Захисник київського «Динамо» Александар Драгович розповів про своє життя в столиці України, а також прокоментував всі чутки, що зв’язують його з можливим переходом в один з європейських топ-клубів.
– Регулярно у своїх інтерв’ю ви добре кажете про «Динамо» і Україні. Скажіть, що дозволяє вам настільки тепло ставитися до нашої країни і київському клубу, крім ввічливості і високої зарплати? Рівень чемпіонату і життя в країні – мабуть, найважливіше для будь-якого футболіста, але ви зараз там, де «повз» і те, і інше…
– Мої історичні коріння – у Сербії, зокрема, бабуся і дідусь продовжують жити там, і я досить часто в дитинстві гостював у них. І, чесно кажучи, я знаходжу багато спільного між Сербією та Україною, і відчуваю себе тут досить комфортно. В Україні я можу заробляти гроші, займаючись своєю улюбленою справою – грати у футбол. Але більшість жителів країни не можуть дозволити собі багато чого з того, що можуть дозволити собі футболісти, в тому числі і я, тому шанобливе ставлення – це лише мала дещиця того, чим я можу віддячити вашу країну.
– Базель другий рік поспіль вийшов у плей-офф Ліги чемпіонів (правда, в 1/8 фіналу благополучно вилетівши – прим. ред.), ваша команда успішно виступає в турнірі рангом нижче – Лізі Європи. Яким чином у такій ситуації можна зберігати відчуття, що ви зробили крок вгору, коли поміняли «Базель» на «Динамо»?
– Дійсно, «Базель» видав два фантастичних сезону, успішно виступаючи як на внутрішній арені, так і в Лізі чемпіонів. Але ті зміни, які відбулися в «Динамо» за останній рік, дозволяють дивитися в майбутнє з великим оптимізмом. Наша команда помітно прогресує, що видно неозброєним оком, а тренувальна методика і європейське мислення, властиві головному тренеру Сергію Реброву, дозволяють на рівних грати з провідними клубами Старого світу. У зв’язку з цим у мене є впевненість, що найближчим часом «Динамо» (Київ) буде настільки ж успішно, а, може, і більше, ніж Базель.
– «Динамо» і «Базель» зустрічалися в цьому році на зимових зборах, і швейцарці перемогли. На ваш погляд, команди рівні між собою?
– Не дуже правильно порівнювати «Динамо» і «Базель». У нас зараз досить багато індивідуально сильних виконавців, швейцарці ж сильні командною грою, оскільки протягом останніх п’яти років у них практично не змінюється склад. Втім, я не хочу зараз думати про гру «Базеля», так як сконцентрований на виступах у «Динамо» і хочу приносити користь своїй нинішній команді.
– Тим не менше останнім часом команду покинули кілька лідерів – Джердан Шакірі, ви, Мохамед Салах. Як команді вдається демонструвати стабільно високі результати, навіть втрачаючи своїх провідних гравців?
– За той час, що я провів в «Базелі», відзначив для себе неймовірну атмосферу, яка панує в команді. Всі – і футболісти, і тренери, і президент – є справді однією сім’єю. Також всі члени клубу досить тісно спілкуються зі своїми вболівальниками, які забезпечують неймовірну підтримку на кожному матчі команди, незалежно від суперника. Все це в комплексі і дозволяє Базелю тримати високу марку у всіх турнірах.
– Чи можна порівняти атмосферу, яка панує в «Базелі», з тієї, що зараз є в «Динамо»?
– Можу лише сказати, що порівняння тут недоречні, оскільки менталітет людей в Західній Європі та Україні кардинально відрізняється.
– Згадувані вже зірки “Базеля” Джердан Шакірі і Мохамед Салах переходили з клубу в «Баварію» і «Челсі» відповідно, де не заграли і були віддані в оренду. Ви навмисно не хотіли з «Базеля» переходити в топ-клуб, щоб не потрапити в таку ж ситуацію, або у вас просто не було подібних пропозицій?
– Після двох з половиною років, проведених в «Базелі», у складі якого я вигравав чемпіонат і Кубок Швейцарії, а також брав участь в єврокубках, я вирішив, що настав час писати нову главу в кар’єрі. Київське «Динамо» було дуже зацікавлена в моїх послугах. Пропозиція киян мене цілком влаштувало, тому я з радістю погодився перейти в команду і тепер разом з нею хочу завойовувати нові трофеї.
– Недавно, на початку лютого, в українських ЗМІ вийшло ваше інтерв’ю одному з австрійських видань з приблизно таким заголовком: «Покину «Динамо» тільки заради «Реала». Поясніть, чи правильно інтерпретували журналісти ваші слова, і чим вам не догодив умовний «Манчестер Сіті», «Челсі» або «Барселона», якщо буде відповідна пропозиція?
– Коли я давав це інтерв’ю, мабуть, перебував у доброму гуморі (посміхається). Напевно, журналіст просто не зрозумів, що це була всього лише жарт. Єдине, що я хочу, – це продовжувати розвиватися як футболіст. При цьому для мене немає значення, що станеться цього літа або через два роки. Звичайно, я хочу спробувати свої сили в європейському топ-клубі, але не зациклююся на цьому.
– Взимку всі стежили за новинами про вас і «Манчестер Юнайтед». Ви точно так само черпали інформацію з інтернету, або все ж мало місце бути щось велике? Був хоча б якийсь інтерес від МЮ?
– Насправді, якщо щось і було, то до мене воно вже точно не дійшло. Всю інформацію я черпав точно так само, як і ви, – з інтернету. Ніхто на мене особисто не виходив і нічого не обговорював.
– Український чемпіонат ніколи не сприймався легіонерами як плацдарм для переходу в більш сильний чемпіонат і клуб, так як у тому ж «Динамо» чи «Шахтарі» можна знайти все, що потрібно, щоб вважати, що життя вже вдалася. Скажіть, ваше життя вдалася після підписання контракту з «Динамо»?
– Найголовніше для мене – це грати у футбол. Якщо я граю в одному з кращих клубів Європи, ми лідируємо в чемпіонаті і продовжуємо брати участь у Лізі Європи – думаю, моє життя дійсно вдалася. Мій контракт з «Динамо» діє ще три роки, і я маю намір чесно відпрацьовувати його.
– Не думайте, що ми поганого про вас думці. Навпаки – рівень вашої гри дуже імпонує. І тому серед центральних захисників у всьому чемпіонаті за часів Сергія Реброва на чолі «Динамо» ви часто виглядаєте як чужорідне тіло, яке занесло казна-куди. У позитивному сенсі цього слова. У вас ніколи ще до гри або під час не виникало в нашій Прем’єр-лізі відчуттів, що нападники, які вам протистоять, слабкі до непристойності, мовляв, «Боже, куди я потрапив? Цей хлопець просто кострубатий!»?
– Я звик фокусуватися на грі своєї команди і власних діях на футбольному полі. У минулому сезоні нам не вдалося добитися тих результатів, яких очікувало керівництво та вболівальники клубу, але на те були об’єктивні причини, про які вже багато сказано-пересказано. Зараз же ми успішно граємо в трьох турнірах, і маємо непогані шанси на перемогу у кожному з них, що не може не радувати.
– Чи уявляєте ви, що будете істотно прогресувати і далі в нашому чемпіонаті, при всіх проблемах більшості клубів ліги?
– Найголовніше – продовжувати розвиватися самому, віддаватися своєму улюбленому заняттю на сто відсотків. В такому випадку не буде мати значення, в якому чемпіонаті ти граєш.
– Наскільки щільно ви слідкуйте за новинами про нашому чемпіонаті і про клуби-суперників? Наприклад, чи знаєте, що в «Металісті», «Зорі», «Говерлі», «Волині» місяцями не платять зарплату і що майбутнє, принаймні, «Металіста», під великим питанням?
– Звичайно, мені дуже шкода, що подібні ситуації відбуваються в українському чемпіонаті. Але так само, як це було в часи моїх виступів в Австрії і Швейцарії, я сконцентрований на своїй грі та грі своєї команди, а суперники мене цікавлять виключно в контексті підготовки до зустрічі з ними.
– Чи є на вашому комп’ютері в браузері закладки з сайтами, де можна почитати новини про політичної та військової ситуації в Україні?
– Чесно кажучи, не хочу зачіпати політичні теми. Я футболіст, і буду говорити виключно про футбол.
– Останнє, що ви читали або чули про війну в Україні? Якою інформацією ви володієте на даний момент?
– Я знаю, що не так давно в Мінську було підписано угоду між ворогуючими сторонами, але його умови не вникав.
– Під час подій на Майдані у вас не було думок, що треба збирати речі і їхати з країни?
– Абсолютно. Я комфортно почуваюся в Києві. У місті досить тихо, так і керівництво клубу робить все можливе, щоб футболісти почували себе в безпеці.
– Антунеш приходив в «Динамо» після розмови з Велозу, який запевнив його, що боятися нічого і що в Києві все спокійно, війною і не пахне. Припустимо, завтра вам дзвонить австрієць, який отримав пропозицію від «Іллічівця» (Маріуполь), і просить вашого ради. Що відповісте?
– Одягнути шолом і взяти з собою щит для того, щоб захистити себе (посміхається). Насправді, кожна людина може зайти в інтернет і почитати про ситуацію в регіоні. Якщо брати конкретно Маріуполь, то, звичайно ж, я не радив би їхати туди.
Швейцарія – одна з найбільш комфортних для життя країн. Чого вам не вистачає в Україні з того, що у вас було в Швейцарії та Австрії?
– Насамперед, мені не вистачає спілкування. Також Австрія і Швейцарія перевершують Україну за рівнем життя, але я приїхав сюди працювати, а не відпочивати, тому дане питання мене не особливо турбує.
– Нещодавно ви сказали, що зміна тренера пішла «Динамо» на користь. У чому конкретні відмінності в підходах Реброва і Блохіна, в першу чергу, до іноземців?
– Мені зовсім не хочеться говорити про минуле тренера і тим більше порівнювати його з нинішнім. Вони різні люди. Олег Блохін був легендою клубу, і не дуже правильно буде з моєї сторони обговорювати його роботу. Можу лише сказати, що він повністю віддавався роботі, але щось не склалося.
– До речі, ви знали про те, що Олег Блохін останні роки своєї ігрової кар’єри провів в Австрії?
– Звичайно, знав – він грав в «Форверсте» з Штайра. Правда, це було, коли я ще не народився.
– У «Динамо» і «Шахтаря» досить специфічні відносини, які сміливо можна назвати напруженими. Ви вже відчули їх атмосферу або матчі, наприклад, з «Дніпром» для вас нічим не відрізняються?
– Я вже зіграв в декількох матчах, щоб відчути їх напруження. Особливо це стосується вболівальників, які навіть по-особливому готуються до очних матчів. Але в той же час варто розуміти, що за перемогу над «Шахтарем» дають ті ж три очки, що і над умовним «Іллічівцем». Тому до кожного поєдинку в чемпіонаті необхідно підходити максимально підготовленими і з холодними головами.
– В одному з інтерв’ю ви захоплювалися поведінкою Кріштіану Роналду поза полем. А які плюси ви могли б поставити собі, якщо брати внефутбольную життя?
– Ніяких (сміється). У нашому виді спорту, як і в будь-якому іншому, хороші фізичні кондиції дуже важливі. Для цього я постійно тренуюся, правильно харчуюся, дотримуюся режиму. Але не подумайте, що я такий самітник – я люблю весело проводити своє дозвілля, правда, завжди з розумом.
– А можете уявити, що ваша команда програє з розгромним рахунком у принциповому дербі, а ви йдете святкувати свій День народження в нічний клуб?
– Дуже недобре вийшло, згоден, тим більше, що святкування вийшло публічним. Але кожен сам для себе вирішує, як проводити дозвілля, відзначати сімейні свята. Тому засуджувати кого-небудь я б не став.
– Цитата з інтерв’ю: «Кріштіану Роналду щодня їсть два ківі, щотижня – плитку шоколаду з 70-відсотковим вмістом какао. Перед сніданком він щодня пробігає чотири кілометри». Чи є у вас якісь правила життя? Те, чого ви прямуєте завжди і при будь-яких умовах…
– Звичайно, у мене є певні правила. Наприклад, в день матчу я завжди одягаю білі шкарпетки. Також намагаюся вживати безглютенової їжу, хоча в Києві її досить проблематично дістати.
– У «Динамо» кілька років тому грав сербський футболіст Мілош Нінкович. Початок його кар’єри в Києві супроводжувалося регулярними походами по нічним клубам, з-за чого він не міг повністю реалізувати свій талант. Як ви проводите своє дозвілля у Києві? Чи є улюблені місця?
– У зв’язку з насиченим ігровим графіком – чемпіонат, Кубок, Ліга Європи, матчі національної збірної – у мене практично немає вільного часу. Ігри, тренування, роз’їзди… Але коли з’являється вільна хвилинка, то вдома намагаюся не сидіти. Люблю гуляти по місту, коли до мене в гості приїжджали бабуся з дідусем, ходили з ними на боулінг, ресторан. Їм тут дуже сподобалося – сподіваюся, тепер будуть частіше заїжджати.
