Віце-капітан «Динамо», видалення якого стало одним з поворотних моментів першої зустрічі з «Генгамом», переконаний, що в матчі на «Олімпійському» його партнери колишніх помилок не повторять.
– За час, що минув після матчу, встигли охолонути – або емоції і раніше киплять?
– Важко було перші два дні, коли читав інтернет і дивився телевізор. По гарячих слідах у мене була одна думка про те, що трапилося, через добу – інше.
Зараз визнаю, що підвів команду: матч розвивався в нашу користь – і, не будь видалення, ми Генгаме як мінімум, не програли б.
– Червона картка була справедливою?
– Брехати не буду: свідомо йшов на фол, тому що бачив лежачого на газоні Сидора (Сергія Сидорчука. – Прим. Д. І.) з кровоточить відкритою раною, але ні пробегавший повз з м’ячем суперник, ні суддя на це не реагували. Сам Серьога не відразу зрозумів, що сталося. В той момент мені здавалося, що фол – єдиний спосіб зупинити гру і дозволити лікарям вийти на поле.
– Не розраховували на дотримання французами fair play?
– Всі події підходив до кінця тайму говорили, що це безглуздо. До цього у матчі вже був випадок, коли «Генгам» повинен був віддати м’яч, однак демонстративно у себе його зберіг. Загалом, до моменту мого видалення я був заведений, і емоції зіграли зі мною злий жарт. Але навіть з холодною головою переглянувши епізод в різних ракурсах, впевнений: напрацював в ньому максимум на жовту картку.
– А чи не простіше було, наприклад, спробувати взяти м’яч у руки? У самому крайньому випадку справа обмежилася б «гірчичником» і вільним ударом у бік ваших воріт.
– Наскільки я пам’ятаю свої відчуття в той момент, мені б довелося пірнути в ноги супернику. Дуже сумніваюся, що це дало б результат. Але якщо б у мене було більше часу, а перед очима стояла відкрита рана Сидорчука, просто смикнув би француза за футболку. Правила я, повторюся, порушував свідомо – і був готовий до жовтій картці без знижок на пом’якшуючі обставини. Але арбітр вирішив мене видалити.
Вважаю, що Вінчіч провів цей матч дуже погано, і мені щиро шкода, що через таких суддів страждає футбол, а в даному випадку – моя команда. Вини з себе не знімаю, але якщо давати червону картку в такому випадку, треба було видаляти людини, фолившего на початку гри на Джермейне Ленз. Наш футболіст вже віддав передачу і відкривався, коли в нього врізався суперник. І подібних епізодів за дев’яносто хвилин була маса.
Згадайте, як Олег Гусєв, пробігаючи, штовхнув у спину захисника, преградившего йому шлях, а суддя негайно виписав «гірчичник»! Якщо попереджати за це, скільки разів слід було покарати нападника «Генгама» (Крістофа Манданна. – Прим. Д. І.), в цьому матчі поставив брудний прийом на потік? Адже одна картка у людини вже була! Не знаю, чому суддя брав в однакових випадках різні рішення – нехай люди, яким це належить за посадою, розберуться. Я просто сподіваюся, що більше такої арбітр нам не попадеться.
– Що скажете про видалення Юнеса Беланды?
– Цей момент я теж дивився в різних ракурсах, і можу сказати, що, по-перше, нашого гравця спровокували. А по-друге, удар ніяк не тягнув на червону картку – чиста жовта! Юнес зачепив ногу суперника, зробивши підніжку, але суперник упав на газон як підкошений. У серйозних дербі кшталт «Барселона» – «Реал» або, скажімо, «Динамо» – «Шахтар» таких епізодів трапляється п’ять-шість за гру. Уявляєте, скільки людей залишилося б на поле, якби в цих матчах такий суддя?
– А був на вашій пам’яті арбітр, який здивував крутіше Винчича? Або з Юрієм Ваксом ніхто не зрівняється?
– (Сміється). Мені б не хотілося так багато говорити про суддів – вони теж люди, і їм властиво помилятися. Але чим вони непомітніше під час матчів, тим краще виконують свою роботу. Знову ж таки трапляються помилки, а буває упередженість, в якій ти мимоволі запідозриш арбітра, якщо за схожі порушення гравцеві однієї команди він дає жовту картку, а футболістові інший в кращому разі погрожує пальчиком.
– Вважаєте, Вінчіч був упереджений? Чи погодитеся з думкою Олександра Шовковського, що в даному випадку суддя просто потрапив в «запару»?
– Мені здається, могло бути і те, і інше. Але я, знову підкреслю, не хочу все списувати на суддівство. Є і моя вина в цьому видаленні – не повинен був давати приводу мене покарати. Напевно, рефері справді втратив нитку гри, раз почав роздавати картки направо і наліво. А для мене цей випадок буде уроком – такої помилки я не повторю.
– У грі для ваших партнерів головне – не піддатися на провокації?
– З цим явищем ми зустрічалися в різних формах, але щоб гравець лежав на газоні з травмою, а команда не вибивала м’яч – це вже за межею. Але у футболі може трапитися всяке, і нам треба зчепити зуби і терпіти. Результат найважливіше: ми цілий місяць готувалися до зустрічі з «Генгамом» – і зобов’язані виправити будинку помилки першої гри. Вболівальники, впевнений, нам в цьому допоможуть…
