Бурда: «Дяді Саші Шовковського я в сини годжуся…»

РІВНЯННЯ НА ПУЙОЛЯ

– Фоменко викликав вас на ігри з Латвією та Іспанією. Звідки дізналися про приємної новини?
– Ми прилетіли вранці з Ліверпуля. Роз’їхалися по домівках. Ввечері чекала тренування. В дорозі мене застав дзвінок одного. Чую в трубці привітання. «З чим?» – питаю. «З викликом у збірну», – відповідає. Я подумав, що в молодіжку звуть. А виявилося, у національну! Я все одно не вірив. Але дзвінки з смс-ками продовжилися. Ну а на базі особисто переконався, зайшовши в Інтернет.

– Можете уявити Україну у фінальній частині Євро-2016 і разом з цим себе як основного центрбека збірної?
– Уявити можу, але це реальність зовсім інша. Якщо так станеться, буду на сьомому небі від щастя!

– Кого ви вважаєте найкращим центральним захисником України – Кучера, Ракицький, Хачеріді, Ордеця?
– Хачеріді.

– За ким підглядаєте більше: за Хачеріді або Драговичем?
– І за тим, і за іншим. Мені подобаються обидва.

– В чому їх відмінності?
– Ну, Драгович – легіонер (посміхається).

– А за манерою гри?
– Ох. Обидва чудово діють у верховій боротьбі, відбір теж є. Тут треба пошукати ще відмінності, а то одні подібності.

– Ідеал центрального захисника?
– Пуйоль. Безстрашний. Подобався чіпкістю. Боровся за кожен м’яч, йшов у боротьбу сломя голову – в підкати, та як завгодно.

– До самого себе претензії після кожного матчу є?
– Немає такого матчу, де я залишився б задоволений собою. В кожній грі є епізоди, де можна було зіграти краще. Кожен матч я обов’язково переглядаю по телевізору. Аналізую свої дії і намагаюся виправити недоліки.

– Які головні?
– Треба вчитися починати атаки. Сергій Станіславович дуже вимогливий саме в питанні початку атаки центральними захисниками. Працювати треба і над передачами, як довгими, так і середніми.

– Ви – центральний захисник. Гра зліва на фланзі доставляла певний дискомфорт?
– Трохи незвично було. У мене ліва нога неробоча. Дискомфорт, звичайно, відчуваєш, коли доводиться під ліву ногу м’яч прибирати або вибивати.

– На фланзі втомлюєтеся більше?
– На фланзі виснажливо. Підключення в атаку це додаткова бігова робота, відповідно, великі витрати енергії.

– Взимку «Динамо» підписало Антунеша і Бетао. Вас вже не варто очікувати на цій позиції?
– Мабуть, що так. Але якщо потрібно буде зіграти зліва, звичайно, зіграю без роздумів.

РЕБРОВ НЕ ПІДВИЩУЄ НА МЕНЕ ГОЛОС

– Ви намагаєтеся зробити більше, ніж просить головний тренер?
– Імпровізацією і самодіяльністю не займаюся. Намагаюся зіграти максимально акуратно і виконую те, що вимагає головний тренер.

– Діалоги з Ребровим один на один як часто відбуваються?
– Завжди. І перед іграми, і після. Ребров дуже делікатна людина. Скільки я в команді, він ще жодного разу не підвищував на мене голос. Навіть якщо погано зіграв або зробив щось не так, він спокійно роз’яснює.

– Не брали у нього автограф у дитинстві?
– Ні (посміхається). Не щастило мені ні з автографами, ні з фотографіями. Підловити не вдавалося! Тільки одного разу сфотографувався з Рибкою. Але це сталося на базі. Будучи ще дитиною, грав на третьому полі бази «Динамо». Рибка з Федорівим проходили повз (посміхається).

– Скільки вам було?
– Тринадцять.

– Пам’ятаєте свій перший похід на «Республіканський» дріб «Олімпійський»?
– Мені більше пригадується, вже коли «Динамо» грало на стадіоні Лобановського. Це ті пару розіграшів Ліги чемпіонів, коли «Динамо» з «Інтером», «Порту», «Арсеналом», «Барселоною» грало.

– Кращий фінал Ліги чемпіонів?
– Коли Шевченко пенальті не забив. «Мілан» – «Ліверпуль» – 3:3.

– Юнацький ЧЄ-2014 згадувати приємно?
– Звичайно, але було б вдвічі приємніше, якщо б з групи вийшли. Могли на більше розраховувати.

– З Німеччиною марно було змагатися?
– Якщо марно, то навіщо тоді взагалі виходити грати? Сильна збірна, але боротися можна.

– Кому з німецької молоді пророкує славне майбутнє?
– Нападаючому, який нам забив.

– Деві Зельке?
– Так, йому.

– В Україні є молоді нападники такого рівня?
– Є, звичайно.

– Хто?
– Та хто завгодно. У всіх є задатки, головне – скористатися шансом.

У ДЯДІ САШІ СИН НА РІК МОЛОДШИЙ ЗА МЕНЕ

– Ви народилися в 1995 році, коли Олександр Шовковський вже грав у Лізі чемпіонів…
– Весело виходить. Я йому в сини годжуся (сміється). У дяді Саші, до речі, син 1996 року народження, на рік молодший за мене.

– Ви Шовковського дядьком Сашком називаєте?
– Не тільки я. Всі молоді.

– Хто батьки по професії?
– Коли ми жили в Єнакієвому, мама працювала вчителькою в школі, викладала географію. А зараз працює в Києві у фармацевтичній компанії. З батьком я не жив з дитинства.

– Брат або сестра є?
– Я один у сім’ї.

– Ви народилися в Єнакієвому, але футболом почали займатися на Київщині, в Яготині. Поясніть!
– Коли мені було шість років, ми з мамою з Єнакієвого переїхали в Яготин до бабусі. У 13 років я опинився в Республіканському вищому училищі фізичної культури, що на Лісовому масиві в Києві. Через три роки, в 16 років, мене забрали в ДЮСШ «Динамо». Звідти потрапив у команду U-19, а далі – дубль і перша команда.

– Школа для вас була як муки Господні?
– Іноді – борошна, іноді нормально.

– Яка оцінка була по географії?
– Вісім балів.

– Збирали в дитинстві наклейки з гравцями?
– О, це було захоплююче! У мене був журнал Ліги чемпіонів, куди я і вклеював портрети. Чи не всі кишенькові гроші йшли на цю справу. Решта – на жуйки.

– Пам’ятаєте, як заробили свої перші гроші?
– Перші копійки почали давати, коли я ще малим грав в Яготині (сміється).

– Улюблений фільм дитинства?
– «Один вдома».

– У житті будь-якої людини наступає момент, коли він розуміє, що дитинство закінчилося… Коли цей момент трапився у вас?
– У мене це не різко, а поступово сталося. Остаточно усвідомив, що вже не дитина і все треба робити без мами, років у шістнадцять-сімнадцять.

– Як ви ставитеся до своєї популярності?
– Це голосно сказано. Ну який я популярний? Не люблю підвищеної уваги до себе.

– Не родич ви Бориса Оскаровича Бурди?
– Не родич, але знаю, що був такий знавець у грі «Що? Де? Коли?» і паралельно вів кулінарну передачу.

– У вас дуже цікаві однофамільці – радянська гімнастка, олімпійська чемпіонка Любов Бурда, штатівський адмірал Джеремі Майкл Бурда, німецька видавець.
– Нікого крім Бориса Бурди не знаю!

НА УКРАЇНСЬКОМУ КАЖУ, АНГЛІЙСЬКОЮ – НЕМАЄ

– Водійські права у вас є?
– Так. Отримав, як тільки виповнилося вісімнадцять.

– Що за машина?
– А в мене машини немає.

– А хто вас на базу підвозить?
– Іноді мама. А можу у мами машину взяти і сам приїхати.

– Коли в метро останній раз заходили?
– Минулого тижня.

– Дізнаються?
– Не-а.

– Відпустку ви провели в Дубаї. Вперше в такі далекі краї літали?
– Так. Зазвичай катався по Європі.

– Літали з дівчиною?
– Так.

– Редакція «Футболу» визначила, що у вас найкрасивіша дівчина серед усіх динамівських обраниць. Де такий діамант знайшли?
– Спасибі, дуже приємно! З Настею познайомився через спільних друзів. Разом вже два роки.

– Може, вже й про весілля думаєте, діточок?
– Поки що ні. Але, природно, все буде.

– Любов не відволікає від футболу?
– Абсолютно.

– Ви ревнивий?
– Якщо не давати приводу, то ні.

– Анастасія дає привід?
– Слава Богу, немає!

– На друзів багаті?
– Ні.

– «Динамо»?
– Такого немає.

– Ви сентиментальна людина? Може вас щось зворушити до сліз?
– Нещодавно у одного син народився. Коли приїхали в пологовий будинок і я побачив, як новонародженого дають в руки одному, мало не заплакав.

– Ви українською мовою вільно можете говорити?
– Вільно.

– З англійським як?
– Ніяк. Біда!

– Уявляєте, через рік вас купує «Евертон». А ви-про-па, і англійською дивуєте на презентації. Круто ж!
– Якщо потраплю в англійську команду, думаю, з мовою розберуся.

– В який клуб мрієте потрапити?
– Мені дуже подобається лондонський «Арсенал». Зрозуміло, англійський чемпіонат найцікавіший. Але дивлюся спочатку український чемпіонат і тільки потім англійська.

– Крім футболу, які види спорту цікаві?
– Теніс.

– Жіночий? Через криків «Ах» та «Ох»?
– Жіночий не дивлюся взагалі. Тільки чоловічий. Вболіваю за Федерера.

– Олімпійські ігри у вас викликають якісь емоції?
– Без ентузіазму. Можу подивитися. Із зимових видів спорту – хіба що біатлон.

– Що вас захоплює, ніж можете займатися годинами?
– З дівчиною прогулятися з друзями зустрітися.

– Якщо музика – то яка?
– Російський реп. Група «Centr», вони відродилися. Серед виконавців – Гуф.

– Самі змогли б зачитати?
– Ні.

– Кіно віддаєте перевагу дивитися в кінотеатрі?
– В точку. От як раз ходив на «ДухLеss 2».

– Під попкорн або чіпси?
– Під попкорн.

– Скільки раз були в театрі?
– Два рази.

– Якби на вас раптом звалився валізу з грошима, як б з ними зробили?
– Нехай спочатку звалиться, а там я розберуся!

footclub.com.ua