Минулий футбольний тиждень ознаменувалася українським «дуплетом» у Лізі Європи. Вихід «Динамо» і «Дніпра» в чвертьфінал став бальзамом на рани вітчизняним вболівальникам після того, що сталося тижнем раніше ганебного розгрому «Шахтаря» в Мюнхені.
КАЗКА «ДИНАМО» ГАРТ «ДНІПРА»
Кияни не просто обіграли по сумі двох зустрічей міцний англійський «Евертон», вони зробили це феєрично, з рахунком 5:2! Багато хто з наших ЗМІ, підводячи підсумок цієї яскравої перемоги, констатували факт утвердження в Києві команди, з якою пов’язуються надії на відродження колишньої слави «біло-синіх».
«Швидкість і натиск – такий був девіз киян в цьому матчі, безсумнівно, кращий матч під керівництвом Сергія Реброва, – визнає «Футбольний клуб». – Розірвати «Евертон», граючи з ним фактично на зустрічних курсах – дорогого коштує. Це не просто перемога «Динамо». Мабуть, тепер можна точно говорити про народження нового «Динамо» (Footclub.com.ua, 20.03).
«Чудовий матч! – захоплюється Footboom.com (20.03). – Можна зрозуміти Ігоря Суркіса, який на післяматчевому включення зізнався, що із задоволенням припинив би матч за рахунку 1:0 і зберіг би нерви, але все ж, все ж… Який спектакль! Рідко вдається насолодитися по-справжньому результативним футболом у виконанні наших команд на євроарені, щоб на всю котушку, щоб суперник рівнем не підкачав і щоб на останніх хвилинах за валідолом не тягнутися. Сьогодні все зійшлося, і переповнений НСК «Олімпійський» отримав море позитивних емоцій, як і мільйони вболівальників біля телеекранів».
Далі і практично скрізь – в подібному стилі. Причому не тільки в українському сегменті інтернету. Один з ізраїльських телеканалів на своєму сайті, смакуючи тріумф «Динамо», згадав про події майже 30-річної давності.
«У 1986 році київське «Динамо» вдруге в історії клубу виграло Кубок Кубків… Спочатку була Відень, і був розгром «Рапіда» з рахунком 4:1. І був незрівнянний Ігор Бєланов, і був його дивовижний гол як предтеча «Золотого м’яча» в тому році. Саме після цієї гри про «Динамо», пізніше всполошившем світ новим прочитанням тотального футболу, заговорили як про нової футбольної машині. Не знаю, чи варто так само говорити про нинішнє «Динамо», але знаю точно, що вчорашній матч став для киян не тільки переможним, але символічним.
Розмазувати суперника по полю київського стадіону з ранньої весни, дивувати Європу шаленої фізичною формою, лякати весь футбольний світ і радувати свою країну: «Динамо» (Київ) майже тридцять років потому знову блищить!» (9tv.co.il, 20.03).
Аналізуючи роботу нинішнього наставника киян Сергія Реброва, автор робить висновок:
«Ребров створив неможливе. За рік він перелопатив «Динамо», зарився в самі глибини футбольних складів головного клубу України, дістав звідти молодих талановитих українців, перемішав їх із зірковими легіонерами і на виході вибудував гру так, що вчора «Евертон» благав тільки про одне: щоб це приниження швидше закінчилося!» (9tv.co.il, 20.03).
Таланту і майстерності тренера віддають належне і наші аналітики.
«Головний тренер «Динамо» грав в Англії і саме там навчився тому, що тренер – це не тільки той, хто розставляє фішки на дошці або конуси на тренувальному полі, – препарирует діяльність Сергія Станіславовича Ua-football.com (19.03). – Це і (і може, насамперед), піпл-менеджер, керівник людьми, колективом, який вміє налаштувати підопічних на боротьбу до кінця, вміє виділити сильні і сховати слабкі сторони кожного підопічного, вміє забезпечити гравцям наикомфортнейшие для них умови гри і в результаті видавити з них кращий перфоманс, на який вони здатні».
«Браво, Сергію! Здається, в його особі «Динамо» знайшло саме того тренера, який був потрібен київській команді, – підхоплює тему Profootball.ua (20.03). – Щоб знищити команду на зразок «ірисок» Роберто Мартінеса, потрібні висока командна швидкість, нестандартні індивідуальні дії, добротна оборона і хороша реалізація моментів. І хто б міг подумати, що матч на «Олімпійському» складеться таким чином, що саме сьогодні, і саме в цій грі, «Динамо» покаже всі ці якості!»
Football.ua назвав ефектним і історичним успіх «Динамо», який, на думку авторів сайту, через багато-багато років будуть згадувати і переповідати, як момент народження нового великого циклу в житті клубу».
«Саме такої перемоги не вистачало «Динамо», щоб остаточно запротоколювати очевиднейший прогрес команди. Команда Реброва перемагала «Генгам» і «Шахтар», впевнено перемагала суперників по Лізі Європи і чемпіонату, але от такої, найважливішою вікторії над сильним суперником для повноти картини не вистачало. Сталося і сталося! Сьогоднішній вечір гарантовано увійде в історію київського «Динамо» – і не тільки новітню» (Football.ua, 19.03).
Обсипаючи заслуженими дифірамбами улюблене «Динамо», патріарх українського спортивно-журналістського цеху Валерій Мирський говорить про особливу ціною четвергового успіху: мовляв, немає переможця сильніше того, хто переміг самого себе.
«5:2 у поєдинку з англійським «Евертоном» і вихід до чвертьфіналу європейського клубного турніру – це подія континентального звучання! В моїй пам’яті, а вона вміщує сімдесят років аналізу подій у футболі Києва, Європи і світу, не спливає нічого подібного у зустрічах рідної команди з англійцями. Я задоволений тим обставиною, що дожив до унікального видовища. Після 1:2 на полі «Евертона» цей успіх претендує на досить пристойну довголіття. Знаменитий філософ і поет Фрідріх Ніцше якось мимохідь зауважив: найкраще у великій перемозі те, що вона відбирає у переможця страх перед поразкою. Хай буде так з нашим дорогоцінним київським «Динамо»!» (Footclub.com.ua, 20.03).
А ось журналісти туманного Альбіону навпаки, не шкодували гірких слів на адресу “Евертона”. Про це свідчить добірка публікацій англійських ЗМІ, розміщена на сайті Footboom.com, 20.03.15.
“”Евертон” залишає Лігу Європи після важкої поразки від безжального “Динамо” Київ”, – читаємо заголовок в Guardian.
«І нікого не стало. Найгірша еврокампания Англії за більш ніж 20 років завершена», – сухо констатує Daily Mail. Серед багатьох фотографій матчу в добірці авторитетного видання присутній і знімок тріумфуючого Порошенко.
“”Іриски” з тріском вилітає з Ліги Європи, тому що “Динамо” карає за помилки”, – говорить заголовок в Independent.
«Команду Роберто Мартінеса безжалісно зрадили мечу в Києві… Європейська подорож «Евертона» закінчилося розчаруванням», – журиться оглядач Daily Mirror.
«По-перше, решту матчів сезону для нас втратили турнірного значення. Сьогодні був той момент, коли «Евертон» міг докласти цілюще пластир до гнійних ран, викликаних нашими жалюгідними результатами в чемпіонаті. Прохід в чвертьфінал єврокубка, всього лише третій в історії «Ірисок», міг би стати досягненням, яке заглушило б невдоволений гомін. На жаль… Команда Роберто Мартінеса приїхала в Київ з обережним оптимізмом і мінімальною перевагою за підсумками першої зустрічі. А їхала, підібгавши хвіст, і тримаючи в розумі сумну перспективу матчів, що залишилися. Так, буде сказано ще багато гучних слів про необхідність боротися за честь клубу, фінішувати в першій десятці, підготувати зміну на наступний сезон… Але факт в тому, що кампанія завершена. І цю гірку правду треба прийняти», – сумно резюмує Liverpool Echo.
Жеребкування чвертьфіналу визначила в суперники «Динамо» не менш сильну й авторитетну, ніж «Евертон», італійську «Фіорентину». Міркувати про який-небудь прихильності долі на настільки пізніх етапах, природно, не доводиться: всі учасники гідні один одного. Якщо перед «біло-синіми» стоять найвищі завдання, то сподіватися на слабкі місця чергового безпосереднього конкурента не варто, потрібно розраховувати тільки на свої здібності.
«Ми долаємо бар’єр за бар’єром з такими складнощами не для того, щоб десь зупинитися, – підтверджує ці припущення президент «Динамо» Ігор Суркіс. – Виконана величезна робота на зборах, при підготовці до матчів. Хлопці практично не бувають вдома, тому що ми граємо через три дні. Зараз буде невелика перерва, але гравці збірної мають бути в таких кондиціях. Попереду важка гра в Іспанії. А потім будемо готуватися до гри з «Чорноморцем» і вже думати про наступні матчі Ліги Європи» (Dynamo.kiev.ua, 20.03).
«Дніпру» вирішувати завдання виходу в наступний етап Ліги Європи належало в Амстердамі, куди команда вирушила без хворого головного тренера Мирона Маркевича. У самій грі з «Аяксом» українці не могли розраховувати на трьох основних виконавців – Федецький, Ротань і Зозуля відбували дискваліфікацію за перебір жовтих карток. Подібні кадрові труднощі для іншого клубу цілком зійшли б за форс-мажор. Однак, до честі дніпрян вони витримали випробування.
«Вийшовши на гру з молодим, голодним і злим суперником без трьох провідних гравців і головного тренера, «Дніпро» до всього потрапив ще й в котел заповнених і гучних трибун «Амстердам Арени». Втім, позбавлені у розіграші нинішньої Ліги Європи повноцінного переваги свого поля і гарячої підтримки своєї публіки, дніпропетровці, можливо, навіть скучили за якогось драйву, – припустив «Футбольний клуб». – І при такому розкладі атмосфера могла стати додатковим джерелом «підзарядки» гранично відмобілізованими команді, в якій кожен прагнув зіграти не тільки за себе, але й «за того хлопця», і за Мирона Маркевича» (Footclub.com.ua, 20.03).
Якби не прикра помилка бразильця Эжидио, обернулася голом у другому таймі, зустріч, можливо, прикатилась б в нульову нічийну гавань. А так для виявлення переможця знадобився овертайм, вирішальним в якому опинився красень-гол Євгена Коноплянки.
«Одну з двох головних українських зірок цієї зими звично критикували за те, що він знову залишився в «Дніпрі», та ще й з-за грошей, – читаємо на сайті «Трибуна». – Женя і справді грає не так яскраво, як рік тому, але на даному етапі не важливо, травми тому виною, зіркова хвороба або ще щось. Прямо зараз важливіше, що він вміє тримати слово. Сказав перед грою, що впише нову сходинку в історію «Дніпра», і відпрацював на максимумі, зокрема, багато в обороні. У капитанившего в цій грі Коноплянки було безліч можливостей забити в попередніх 9 матчах Ліги Європи у цьому сезоні (того ж «Інтеру» з пенальті), але, схоже, він приберіг гол на самий відповідальний для себе і команди момент» (Ua.tribuna.com, 19.03).
В цілому зігравши надійно, український клуб не залишив сумнівів у справедливості свого перебування серед восьми найсильніших учасників турніру, хоча й пережив неприємні останні хвилини після голу ван дер Хорна на 117-й хвилині. «Дніпро» вперше пробився до чвертьфіналу Ліги Європи, повторивши досягнення попередників, які в сезонах 1984/85 і 1989/90 добиралися до аналогічної стадії Кубка європейських чемпіонів.
«ШАХТАР» і «МЕТАЛІСТ»: ХТО ВИНЕН?
Про донецькому «Шахтарі» на минулому тижні в Європі теж говорили і писали. Не тільки в контексті поразки від «Баварії», а та у зв’язку з виходом юнацької команди клубу в півфінал юнацької ліги УЄФА, де виступають 19-річні футболісти.
Підопічні Валерія Кривенцова без свого лідера Віктора Коваленко в серії пенальті обіграли в Лісабоні однолітків з португальської «Бенфіки», пробившись у завершальну стадію турніру, яке пройде в швейцарському Ньоні. 10 квітня «Шахтар» зіграє з бельгійським «Андерлехтом», а в другому поєдинку «Челсі» зустрінеться з «Ромою». Фінал відбудеться 13 квітня.
«Зазначимо, що у складі «Шахтаря» у цьому матчі взяли участь одразу вісім гравців національних збірних команд України! – звертає увагу офіційний сайт Федерації футболу України. – Микола Матвієнко, Ігор Кірюханцев, Бека Вачіберадзе, Денис Арендарук, Андрій Борячук та Олександр Зубков під керівництвом Олександра Головка виступають у складі юнацької збірної України U-19, а Олександр Піхальонок та Володимир Грачов є представниками збірної, складеної з футболістів 1997 року народження, яку очолює Олег Кузнєцов» (Ffu.org.ua, 18.03).
Вельми примітно, що для юних обдарувань «Шахтаря» на шляху до цього великого успіху не стала перешкодою ситуація, в якій сьогодні перебуває гранд вітчизняного футболу. 19-річні впевнено грають не тільки в турнірі УЄФА, але і є безперечними фаворитами української першості. У цьому світлі спроби головного тренера основної команди «чорно-помаранчевих» Мірчі Луческу виправдати невдачі своїх підопічних сукупністю зовнішніх несприятливих факторів в черговий раз виглядають, щонайменше, безглуздо.
Румунський наставник не втомлюється критикувати всіх і вся. Його не влаштовують формула чемпіонату України і рівень суддівства. Висновки Луческу – чемпіонат в Україні – «штучний», в ньому все робиться в інтересах однієї команди, а проти донеччан суцільно плетуться інтриги та змови. Ці сентенції активно мусуються коментаторами, провідними експертами, кормящимися з рук господарів донецького клубу.
«Супроводжуваний гудінням таких рупорів «Шахтар», очолюваний до того ж вічно кістками тренером, викликає не співчуття, цілком доречне для нинішнього положення кочовий команди, а відверту жалість, яку разом з милостинею жертвують убогим, – пише «Футбольний клуб». – Резидент Луческу не називає тих, хто «перекриває кисень» його команді. Це всесильний Суркіс зі своїм братом? Чи новообраний президент ФФУ Павелко? Або «одіозний» Коломойський? Або – брати ще вище?.. Але при Суркіса на чолі федерації донеччани наповнювали свою призову вітрину з тим же успіхом, що і після його відходу. Павелко тільки-тільки став біля штурвалу і нашкодити «Шахтарю» просто фізично не встиг. До речі, голосування на недавньому конгресі ФФУ продемонструвало і реальну міру впливу Коломойського на футбольний процес. Та й для того, хто «там, нагорі», найпопулярніша серед українців гра поки далеко не на першому плані. В силу обставин, які і донецько-бразильський ансамбль перетворили в мандрівну трупу…» (Footclub.com.ua, 17.03).
Автор припускає, що причини зниження результатів слід пошукати в собі. Але…
«Луческу цього ніколи не зробить. Як, схоже, за мовчазною рекомендації своїх роботодавців вже ніколи не визнає справжніх джерел і винуватців того, чому ж його команда сьогодні змушена поневірятися по країні. Куди скоріше в своїх конспірологічних теоріях тренер-легіонер дійде до того, що і Майдан в Україні розпочинався з єдиною метою – посунути «Шахтар» з чемпіонського трону» (Footclub.com.ua, 17.03).
Вельми своєчасним дисонансом до голосів, як і раніше вимагають «почути Донбас», прозвучала репліка колишнього наставника «Шахтаря» Валерія Яремченка на адресу прихильників «ДНР/ЛНР».
«Ви піддалися на провокації заїжджих ошуканців, ви з радістю сприймали створення всяких «ДНР» і «ЛНР», і що – задоволені результатом?! – риторично запитує чоловік, що залишив в історії гірницького колективу яскравий слід і як гравець, і як тренер. – Радієте розбомбленого містах, відсутності грошей, голодних смертей?! А ще – ви раді відсутності футболу?! Будь футболу в регіоні на п’ять мільйонів душ! Усвідомлюєте, що «Шахтар» повернеться в Донецьк років через десять у кращому випадку? Усвідомлюєте, що «ДНР» і «ЛНР» ніколи не візьмуть в цивілізоване футбольне суспільство? Де Абхазія, де Придністров’ї, де Південна Осетія, де їх збірні, де грають їхні клуби? Так буде і в Донбасі! Час схаменутися ще є. Хоча, можливо, все втрачено… Треба реально дивитися на речі. А ще треба молитися, бути відповідальними, подорослішати і нарешті взятися за розум» (Goal.net.ua, 16.03).
Вплив політичних подій відчуває сьогодні на собі й інший популярний український клуб – харківський «Металіст». Формально належить втікача олігархові Сергію Курченко, він, по суті, залишився без фінансування, ставши об’єктом закулісних ігор, різного роду торгів і чуток.
Інші діячі не проти пропіаритися за рахунок потопаючого колективу. Так, із закликами врятувати «Металіст» минулого тижня виступив екс-кандидат у президенти ФФУ Олег Печерный, якого ресурс Matchday.ua представив читачам як керівника Фонду соціального захисту футболістів та тренерів України.
«Я хотів би ініціювати проведення круглого столу, – озвучує автор ідею Печерного. – За нього повинні сісти всі сторони – президент федерації футболу, керівник профспілок, керівництво клубу, футболісти, а так само їх представники. Нам є про що поговорити. На прикладі «Металіста» ми повинні показати, як можна вирішувати подібні проблеми…» (Matchday.ua, 19.03).
«Не бачу жодного сенсу в цьому заході, – заперечує ініціативу Печерного член Виконкому ФФУ, головний редактор тижневика «Футбол» Артем Франков в своїй конференції на тому ж порталі. – Ну хіба що всім хочеться цікаво поговорити на злободенну тему. Привернути увагу? Воно і так залучено. Чисто по-журналістськи можна було б, звичайно, перетерти, але на виході ми б мали рівно той же нуль інформації, хіба що, може бути, впорядкували б список проблем і боргів» (Matchday.ua, 21.03).
Чого очікують від Павелко, провокуючи йому імітацію бурхливої діяльності по «Металісту»? Таким питанням задається автор, відзначаючи, що колізія навколо харківського клубу для нинішнього стану справ у нашому футболі досить типова – просто яскравіше виражена.
«Але що в даній ситуації повинен зробити персонально президент ФФУ? Поспівчувати? Обов’язково, скільки завгодно. Знайти гроші? Навіть якщо він це зробить, то абсолютно незрозуміло, куди їх заносити – віддати футболістам, яким заборгував «Металіст»?! Маячня. У клуб – так вони зникнуть миттю… Змусити, умовити Курченко відмовитися від клубу? Не зрозуміло, яким чином» (Matchday.ua, 21.03).
Є цивілізовані шляхи вирішення ситуації навколо «Металіста», який виявився заручником неохайності, корупції та непрофесіоналізму: процедура атестації на новий сезон, звернення до палати з вирішення спорів при ФФУ, нарешті, реєстрація нового ФК, який стартував б з нижчих дивізіонів.
У будь-якому випадку, харків’ян врятує тільки конкретика, чітка «дорожня карта». Як написав А. Франків: «Не хочеш потонути – вчися плавати, бажано заздалегідь». При цьому в першу чергу бажання виправити справу повинно виходити зсередини колективу. Що ж ми бачимо зараз? Наглядова рада клубу призначив новим генеральним директором якогось Віктора Згоника. Цей 24-річний персонаж не займав ніяких посад протягом п’яти останніх п’ять років. Коментарі – зайві…
ФФУ: ЧАС РЕАЛЬНИХ СПРАВ
Попередній абзац – хороший відповідь тим, хто взяв чіткий курс на гостру критику нової управлінської команди Федерації футболу України, розгорнула роботу всього пару тижнів тому. Підхід – «не знаємо, як треба робити, але ви робите неправильно» – на жаль, відрізняє сьогодні багато видань, головним своїм звинуваченням обрали наявність у керівництві ФФУ «людей Суркіса».
Ясна річ, ті, хто сам зробив для вітчизняного футболу щось реально корисне, хто обізнаний про засади функціонування спортивних механізмів, ні за що не стануть бігти попереду історії. Коли ж стоїть завдання сформувати певний «громадська думка», публікуються думки представників «масовки». Скажімо, на електронних сторінках «Газеты.иа» горизонти для керівництва ФФУ менторським тоном окреслює аж… головний редактор одного з футбольних сайтів. 35-річний колега безапеляційно заявляє, що не може сказати про Павелко і його команді «нічого позитивного».
«Всі старі обличчя… Бачимо людей, які сидять в ФФУ по 100 років і нічого для футболу не зробили…» (Gazeta.ua, 17.03).
Втім, щодо планів і амбіцій новообраного керівництва нашого футболу зустрічається і досить глибока, якісна аналітика.
«Завдання команди Павелко, яка, по суті, являє собою гібрид у вигляді голови і хребта команди Суркіса в поєднанні з декількома кінцівками від команди Конькова, проста і зрозуміла, – препарирует ситуацію «Спорт-Експрес в Україні». – В останні рік-два економіка країни і пов’язаний з нею одним ланцюгом футбол виявилися у вільному падінні, кинувшись до нуля на неймовірній швидкості, підспудно спростовуючи закони про те, що гравітація для всіх однакова. Схоже, що прав Ігор Коломойський, який стверджує, що «вибудувати нову систему у футболі простіше, ніж в усьому суспільстві, тому що він не настільки інертний». Однак перед тим, як рити котлован і закладати фундамент, необхідно розчистити майданчик від руїн. Брудна невдячна робота, але нею повинен зайнятися покликаний для цього молодий антикризовий менеджер, що має, судячи з усього, можливості залучати в футбол кошти і заручився підтримкою уряду» (Sport-express.ua, 16.03).
На думку автора, дійсно важливо лише те, наскільки злагоджено працюватиме в цілому вся система отстраиваемая нині під дахом Будинку футболу. Він пропонує скептикам приберегти уїдливі стріли. Адже привід натягувати тятиву і справді поки не представився.
«Є пропозиція оголосити перемир’я у війні компроматів. Принцип «проти кого дружити будемо» вже не актуальний, – наполягає журналіст. – Федерація футболу – то ж держава, але тільки в мініатюрі. І те, що сталося з нашою країною в останній рік створило інерцію, яка породила доленосні зміни в ФФУ. Впевнений, що ці зміни – на краще» (Sport-express.ua, 16.03).
Звітний тиждень Андрій Павелко почав зустріччю з гравцями, тренерами та менеджментом збірної України з футзалу, огляд, який готувався до відбірного турніру Євро-2016. Був присутній голова федерації і на прес-конференції в Будинку футболу, предварявшей виліт «синьо-жовтих» в Азербайджан.
«Збірна України – це обличчя нашої країни, – процитував главу федерації Isport.ua (16.03). – Я побачив в очах наших хлопців повне розуміння цього. Впевнений, що це почуття буде в кожній грі не тільки у виїзді Баку, але і в інших виїздах. Престиж країни і важливість перемог ось, що потрібно для наших будинків, для наших вболівальників, які як ніколи потрібні перемоги. Їх ціна буде відчуватися подвійно в кожному будинку. Про це ми сьогодні говорили з командою. Впевнений, що у них все вийде. Ми в них віримо».
Будемо вважати, що з легкої руки Андрія Павелко підопічні Олександра Косенка відмінно провели змагання в Баку, посівши перше місце і завоював путівку в Сербію на фінальну частину європейської першості.
Відвідав Андрій Васильович і розташування головної команди країни, що зібралася перед відповідальним відбірковим поєдинком з іспанцями. Президента представив гравцям головний тренер збірної Михайло Фоменко.
«Сьогодні гра і результат національної команди України мають більше значення, ніж просто турнірні показники, – ретранслює офіційний сайт ФФУ один із меседжів Павелко збірниками. – Збірна об’єднання єднує всю країну в її прагненні до духовного згуртування, до подолання всіх перешкод, які заважають нам вільно і мирно жити на своїй землі. Перемога національної команди – це перемога всієї нації. Впевнений, що виходячи на поле стадіону у Севільї, ві внутрішньо відчуватиме підтримку і прагнення всієї країни. А ми, зі свого боку, зробимо все, щоби вам ніщо не заважало налаштовуватися на цю важливу гру» (ffu.org.ua, 22.03).
До речі, збірна України вже може відчути на собі наслідки діяльності нової команди ФФУ. Ще не будучи обраним на посаду, Андрій Павелко домігся від виконкому федерації перенесення на більш пізній термін одного з турів чемпіонату країни. Нагадаємо, Прем’єр-ліга відмовилася піти назустріч Фоменко і задовольнити відповідну його прохання. Залишся ситуація на тій точці – кістяк «синьо-жовтих», що складається з динамівців і футболістів «Дніпра», потрапляв би в неймовірно важкий змагальний графік. Його проаналізував сайт «Футбольний клуб».
«З початку весняної частини сезону Прем’єр-ліга готова була санкціонувати ось такі ігрові навантаження: по 20 матчів за 70 днів для «Динамо» і «Дніпра» і 16 ігор за 72 дні для «Шахтаря». Іншими словами, два з половиною місяці поспіль кияни та дніпропетровці мали б суперщільний графік – по два матчі на тиждень, тоді як донеччани проводили в середньому по дві гри за дев’ять днів.
Що зробив Виконком ФФУ? Він переніс один тур, знизивши навантаження на провідних футболістів ВСІХ ТРЬОХ КЛУБІВ напередодні найважливішого матчу збірної України в Іспанії!» (Footclub.com.ua, 20.03).
Ось вони, стратегічні рішення і реальні справи команди Павелко. Мабуть, її критикам слід було б звернути свої погляди і на інші вітчизняні футбольні інститути, вся діяльність яких «кипить» хіба що на папері…
СПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВАГИ
Привітання від Федерації футболу України з нагоди виходу у чвертьфінал Ліги Європи отримали «Дніпро» і «Динамо». За перипетіями київського матчу Андрій Павелко спостерігав з VIP-ложі «Олімпійського», де також були присутні віце-президент УЄФА Григорій Суркіс, перший Президент України Леонід Кравчук, глава держави Петро Порошенко і двадцять військовослужбовців із зони АТО, що проходять лікування в столичному госпіталі.
«Українські воїни, яких запросив на матч Петро Порошенко, – це в основному рядовий склад Збройних сил України, які отримали кульові поранення в бойових сутичках з ворогом на Донбасі, – повідомляє офіційний сайт Президента. – Серед них «кіборги» – військові легендарних 95-й і 79-й аеромобільних бригад, які утримували Донецький аеропорт.
По завершенні гри Глава держави подякував команді за перемогу, а вболівальників – за підтримку» (President.gov.ua, 20.03).
«Таким емоційним я його ще не бачив, – поділився враженнями прес-секретар Порошенка Святослав Цеголко. – «Динамо» показало справжню волю до перемоги. Результат заслужений. А Порошенко фартовий» (Unn.com.ua, 23.03).
Для Петра Олексійовича минулий тиждень був «забарвлена» футбольні кольору не тільки з-за присутності на матчі «Динамо». Під час робочого візиту до Німеччини Президент України в інтерв’ю впливовій газеті Bild торкнувся теми проведення в Росії чемпіонату світу 2018 року, закликавши цивілізований світ бойкотувати змагання, якщо їх залишать країни-агресора.
«Думаю, має бути розмова про бойкот цього чемпіонату світу, – наводить слова Порошенка Obozrevatel.com (15.03). – Поки російські війська перебувають в Україні, я вважаю, що немислимо проводити Кубок світу в цій країні… Завжди кажуть, що футбол не має нічого спільного з політикою і треба розмежувати дві речі. Але як це можливо?»
До цих слів Президент додав, що із-за російської агресії на Донбасі один з найбільш успішних українських футбольних клубів – донецький «Шахтар» змушений грати далеко від рідних стін.
Тема бойкоту ЧС-2018 виникає не вперше, раніше до цього закликали американські, британські, німецькі, нідерландські та австралійські політики. Представники Росії і ФІФА, принаймні, зовні зберігають спокій, стверджуючи, що підстав для перенесення турніру в іншу країну немає. Відповідні заяви зробив президент Міжнародної федерації футболу Йозеф Блаттер за підсумками що відбулися 19-20 березня засідань Виконкому ФІФА.
«Останнім часом почастішали випадки втручання політиків у спорт. У світлі цього я наполіг, щоб Виконком ФІФА ухвалила резолюцію, яка забороняє цивільним властям брати участь у футбольних справах. Спочатку говорили про бойкот чемпіонату світу в Катарі, а тепер заговорили про бойкот чемпіонату світу в Росії. Чемпіонат світу 2018 року пройде в Росії. Це точно! Бойкот спортивних заходів ще ніколи не допомагав розв’язання політичних конфліктів», – передає слова Йозефа Блаттера агентство Reuters (21.03).
Втім, сам факт того, що питання про бойкот був винесений на обговорення в рамках засідання оргкомітету ЧС-2018 в Цюріху, свідчить, що проблема – актуальна. Крім агресії на Донбасі і окупації Криму, Росії інкримінується і расизм на стадіонах. Зовсім недавно високопоставлений представник тієї ж ФІФА – віце-президент Джеффрі Уебб – заявляв, що перенесення турніру можливий і з цієї причини. Крім того, не слід забувати про стан російської економіки, що перебуває під міжнародними санкціями. Незважаючи на бадьорі запевнення про те, що всі об’єкти інфраструктури світової першості зводяться згідно з графіками, на завершення проектів може елементарно не вистачити коштів.
Повертаючись до обговорення можливого бойкоту, доречно навести думку німецького політика Франка Штеффеля, озвучене, як не дивно, на російському (!) ресурсі.
«Якщо в Україні не настане мир, то ніякого чемпіонату в Росії не буде, – цитує Ria.ru (17.03) голови комітету по спорту в бундестазі ФРН. – Тільки від російського керівництва залежить, відбудеться ЧС-2018 в Росії чи ні. Неважливо, що вирішить ФІФА, останнє слово залишиться за національними футбольними асоціаціями».
Думається, якщо ситуація на Донбасі не буде розвиватися в напрямку деескалації напруженості, своє слово змушена буде сказати і Федерація футболу України. Офіційна позиція спортивної організації апріорі призведе до реакції вищих інститутів – УЄФА і ФІФА. І тоді питання про бойкот ЧС-2018 може вийти на абсолютно новий рівень.
Хочеться сподіватися на те, що до подібного кроку вдаватися все ж не доведеться, що розум і інстинкт самозбереження візьмуть гору в поведінці тих, хто сьогодні загрожує поставити планету на межу ядерної катастрофи.
В Україні однозначно хочуть миру. І футбол служить полем для демонстрації цього прагнення. Так, на матчі «Динамо» з «Евертоном» один з секторів «Олімпійського» майже повністю закрила величезна футболка зі знаменитої пісенної рядком – «All You Need Is Love».
Автором ідеї звернутися до міжнародного співтовариства з таким посланням виступив відомий журналіст Микола Несенюк, довгий час співпрацював з «Динамо».
«Є сили, які хочуть представити вболівальників «Динамо» небезпечними хуліганами, застерігають європейців від поїздок на футбол в Київ і т. д. – прокоментував він акцію на матчі з командою з міста, асоціюється також з легендарними Beatles. – У 1967 році, коли палала війна у В’єтнамі, Джон Леннон написав пісню «All You Need Is Love» (Усім потрібна любов). З тих пір слова цієї пісні є всесвітньо визнаним закликом до загального миру, братерства і любові. Мені здалося, що саме ці слова від імені вболівальників «Динамо» будуть саме зараз особливо доречні. Ми за любов, ми за мир! А за війну самі знаєте хто. І весь світ це знає!» (Dynamo.kiev.ua, 20.03).
Під цими словами однозначно підписався б кожен з 67 553 глядачів, що перебували в той вечір на трибунах київської арени. До речі, ця аудиторія стала новим рекордом Ліги Європи!
«Особлива подяка і низький уклін нашим уболівальникам, які заповнили арену. Квитки були розкуплені майже за дві доби до матчу – це, в принципі, унікально. Підтримка була колосальною!» – зізнався президент «Динамо» Ігор Суркіс (Dynamo.kiev.ua, 20.03).
Приєднуючись до цієї подяки, хочеться підкреслити ту роль, яку футбол продовжує грати в житті України та українців, об’єднуючи, що згуртовує націю, будучи життєстверджуючим фактором, джерелом позитиву і патріотизму.
