Всі три голи київського «Динамо» у ворота французького «Генгама» у повторному матчі 1/16 фіналу Ліги Європи забили футболісти, які першу зустріч починали на лавці запасних, і це зайвий раз свідчить про те, яка нині у Сергія Реброва команда. Яка в ній цілковита мобілізація!
Одним з героїв поєдинку з бретонцями став універсальний півзахисник «біло-синіх» Олег Гусєв, який показав таку впевнену гру, що називати його запасним просто язик не повертається! Втім, свою розмову ми почали з обговорення іншої теми, більш актуальним на даний момент.
– Олег, можеш пригадати, коли ти востаннє був у Англії?
– Легко. У вересні 2012-го збірна України грала в Лондоні. Тоді і був. А до цього літали на матч «Динамо» зі «Сток Сіті» у Лізі Європи.
– З точки зору туризму ця країна тебе не приваблює?
– Поки що ні. Коли випадає можливість відпочити, намагаюся провести час десь біля моря. Може, ще поїжджу по екскурсіях.
– У Ліверпулі доводилося бувати?
– Ні, там я точно не був. Сподіваюся, скоро потраплю в це місто.
– Напередодні жеребкування 1/8 фіналу Ліги Європи ти виділяв для себе якихось небажаних супротивників?
– Ні. Трансляцію розсіювання команд дивився без особливих емоцій. Та й переживати часу не було – нашого суперника вибрали відразу. Взагалі на цій стадії турніру слабких учасників вже точно не залишилося, підібралися клуби, які приблизно рівні за силою. Єдине, що хотілося – так це знову провести перший поєдинок на виїзді. Так і вийшло.
– Як тобі нинішній «Евертон»?
– Детально ще не аналізував, але мені здається, що це типовий середняк англійської чемпіонату, рівень якого, сам розумієш, досить високий.
– З особливостями АПЛ відмінно знайомий ваш головний тренер. Це плюс для «Динамо»?
– Наш наставник добре знає не тільки британський футбол. А з того часу, як він грав в Англії, вже стільки води витекло, що говорити про це зараз не має
– Складається враження, що англійські футбольні клуби якось легковажно ставляться до Ліги Європи. Згоден?
– Не думаю. Тим більше що зараз така ситуація, при якій переможець цих змагань може потрапити в Лігу чемпіонів. Завоювати путівку туди через національний чемпіонат «Евертону» буде непросто. По-моєму, до зони вильоту йому ближче, ніж до четвертого місця.
– На стадії 1/16 фіналу «Іриски» досить легко обіграли швейцарський «Янг Бойз», хоча виступали не в самому оптимальному складі…
– Це абсолютно ні про що не говорить. Наші матчі будуть окремою історією, і я не знаю, яким складом мерсисайдці збираються грати в них. Зараз не до цього.
– Тебе можна вважати фанатом англійського футболу?
– Ні.
– Тоді таке питання. Якщо по телевізору будуть одночасно транслювати центральні поєдинки чемпіонатів Англії, Іспанії, Німеччини та Італії, на який канал ти перемкнеш?
– На той, де буде матч української першості. Мені наш футбол ближче, я знаю багатьох хлопців, їм нецікаво дивитися майже всі поєдинки.
– Невже ти тільки що дивився матч «Чорноморець» – «Іллічівець»?
– Ні. Не вийшло. Ми дитину купали, так що подивлюся тільки огляд цієї гри (розмова відбулася в п’ятницю ввечері. – Прим.авт.).
– Давай перейдемо до поєдинку з «Генгамом». Ти можеш сказати, що в Києві проти французів провів свою найкращу гру за останній час?
– Ні. Так, мені вдалося забити важливий гол, а також добре подати кутовий, але сама гра могла бути і краще.
– Зізнайся, ви виходили на матч дуже злими?
– На щастя, тренер переконав нас у тому, що всі свої емоції потрібно направити в тактична, технічна і фізична русло. Хоча спочатку злість, звичайно, була пристойна, але потім пішла нормальна гра. До того ж бретонці вже не поводилися настільки нахабно, як це було в Генгане. Приїхали з якимсь побоюванням.
– Постарався і Сергій Рибалка, який вже на 35-й секунді засадив ногою прямо в вухо супернику. Чи Не так?
– Відразу показав, хто в домі господар (посміхається). На полі, до речі, цей момент виглядав суто ігрових, але коли я подивився запис, зрозумів – у Франції арбітр точно показав би Сергію не жовту, а червону картку. Але цей рефері не став ламати гру вже на першій хвилині. А «гірчичник» всіх нас трохи заспокоїв. І їх теж…
– Перед вами стояло завдання забити швидкий гол?
– Ми до цього прагнемо в кожній зустрічі, але тут все було навпаки. Тренер сказав нам, що буде багато вболівальників, і вони відразу поженуть нас вперед, тому потрібно бути гранично уважними і не бігти в атаку з відкритим забралом. Виходить, що нас навіть якось остерегли від швидкого голу, і це спрацювало.
А взагалі задача була одна – пройти в наступний раунд. Ми з нею впоралися. Два дні награвали стандартні положення, і це теж спрацювало.
– Ставлення до домашніх заготовок у вас тепер змінилося в корені?
– Так ми і раніше приділяли цьому багато уваги, але м’яч не йшов у ворота. Працюємо на стандартами перед кожним поєдинком, і підготовка до зустрічі з французами не стала винятком. Ми хотіли заплутати супротивника, і нам це вдалося.
– Твоя подача на Лукаша Теодорчика носила якийсь секретний характер?
– Ні, справа не в цьому. Лівою ногою повинен був подавати Мігел Велозу, а мені потрібно було бігти якраз туди, куди втік Теодорчик. Так що виходить, що ми і себе заплутали (посміхається).
– Перед матчем писали, що ви і серію пенальті відпрацьовували. Було діло?
– Було.
– Коли «Генгам» скоротив розрив у рахунку, думок про лотереї не виникло?
– Ні. Був упевнений, що додаткового часу не буде. Одне з двох – або ми заб’ємо, або… вони пропустять (посміхається).
– Але ти б у серії, якщо що, брав участь?
– Думаю, так. Хоча на тренуванні я забив лише три рази з чотирьох, тому, якщо чесно, не особливо рвався до точки, коли Лукаш заробив фол. Але хлопці всі як один сказали: «Давай, Олег».
– Пенальті ти б’єш на свій розсуд або ж оцінюєш поведінка воротаря?
– Так я тобі і розповів про всі секрети! Буває по-всякому, але на цей раз момент був особливий, і я вирішив: все в моїх руках, тому на кіпера не дивлюся. Вдарив – забив. Тут багато від рахунку залежить.
– Мабуть, це був один з найважливіших пострілів з 11-метрової позначки у твоїй кар’єрі, але, мабуть, не самий пам’ятний. Згоден?
– Ясна річ, що удар з точки в 1/8 фіналу чемпіонату світу поки що ні з чим не зрівняється…
– Пам’ятаєш, коли в останній раз не забивав пенальті?
– В поточному сезоні, в кубковому матчі в Кіровограді.
– Олег, що вам такого особливого сказав у перерві Сергій Ребров? Початок другого тайму «Динамо» провело на дуже високому рівні…
– Якийсь додаткової накачування не було. Нам вказали на помилки, кого треба – заспокоїли. Загалом, робочі моменти. До того ж треба врахувати, що гості трохи відкрилися, пішли вперед, і ми цим скористалися. Було куди бігти і куди вриватися.
– Після поєдинку ви привітали Віталія Буяльського з дебютним голом на міжнародній арені?
– Привітали, а потім… насварили. Не можна ж такі попередження отримувати. Футболки треба в іншому місці знімати, нам зараз зайві картки точно не потрібні. Втім, теплих слів було, зрозуміло, більше. Своєю роботою і ставленням до справи хлопець заслужив і місце в «основі», і цей гол. Молодець!
– Поле на «Олімпійському» дійсно було жахливим?
– Після реконструкції на цій арені такого поганого газону ще не було. Нам сказали, що поле погано перезимувало. Таке буває, може, хтось недопрацював, але в будь-якому випадку газон був однаковий для всіх.
– Ноги сильно болять?
– Вже немає. У нас відмінне відновлення, а рік тільки починається. Так що все нормально. Зараз у нас важлива гра в чемпіонаті, і потрібно підійти до неї у всеозброєнні.
– «Металіст» збирається в Києві резервним складом. Вас це не розслабляє?
– Анітрохи. По-перше, ми тільки за годину до початку матчу зрозуміємо, хто приїхав, а хто – ні. По-друге, в історії футболу було чимало випадків, коли в таких ситуаціях спрацьовували певні морально-вольові якості. А по-третє, ми не повинні забивати собі голову чужими проблемами. У нас свої завдання. Потрібно виходити на поле і перемагати. Зробимо справа – потім будемо міркувати на інші теми. Настрій у нас дуже серйозний.
– Що ж, схоже, нинішнє «Динамо» ніхто і ніщо не може вибити з колії. Невже, коли Мігель Велозу попросив заміну в поєдинку з «Генгамом», серце не йокнуло?
– Тривога, звичайно, була, і в очах деяких партнерів я це побачив. Справа в тому, що ще трохи раніше було незрозуміло, чи зможе продовжити матч Александар Драгович, потім Віталіку Буяльському дали по нозі, а тут ще і Велозу..
Ми не сумнівалися в тому, що хлопці з лавки вийдуть і зроблять все, що потрібно, але вимушені заміни на початку зустрічі – це завжди погано. Пам’ятаєш, як у поєдинку з «Карпатами» тренери поміняли на початку кількох футболістів, а потім було видалення, перемотанные голови і так далі? Втратили ми, загалом, тоді важливі очки.
– А які були відчуття, коли наші вболівальники вирішили з’ясувати стосунки зі своїми французькими колегами?
– Знаєш, після такої підтримки, яка була у нас в цьому матчі, ми не маємо ніякого морального права обговорювати поведінку людей, які прийшли на стадіон, але тут, як кажуть, осад залишився…
Коли ми з хлопцями підбігли до сектору, фанати нам відразу сказали: «Ми не винні, це провокація». Я їм вірю, а заодно сподіваюся, що все обійдеться. Поєдинок з «Генгамом» зайвий раз показав, що футбол може об’єднати стількох людей. Спасибі їм велике.
– Після такого виснажливого протистояння з французами (і з точки зору фізики, і з точки зору емоцій) «Динамо» чекає справжній весняний марафон. Сил на гру проти збірної Іспанії вистачить?
– У мене точно вистачить. Останнім часом я не так часто приймаю участь у матчах, так що не бачу в цьому ніяких проблем.
