«Не шукайте логіки в футболі, її там немає». Цю фразу приписують колишньому наставникові «Шахтаря» Віктор Прокопенко, якого на тренерському містку донецького колективу змінив Мірча Луческу.
Через майже 11 років свого небезуспішно перебування на цій почесній і відповідальній місці румунський фахівець повернувся до тези свого попередника, пропечатав крилатий вислів на чорно-помаранчевому клубному прапора.
Тепер це гасло – в його ексклюзивної інтерпретації – майорить там серед інших відомих: «Конфлікт інтересів», «Нас не люблять ні в Україні, ні в Європі», «Штучний чемпіонат» і т. д. Всі вони, природно, тиражуються коментаторами, провідними експертами, найнятими обслуговувати «Шахтар» у його нелегкій боротьбі за чистоту футбольних ідеалів. Щоб хоч якось виправдати принизливий розгром у лігочемпіонському поєдинку з «Баварією», цієї братії доводиться попрацювати. Мовляв, Донбас порожняк раніше не жене, і у всіх звалилися на донеччан бідах винен хто завгодно навколо, тільки не идолоподобный Містер.
Звичайно ж, гру на «Алльянц-Арені» зламав арбітр, який видалив Кучера на рекордно ранній для Європи хвилині. Правда, трактування епізоду шотландцем Колламом один в один повторила недавню ситуацію з червоною карткою Рижука і пенальті у ворота «Металіста», забитим Срною. Але цим фактом ми можемо знехтувати, так адже?
Природно, в меншості у «Шахтаря» не було шансів проти одного з фаворитів турніру, та ще й на його полі. Приклад «Парі Сен-Жермена», одолевшего в подібній ситуації «Челсі» – не в рахунок. Як, втім, і досвід самих підопічних Луческу, які за півгодини гри 11 на 10 не спромоглися толком потривожити «Баварію» у Львові.
Ми не шукаємо логіки в тому, що донецький «Олімпік», знову-таки в меншості майже відібрав очки у київського «Динамо» у 16-му турі, вийшовши проти земляків- ” гірників через тиждень, викинув білий прапор вже на восьмій хвилині, після ще одного пенальті. Ми не питаємо, чи був цей 11-метровий настільки ж незаперечним, як покарання за фол Кучера в Мюнхені. І аж ніяк не прагнемо вникнути в те, що заслуговувало порушення Лебедя на Ракицькому «точки» більше, ніж підсумок боротьби Тайсона з Тищенко у штрафному майданчику «Шахтаря».
Мабуть, далі немає сенсу зациклюватися на «неувязочках» між деякими подробицями матчів нашого неискусственного чемпіона. Намагатися «викрити» їх – по-перше, лити воду на млин лукавця Луческу, по-друге – підтримувати спочатку неконструктивну полеміку з тими глашатаями, які «спритним рухом руки» звернуть чорне в біле і навпаки.
Ті, хто знає таємницю, вже з саркастичним насолодою слухають про всесвітньому змові проти «Шахтаря» (де замішаний навіть УЄФА), про втому «Олімпіка», який «набігався в матчі з динамівцями» (і тому виглядав абсолютним імпотентом в наступному турі), про «м’якість» Реброва та Шевченка, яким не стати класними тренерами (очевидно, їм залишається йти на ТБ і намагатися перевершити свого колишнього одноклубника-говоруна), про чемпіонаті без інтриги (симптоматично, що Ліга чемпіонів не втрачає своєї привабливості навіть після результатів 0:7 де-небудь в Мюнхені або Борисова). Рівень логіки і аргументації подібних суджень вже навіть не дратує, довіри до них у значній частині споживача-телеглядача не більше, ніж до блого-стогонів одного «ватника», який перебрався зі світу українського футболу в інший світ – чи то російська, чи то новоруський.
У підсумку супроводжуваний гудінням таких рупорів «Шахтар», очолюваний до того ж вічно кістками тренером, викликає не співчуття, цілком доречне для нинішнього положення кочовий команди, а відверту жалість, яку разом з милостинею жертвують убогим.
Резидент Луческу не називає тих, хто «перекриває кисень» його команді. Це всесильний Суркіс зі своїм братом? Чи новообраний президент ФФУ Павелко? Або «одіозний» Коломойський? Або – брати ще вище?.. Але при Суркіса на чолі федерації донеччани наповнювали свою призову вітрину з тим же успіхом, що і після його відходу. Павелко тільки-тільки став біля штурвалу і нашкодити «Шахтарю» просто фізично не встиг. До речі, голосування на недавньому конгресі ФФУ продемонструвало і реальну міру впливу Коломойського на футбольний процес. Та й для того, хто «там, нагорі», найпопулярніша серед українців гра поки далеко не на першому плані. В силу обставин, які і донецько-бразильський ансамбль перетворили в мандрівну трупу…
Отже, очевидно, причини зниження результатів слід пошукати в собі. Але Луческу цього ніколи не зробить. Як, схоже, за мовчазною рекомендації своїх роботодавців вже ніколи не визнає справжніх джерел і винуватців того, чому ж його команда сьогодні змушена поневірятися по країні. Куди скоріше в своїх конспірологічних теоріях тренер-легіонер дійде до того, що і Майдан в Україні розпочинався з єдиною метою – посунути «Шахтар» з чемпіонського трону.
Нісенітниця, безглуздість, абсурд? Або ж все чітко і логічно? Мабуть, якщо слухати донецькому Містерові, то виявиться, що єдина логіка, яку слід шукати в футболі, це логіка абсурду…
