Іспанський наставник старших академічних груп ДЮФШ «Динамо» Альберто Босх, з яким клуб підписав контракт на два роки, розповів про свої перші враження від динамівської школи, досвід роботи і плани на майбутнє.
– Раніше я протягом семи років працював в академії іспанського «Еспаньола», тренував дітей від десяти до 15-ти років. А останні два роки у мене був контракт з дніпропетровським «Дніпром» – я відповідав за всі команди школи цього клубу – від семи до 17-ти років. Там я контролював весь тренувальний процес. Потім контракт закінчився і тепер мене запросили в «Динамо».
– Чи зустрічалися ви з Сергієм Ребровим, його помічником Раулем Рианчо і тренером молодіжних команд «Динамо» Вісенте Гомесом? Які настанови отримали від них?
– Спочатку ні Рауля, ні Вісенте я зовсім не знав. Мене запросили зустрітися із тренерами першої команди на зборі в Марбельї. Там і відбулася наша розмова. Їм мої погляди і методики сподобалися, вони прийшли до висновку, що я можу допомогти і погодилися, щоб я працював в академії.
– Усі академічні групи будуть працювати за однією схемою?
– Так, ідея буде однакова для всіх – ми будемо робити те ж, що Ребров і Рауль в першій команді Вісенте в U-21 та U-19, адже це – єдина структура.
– Скільки часу ви вже в «Динамо»? Встигли познайомитися з тренерами і футболістами?
– Я почав роботу з минулого тижня. Спочатку просто дивився тренування груп U-17 і U-16, адже саме з ними, переважно, я буду працювати. Але по ходу почну брати участь і в навчальному процесі молодших груп U-15 і U-14, щоправда, в меншій мірі.
– Грали у футбол професійно?
– Ви знаєте, в Іспанії тисячі команд. Я грав тільки на область в Каталонії за дві команди, але це не був найвищий рівень. У 18 років я поступив в аналог вашого Інституту фізкультури в Барселоні, там викладалися всі науки, пов’язані зі спортом, потім я закінчив напрямок футболу, отримав ліцензію спочатку першого рівня, потім другого та третього (це вже категорія УЄФА), і став тренером.
– Те, що ви говорите по-російськи і вже працювали в Україні, повинно вам допомогти швидше адаптуватися?
– Так, звичайно. Перший час в «Дніпрі» мені було дуже важко, оскільки я не знав мову, нічого не розумів, мені постійно допомагав перекладач. Але на полі перекладача немає, тому я вирішив вивчати мову, мені самому цього хотілося. Тепер, хоча кажу ще з помилками, але гравці і тренери більш або менш мене розуміють. Знання мови, безумовно, дуже допомагає.
– Нинішні тренери груп U-17 і U-16, з якими ви будете працювати – Дмитрулін, Яшкін, Костюк, Косівський – в недавньому минулому видатні футболісти «Динамо» кінця 90-х, у них була яскрава кар’єра, є великий досвід, вони багато досягли. Ви молодші за них, але за званням вище. Це не перешкодить вашій спільній роботі?
– Я дуже їх поважаю і знаю, що вони були чудовими футболістами найвищого рівня. Але я і Олександр Іщенко працюємо не лише для гравців, але і для тренерів. Ми хочемо допомагати тренерам втілювати в їх кар’єрі все те, що вони знали, коли були футболістами. Розуміти футбол і вміти пояснити це гравцям – це велика різниця. Моє завдання, зокрема, полягає і в тому, щоб допомогти їм вирости в головних тренерів, яким зараз є Сергій Ребров.
