Недавня зустріч представників клубів з керівництвом прем’єр-ліги, в ході якої були представлені відразу п’ять варіантів формату нового сезону, не залишила сумнівів: він буде категорично не схожий на всі попередні. Розмови про те, що класична двухкруговая система проведення чемпіонату себе зжила, почалися ще минулого літа. Найбільш активно відстоював ідею переходу на новий формат наставник «Шахтаря» Мірча Луческу, але тоді його аргументи здалися недостатніми для радикальних змін. Однак економічна і політична ситуація в країні, в результаті якої левова частка клубів в тій чи іншій мірі має проблеми з фінансами, а половина команд змушена проводити матчі за межами своїх міст, дуже схоже, справа зрушила з мертвої точки. І навіть затяті противники змін починають поступово схилятися до думки, що без реформи чемпіонат чекає не райдужна перспектива.
У зв’язку з тим, що більшості клубів помітно урізали бюджети, відчутно збільшилася різниця у класі між лідерами та аутсайдерами. Ослаб і середній клас, за традицією ставить перед собою мету потрапити в єврокубки, але йде до неї надто невпевнено, наче граючись в піддавки один з одним. Не додає статусності чемпіонату і бажання деяких клубів грати виключно своїми вихованцями, які ще рік тому і не мріяли про попаданні в клуб прем’єр-ліги, і велика кількість прохідних матчів. Як результат – зниження порівняно з минулим роком глядацького інтересу до матчів чемпіонату майже вдвічі.
Всі наведені доводи підштовхнули прем’єр-лігу перейти від слів до справи. Наскільки я розумію, перша зустріч, що пройшла без участі перших осіб, була організована, щоб промацати грунт, а вже потім, у присутності власне власників, домовитися, як жити далі. На цьому зібранні учасникам запропонували кілька форматів, кожен з яких передбачає проведення чемпіонату в два етапи. На цей момент прем’єр-ліга не розглядає варіанти турніру з меншою кількістю учасників, ніж нинішнє. Мовляв, поки що ніхто не виявив бажання знятися з турніру, а значить, і говорити не про що.
Чому ліга тримається за 14 команд – незрозуміло. Звичайно, на папері для будь-якого турніру можна створити ідеальний формат, але чи так все однозначно в наших реаліях, коли чи не над половиною клубів висить дамоклів меч зняття з чемпіонату? Відомо, хоч вони самі це не визнають або визнають лише частково, що відчутні фінансові проблеми є у «Говерли», «Іллічівця», «Чорноморця», «Металіста».
Невже все настільки впевнені, що до старту чергового сезону, який попередньо призначено на 18 липня, ці клуби пройдуть атестацію і найголовніше – вирішать фінансові питання? Власник «Говерли» Нестор Шуфрич, наприклад, пообіцяв зробити все, щоб зберегти клуб, але гарантій, що в Ужгороді залишиться команда, не дав і він. Приблизно така ж ситуація в інших неблагополучних колективах. Тому, мені здається, перш ніж визначати формат, треба напевно знати, скільки клубів готова реально виступати в наступному сезоні.
Президент «Динамо» Ігор Суркіс нещодавно зазначив, що не можна змушувати брати участь команди, які не можуть платити гроші футболістам: «Якщо ці клуби не в змозі продовжувати, вони повинні чесно в цьому зізнатися. Чемпіонат України – це не жарт, і ми не повинні смішити людей. Треба залишати ту кількість, що може грати, і від цього «танцювати», проводячи турнір у два кола або чотири. Ну, або стартувати з десятьма командами з наступним поділом: п’ять команд борються за медалі, п’ять – за виживання».
Але і силою викидати когось з прем’єр-ліги, підганяючи кількість клубів під формат, – це теж не варіант. Адже фінансові проблеми, якщо розібратися, є у більшості команд, і як в такому випадку вирішити, кого залишати, а комусь вказувати на двері? Напевно потрібно пом’якшити вимоги атестації для клубів прем’єр-ліги, адже ситуація, коли ніхто не вилітає і ніхто не підвищується в класі, скажемо прямо, вістів турніру не додає.
Виходячи з того, що питань поки набагато більше, ніж відповідей, мені здається, і було запропоновано відразу декілька варіантів формату. Три проекти, запропонованих прем’єр-лігою, передбачають проведення чемпіонату з двох етапів. У першому випадку після двох кіл команди будуть розбиті на три групи – з 1-ї по 4-ю, 5-го по 8-ю і з 9-ї по 14-ю. У другому також на три, але за іншого розкладу – з 1-ї по 4-ю, 5-ої по 10-ту і з 11-ї по 14-ю. І, нарешті, третій варіант, в якому команди на другому етапі діляться на дві групи – з 1-ї по 7-ю і з 8-го по 14-ю.
Крім того, є три запасних варіанти, які пропонує ФФУ. У кожному з них, до речі, кількість команд менше, ніж чотирнадцять. У першому – вісім з форматом в чотири кола, в другому – десять з трьома, у третьому – 12 команд, які після першого етапу розбиваються на дві шістки.
Варіанти проведення турніру, як бачимо, є на всі випадки життя – і при різній кількості учасників. Остаточне рішення ж, судячи з усього, буде прийматися, коли стане відомо, скільки клубів пройде атестацію, і чи погодяться представники першої ліги підвищитися в класі. Очевидно, що дискусія на цей рахунок буде спекотною. Поки ж кожен клуб може сам для себе визначити, який формат підходить найбільше.
Хоча б на папері!
