У минулий понеділок кандидат у президенти ФФУ обговорював насущні проблеми з представниками футбольного активу Полтавської, Харківської та Сумської областей.
Спочатку планувалися зустрічі виключно з членами виконавчих комітетів цих організацій, але потім рамки були розширені. «Я хочу, щоб у процес було залучено якомога більшу кількість людей, які працюють у нашому футболі», – пояснив таке рішення сам Павелко (його, нагадаємо, підтримали 42 з 49 колективних членів ФФУ).
Як з’ясувалося, деякі деталі своєї програми Андрій Васильович має намір тримати в секреті аж до 6 березня, а поки обмежитися оприлюдненням лише окремих тез. Так, наприклад, Павелко має намір досягти децентралізації футбольної влади, наслідком чого, приміром, стане розширення Виконкому ФФУ до 32 – 33-х осіб за рахунок представників від кожної обласної федерації. Також є бажання створити чотири регіональних центри (Західний, Центральний, Південний та Східний регіони), керівники яких отримають посади віце-президентів. Має намір команда Павелко приділяти підвищену увагу розвитку дитячого і студентського футболу. Не залишаться осторонь і професійні клуби. Зокрема, від харків’ян прозвучало прохання про допомогу в питанні проведення домашніх ігор «Металіста» саме в рідному місті, а не в Сумах або тій же Полтаві.
По закінченні спілкування з функціонерами Андрій ПАВЕЛКО відповів на питання журналістів.
– Андрію Васильовичу, ви сказали, що до конгресу розголошувати свою програму не мають наміру, а зробите це вже безпосередньо перед делегатами, чиї голоси вирішать результат голосування. Однак у поїздках по регіонах ви вже акцентуєте увагу на окремих принципах своєї майбутньої роботи.
– Одразу хочу зауважити, що це мої неофіційні візити. Я просто прийняв рішення зустрітися з футбольними активістами областей, щоб у безпосередньому спілкуванні з людьми дізнатися їхню реакцію на ті чи інші пропозиції. У кожному регіоні є якісь детальні уточнення на кожен з пунктів моєї передвиборчої програми. І на кожній наступній зустрічі я промовляю багато моментів вже з урахуванням доповнень і зауважень, які були почуті мною раніше. У відповідь я отримую нову реакцію, нові думки та пропозиції. Попутно мені і моїй команді стає ясно, що якісь пункти на місцях знаходять підтримку, а якісь-ні, хто висловлює сумніви. Це відмінна зворотний зв’язок. Спочатку я намагаюся спілкуватися з президентами регіональних федерацій, а вже потім зустрічатися з активістами. Така схема спілкування підсилює приплив ідей, покращує діалог.
Але разом з тим я поки ніде не акцентую увагу на, так би мовити, стратегічних пунктах своєї програми. Сподіваюся, після всіх зустрічей програма буде доведена до кінця, і на конгресі я її презентую в повному обсязі.
– Ви маєте намір здивувати делегатів?
– Ми однозначно залишимо кілька родзинок саме для конгресу. А ось деякі ключові моменти можна назвати вже зараз. По-перше, основна увага – регіональним федераціям. По-друге, увагу розвитку районних, сільських та інших футбольних організацій. Я хочу, щоб саме з самого низу будувалася вся піраміда українського футболу. Вертикаль повинна бути не зверху вниз, а знизу вгору. Якщо у нас на карті з’являються якісь чорні діри, де немає районних представництв регіональних федерацій, то там ми втрачаємо молоде покоління, погіршуємо відбір у дитячі школи і, отже, звужуємо коло потенційних кандидатів в наші збірні команди. Тому наше завдання – зробити футбольну мапу України такою, щоб на ній федерацією були охоплені всі міста, райони і села.
– Ви хочете децентралізувати футбольну ієрархію в Україні, розширивши повноваження регіонів. Дехто вже поспішив дорікнути вас в заграванні з ними.
– Я впевнений в тому, що якщо ми будемо спиратися на максимальну кількість районних федерацій, які в свою чергу будуть знаходитися в тісному контакті з обласними федераціями, а будуть реальні важелі для управління роботою ФФУ, то ми будемо міцніше стояти на ногах. Таким чином ми створимо гарні передумови, щоб у подальшому припинити шарахання. Якщо нам це вдасться, то схема буде чітко працювати на футбол, і кон’юнктурні зміни будуть виключені, тому що в процесі розвитку футболу буде задіяна величезна кількість людей.
Ще однією перевагою такої системи повинна стати прозорість. Коли якісь приховані процеси, то вони відразу ж породжують недовіру і різні домисли. Нам треба відійти від цього і залучити в процес максимально можлива кількість футбольних людей – журналістів, уболівальників, тренерів, фахівців, організаторів.
– Враховуючи непросту ситуацію в країні, складно розраховувати на те, що з боку держави може бути гідна підтримка розвитку футбольних проектів.
– Щоб вирішити фінансові питання, ми повинні в першу чергу знову зробити Федерацію футболу України гідним брендом. Коли це станеться, то у нас буде довіра з боку спонсорів і меценатів. Створення бренду дозволяє розраховувати на те, що спонсорська допомога буде йти за ним, а не навпаки. Як тільки якась структура виявляється закритою і непрозорою, стає неможливим налагодити плідну співпрацю зі спонсорами. Люди не будуть бачити плоди тієї фінансової допомоги, яку вони надають. Якщо говорити відверто, то ефективність роботи всієї фінансової системи ФФУ повинна бути серйозно проаналізовано. Жити по-старому вже немає можливості.
– Ви говорите про увагу до футболу на місцях. А як же вершки у вигляді збірних команд? Вони в такій ситуації не скиснут?
– Успіхи збірної – один з основних параметрів оцінки роботи федерації. Крім того, під час матчів національної команди у людей виникає підвищене почуття гордості за свою країну. І, повірте, ми знайдемо можливості, щоб ні головною, ні молодші національні команди ні в чому не були порушені. Я вже попередньо спілкувався з Михайлом Фоменком, ми знайшли точки дотику. Впевнений, атмосфера у збірній ще покращиться! Ми знайдемо додатковий стимул для наших футболістів, щоб вони відчували відповідальність за свою гру і результат перед уболівальниками.
– На зустрічі ви говорили про молодих фахівців, які повинні володіти іноземними мовами, щоб співпрацювати з УЄФА. У вас є команда таких професіоналів?
– Так, є, але їх прізвища я поки називати не хочу. Можу лише сказати, що ці менеджери нададуть український футбол багато нового. Це фахівці зі знанням мов, спортивного менеджменту, вони знають толк в програмах розвитку футболу і спорту в цілому. Упевнений, ці хлопці – майбутнє нашої країни.
– Те, що вас підтримують 42 із 49 колективних членів ФФУ, вселяє у вас оптимізм перед виборами?
– Якщо чесно, то це велика відповідальність. На мій погляд, така підтримка – це не результат накрутки або натиску, не загальний «одобрямс». Це свідчення того, що нас об’єднують спільні цілі і спільне бачення шляхів їх досягнення.
