Зібралася якось у дворі дітвора – і давай ділитися останніми радощами. Машенька: «А мені тато купив велосипед!» Дениска: «А мені батьки подарували нову ігрову приставку!» Павлик: «А я вчора від бабусі з дідусем великий конструктор «Лего» отримав!» Похмурий, але великий Вовочка: «А я… А у мене… Так я вам всім зараз таких звіздюлєй навешаю!..» Цей анекдот – асоціація на тему останніх дій і висловлювань керівників донецького «Шахтаря», який в нинішньому сезоні не тільки ризикує залишитися без трофеїв, але і вимушений соватися з приводу перспектив команди Мірчі Луческу на осяжне майбутнє. Не зумівши виграти вирішальну битву у київського «Динамо» і зробивши приставку «екс» до чемпіонського титулу ще більш відчутною, гірники підвищують тон у розмовах про досягнення іншого штибу.
Ось, наприклад, генеральний секретар клубу Олександр Черкасов, віща щодо відрахувань до держскарбниці, навіть термін придумав – податкові перемоги. А сам румунський наставник донеччан, публічно ображаючись після недільної нічиєї на невдячну львівського вболівальника, прорік: «Гірко усвідомлювати, що вся публіка хворіла проти нас. Хоча саме ми привезли Лігу чемпіонів у Львів…»
Про «звитяги», бідах і брЕдах ви можете прочитати в іншому нашому сьогоднішньому матеріалі. Про природу любові та нелюбові, про міфічних чудовиськ українського футболу і реальному зло «Футбольний клуб» також розмірковував кілька днів тому. Почасти там викристалізувалася версія відповіді на докір Луческу, який в недалекому минулому, до речі, неодноразово дякував Львів за гарячу підтримку. Навряд чи «Містер» і раніше обманювався щодо того, наскільки «своїм» є «Шахтар» для цього гостинного міста. У протистоянні з «Баварією», «Порту», «Атлетіко» і БАТЕ – однозначно так. В дуелі з «Динамо» – ніяк немає. В силу відомих причин, які сьогодні нікому не потрібно пояснювати.
Ці ж причини зумовили рішення УЄФА обмежити список арен для домашніх єврокубкових матчів наших клубів київським і львівським стадіонами. Це не вина «Шахтаря», це його і наша загальна біда. У ролі постраждалих опинилися і «Зоря», і «Металіст», і «Дніпро», чиї вболівальники також залишилися без європейського шоу. При цьому, на відміну від «чорно-помаранчевих», ця трійця практично позбавлена була маркетингових важелів» – відповідний недобір зафіксували і бухгалтерії луганчан, харків’ян і дніпропетровців.
«Шахтар» же, який обрав Львів і для поєдинків внутрішніх турнірів, розвинув в галицькій столиці вельми бурхливу маркетингову і рекламну діяльність. І місцеві вболівальники відгукнулися, десь навіть у збиток «Карпатам». Як не крути, а багатьом сьогодні доводиться затягувати пояс тугіше, і серед видовищних заходів вибирати, вибачте за тавтологію, видовищні.
Ясна річ, це не індустріальний Донецьк з його сателітами – і відвідуваність, і ступінь підтримки гірників тут в рази менше, але ж і умови, в яких сьогодні виявився клуб, в буквально сенсі – наближені до бойових. З іншого боку, в гонитві за податковими та іміджевими «перемогами» не потрібно розсилати по регіону автобуси, які збирали б «фанатів за рознарядкою», що становили неабияку частку аудиторії «Донбас Арени»…
У нинішньому сезоні Мірчу Луческу і його підопічних чекає ще як мінімум один «умовно домашній» матч, в якому «Арена Львів» буде на боці гостей: кубковий півфінал проти «Дніпра». До відомих причин додасться наявність в стані дніпрян Мирона Маркевича та Артема Федецького. А також логічне прагнення значної частини вітчизняної торсиди побачити нові імена не тільки на чемпіонському, але і на кубковому троні.
Власне, біда не в тому, що засидівся «Шахтар» в королівських кріслах. А в тому, що і в грі, очевидно, злегка застоявся. Чи То з-за привілейованого «провладного» положення, яке Луческу вперто відмовлявся помічати і визнавати, наводячи тінь на тин. Чи То з якихось інших причин, про які наставника донеччан страшно навіть подумати. Буває ж, що команда і тренер вичерпали свій ресурс співпраці, або окремо «втратили» у футбольному плані. Тим часом конкуренти, навпаки, зловили хвилю. Того ж «Дніпру» неповний домашній пансіон аж ніяк не завадив розвиватися, мужніти і рости. Що вже говорити про «Зорі», яка саме поза межами рідних стін доросла до статусу справжньої грози авторитетів – і явно не тільки завдяки вдало орендованим виконавцям.
Словом, шукай проблему в першу чергу в собі. Розуміючи, але не приймаючи образу лукавця Мірчі, справедливі і толерантні львів’яни першими мають право нагадати румунського гостя афоризм англійця Роберта Льюїса Стівенсона: живучи в скляному будинку, не кидай камінням в інших…
