Прецеденти зі зняттям карток у нас були. Зрештою, ніхто не відміняв такого сонцесяйного поняття, що межує з мрією – справедливість. Вівторок. День перед відльотом у Флоренцію, і цим сказано багато, якщо не все. Вибачте, навіть на супергол Іньєсти – Неймар і чудову, але ледь не начудившую (а забий другий Джексон Мартінес?!) «Баварію» не дуже вийшло відволіктися, хіба що дырища в гвардьоловых штанях повеселила – благо парою годин раніше так само постраждали мої штани… Повне враження, що «баварці» за указом УЄФА або ж власних босів грають перший матч через пень-колоду, щоб потім було цікавіше!
А потім неодмінно настане день перед львівським матчем, і ця нескінченна круговерть буде тривати незалежно від «Футболу», Франкова і кого б то не було ще.
Написав це у себе на конференції на MatchDay.ua (ще без згадки штанів, щоправда, від чого запис сильно постраждала в емоційному плані) і тут же спіймав себе на крамольною, ще недавно здавалася кричуще образливої думки – а я точно не лукавлю? Не намагаюся переконати самого себе і читача в тому, що нічого в нашому ставленні до Гри не змінився і футбол, як і раніше займає в наших душах незламність і навіть панівне становище?
Ох, не знаю. По-різному буває. Хоча ближче до матчу все одно підіпре, і мутнуваті води флорентійської річки Арно немов сповільнять свій біг, пригнічені нестерпним тягарем очікування. Коли-то тут активно боролися гвельфи і гібеліни, їх амбіції і страждання, перемоги і поразки давно приховані темрявою століть, і потрібно всякий раз лізти в довідник для з’ясування – хто з них робив ставку на імператора, а хто на Тата і до якої з партій належав потерпілий Данте. Колись тут складав епічні твори Макіавеллі, щоб вразити нащадків не тільки зразками цинічного підходу до влади, але й, приміром, рідкісним презирством до артилерії – мовляв, немає від цих смердючих і димних чудовиськ особливої користі, полководцю вони лише заважають. Колись тут жорстоко стратили зрадника Пацці і соратників, щоб потім надихати творців фільму жахів про Ганнібала прибалтійського походження. Колись тут ганяли в кальчо, навіть близько не замислюючись про те, що потім цих гравців на пьяцца Санта-Кроче виставлять попередниками сучасних футболістів. Зрештою, Флоренція і столицею Італії встигла побувати – а що за столиця без тлумачного футболу!
Вболіватимемо. Незважаючи ні на що, вболіватимемо. Але зараз – про інше.
ДВІ СТАТТІ ДЛЯ ЯРМОЛЕНКО І ШВЕЦОВА
Скандалу навколо суддівства Віктора Швецова (на жаль, чергового скандалу), який у матчі «Волинь» – «Динамо» пред’явив безглузду, на мій погляд, жовту картку Андрію Ярмоленку, я як журналіст начебто повинен радіти. Як же-с – немов повернулися старі добрі часи києво-донецьких війн, з арбітражем під мікроскопом, гримлять заявами і багатьма тисячі зламаних в словесних битвах копій. Ні, напевно, все-таки клавіатур! Але чому ж настільки нерадісно? Чому повне відчуття того, що наш футбол знову вляпався, а адже він найменше потребує реклами?
Перед тим як в міру моїх скромних сил утриматися від смачних епітетів і приступити до викладу юридичної сторони питання, поспішаю помітити: рясні і напрошуються посилання на нещодавній випадок з Кріштіано Роналдо не зовсім доречні. Дійсно, з нього зняли жовту картку, яку арбітр пред’явив йому нібито за симуляцію у матчі «Райо Вальєкано» – «Реал», і провідний бомбардир королівського клубу відправився підкорювати «Ейбар». Але в Іспанії свої дисциплінарні правила, у нас – свої! Інше питання, що, звичайно, «казус Роналдо» ну дуже вже в «яблучко», просто калька. Однак закон понад усе. Наш закон.
Отже, відкриваємо Дисциплінарні правила ФФУ. Щоб я тут вам нічого зайвого не вантажив, кожне слово звіряйте з оригіналом документа.
СТАТЬЯ*** 51. АРБІТР
1. Згідно з правилом 5 Правил гри арбітр має виключні повноваження стосовно їх застосування, тлумачення та прийняття рішень щодо порушень.
2.Рішення, прийняті арбітром до, під час та після матчу, є остаточними.
3. Рішення щодо застосування дисциплінарних санкцій, прийняті арбітром під час матчу, є остаточними і не можуть бути переглянуті Органами за винятком випадків, передбачених статтею 60 Правил.
4. Органи можуть розглядати тільки правові наслідки прийнятого арбітром дисциплінарного рішення у випадках, коли таке рішення спричинило явну помилку, наприклад, помилку, припущену при визначенні особистості покараного гравця.
Не видите, как снять карточку с Ярмоленко? Вот вам повод: в п. 4 не уточняется перечень «явных ошибок», приводится только пример одного типа такой «очевидности». Буква закона совершенно не мешает расширить список за счет загадочного решения арбитра, узревшего симуляцию со стороны игрока «Динамо».
Идем дальше. Тут я убрал бы две запятые из начала статьи, но боюсь быть обвиненным в искажении, так что не буду.
СТАТЬЯ 60. ЮРИСДИКЦІЯ КДК
…4. До виключної компетенції КДК ФФУ, як органу першої інстанції, відносяться питання щодо:
4.1. вирішення справ, віднесених до компетенції Органів, якщо такі справи пов’язані з діяльністю у професіональному футболі;
4.2. застосування дисциплінарних санкцій за порушення, не помічені офіційними особами матчу;
4.3. виправлення явних помилок в рішеннях дисциплінарного характеру, прийнятих арбітром. Всі інші рішення арбітра є остаточними;
4.4. подовження відсторонення на матч, автоматично обумовленого вилученням з поля;
4.5. застосування додаткових дисциплінарних санкцій (крім персонального покарання, що застосовується арбітром).
Аналогічна зачіпка – п. 4.3, власне, розвиток теми статті 51. Формально КДК має підстави, щоб у четвер де-факто виправдати гравця і звинуватити арбітра. Як комітет буде діяти – питання вже не до мене, а виключно до його членів.
«КОРАБЛІ ЛЕЖАТЬ РОЗБИТІ, СКРИНІ СТОЯТЬ РОЗКРИТО!»
Що стосується тонкощів призначення і мотивів настільки передбачуваних дій арбітра (багато хто сумнівалися, що «потрібні» гравці «Динамо» своє отримають? Це не звинувачення, зрозуміло, це констатація рівня очікувань; так само як і те, що оскаржувати попередження Даніло Сілві не доводиться – а от Ярмоленко.), то цим повинні займатися вже не в Контрольно-дисциплінарному комітеті. Тут для початку питання до П’єрлуїджі Колліні та Василю Мельничуку. Потім будемо подивитися, хоча аргумент «які ваші докази?» ніхто не відміняв, і будь арбітр чистий, поки хто-небудь не обґрунтував зворотне.
Що ж, розберемося поки з «тактичним інформаційним супроводом». Генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін – особа зацікавлена, він і попередив про можливий розвиток подій, пригрозивши, що картки почнуть заперечувати всі кому не лінь. Мовляв, Федерація ризикує відкрити «ящик Пандори», тобто коробку з бідами і нещастями – хоча тут радше треба вести мову про розі достатку. Страшно. Але чи так це, не примарна загроза, всі ці 15 чоловік на скриню мерця, «задуха» скрині Деві Джонса, смугасті скрині Конан Дойла та інші розпіарені ємності?
А от не впевнений! Зверніть увагу на ілюстрацію в кінці – це протокол засідання ПФЛ, згідно з яким з півзахисника «Шахтаря» Геннадія Зубова напередодні вирішального матчу чемпіонату-2001/02 проти «Динамо» зняли ЧЕРВОНУ картку, отриману за напад на арбітра, і замінили її жовтою. Думаю, ви пам’ятаєте, чим все це закінчилося – Київ програв не лише Кубок, але і перше місце. У «Динамо» були всі підстави, щоб люто протестувати проти такого спірного рішення, але воно фактично заявило – нехай грає, все менше шуму. Отака джентльменська домовленість президентів, цілком влаштувала Лігу.
Сергій Анатолійович, а не хотіли б ви, виявивши добру волю, взяти приклад з «Динамо» і вимовити щось на кшталт «Звичайно, нам цікавіше і почесніше перемогти киян у їх найсильнішому складі!»? По-моєму, було б гарно. Відвідувала подібна думка?
Були в нас і інші прецеденти зі зняттям карток (досить згадати знамените видалення Дениса Гармаша в Донецьку або скасування попередження дніпропетровцю Сергію Кравченко напередодні матчу з «Динамо», звичайно ж), але до відкриття яких би то ні було ящиків, крім тих, що в письмових столах, це не призвело.
Зрештою, ніхто не відміняв такого сонцесяйного поняття, що межує з мрією – справедливість.
