Обидві головні футбольні телепрограми країни вивели на початок своїх ефірів репортажі з Козина, з табору національної збірної України. Це абсолютно правильне рішення, яке підкреслює вибір редакцій у визначенні пріоритету тематики останніх випусків власних передач. Дійсно, найважливіша подія в українському футболі найближчим часом – майбутній в п’ятницю відбірковий матч Євро-2016 з чемпіонами континенту – іспанцями. Цікавими були прямі включення, у яких кореспонденти програм Алла Бублій і Вадим Скічко брали інтерв’ю з тренерами та гравцями національної команди. А ще такий композиційний хід підсилює нашу увагу і загальне передматчеве хвилювання перед поєдинком у Севільї.
Зовсім незайвим став диспут у студії ВФ, а треба було зносити черговий тур чемпіонату країни? По суті, наша першість було єдиним на континенті, де Федерація прийняла подібне рішення. Більшість клубів-то виступило проти цього сценарію. Студійний діалог виразно пояснив глядачам, що так – в інтересах нашої збірної. Так, це не просте, але єдино вірне дозвіл реальної допомоги ФФУ у підготовці команди перед таким відповідальним матчем. Матчем проти іспанців, коли важливий кожен додатковий день підготовки, в першу чергу, психологічної і тактичної. А ще саме в ці весняні дні, коли якість вітчизняних полів, грай вони плановий тур, може сприяти травмі кого-небудь з вітчизняних збірок. Весь дух цих епізодів з табору національної дружини ніби закликав: “Україна, вперед!
Завершуючи тему збірної, не можу не висловити власного нерозуміння: а в чому «надзавдання» питання ВФ віце-президенту УЄФА, почесному президенту ФФУ Григорію Суркісу, не світить головному тренеру збірної Михайла Фоменка, відставка, мовляв, він зайняв цей пост згідно резолюції «іншої команди – команди Конькова»? Відмовляюся шукати «подвійне дно» в такому питанні, однак і на недосвідченість репортера не спишеш. Адже Володимир Крамар досить бувалий, навіть «тертий» тележурналіст.
Але нонсенс даної теми очевидна, і герой інтерв’ю відразу вказав репортеру на це. По-перше, не він – Григорій Суркіс – приймає подібні рішення. По-друге, і це головне, підставою для такого різкого вердикту може бути тільки один критерій – результат виступу команди, а не «поділ на табори». Як звично чути, що тренер собі не ворог, вибираючи той або інший склад на конкретний матч, так і керівництво ФФУ аналогічно собі не ворог, а приймати будь-яке кадрове рішення по тренерському штабу буде, виходячи виключно з результату. А мета у нас одна – путівка до Франції на Євро-2016.
Справи європейські, але вже клубні
Обидві програми присвятили багато часу аналізу відповідних зустрічей «Динамо» і «Дніпра», відповідно, з «Евертоном» і «Аяксом». Настрій і міцних «польових» репортажах обох передач, і в діалогах в студіях в цілому був об’єктивним і позитивним. Не буду шукати піднесені епітети, але і сама подія – прохід в 1/4 фіналу Ліги Європи відразу двох українських клубів – налаштовував на радісний лад, далеко не кожен сезон український футбол цим відрізняється.
Багатьом глядачам – суджу по чатах в Інтернеті – не сподобалися критичні стріли Віктора Леоненка на адресу динамівця Андрія Ярмоленка. У мене теж склалося враження, що аргументи «проти» ключового динамівського футболіста, лідера команди явно були притягнуті за вуха. Від них віяло якщо не чорною заздрістю, то вже точно демонстративно менторським зневагою. І це награне надування щік, супроводжувала потуги Леоненко насолити своєму колишньому клубу, робило його образ ще більш карикатурним і непривабливим.
Репортери рулять!
Дещо відособлено за тематикою, але також стоять гідної оцінки в цей телевізійний вечір репортаж Віктора Соколова з ВФ про попаданні у квартет найсильніших Юнацької ліги УЄФА (U-19) – молодіжки «Шахтаря», а також два глибоких і розгорнутих інтерв’ю у верстці ПФ – Романа Бебеха зі своїм тезкою Зозулею та Володимира Зверова з Сергієм Рибалкою.
Соколов досить досвідчений майстер репортажів, свої сюжети він вибудував грамотно, драматургію власних матеріалів посилив не якийсь жовтизною, а чіткої композиційної конструкцією, в основу якої він виставив саме героїв, а не себе, чим часто грішать інші його колеги. Тут я маю на увазі скоріше навіть не футбольних українських кореспондентів, «наші» виділяються в кращу сторону від інших жанрів ТБ рідної держави.
Роман Бебех начебто не має такого досвіду, як його старший товариш – головний редактор ПФ і колега з ВФ. Однак обидва серйозних інтерв’ю: і з Зозулею, і з Риболовлею – також приводять до роздумів, що найголовніше в матеріалі Бебеха зовсім не заявлене самим журналістом: «Нарешті-то Зозуля перервав чотирирічний «обітницю мовчання, а готовий спілкуватися з ТБ».
Ні, головна цінність і цього інтерв’ю, інтерв’ю Зверова в тому, що журналісти «розкрутили» футболістів на різнобічні, цікаві теми. А конкретно Зозулі – від футболу до громадянської позиції героя. Композиційно інтерв’ю також збудовані професійно – з наростанням інтересу глядача. Не менш важливо, що Бебех і Звєров, як і Соколов у своєму «чистому» репортажі – свідомо пішли в тінь, а на перший план висунули своїх героїв – футболістів. Так і повинно бути в правильній футбольної телепрограмі.
«ПФ» Телеканал «2 + 2». Аудиторія 20 – 50+ Частка – 5,45% Кількість глядачів – 700 тис.
«ВФ» «Футбол – 1» Аудиторія 20 – 50+ Частка – 1,05% Кількість глядачів – 140 тис.
«Україна» Аудиторія 20 – 50+ Частка – 4,1% Кількість глядачів – 220 тис.
