Після нічиєї з «Шахтарем» динамівці як ніколи близькі до повернення чемпіонського титулу. Слово «зміна» може мати кілька значень – зміна чогось або, як у школярів, перерва між уроками. Вираз «велика перерва» у більшості, думаю, асоціюється з назвою радянської кінокомедії про життя учнів вечірньої школи. Але в даному випадку ми маємо справу саме з більш широким тлумаченням.
Строго кажучи, велика перерва в нашому футболі вже сталася. Залишилося лише закріпити її де-юре. Після безуспішної недільної спроби чинного чемпіона спростувати амбіції претендента, це здається лише питанням часу.
Якщо поглянути на питання з боку, наприклад, крізь призму якого-небудь іншого чемпіонату, то можна відсторонено заявити: ну, тут вже все ясно. Навіть мінімальний відрив «Барселони» від «Реала» після того, як вони зіграли між собою (та й «Атлетико», серйозно вмешавшийся в розвиток подій, своє вагоме слово вже сказав), що здається нездоланним. У нас же, нехай два супергранда і вичерпали ліміт очних зустрічей (теоретично залишається можливість зустрітися у фіналі Кубка, але це зовсім інша історія), киянам рано спочивати на лаврах.
Хоча, як не крути, шанси у них незрівнянно більше. Втратити п’ять очок в п’яти матчах для головного претендента на золото неймовірно складно. Але можна. Хоча буде соромно, якщо так станеться. Проаналізуємо?
Давайте почнемо не з головних претендентів призу, а з темної конячки, теоретично здатна втрутитися в боротьбу за першість, а практично, і це цілком реально, за друге місце. Самі знаєте, що воно дає. Так – це «Дніпро», який відстає від «Шахтаря» всього на одне очко і приймає гірників будинку. Але останній факт – лише одна сторона медалі. Інша полягає в тому, що перед цим підопічним Мирона Маркевича доведеться зіграти в Києві з «Динамо», і дніпропетровський клуб явно не виглядає фаворитом у цьому протистоянні.
Однак всяке трапляється. Пам’ятається, в 2001 році «Дніпро» ледь не позбавив «Динамо» чемпіонства, виграючи в останньому матчі на виїзді, в якому киянам потрібна була тільки перемога, аж до 84-ї хвилини. І тільки неймовірний постріл з нульового кута Андрія Несмачного і трудовий гол Олександра Мелащенка залишили тоді золото в столиці. А адже дніпрянам, за великим рахунком, нічого не треба було: що так третє місце, що так.
Але це тільки непосвяченому може здатися. Існують інші стимули, окрім турнірних, і деколи вони можуть бути (і, не сумнівайтеся, будуть куди більш вагомими. Ви зрозуміли, про що це я. Залишилися суперники будуть битися з «Динамо» не на життя, а на смерть. Втім, при всьому цьому шанси «Дніпра» обійти «Шахтар» високими не подаються. Команді Маркевича належить зустрітися протягом місяця тричі з «Шахтарем» (два рази в півфіналі Кубка України), двічі з «Наполі». Плюс, як вже говорилося вище, з «Динамо».
Ворогові не побажаєш. Хоча, ну, то таке…
Повернемося до головних претендентів. Головне питання: чи здатний «Шахтар» наздогнати «Динамо»? Відповім: завершити чемпіонат, не втративши жодного очка, цілком здатний, хоча і у нього підводних каменів вистачає. Не тільки згаданий «Дніпро». Та ж «Волинь», не раз портившая кров команді Мірчі Луческу, була б здатною піднести сюрприз вже в найближчому турі, якби не близькість фінішу. Уроки 2001 року, коли гірники занадто пізно спохватывались, розуміючи, що треба було думати раніше, дивлячись на те, як творять чудеса воротарі «Металіста» Олександр Горяїнов і ЦСКА Віталій Рева, засвоєні грунтовно.
Словом, якщо де я можу побачити втрату «Шахтарем» очок, так тільки в грі з «Дніпром». Хоча і вона, швидше за все, буде можлива лише якщо до того часу вже все буде ясно. Якщо Луческу, який, судячи з післяматчевих висловлювань у Львові, готовий залишитися в команді, не хоче стати «екс» і «віце», оступитися ще раз його команда не має права.
Тепер «Динамо». Перший матч з п’яти – з «Говерлою», останній – з запорізьким «Металургом». Обидва в Києві. Поклавши руку на серце, не бачу, як команда Сергія Реброва може отримати до них, при всій повазі до цих суперників, хоч якісь проблеми. Ні, звичайно, приклад «Олімпіка» (так не один) пам’ятний, але тренеру, думається не потрібно нагадувати підопічним про перипетії зустрічей з молодшими донеччанами. У грі з закарпатцями невмирущий козир киян – орава орендованих «Говерлою» гравців «Динамо». Напевно існує негласна домовленість, що вони на поле не вийдуть.
Запорізький «Металург»? Втрачати очки, а тим більше, втрачати першість в останньому турі в грі з десятої на сьогоднішній день командою – повний моветон. Претендент, що допускає це, золота не заслуговує.
Залишаються три матчі з командами, які раніше доставляли «Динамо» чимало неприємностей, – донецьким «Металургом», «Дніпром» і «Карпатами». Перша і остання – на виїзді. Але «виїхати» на гру з донеччанами доведеться недалеко – на майже рідну «Оболонь-Арену», якщо нічого не зміниться. Отже, відмовки скасовуються. З «Дніпром» «Динамо» грає вдома, і тут вже теж, якщо хоче, щоб його вважали повноцінним чемпіоном, зобов’язана брати своє.
Нарешті, «Карпати». Думається, Ребров мріє стати чемпіоном вже у Львові, щоб не відкладати тріумф на останній момент. Але кому хочеться, щоб на твоєму полі чужа команда ставала чемпіоном? Буде драчка. Але об’єктивно кияни сильніше. Тим більше, зобов’язані зробити висновки з домашньої осічки в першому колі.
Словом, важко уявити, щоб «Динамо» втратило чемпіонство. Упустить – значить, не заслуговує. Але після нічиєї з «Шахтарем» в подібне якось не віриться. Схоже, в недільній зустрічі поки що формально, але вже досить реально відбулася передача чемпіонських повноважень…
