«- Осетрину надіслали другої свіжості, – повідомив буфетник.- Голубчик, це дурниця! – Чого дурниця?- Друга свіжість – от що дурниця! Свіжість буває тільки одна – перша, вона ж і остання. А якщо осетрина другої свіжості, те це означає, що вона тухла!»Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита»
Новий спільний проект, навіть спецпроект телеканалів «2+2» і ZIК – телепрограма «Гра без правил» – наполегливо, щоб не сказати настирливо, афішувався в «Профутболе». Як я розумію, малося на увазі: ви побачите принципово нову, остропублицистическую передачу, очищувальну футбол України. А що ж глядач побачив насправді?
«Осетрина другої свіжості»
Цього разу така характеристика стосується конкретного моменту зустрічі майбутніх членів Виконкому ФФУ напередодні Конгресу федерації 6 березня 2015 року. Фокус у тому, що нинішній матеріал практично повністю повторив той, що був в ефірі 8 березня. «Футбольний клуб» тоді позначив свою чітку позицію на «нову телеверсію» новозавітної історії і, якщо завгодно, всесвітньо відомої фрески Леонардо да Вінчі.
Ось, що ми писали: «Однак чого своїм сюжетом добились автори «Таємної вечері»? Невже делегати у свій вільний час не мали права зустрітися заздалегідь, обговорити різні питання Конгресу, обмінятися думками? Або кандидатів у керівництво краще було «з голосу» пропонувати? Так адже бардак буде, а не вибори. Невже цей репортаж довів, що делегатів вночі катували паяльником, щоб вони голосували «як треба»? Ось і виходить, що і цей «страшний компромат» – «в молоко».
Здавалося б, який сенс повертатися до цього ж через півтора місяця? Але з упертістю, гідною кращого застосування, ця «конспірологічна версія» знову вытащена на світ божий, тільки з ККД, ще меншим, ніж минулого разу. Хоча який ККД може бути менше нуля?
«Змішалися в купу коні, люди»
А потім в ефірі накотився начебто сніжний ком компроматів на окремих нових віце-президентів і членів Виконкому ФФУ: Вадима Костюченка, Михайла Ланьо, Віктора Межейко та інших.
Автори не дуже балували глядача прийомами журналістики, яких їх вчили в студентську пору, і головний з них: «Якщо хочеш, щоб тобі повірили, покажи й іншу точку зору». Особливо розчулив один «свідок». Відомий довгожитель політичної тусовки України Віктор Балога викривала Михайла Ланьо. Я не знайомий з «обвинуваченим», і не можуть підтвердити або спростувати «смажені факти» з його минулого, озвучені одіозним представником «найчистішого закарпатського братства». Але сам вибір «свідок звинувачення» вже не дає ніякої віри «компромату». Тут і доводити нічого не треба.
«Надзавдання драматургічного ходу» у висмикуванні тих чи інших «ворогів футболу України» бесхитростна як огірок – це «модернізоване» переінакшування народної мудрості «Який піп, такий і прихід» – натяк навпаки: «Який парафія, такий і поп». Ну, адресат у «прорізі прицілу» також легко читається. І на цей «тонкий задум» ми відповідали відразу після виборів 6 березня:
«Коль скоро новий президент ФФУ поставив в основу роботу безпосередньо на місцях, то спиратися йому доведеться на тих, хто користується авторитетом ТАМ, в конкретних регіонах, а не в столичних редакціях і не в гучних, але порожніх чатах Інтернету. Хто знає, може дехто з новообраних самому Павелко подобаються ще менше, ніж журналістам. Але як дорослим чоловікам не зрозуміти, що серед членів нового Виконкому багато таких, хто пройшли як компромісні фігури після зовсім непростих переговорів з різними групами впливу у нашому футболі, а, може, і не тільки у футболі.
Компроміс – це не ознака слабкості, а ознака взаємної мудрості заради виконання спільної справи, досягнення загальної мети в нинішні важкі часи. Компроміс – одна з європейських цінностей. Або ми здатні лише кричати: «Хочемо в Європу!» і при цьому нетерпимо ставитися до іншої думки, ніж наша?»
Наступний «забійний» прийом авторів разбираемого «шедевра»: кожен з «поставлених до стінки» народного осуду звинувачувався в причетності минулого до партій СДПУ (о) або регіонів, а дехто і до тієї, і до іншої. Нагадати авторам, що в свій час членами СДПУ (о), наприклад, були Олег Блохін, Андрій Шевченко, олімпійські чемпіони Валерій Борзов, Анатолій Писаренко… і навіть страшно подумати, Президенти України Леонід Кравчук і Петро Порошенко.
Далі – «стежте за ручками» – глядачеві втемну вбивають у голову: СДПУ (о) – партія «кума Путіна», а нині ім’я Путіна справедливо викликає в народі України, самі знаєте, які емоції… Якщо слідувати логіці наших «публіцистів», то виходить, що всі ці люди – «пособники» ВВХ?
Ну, і звідки взятися віру в об’єктивність та незаангажованість «Гри без правил»? А може бути, назва програми і є девіз її творців? Подібних прикладів у передачі ще достатньо. Але у мене як телеглядача, стежить за життям футболу і футбольного ТБ України, виникає закономірне питання: а чого важливого я не побачив в ефірі обох каналів, що висвітлюють вітчизняний футбол?
«Слона-то я і не помітив»
Віддавши не найдешевше ефірний час згаданого «шедевру», канал «2+2» в останньому випуску «Профутбола» якось не знайшов ні хвилини першому після виборів Виконкому Федерації. Втім, як і «Великий футбол», хоча кореспонденти обох каналів там все ретельно знімали, брали не одне інтерв’ю. Видать, не ця задача поставлена керівництвом для висвітлення роботи штабу футболу країни.
Докоряти тележурналістів і їх босів в необ’єктивності – хоч справедливий, але марна праця. Федерація, не чекаючи, звичних «100 президентських днів», запропонувала цілий комплекс принципово нових, свіжих справ для реального розвитку професійного та масового футболу України у нинішніх непростих умовах. Це докладно розібрав головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков в своїй сьогоднішній статті «Мій перший виконком», це ж напередодні проаналізував «Футбольний клуб» в матеріалі «Виконком ФФУ. Свіжий вітер». Повторювати суть написаного там не бачу сенсу – ці журналістські роботи доступні.
Але ось цікавлять колег практичні ініціативи Федерації щодо поліпшення ситуації, або вони воліють подібну «навколофутбольні жовтизну», як «Гра без правил» – це вже серйозне питання. Тим більше, що її «творці» обіцяли продовження «серіалу». Та заради Бога. Як легко розбиваються «аргументи» першої подачі «шедевра», так, впевнений, буде і далі. От чи буде інтерес серйозних глядачів до цього «спецпроекту» – є сумніви.
