Нападник київського «Динамо» Андрій Ярмоленко перед самим відльотом у Флоренцію на матч-відповідь 1/4 фіналу Ліги Європи з італійською «Фіорентиною» відповів на питання.
– Які основні тези донесли до вас тренери за підсумками першого розбору матчу з «Фіорентиною»?
– Тренерський штаб, насамперед, вказав нам на помилки, які ми допустили в цьому поєдинку. Думаю, що хлопці й самі розуміли, що де-то ми неправильно зіграли віддали ініціативу супернику. Думаю, що у повторній зустрічі все буде по-іншому. В принципі, нічого поки що для нас у цьому двоматчевому протистоянні не втрачено. Так, ми зіграли в домашньому двобої з рахунком 1:1, але всього один наш забитий м’яч у Флоренції все переверне. Так що, вважаю, що наші шанси з «Фиорентной» на вихід у півфінал як і раніше рівні. Будемо битися, грати на перемогу.
– Чимало критики після першого матчу з «филками» обрушилося конкретно на тебе. Як ти це сприйняв, наскільки була заслуженою ця критика?
– До критики як такої я звик. Тим більше, що у випадках, коли команда не видобуває переможного результату, критика неминуча. Нормально до цього ставлюся. Якщо є критика – це зайвий привід зчепити зуби, вийти на поле і боротися за необхідний результат.
– З ким із «Фіорентини» тобі довелося найскладніше?
– Я б не сказав, що тут можна відповісти як-то однозначно… Але, звичайно, виділяється Салах. Це дійсно футболіст високого рівня, який доставив нам у першому матчі дуже багато неприємностей. Гранично швидкий, різкий гравець. Важко з ним. Потрібно діяти з ним ближче, щільніше.
– Зізнайся, а не закрадається зараз думка про те, що «Динамо» і так далеко пройшло в Лізі Європи, і навіть якщо «Фіорентину» пройти не вдасться, то в глобальному сенсі команду ніхто не засудить, адже чвертьфінал – це теж певне досягнення?
– Апетит приходить під час гри. І коли ти все ближче і ближче до найважливішого матчу, то тим сильніше і сильніше хочеться рухатися вперед. Так що усі хлопці налаштовані оптимістично, рішуче – наша команда дійсно хоче завтра добитися перемоги і завоювати путівку в півфінал Ліги Європи. Тим більше, що ми хочемо реабілітуватися перед своїми уболівальниками за невдачу у першому матчі, після якого ми отримали багато критики.
– Всі переживали, що після неприємності з жовтою карткою в матчі з «Волинню» ти на негативі поїдеш у Флоренцію. З яким в результаті настроєм ти підходиш до завтрашньої гри?
– Справа в тому, що матч з «Шахтеом» – це зовсім інша гра. А зараз всі мої думки – тільки про майбутній поєдинок з «Фіорентиною». На даний момент саме ця гра дуже важлива для нас. І вона зараз важливіше, ніж зустріч з «Шахтарем». Адже Не дарма кажуть, що ключова гра – найближча.
Так що про ту жовтій картці зараз я не думаю. Але моя думка щодо епізоду, який до неї призвів, залишається незмінним: вважаю, що пенальті там не було, але не було і симуляції з мого боку. Суддя вирішив інакше. На відміну від багатьох. До речі, хотів би подякувати всім уболівальникам за їх підтримку в мою адресу, щодо цієї ситуації.
Що ж, тепер цим питанням будуть займатися відповідні інстанції нашого футбольного господарства. Ми вже довели, що можна успішно боротися за справедливість у ситуаціях зі всілякими санкціями, наводити свої аргументи на цей рахунок – маю на увазі нещодавнє скорочення моєї триматчеву дискваліфікацію в Лізі Європи. Сподіваюся, що і зараз компетентні фахівці розберуться в ситуації. Якщо є законна можливість анулювати жовту картку, і є об’єктивні аргументи для цього, то треба спробувати домогтися справедливості.
Читав, як пан Палкін висловив побоювання, що якщо мою жовту картку скасують, то ФФУ тим самим відкриє ящик Пандори – мовляв, після цього всі побіжать в Федерацію скасовувати картки. Будь ласка! Якщо ці картки дійсно несправедливо були показані, то чому клуб не може оскаржувати це рішення? А якщо арбітр, приміром, покаже мені червону картку, аргументуючи це тим, що я його, умовно, образив, але це буде неправдою? Зрозуміло, я буду оскаржувати таку червону картку. Те ж саме стосується спірних моментів: якщо, наприклад, не було ніякого грубого порушення правил, яке не тягне на видалення, але червона картка все-таки була показана, то чому я повинен з цим погоджуватися? Адже я футболіст, це моя робота, я заробляю цією роботою собі на життя, і я хочу грати у футбол. Так чому я не можу заперечувати несправедливі рішення, які позбавляють мене можливості виходити на поле?
