Нападник «Шахтаря» Олександр Гладкий, який оформив ювілейний гол у поєдинку з «Олімпіком», отведил на питання клубних ЗМІ.
– Саша, 50 м’ячів за «Шахтар» – що ця позначка означає для тебе?
– Напевно, великого значення вона не має. Якщо подивитися на кількість проведених мною матчів, а також моментів, які я мав, – думаю, голів повинно бути набагато більше. Є до чого прагнути. Буду йти далі.
– Для п’яти десятків м’ячів тобі знадобилося чотири сезони. Як оцінюєш цю динаміку?
– Міг забити набагато більше. Було достатньо моментів, які я не реалізував. Але це вже історія.
– Зможеш описати свій перший гол в «Шахтарі»?
– Так, пам’ятаю його. Це був матч з «Динамо» за Суперкубок. Грали в Одесі. Фернандіньо пройшов з середини поля і завдав удару – Рибка відбив убік, а я був першим на добиванні.
– Повернення в «Шахтар» минулого літа ти також відзначив голом у ворота «Динамо». Це приємна тенденція?
– Так, хороша! Все-таки через чотири роки, повернувшись, мені вдалося знову забити їм за «Шахтар». Було приємно. Не можу сказати, що «Динамо» в цьому плані один з улюблених суперників. Але так виходило, що два приходу в команду – і два перших голи в їхні ворота.
– Тебе називають форвардом штрафного майданчика. Згоден з цим?
– Напевно, так. Краще граю в штрафний, ніж за її межами, та з дальнім ударом у мене не так добре.
– А якими якостями повинен, на твій погляд, володіти нападник штрафного майданчика?
– Це питання краще поставити тренеру. Я вважаю, що свої якості завжди потрібно покращувати. Особливо ті, які гірше розвинені.
– Наприклад?
– Може бути, у мене не така вже хороша вибухова швидкість. І не можу похвалитися добрими й сильними ударами. Над цим потрібно працювати.
– А які свої сильні сторони ти б виділив?
– Я не люблю виділяти. Хоча думаю, що непогано дію в штрафний, відчуваю м’яч, можу знайти його і вийти на ударну позицію.
– Луїс Адріано каже, що в «Шахтарі» легко забивати, оскільки партнери постійно знаходять нападника хорошими передачами.
– Я з ним згоден. У нас дуже сильна команда. Півзахисники та захисники в кожному матчі створюють для нападника достатньо моментів.
– Який гол з п’ятдесяти для тебе найбільш значимий?
– Гол у ворота київського «Динамо» в кубковому матчі в Харкові. Тоді ми здобули перемогу. Я забив у такому важливому матчі у тому самому місті, де починав грати, робити перші кроки у великому футболі, на тому ж стадіоні. Тому я б виділив саме цей м’яч.
– А у ворота «Барселони»?
– Я не люблю згадувати цей поєдинок. Вже стільки всього було про нього сказано, придумано. Я ще тоді казав: це вже історія, все пройшло. Так, було приємно забити. Але це ж був не основний склад «Барселони», скажімо так, наполовину резервний. Той матч нічого не вирішував ні для «Шахтаря», ні для каталонців. Але на кону стояв імідж, престиж клубу. Ми хотіли, грали – і, слава Богу, тоді вдалося перемогти. Але, кажу чесно, я про цю зустріч вже давно забув, не люблю про неї міркувати.
– Ставиш ти для себе певну планку перед стартом сезону?
– Звичайно, ставлю. Але завжди по ходу сезону хочеться підняти цю планку.
– Скільки голів з п’ятдесяти ти пам’ятаєш?
– Напевно, кожен. Рівно так само, як і не можу згадати дуже багато незабитих.
– У тебе є певний ритуал святкування забитих м’ячів: практично завжди ти робиш одне-два однакових руху…
– Вже, напевно, два. Навіть не знаю, так виходить, не звертаю на це особливої уваги. Як святкується – так і святкується. Нічого конкретного це не означає.
– Скажи, коли чекати вболівальникам сотого м’яча від Олександра Гладкого за «Шахтар» у всіх турнірах?
– Постараюся це зробити року за два. Думаю, за цей період повинно вийти. Якщо реалізовувати хоча б половину тих моментів, які у мене є, то за два році зможу підкорити цю вершину.
