Оглядач «СЕ» набрав номер самого досвідченого і титулованого футболіста «Говерли» Максима Шацьких, який не потрапив у заявку своєї команди на матч проти «Динамо». При цьому версії головного тренера В’ячеслава Грозного, віце-президента Олександра Шуфрича і самого футболіста щодо його неучасті у матчі розходяться діаметрально.
ЖОДНОЇ ВЕРСІЇ ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРИДУМАТИ НЕ МОЖУ
– Максим, де ви зараз?
– Вдома, у Києві.
– Я так розумію, це надовго?
– Чому ж? Відпросився у справах, але вже через пару днів повернуся в розташування «Говерли».
– Ви знаєте справжню причину своєї неучасті в матчі з «Динамо»?
– Не тільки з «Динамо» – у всіх іграх, що залишилися до кінця чемпіонату! Причину озвучив В’ячеслав Грозний, який передав слова віце-президента клубу, який попросив тренера про те, щоб нас трьох (з Олегом Герасим’юком і Андрієм Хоминым. – Прим. М. С.) до кінця сезону більше не задіяли. Але це не означає, що нам заборонено тренуватися. А чому пішла така прохання Олександра Шуфрича, я не знаю.
– На прес-конференції в Києві Грозний сказав, що у вас протягом тривалого часу була температура, а діагностика нічого не пояснила.
– Я весь цей час займався в загальній групі, готувався до ігор. А з температурою і справді якісь дивацтва були: начебто вже повністю обстежувався, здав аналізи, зробив УЗД і МРТ всього, що можна, але точного діагнозу ніхто не поставив…
– Зараз проблема пішла?
– Так, якось незрозуміло все: три дні поспіль те 37, то 36,7 або 36,8. Я по натурі не іпохондрик, по лікарях з такими дрібницями не бігаю. Хто знає, може, для мене взагалі тепер така температура нормальна?
– Бажання набрати номер Шуфрича-молодшого і задати йому питання безпосередньо, не виникало?
– В останні дні – немає. Тому що я вже багато разів робив це раніше, але без особливого успіху. Відносно недавно намагався домогтися зустрічі в Києві, щоб зустрітися і докладно обговорити всі нюанси. Але нічого не вийшло, а сідати на телефон і наярювати зараз особливого сенсу не бачу.
– Ви досвідчена людина, чия інтуїція сама повинна підказувати відповіді на деякі питання. Так що ж, по-вашому, відбувається?
– Чесно, жодного логічного пояснення в голові не народжується. Напередодні нашої розмови дивився всі оглядові футбольні передачі на нашому телебаченні, бачив інтерв’ю віце-президента, але причин його рішення не знаходжу.
– Зайдемо з іншого боку. Шацьких, Герасим’юк і Хомин. Що спільного між цими трьома футболістами?
– Ще раз підкреслюю: я лише передаю слово в слово те, що мені сказав головний тренер. Всі недомовки, чутки, розмови незрозуміло про що до уваги брати не хочу. Але коли ти в свої 36 не потрапляєш у вісімнадцять основних гравців на матч чемпіонату, отже, або ти робиш щось не так, або навколо тебе відбувається щось не те.
– Перший варіант ви забираєте собі?
– Я досить об’єктивно оцінюю свій потенціал, не вважаю себе слабкіше когось із колег по амплуа, але при цьому розумію: у будь-якому випадку остаточне рішення приймає тренер.
– Але ж ми начебто з’ясували, що в даному випадку ініціатива виходила від віце-президента?
– Я не можу точно сказати, від кого вона виходила. Але скромно вважаю, що відсторонення футболіста від основного складу до закінчення сезону треба якось мотивувати.
ГОЛ ЛІПАРТІЇ – НИЗКА ДИТЯЧИХ ПОМИЛОК
– В’ячеслав Грозний підкреслив, що дав вам можливість проявити себе, випустивши в матчі з «Чорноморцем», але виявилося, що ваша готовність залишає бажати кращого…
– Я знаю, що зіграв неважливо. Повторюся: до самого себе ставлюся дуже критично. Інша справа, що перед цим матчем дійсно якийсь час не грав, але тренувався лише тиждень. Напевно, не встиг набрати кондиції. Але після гри з «Чорноморцем» не пропустив жодного дня – і при цьому не потрапив до протоколу ні на «Зорю», ні на «Динамо».
– На ваших тренуваннях проводяться двосторонні матчі?
– Буває. Але чіткого поділу на основу і резерв не проводиться. Як правило, граємо так: досвідчені проти молоді.
– Ви в футболі бачили якщо не всі, то, принаймні, багато. У матчі «Говерла» – «Зоря», в якому ваші одноклубники втратили перемогу і нічию в останні шість хвилин, добачили щось підозріле?
– Я приблизно розумію, на що ви натякаєте… Відразу скажу, що стежив за грою по телевізору. Гол Любеновіча був забитий після штрафного, про які зазвичай говорять «на розсуд судді». Акакпо притримав Будковський, той вирвався, але потім, мабуть, зрозумів, що до м’яча не дістає і… впав. Ну а другий м’яч – це якась низка дитячих ляпів: один гравець не накриває Ліпартію, інший проскакує повз, третій не докочується до м’яча. Ну і Ковалю на удар з-під частоколу ніг зреагувати вже було непросто. Незрозумілі помилки, права на які гравці рівня прем’єр-ліги все ж не мають.
– Я б ні на що не натякав, якщо б Олександр Шуфрич після тієї гри не дав зрозуміти в роздягальні, що Олег Герасимюк, м’яко кажучи, не доклав у матчі з луганчанами належних зусиль…
– Мені здається, вам краще зателефонувати з самим Олександром Несторовичем. А я вважаю, що коли ти щось пред’являєш далеко не хлопчикам, пограти на серйозному рівні, потрібно підкріплювати це фактами – відео або аудіозаписами. Загалом, чимось важчим, ніж просто слова. Це не звинувачення, яке можна пред’явити кому завгодно.
– Але в чому навіть теоретично може бути винен той же Герасим’юк, якщо близько Ліпартії були Тудосе, Райчевіч і Ягодінскіс?
– Там взагалі купа народу була. У будь-якому випадку пропускати гол після ауту у вирішальний момент – не є добре. Дали людині прийняти м’яч спиною, розвернутися і зробити простріл у центр штрафного. Такого не можна допускати навіть на 90-й хвилині за рахунку 5:0 або 0:5. В такі хвилини всі повинні бути максимально сконцентрованими і чітко виконувати обов’язки. На жаль, зібраності уваги в подібних епізодах нам не вистачає.
ВЕТО ДЛЯ ОРЕНДОВАНИХ ГРАВЦІВ ПОРА СКАСОВУВАТИ
– Позавчорашній матч вашого клубу з «Динамо» я додивився хвилини до 30-ї. Стало якось не по собі – перемкнув канал. Можу собі уявити, з якими почуттями спостерігали за цим ви – людина куди більш зацікавлений…
– Так, 4:0 для першої півгодини – це забагато. При цьому, не сказав би, що «Говерлу» розривали на шматки. Знову ж десь не вистачало уваги: хтось заснув, хтось проспав, хтось пізно зреагував, а в підсумку маємо те, що маємо. Перший гол взагалі здався незрозумілим: троє наших стоять у центрі штрафного, а Кравець навіть не грає на випередження, а оббігає їх з іншого боку і б’є в упор.
До воротаря претензій немає – зреагувати на такий удар важко. А ось вибір позиції у захисників пристойно кульгав. Ну і, звичайно, на такий широкої та якісної галявині як «Олімпійський» можна створити щось більше, ніж те, що вийшло. На жаль, комбінаційна гра у хлопців не клеїлась: два-три дотику, втрата. І так весь матч…
– Після гри Максим Фещук сказав, що з вашої команди зробили клоунів. Вам не здається, що «Говерла» виходила на матч приреченою у зв’язку з неучастю орендованих у «Динамо» гравців?
– Почекайте, а хто у нас не грав? Коваль, Мякушко та Ягодінскіс. Всі. Каверін вийти на поле не міг, він ще не відновився. Аруна травмований давно. Так що я не впевнений, що це тягне на виправдання. Зрештою, у нас в обоймі 20 осіб, і орендованих з них більше половини. Кому-то не можна грати тут, комусь-там, але можливість варіювати складом кількість гравців начебто дозволяє.
– А ви вважаєте нормальним, що знаходяться в оренді футболісти не грають в матчах проти клубів, яким належать?
– Ні, їм потрібно дозволити грати. Причому офіційно. Давайте міркувати логічно: якщо клуб віддає людини в оренду, значить, на його позиції є як мінімум один сильніший виконавець. Та й де ще виявляти себе, як не у матчі проти своєї команди, щоб відвоювати своє місце в ній?
– Грозний вважає, що в другому колі «Говерлу» відверто вбивають. Згодні?
– Щоб судити об’єктивно, потрібно уважно переглянути останні ігри. Але все пенальті, які ставили в наші ворота майже в кожному весняному матчі, за великим рахунком, були призначені по справі. Так, нам не вистачає пильності та концентрації, але це питання вже не до суддів.
ШТРАФИ ВІДНІМАТИ НЕ З ЧОГО
– Давайте про наболіле. Коли в останній раз ви отримували в клубі гроші?
– Скоро будемо відзначати велику дату. Рівно рік.
– Але на початку січня ви говорили, що йдуть повільні погашення боргів.
– Як вам пояснити… щось, звичайно, давали, але якось незрозуміло – частина одного місяця, ще якийсь шматочок другого.
– Після перемоги над «Іллічівцем» обіцяли видати преміальні за дві гри?
– Що комусь дали, але, відповідаючи на ваше попереднє запитання, я мав на увазі повноцінну місячну зарплату.
– А правда, що у вас в команді передбачені також штрафи?
– Штрафи за погану гру або порушення режиму передбачені скрізь, але із зарплати при цьому ніхто нічого не віднімає. Нас, по-моєму, хочуть оштрафувати після кожної поразки, але віднімати, за великим рахунком, не з чого.
– Подорожі на поїзді – здорова оптимізація витрат?
– Я поїзда сприймаю нормально. Мені головне, щоб на автобусі не їхати. Інша справа, що, наприклад, на матч з «Олімпіком» команда добиралася у вагоні, який практично не опалювався. Хлопці розповідали, що довелося спати в шапках і куртках. Що, між іншим, не завадило перемогти – 2:1.
– Ви намагалися обговорювати фінансові питання з кимось з керівників клубу? Хоча б з Шуфричем-молодшим?
– Мені ні з ким зустрітися не вдалося.
– Однак ви – людина, який за рахунок свого авторитету здатний вплинути на мікроклімат в колективі…
– Мікроклімат у нас хороший, нічого сказати не можу. Але до кожного в голову не залізеш, негатив має властивість накопичуватися поступово і рано чи пізно проривається назовні. З цим я стикався навіть в «Динамо», хоча там невдоволення зріло виключно за ігрової частини, коли не вийшло повернути свою гру, забити, виграти, на передній план виходили емоції, починалися якісь нефутбольні розмови.
ПОВНИЙ ПАНСІОН, АЛЕ ЗА СВІЙ РАХУНОК
– Такої ситуації, щоб ви обложили групу радикально налаштованих гравців фразою: «Пацани, не треба!» поки ще не виникало?
– Достукатися до людей, від яких залежить наше майбутнє, навіть дуже хотілося б. Але як це зробити, поки незрозуміло, і поки що в «Говерлі» все спокійно. Команда готується до чергової гри.
– А умови?
– Немає у нас жодних умов. Так, щоб не розтікатися думкою, наведу простий приклад: у клубі немає прання. Тобто брудну форму ми відвозимо додому і стираємо самі. Годують виключно в день виїзду на матч. Живемо за принципом «повний пансіон за свій рахунок».
– Впевнений, ви зараз скажете, що ні про що не жалкуєте, але все ж: чи був сенс у грудні 2013-го вибирати не «Говерлу», а інший клуб?
– Ви вгадали, я дійсно намагаюся ніколи ні про що не шкодувати. І коли я їхав в Ужгород, навіть не підозрював, що таке буває! Може, мені пощастило грати за більш солідні клуби, але і справді не міг уявити, чим все це обернеться. Разом з тим, вважаю, що команда у нас була хороша, та і зараз – непогана. І місцями показує зразки цілком сучасного футболу.
– Взимку В’ячеслав Вікторович говорив, що дуже розраховує на вас, однак проблеми в атакуючій лінії потрібно вирішувати оперативно…
– Я найчастіше виходив відтягнутим форвардом, а на вістрі – Фещук і Хльобас. Хоча про останню поки говорити зарано: в основному, він виходив на заміну, але, як правило, добре. «Говерла», я вважаю, взагалі, видала дуже непоганий відрізок з 4-5 матчів, інша справа, що на нуль в останній раз грали досить давно. Так що проблемки потрібно шукати не тільки в атаці, але й в обороні.
– Актуальним лідером команди Грозний називає Мякушко. Згодні?
– Це хороший талановитий молодий гравець, який, якщо врахує всі поправки головного тренера, цілком здатний заграти на високому рівні. Дані у Мякушко відмінні: реактивний, спритний, але іноді заграється. Як тільки відсіче зайве, сам буде отримувати більше задоволення від своєї гри.
ПОКИ ПОБУДУ ГРАЮЧИМ ТРЕНЕРОМ
– Я неодноразово спілкувався з футболістами, які працювали під керівництвом Грозного. Людські стосунки складалися по-різному, але високої кваліфікації фахівця ніхто не заперечував.
– А тут нема чого заперечувати. Вікторович не перший день у футболі, у нього своє, досить цікаве бачення футболу. Особисто мені воно близьке. Інше питання, що виконавців належного рівня для реалізації всіх його задумів і планів в командах Грозного, як правило, не вистачає.
– Тобто дати йому команду більш високого рівня – і може прийти результат?
– Цілком можливо. Бо саму гру він розуміє дуже навіть непогано. Набору схем і тактик в арсеналі цілком достатньо. Та й тренування у В’ячеслава Вікторовича цікаві – все з м’ячем, без зайвої біганини.
– Нещодавно ви пішли на тренерські курси. Чи означає це, що Максим Шацьких готує себе до закінчення кар’єри?
– Ні, просто не хотілося втрачати час даремно. Плюс – мені вдалося потрапити в свіжий набір початківців фахівців. До речі, у моїй групі були й інші діючі гравці – Даріо Срна, В’ячеслав Шевчук…
– Що підказує вам ваш організм?
– Що здоров’я у нього вагон, як у немовляти. Словом, про закінчення кар’єри навіть не думаю. Побуду якийсь час граючим тренером. (Посміхається).
– ЗМІ розтиражували ваші слова про бажання повернутися в структуру «Динамо»…
– Нічого дивного. Серце у мене динамівське, і воно нікуди не дінеться. Ось коли повішу бутси на цвях і придбаю відповідною кваліфікацією, поїду в гості до Ігоря Михайловича Суркіса і постараюся переконати його в корисності для рідного клубу.
