Матч «Шахтар» – «Динамо» був центральним не лише 21-го туру і навіть 2-го кола, але, вважаю, чемпіонату в цілому. В кутку плакав Паніковський.
– Віддайте мені мої гроші, я зовсім бідний! Я рік не був у лазні. Я старий. Мене дівчата не люблять.
– Зверніться до Всесвітньої ліги сексуальних реформ, – сказав Бендер. – Може, там допоможуть.
– Мене ніхто не любить, – продовжував Паніковський, здригаючись.
– А за що вас любити? Таких, як ви, дівчата не люблять.
Ільф і. Е. і Петров, «Золоте теля»
Зверніться в лігу сексуальних реформ
Матч «Шахтар» – «Динамо» був центральним не лише 21-го туру і навіть 2-го кола, але, вважаю, чемпіонату в цілому. Інша справа, що я не поділяю величезної оптимізму деяких динамівських фанів, мовляв, чемпіонство, вже в кишені. Ні, поки не в кишені, попереду ще 5 серйозних турів, так що розслаблюватися зарано.
Як і передбачалося, гра на «Львів-Арені» була надзвичайно гострою, жорсткою, непоступливою з обох сторін. До того ж на тлі величезної жаги до перемоги умовних господарів – їм веліла ситуація в турнірній таблиці і на тлі втоми умовних гостей після четвергового матчу у Флоренції – щодо киян оранжево-чорні відпочивали повноцінну тиждень від офіційних матчів.
Всі перипетії і нюанси «битви при Львові» обумовлені в телеефірі, інтернеті і пресі. Зупинюся на деяких моментах. Ключовою характеристикою власного тексту в попередньому абзаці визначаю поняття: «умовні господарі» – “гірники” і «умовні гості» – динамівці. Але першовідкривач тут зовсім не я, а Мірча Луческу.
Зробивши кілька об’єктивних компліментів грі киян, Містер згідно давньої традиції не забув пошукати всі біди не в собі, а навколо себе: «Нам складно в тих умовах, в яких ми опинилися. Складно весь час грати за трибунах, які вболівають проти нас. Раніше нас тут більше любили. Сьогодні відчувалася велика агресія в нашу адресу з боку трибун». Ну, далі, звичайно, про суддівство: «Переможці в матчах іноді напевно будуть визначатися суддями». Про суддівство в інтерпретації Луческу і студійних експертів – ще встигну. Зараз про «нас не люблять».
Право справа, я дав собі слово не торкатися у футбольних статтях політики та системного, хоч начебто й не публічного поведінки деяких відомих людей. Слова порушувати не буду. Але всім і так відмінно ясний відповідь на класичне питання Чернишевського «Хто винен?». Більше до цього не повертаємося, обмежимося лише маленькою ремаркою в тему: виконувався Гімн України у матчі, в якому «Шахтар» – господар? Так, пам’ятаю, в Регламенті його виконання не прописано. Але в ці доленосні для України дні інші клуби, будучи господарями поля, чомусь ініціюють таке дійство…
Суддівські справи та їх інтерпретація в ефірі
Арбітра Анатолія Жабченко, призначеному судити матч «Шахтар» – «Динамо», не позаздриш за визначенням. Але він сам вибрав за життя цю сковорідку», і сам вибрав стиль суддівства у цій конкретній грі. Не те щоб ліберальний, швидше, «англійська», тобто давав грати досить жорстко, карав по мінімуму. Помилявся чи суддя? Звичайно, і не один раз. Був він упереджений проти одного з суперників? Точно – ні.
Ми не можемо дозволити собі розбирати всі спірні моменти, не то стаття стане безрозмірною. Не будемо розбирати навіть інтерпретацію не призначених червоних карток – Беланда за нехай і не сильну ляпас Адріано, хоч це його вчинок виник не на порожньому місці – бразилець секундою раніше шипами вибив м’яч з рук франко-марокканця, що по справедливості світиться гірчичником. Ну, і прямої червоної самому Адріано – за навмисний удар Ярмоленка ногою ззаду. До речі, «ляпас» Беланда нагадала ще один момент у поведінці Луческу. В цей раз на відміну від пам’ятного випадку з нинішнім експертом ВФ Олександром Севідовим, руку Сергію Реброву після фінального свистка Містер подав. Але от навряд чи можна вважати поплескування по щоках більш молодого колеги навіть не «батьківським», а просто етичним жестом.
Зупинимося лише на ситуації, яку першим озвучив сам пан Мірча: «Не був призначений пенальті у ворота «Динамо» після того, як Рибалка зіграв рукою. Це був чистий пенальті, і його треба було призначити».
За вказаною моменту пристрасті розгорілися навколо проблеми «Рибалка навмисне зіграв рукою чи це був рикошет від його власної ноги», але ніхто в обох студіях, а тим більше сам Луческу не помітив більш важливого слона»!
На відміну від деяких персонажів у кадрі, гордо іменують себе експертами, я хоч на такий поважний статус не претендую, але не полінувався зазирнути у «Правила гри», остання редакція 2014/15, затверджена ФІФА. Конкретно, в Правило 12 «Порушення та неналежну поведінку» і Правило 14 «11– метровий удар», а також «Інтерпретацію Правил гри і рекомендації для арбітрів ФІФА» (розділ 5 «Арбітр»). Пропоную читачеві витяги з цих найважливіших нормативних документів ФІФА:
«11-метровий удар призначається тоді, коли будь-яке із зазначених вище десяти
Порушень… в т. ч. «гравець зробить в межах власної штрафної площі незалежно від місця знаходження м’яча в момент порушення, навмисне зіграє в м’яч рукою»…
«Арбітр повинен враховувати такі обставини, коли приймає рішення про використання «принципу переваги» або зупинки гри: можливості негайної, перспективної атаки».
Наголошую, я не експерт, і не беруся виносити остаточний вердикт діям арбітра Жабченка у цьому моменті, як і інших, але що коштувало творцям передач (про Містера мовчу) дізнатися думку фахівців арбітражу по телефону або скайпу, і в ефірі не проявився б відвертий дилетантизм, що в інтерпретації Луческу, що – студійних мудреців. Однак «перекладаю з російської на російську» сухі юридичні формулювання, особливо, що стосується «можливості негайної, перспективної атаки».
Жабченко не вказав на «точку», як не вказав би на неї ні один кваліфікований суддя, якби після руки Риболовлі (навіть трактуючи це дотик як порушення) Луїс Адріано не мав забійного гольового моменту, в якому повинен був забивати м’яч залишився у твоєї команди, і ти вдарив по воротах. Або, панове інтерпретатори, ви хотіли «коли не забив з 3-х метрів, нехай з 11-и метрів спробує»? Уявляєте, який був би виття і стогін, якби Адріано забив, а Жабченко скасував гол і дав пенальті?
Бояри хороші, цар поганий!
Старовинна приказка «Цар хороший, бояри погані» змінено нами свідомо після перегляду тлумачення в студії ВФ скасування КДК ФФУ 5-й жовтої картки Андрію Ярмоленко перед матчем «Шахтар» – «Динамо» і, відповідно, скасуванням йому дискваліфікації на цей поєдинок.
Про самій картці, показаної в Луцьку динамівцю одіозним арбітром Віктором Швецовим, про «хвилі протесту», піднятою генеральним директором «Шахтаря» Сергієм Палкіним і його «Скринькою Пандори» – «Футбольний клуб» писав не один раз http://footclub.com.ua/news/Ukraina/Prochie/694779025/Znak-chetyreh-Kak-Palkin-sotryasaet-vozduh
http://footclub.com.ua/news/Ukraina/Premer-liga/1696480653/Ubit-Drakona
Писав докладно. Повторюватися немає сенсу, хоча одну деталь не завадило б нагадати тим, хто в ефірі щиро вважає або лукаво вводить глядача в оману, запевняючи у «безпрецедентному явище» в футболі. Не варто, прецеденти були.
Ні, я зараз не про давніх скасування «гірчичників» Зубову, Кравченко, про що Віктор Леоненко навіть не знає, як він сам зізнається. І не про «свіжої» скасування дисциплінарними органами УЄФА дискваліфікації того ж Ярмоленка. Я про таке ж прикладі Іспанії. Ще й місяця не минуло, як дисциплінарний комітет тамтешньої федерації задовольнив апеляцію «Реала» і скасував жовту картку нападника Кріштіану Роналду, яка була показана в матчі з «Райо Вальєкано» (2:0). Будете сміятися, але португалець отримав «гірчичник» також після падіння у чужому штрафному майданчику, в якому суддя зустрічі угледів симуляцію. Ця жовта картка повинна була стати для Роналду п’ятою в поточному сезоні, з-за чого він міг пропустити наступний матч «Реала», Проте про Роналду – між справою, щоб нагадати деяким нашим «експертам» – слід ретельніше готуватися до ефіру.
Мене зараз більше хвилює не саме «відкриття скриньки Пандори», з якого по міфології давніх греків тут же по світу розлетілися всі нещастя і лиха, а інший момент – перенесення відповідальності з КДК ФФУ на нове керівництво ФФУ. Мова йде навіть не про чергову дурість «правдоруба»: «Я не здивований, Григорій Михайлович включився», цього та уваги серйозні люди не надають.
Спочатку висловлю солідарність зі студією в її тезі: регламентні норми повинні бути однакові для всіх. Тепер про правильність або неправильність рішення КДК. Уважно читаємо «Дисциплінарні правила ФФУ». Спочатку ст. 51, п. 4:
«Органи можуть розглядати тільки правові наслідки прийнятого арбітром
дисциплінарного рішення у випадках, коли таке рішення спричинило явну
помилки, наприклад, помилку, допущену при визначенні особистості караного
гравця».
Так наводиться лише один приклад. Але чим тут не відповідає критерію «явної помилки» випадок з «симуляцією» Ярмоленко, коль скоро сам Швецов це визнав, і останнє зовсім не байка. Тільки «каяття» арбітра з Одеси публічно не розголошується, оскільки начебто відноситься до документів ФФУ «Для службового користування». Моє питання і до керівництва Федерації і КДК: що зараз більше завдає шкоди футболу України і авторитету ФФУ – разове розголошення документа під грифом «ДСК» або цей срач, вибачте за вишукану французьку мову, піднятий за стінами федерації?
І ще, якщо у мене є претензія до оформлення вердикту КДК, то до наступного. Я впевнений, що на своєму засіданні юристи обґрунтували обране рішення, але на офіційному сайті ФФУ воно ніяк не пояснене. Неважливо, чия тут промашка в цій недомовленості: КДК або редакції сайту – її – помилки треба виправляти.
А тепер, панове, інтерпретатори, оголосіть свою версію тлумачення Ст. 51, п. 4 Дисциплінарних правил ФФУ». Якщо почнете шукати нові варіанти типу: а чи мав КДК право на подібне рішення, читайте уважно Ст. 60 того ж документа.
Тоді до чого пафос заклинання «Акела промахнувся!». У чому конкретно вина Андрія Павелка в даному випадку?
«ПФ» Телеканал «2+2». Аудиторія 20-50+Частка – 6,0%. Кількість глядачів – 695 тис.
«ВФ» «Футбол-1». Аудиторія 20-50+Частка – 2,36%. Кількість глядачів – 275 тис.
«Україна». Аудиторія 20-50+Частка – 6,7%. Кількість глядачів – 250 тис.
