Олег Гусєв розповів про збірну України, майбутньому матчі з командою Латвії, власні амбіції та секрет успіху київського «Динамо» в нинішньому сезоні.
Підготовку до другого кола відбірного турніру ЄВРО-2016 збірна України почала відразу ж після повернення з Севільї, де вона поступилася іспанцям – 0:1. У вівторок синьо-жовті проведуть у Львові сотий домашній матч – спаринг з командою Латвії, який може стати 95-м у послужному списку Олега Гусєва.
– На цей збір національної команди були викликані відразу три дебютанти, так і ряд інших гравців тільки вписуються в її малюнок гри. Як ви оцінюєте цей етап для збірної?
– Не думаю, що це зміна поколінь. Сергій Рибалка, Артем Кравець – вже сформовані футболісти. Тренери роблять правильно, залучаючи на кожен збір нових виконавців. Чим більше українських футболістів відчують, що таке збірна, тим краще і для їх індивідуального прогресу, і для майбутнього самої команди. Пам’ятаю себе в 20 років, коли вперше потрапив до збірної: це допомогло мені знайти стабільність і впевненість у своїх силах. Зрозумів, що мене помітили, що вже чогось досяг.
– Присутність молодих додатково мотивує таких досвідчених бійців, як ви?
– Нехай молодь грає, головне – щоб приносила користь збірної. Знаючи наших ветеранів Анатолія Тимощука, В’ячеслава Шевчука, Руслана Ротаня, можу сказати, що вони просто так не складуть зброю перед новобранцями.
– У Тимощука вже 137 ігор за збірну, рубіж в 100 поєдинків також перетнув Андрій Шевченко. Тепер, судячи з усього, ваша черга?
– Думаю, для будь-якого футболіста почесно досягти такої відмітки. Я не виняток, хоча не все так просто. На жаль, але чим ближче магічна сотня, тим більше перешкод виникає переді мною. То травма завадить зіграти, то ще щось. До 90 матчів якось швидко долетів, а далі стало важче.
– Раніше Україна двічі зустрічалася з Латвією у товариських поєдинках – у 2001 та 2003 роках – і в обох перемогла з рахунком 1:0. А якої думки ви про латвійському футболі, клубах і збірній цієї країни?
– На клубному рівні ми з київським «Динамо» грали кваліфікаційні поєдинки Ліги чемпіонів УЄФА з «Металургом» з Лієпаї. Обидва матчі виграли з великим рахунком, але рівень національної команди Латвії більш серйозний. Мій досвід зустрічей зі збірними колишніх республік західній частині СРСР – Естонія, Литва, Білорусь і Молдова. Якщо доведеться зіграти проти Латвії, можна сказати, «пройду» всіх сусідів.
Найбільшим успіхом латвійців залишається вихід у фінальну частину ЄВРО-2004.
– Так, саме тоді в київське «Динамо» прийшов Маріс Верпаковскіс, лідер атак тієї команди. Його збірна своїм виступом у відборі чемпіонату Європи наробила чимало шуму, перемігши у стикових матчах Туреччину. Так і у фінальній стадії в Португалії латвійці гідно виступили, враховуючи рівень суперників – Німеччини, Нідерландів і Чехії. Я читав, що нині Маріс є спортивним директором збірної. Сподіваюся, у Львові побачимося. Згадаймо київські часи.
– У Львові, як правило, збірна збирає аншлаги. Скільки глядачів чекаєте у вівторок?
– Не сумніваюся, що мінімум 20 тисяч на стадіоні збереться. У Львові збірну поважають і дуже палко підтримують, тому і ми любимо грати тут.
– І ви, і інші гравці «Динамо» зараз набрали хорошу форму. Кажуть навіть, що недавній домашній матч з «Евертоном» – найкращий для клубу за останні роки. Схоже на правду?
– Схоже. Я дізнавався у спеців з наукової групи «Динамо» – в тій грі Ліги Європи УЄФА ми дійсно оновили свої рекорди по кілометражу і виграних єдиноборств. Та й підсумковий результат порадував – 5:2. Так що дійсно гра вийшла еталонної і однією з кращих за останній час.
– В чому секрет успіху вашого клубу?
– Ми стали безболісно переносити ситуації, коли хтось з гравців по тим або іншим причинам не може вийти на поле. Тоді грає інший футболіст, і йому вдається рівноцінно замінити відсутнього. Раніше цей процес був більш складним для команди. Зараз же ми беремо участь у трьох турнірах, і ротація складу відбувається постійно.
