Смерть кожної людини трагедія. Смерть у досить молодому віці – 33 року – трагічний нонсенс.
Недоречно вишукувати різного роду прикрас, але все-таки є глибока символіка в тому, що Сергій помер, саме граючи у футбол. Наше давнє – понад 10 років – знайомство дає мені право вважати його абсолютно відданим футболу людиною. Він «в молодіжному» за футбольними мірками вік уже в далекому 2002 році виграв конкурс і став коментувати на СТБ італійську Серію А. Коли цей канал перестав транслювати футбол, Сергійко на деякий час пішов у газетну журналістику.
Останніх 7 років працював на каналах «Футбол 1»/«Футбол 2». Крім суто коментаторської роботи, він освоїв професію модератора проектів з експертами «Футбол LIVE», «Шлях до Варшави». А ще Сергій пробував себе в не зовсім типових для футбольних каналів форматах – як презентер він представляв глядачеві фільми, присвячені футболу. Така робота передбачає ще й занурення журналіста в історію і закони естетики кінематографа як мистецтва. Це був сміливий крок для вже завоював свій авторитет футбольного коментатора, але Сергій ризикнув. Шкодую, що цей експеримент тривав недовго.
У Панасюка виробився власний стиль, відразу впізнаваний телеболельщиками: до знання і розуміння футболу, до високого рівня його літературної української мови в ефірі претензій не було, але Сергія ще відрізняв неспішний, несуетный темпоритм ведення репортажу. Ось тут-то у нього завелися критикани. Вважаю, що такий стиль має повне право на життя, в історії майстерності цієї професії є гідні профі, які також не поспішали «підрівняти» темп свого говоріння до швидкості польоту м’яча. Це великі Євген Майоров, Лев Філатов. У такій компанії Сергію не повинно бути соромно.
Моє сприйняття Сергійка як людини, незважаючи на нечасті зустрічі, також суто позитивне. Завжди коректний, однак, якщо він висловлював власну позицію, то, нехай ввічливо, але чітко відстоював її. Іронічний. При цьому тонка іронія проявлялася менше слів, більше – у ледь помітному лукавому погляді за скельцями окулярів. Безсумнівно, Сергій як публічна людина, а коментатор є таким у футболі за визначенням самої професії, вів себе порядно. Співчуття від колективу «Футбольного клубу» рідним, близьким і колегам Сергія Панасюка.
Вважаю три з половиною хвилини навіть не репортажу кореспондента каналу «Футбол» Володимира Крамара, а швидше сумного роздуми про товариша, про його шлях в футбольному ТБ самим хвилюючим матеріалом обох футбольних програм в минулий недільний вечір…
Браво, Федерація!
5 квітня і ВФ, і ПФ крім данини пам’яті Сергію присвятили свою увагу темам, які можна розбити на дві групи: що діється на наших футбольних полях, і що – за їх межами. Не хочеться перебільшувати негатив скоріше не суто футбольний, а соціально-економічного характеру, але, думаю, що думати про нього в ефірі доведеться все більше і більше. Той випадок, якщо ви не станете озвучувати такі непрості питання, вони зачеплять вас ще болючіше.
Вперше саме зараз ФФУ ініціювала нарада топ-менеджерів клубів еліти, щоб разом обговорити цей комплекс проблем, тісно пов’язаний із загальною ситуацією в країні. Як кажуть, розум добре, а два (і більше) – краще. Дмитро Поворознюк з ПФ у своєму репортажі грамотно розклав все по поличках. Зокрема, розповів, як долають подібні труднощі навіть у настільки успішною у футболі Іспанії.
Єдине, з чим не погоджуся з цієї теми, так це з ідеєю Ігоря Циганика створити у Федерації новий Комітет, який він попередньо назвав Комітетом генеральних директорів. А потрібно плодити бюрократичні структури? У ФФУ є Комітет професіонального футболу. Ось це підрозділ і посилити б реальними, разом з тим перспективними пропозиціями керівників клубів, які щодня «варяться» в практичних справах.
Своєрідною ілюстрацією до реальних проблем клубів слід якісний, фрагментами по-справжньому дотепний репортаж в ПФ про подібної ситуації у харківському «Металісті». А хіба це стосується лише харківський клуб? Цим питанням був присвячений і серйозний діалог в студії ВФ. Коротше, проблема є, вона важка, але одним з методів її подолання є прозорість, в цьому важлива роль ЗМІ, зокрема, футбольних програм. Повторюся, ФФУ правильно зробила, зробивши перший крок – простягнула руку керівникам клубів, тепер, здається, вона буде розвивати цю ініціативу.
Я бачу потенційну користь від роботи федерації тут у двох напрямках – як координатора всіх зацікавлених сил всередині України, і як комунікатора між нашими клубами і міжнародними футбольними структурами – ФІФА і УЄФА. Та й перша ластівка від цього співробітництва вже «вилетіла» з ФФУ в УЄФА – туди було надіслано звернення продовжити фінансовий рік українським клубам з 31 березня по 31 грудня з урахуванням обстановки в країні.
Обидві програми приділили велику увагу «казусу Эжидио», «Плюси» вже вдруге. Репортажі Ольги Зоріної в ПФ Ігоря Бурбаса в ВФ у стислих часових умовах ефіру постаралися донести глядачі максимальний фактаж і різні точки зору. Тільки висновки в студіях дещо відрізнялися. Не приховуючи, що затримки по зарплаті бразильському захиснику були, як і були попереджувальні листи його агентів і адвокатів на адресу «Дніпра», у студії ПФ напирали на заздалегідь запланований характер дій цих самих агентів і адвокатів на наш клуб. Ну і що? Погоджуюся, що досвідчені адвокати провели планову операцію», нехай цей термін скидається на стиль детективних романів. Але хіба вони тим самим порушили юридичні норми? Більше того, хіба ті панове подібної «плановостью» не виконували своїх прямих обов’язків? Адвокати адже не благодійники по відношенню до українського клубу.
У ВФ підійшли до цієї проблеми більш різнобічно. Я не великий шанувальник часом популістських спічів Дім-Димыча Селюка, але мені бачиться, що його скоріше песимістичний сценарій подій і застереження на адресу «Дніпра», буду об’єктивним, базуються на його практичному досвіді в подібних справах, що заслуговують уваги. І не тільки для «Дніпра», але й інших вітчизняних клубів, а також для самої федерації, щоб потім її не звинувачували у позиції «Моя хата з краю».
Вісті з полів
Повністю був розібраний пройшов 18-тур Прем’єр-ліги України. Тур, який починався вже стали символічним ефірним вступом Сергія Панасюка на каналі «Футбол» перед хронологічно першим матчем «Олімпік» – «Говерла»…
Мою увагу привернули дві зустрічі, які бачив вживу на київських стадіонах «Динамо» і «Оболонь». Точніше навіть не самі матчі, де переможці – «Динамо» і «Шахтар» – прогнозувалися заздалегідь. Сподобався якраз бійцівський настрій переможених – «Чорноморця» та «Іллічівця», де «молоді» билися, будь здоров. Або, як точно підмітив Андрій Ярмоленко»: «Чим їх там годують?». Клас лідерів, звичайно, вирішив долю цих ігор, але побажаємо переможеним і так далі боротися. Щодо маріупольських футболістів у когось може виникнути усмішка – шість пропущених м’ячів. Але і два забитих у ворота «Шахтаря» – теж дивина, адже були і ще шанси.
Окрема «пісня» – Віталій Володимирович Кварцяний і його домашня поразка від «Зорі», створене за лічені хвилини у другому таймі. Ми всі звикли до його «образним» виразами на адресу власних футболістів. Це давно не дивує. Дивують його кілька разів повторені слова: «Я не розумію!…» і не самі по собі, а в поєднанні з іншими виразами типу «Яка Ліга Європи?… Нам ніхто такого завдання не ставив». А от «Зоря», незважаючи на всі її проблеми, щиро туди прагнути. Так чому дивуватися у «дивній грі» деяких ваших футболістів, Віталій Володимирович?…
Якимсь протитечією проблемного репортажу з харківського «Металіста» прозвучали оптимістичні нотки в оцінці його останній грі з донецьким «Металургом». Окремо давайте привітаємо одного з найбільш ефективних півзахисників України останніх щонайменше п’ятнадцяти років Сергія Назаренка з його першою «соточкою» голів. Не форвард адже, проте! Що ж, компанія українських півзахисників-голеадорів зростає. До Геннадія Литовченка, Віктору Колотову, Олександру Заварову, Леоніду Буряку, Михайлу Соколовському, Сергію Мізіну додався ще один майстер.
«ПФ» Телеканал «2 + 2». Аудиторія 20 – 50+ Частка – 3,95% Кількість глядачів – 520 тис.
«ВФ» «Футбол – 1» Аудиторія 20 – 50+ Частка – 0,57% Кількість глядачів – 77 тис.
«Україна» Аудиторія 20 – 50+ Частка – 2,5% Кількість глядачів – 120 тис.
