом все склалося. Тотті блищав, «Рома» показувала хороший футбол. Та й Капелло був улюбленим тренером. Зараз вже він позбувся цього звання. (Посміхається).
– Тому що не в «Ромі»?
– Тому що в іншій країні. А «Рома» залишилася для мене улюбленою командою. Є, звичайно, «Барселона», на яку завжди цікаво дивитися.
***
– У «Динамо» неодноразово йшлося про вашому зайвій вазі. Чи був він насправді, і в чому причина?
– Не можу сказати, що був не в формі. Спочатку не вистачало впевненості, і тільки через деякий час освоївся. А проблеми із зайвою вагою стосувалися не тільки мене: були люди, які грали і з великим надлишком, ніж у мене.
Але, звичайно, я повинен відповідати тільки за себе. Визнаю, в якийсь момент набрав зайву вагу, і він тримався. Але в розмові з тренером – вже прийшов Ребров – мені було сказано, в якій вазі потрібно прийти. Необхідно було скинути близько трьох кілограмів. І з відпустки я вийшов з потрібними показниками, пройшов збори і вже тримав необхідний вагу.
– Ви і справді стали краще себе почувати, маючи модельні показники ваги?
– (Сміється). Провів дві гри, після чого знову сидів у запасі. Напевно, гра є відповіддю на всі питання. Я взагалі не розумію поняття «зайву вагу». Ще в «Ворсклі» Петрович (Павлов. – Прим. В. Т.) привчив ставати на ваги після кожного прийому їжі, після ванни, після сну. Бувало, доводилося по півгодини лежати в гарячій ванні, а влітку – бігати в «болоньке» навколо будинку. Але це, напевно, більше питання дисципліни. Думаю, футболіст повинен сам відчувати і регулювати ігровий вага. Якщо відчуваєш, що важко з якоюсь вагою – потрібно скидати.
– Як ви, не володіючи унікальними даними, витримували знамениті навантаження Миколи Павлова на зборах?
– Навантаження дійсно були дуже серйозні. Коли тільки прийшов в команду, перші дні ледве-ледве по сходах спускався. Але завжди був десь в десятці за результатами тестів. Потім вже знав оптимальний темп, в якому потрібно бігти тест Купера, ставився до всього спокійніше. Але все одно перед тестами був мандраж. Що про мене говорити, якщо такі хлопці, як Єсін або Краснопьоров, які у Павлова десять років тренувалися і знали кожен камінь на Царській стежці, переживали!
– Якщо не секрет, що через проблеми зі здоров’ям виникли у вас під час перебування гравцем «Динамо»?
– Особливих проблем не було – траплялися лише мікротравми. Був момент, коли зробили микроприжигание на серце – медичних тонкощів не знаю, але після цього довго відновлюватися не довелося. Вже через тиждень з невеликим я вийшов грати за збірну.
– Можливо поєднувати кар’єру гравця і вживання алкоголю?
– Якщо пити і курити постійно, як така кар’єра, напевно, взагалі не складеться. Зрозуміло, що на свята чи в якісь особливі дні футболісти, як і всі люди, що вживають алкоголь. Але без надмірностей.
– Чи дотримуєтеся ви спеціальної дієти? Як відновлюєтеся після матчів?
– Намагаюся харчуватися правильно, але іноді буває, що їм все смачненьке. Подобається багато; дружина дуже добре готує. Ніколи не сидів на жорсткій дієті і не вважаю, що це правильно. Хоча, можливо, є й інша думка на цей рахунок. Випереджаючи питання щодо «Макдональдса», скажу, що я не фанат таких закладів, але раз в місяць можу зайти.
***
– Чи є хтось в «Дніпрі», кого ви можете назвати другом?
– На даний момент це, мабуть, Роман Зозуля. Він мене привіз у Дніпропетровськ, поселив у перший день у себе вдома, допомагає у всьому. Взагалі, спілкуюся тут з багатьма хлопцями.
– Що перше Зозуля розповів вам про команду або про місто?
– Говорив про колектив – я всіх знаю і буде все добре. Радив, де краще шукати житло. По дорозі на базу показував, де краще дорога, де що розташоване в місті. Провів оглядову екскурсію по Дніпропетровську.
– Після повернення зі зборів плануєте перевезти сім’ю?
– Звичайно, планую, щоб сім’я жила в Дніпропетровську, але ми поки що перебуваємо в пошуку житла.
– Приходячи додому після футболу, абстрагуєтеся від роботи? Або, бути може, трапляються сімейні перегляди матчів з вашою участю?
– Ні, з дружиною чи з друзями матчі ми не переглядаємо. Але нинішньою зимою був момент, коли ми з батьком дивилися деякі моменти ігор, проведених в «Динамо», аналізували, розбирали.
***
– До першого матчу з «Олімпіакосом» залишився тиждень. З яким настроєм підходите до гри?
– Впевнений, що матчі з греками будуть важкі. Але у нас в команді всі хочуть домогтися успіху і вірять, що ми можемо пройти далі. Працюємо на тренуваннях.
– Для себе визначили відмінні риси суперника?
– Якщо в цілому говорити, хороша команда. Я бачив їхні матчі в Лізі чемпіонів, плюс, якщо не помиляюся, «Динамо» деякий час тому на зборах грало з ним контрольний матч на зборах. Я брав участь у тій грі. Пам’ятаю, були у них непогані «стандарти» – потрібно, мабуть, звернути на це увагу. Ну а детально ще будемо розбирати суперника з тренерським штабом.
– Готові до тиску трибун у виїзному матчі? І які попередні матчі в єврокубках вам запам’яталися своєю особливою атмосферою?
– Футболісти повинні бути завжди готові до різним чинникам. Потрібно зосередитися на грі – і все. Якщо згадувати, то було цікаво грати в Лісабоні. У Бухаресті теж вболівальники божевільні, в хорошому сенсі слова. У Франції була гарна атмосфера. Ну а найбільш приємні спогади в цьому плані пов’язані з «Ареною Львів» та «Олімпійським» – коли там збиралися повні трибуни, щоб підтримати збірну України. Це фантастика!
