З досить суворою періодичністю від наших тренерів та керівників клубів чується побажання відновити стародавню практику залучення іноземних арбітрів за бажанням одного з учасників майбутнього матчу.
1. Не так вже й практично. Як мінімум один з найскандальніших матчів «Динамо» і «Шахтаря» (2006 рік, достопам’ятні шапочка, «Браво, федерація!» і т. д.) пройшов при португальською арбітра Паулу Кошті. Це зовсім не позбавило нас від розборок з приводу суддівства. Був і другий, з меншим скандалом – дещо раніше, в 2005 році, у нас на фіналі Кубка потрудився вельми відомий арбітр Тер’є Хауге, представник еліт-категорії. І що? «Шахтар» був люто незадоволений як мінімум видаленням Маріки, особисто Луческу виступав за те, щоб працювали українці… Звичайно, у Мірчі Михайловича могли бути свої резони, але головне-то в скандалі!
2. Цю позицію, як правило, відкидають через її незначність (що таке майбутнє перед проблемами в сьогоденні!): вбивство власного суддівства. Запрошення легіонерів вирішувало якусь локальну задачу, але зовсім не гарантувало нічого в майбутньому.
3. Непатріотично. Зараз має працювати, з одного боку, сильніше (подивіться на Кабмін! Правда, є застереження: вони там громадянство поприймали…), з іншого – слабкіше. Ми що, дійсно такі ні на що не здатні і тим пишаємося? Слава нам!
4. Весь футбольний світ за малими винятками і в різних розмірах вже пройшов через цю болячку иностранщины. Якщо Україна відновить практику запрошення арбітрів з-за кордону, восьма в таблиці коефіцієнтів УЄФА країна стане посміховиськом в очах всього цивілізованого футбольного світу. Можемо, звичайно, наплювати, але чи варто? Взагалі, не можна йти в Європу, нехтуючи при цьому європейські підходи – хоча ми займаємося цим постійно… Як говориться, ти або хрестик зніми, або труси одягни, дорогий український уболівальник і функціонер
5. Економіка процесу. Ось на цьому боці я б зупинився детальніше.
Час від часу хтось виходить з моторошними викриттями на тему, хто скільки отримує – часом Колліні приписувалося те, що він вибив своїм підопічним якісь супергонорары. Так ось: за нашим арбітрам суми заробітку не змінювалися з 2008 року, коли суддівський комітет очолював ще Віктор Дердо – 12 000 гривень за матч головному арбітру в Прем’єр-лізі і 6000 гривень – асистентові там же. Тимчасове збільшення витрат було пов’язано з появою п’ятого і шостого арбітрів (тих, що за воротами), зараз їх знову немає. Тому фінансове навантаження на клуб Прем’єр-ліги – 48 500 за матч (мова про всій бригаді та витрати – транспорт, проживання) – не змінюється багато років, незважаючи на просів майже в три рази курс долара.
У самому справі, спроба розглянути питання з підвищенням суддівської оплати (вона не витримує жодного порівняння з тим, що пропонують клуби, а за теперішніх часів – ще й жучки з боку; грунт для корупції та ще!) робилася, але вона була надійно заблоковано самими клубами.
Не хочете порівняти з Європою? Будьте ласкаві. Арбітр української Прем’єр-ліги отримує на рівні арбітра другої категорії у жіночому футболі – 400 євро за матч!
Звичайно, можна тут же піти в сторону мінімальних зарплат і рівня життя населення. Але тоді не варто дивуватися як рівнем професіоналізму, так і підозр у корупції. Саме підозр, тому що шиш чого доведеш – жодних інструментів у нас для цього немає навіть з точки зору виписаного і затвердженого закону.
Однак ми економимо на суддів, це очевидно, і прагнемо заощадити ще більше. Так про яких іноземців може йти мова, скажіть на милість?! Ось вам табличка, хто скільки отримує в міжнародних матчах в залежності від категорії (всі суми, зрозуміло, в євро):
Категорія «Еліт». Головний: 4800. Асистент: 1440. За воротами: 1440. 4-й: 720.
Категорія «Еліт-розвиток». Головний: 3600. Асистент: 1080. За воротами: 1080. 4-й: 540.
Категорія «Перша». Головний: 2300. Асистент: 690. За воротами: 690. 4-й: 345.
Категорія «Друга». Головний: 1200. Асистент:360. За воротами: 360. 4-й: 180.
Категорія. «Третя». Головний: 1100. Асистент:330. За воротами: 330. 4-й: 165.
Категорія «Еліт дружин.». Головний: 750. Асистент: 225. За воротами: 225.
Категорія «Еліт-розвиток дружин.». Головний: 600. Асистент:180. За воротами: 180.
Категорія «Перша». Головний: 600. Асистент:180. За воротами: 180.
Категорія «Друга». Головний: 400. Асистент:120. За воротами: 120.
Категорія «Третя». Головний: 300. Асистент:90. За воротами: 90.
Додамо 200 євро в день (вважається з моменту відправлення на гру до моменту повернення) і до 200 євро на місцевий транспорт. Квитки на літак – само собою, не обговорюється. Починаючи з чвертьфіналів єврокубків, працюють тільки рефері еліт-категорій, і гонорар головного арбітра, наприклад, зростає на 1000 євро.
А як ви думали – вони тільки за задоволення почути «суддя тридвараз» працюють?! Або ще дещо-які стимули є? Головне: ЇМ Є ЩО ВТРАЧАТИ. У них не виникає спокуси «візьму один раз і затаюсь з видобутком»…
До чого веду. Клуб давним-давно затискає зарплату футболістам, які у відповідь шукають сторонні джерела доходів, і раптом з помпою замовляє собі бригаду арбітрів з-за кордону, яка навіть по другій категорії (підкреслюю, за другий – четвертий рівень!) обійдеться з усіма витратами в п’ятірку тисяч євро?! А по еліт-категорії – в десятку з гаком?! Ви ж хочете кращих з кращих, а то вийде як з «Шахтарем» у свій час! (Пауло Кошта мав третю категорію, тобто п’ятий рівень; він, до речі, зав’язав у 2009-му за віком.)
Непослідовно якось у вас виходить, шановні тренери та президенти. Зрозумійте, мова йде не про набившем оскому стенании «хочемо зарплати і пенсії як в Європі», а про цілком конкретну ціну конкретної послуги.
На завершення статті я б запропонував всім задатися, здавалося б, таким простим питанням: хто з українців, володіючи досить міцною репутацією здатний очолити суддівство і не бути сметенным через тиждень шквалом звинувачень в роботі на один з клубів, непрофесіоналізмі, корупції і т. д.? Витримати тиск з приводу того, що терміново треба зробити те і це (причому «цей» і «той» повністю протилежні)?!
Як тільки ви з упевненістю назвете це прізвище, можете продовжувати виносити мозок Колліні та його помічникові Промені (наприклад, вигадуючи їм несусвітні зарплати і пільги; до речі, цікаво, скільки, по-вашому, вони повинні отримувати, це інше питання). А також тим, хто зараз розмірковує, що робити далі.
Так, я проти іноземних арбітрів на полі. Але не в якості кураторів. Завжди починайте з конструктивної альтернативи, інакше подальша розмова не має жодного сенсу.
