Екс-півзахисник київського «Динамо» і збірної України Олександр Алієв, як вже повідомлялося, днями став гравцем аматорського клубу з Львівської області. Півзахисник прийняв запрошення президента винниківської ФК «Рух» Григорія Козловського.
– Сашко, як ви себе тут почуваєте?
– Все нормально, повітря хороший. Одне тільки – немає поруч сім’ї. А так все добре.
– Як настрій, нема якоїсь прикрості?
– Чому я повинен щось засмучуватися. Бувають такі моменти. У зимове міжсезоння не вийшло з командою. Приїхав сюди до одного (президенту клубу Григорію Козловському), ми поговорили. Він запитав, чи не хочу потренуватися. Я сказав: «Петрович, з задоволенням»
Це не якийсь перехід. Просто ми з Григорієм Петровичем дружимо вже 8 років. Постійно зідзвонюємося. Він запропонував мені потренуватися разом з командою до льотного міжсезоння.
У Києві пробув 5 місяців, тепер поживу тут. Подучу українська мова, щоб не говорили про мене, що я не патріот України, що я якийсь диявол або хто.
– А хто таке казав?
– Багато! Коли сидів з стрічкою на фіналі Кубка Росії, потім читав відгуки в інтернеті.
– Тобто ви тут в першу чергу для підтримки форми?
– Звичайно. Побігаю, потренується. Займатися з командою краще, ніж самому підтримувати форму. Тут буде можливість пограти, чому б і ні. Я завжди тренуюся, тримаю себе у формі. Фізично я нічим поступатися не буду.
– Як вам перша тренування?
– Приємно, що навіть президент клубу з командою тренувався. Молодець, де поступається молоді, все-таки 42 роки. У команді хороші хлопці, всі як одне ціле. Хороший колектив. Про багатьох чув, але ніколи не грав з ними. Відношення з колективом? Я завжди з усіма на рівних. Коли виходимо на футбольне поле, ми всі в одній упряжці.
Я не вважаю себе зіркою – це було б неправильно. Коли виходиш на поле, ти маєш контракт чи ні, але ви колективом робите одну справу.
– Вас тут всі дізнаються, приходять подивитися на вашу гру…
– Десь у свій час я в «Динамо» (Київ) грав, грав у чемпіонаті, за збірну України. Приємно, що пам’ятають. Ще раз кажу, про себе я ще не заявив. Все ще попереду!
– Скільки ви буде отримувати в клубі, які суми прописані в контракті?
– Які суми? Тут про гроші мова не йде. Ми з Григорієм Петровичем друзі. Навіщо мені гроші? Я приїхав сюди на його запрошення, тренуватися.
– Довго тут збираєтеся залишатися?
– Вже закінчуються чемпіонати скрізь. Думаю, що до літнього трансферного вікна буду.
– Сім’я залишиться в Києві, або до вас приїде в Винники?
– Скоро сім’я до мене приїде. Хочу, щоб вони були тут зі мною. Адже У мене маленькі діти, будуть дихати свіжим повітрям. Хочу, щоб син Артем став футболістом, будемо жити недалеко від поля і він зможе бути весь час зі мною. Дивитися і знайомитися з футболом.
– Ви дійсно готові безкоштовно грати?
– Я ще раз кажу: приїхав сюди не заробляти. У мене тут ніяких зарплат немає. Це наші дружні стосунки. Я Козловському теж вдячний, що він запропонував мені пограти тут.
– Мирон Маркевич сказав, що буде стежити за всіма. Не виключено, що забере вас у «Дніпро».
– До Мирону Богдановичу завжди добре ставився і ставлюсь до цих пір. Дуже радий, що при його керівництві «Дніпро» вийшов у півфінал Ліги Європи. Мені було з ним дуже комфортно в збірній України. Це тренер з великої букви – він справжній психолог. Мені було з ним дуже комфортно працювати. У всіх матчах, що грав за збірну, такої атмосфери, уваги до футболістам ніде не було. Не пам’ятаю такого в збірній.
– Обіцяєте покласти пару м’ячів у своєму стилі зі штрафних?
– Буду старатися. Є поруч стадіон, багато вільного часу. Буду сам виїжджати, брати м’ячі і тренувати. Що в моїх силах зроблю, постараюся допомогти команді «Рух». Щоб не приходили на Алієва, але і на команду.
– Будете пропонувати колегам, як більш досвідчений і досвідчений футболіст?
– Вчити я нікого не буду, для цього є тренер. Пхати, ображати – це не в моїх силах. Тренером я ще не збираюся ставати, мені лише 30 років. Я прийшов підтримати форму і грати. Якщо потрібна буде порада – я з задоволенням дам, що знаю, що можу підказати.
– Вам пропонували квартиру в центрі Львова, чому вирішили тут жити?
– Тут прекрасні умови. Хороший повітря. Будуть поруч зі мною діти, сім’я. Найголовніше – щоб дітям було добре.
