Кращий бомбардир «Шахтаря» розповів про те, як «рулить» земляками і де любить бувати в Києві, про діджеїв збірної Бразилії і бутсах для музею.
– Луїс, ось уже майже рік, як «Шахтар» живе в Києві. Наскільки ти облаштував свій побут на новому місці?
– Та все нормально. У побутовому плані перебування в Києві для мене майже не відрізняється від того, що було в Донецьку. Знімаю квартиру в новому житловому комплексі, де по сусідству зі мною живуть також Тайсон, Марлос, Тейшейра, Ньому, Дентіньо. Дружина Камілла і дочка Алісія постійно тут зі мною. Іноді приїжджає провідати хтось з родичів. Ось зараз, наприклад, у нас гостюють мій батько та дядько з дружиною. Помітна відмінність Києва – тут більш жвавий рух і, відповідно, набагато більше пробок на дорогах.
– У Донецьку залишилися якісь дорогі для тебе речі, які не зумів вивезти?
– Там залишилося найважливіше і необхідне для того, щоб я добре виконував свою роботу: наш рідний стадіон і наші вболівальники, яких нам дуже сильно не вистачає.
– Улюблені місця в Києві у тебе вже з’явилися?
– Люблю бувати з дочкою у великих торгових центрах, де є магазини дитячих іграшок. Кожен раз повертаємося звідти з купою покупок. А ще біля нашого житлового комплексу є великий красивий парк з дитячими майданчиками, де ми любимо гуляти всією родиною.
– За вісім років, проведених в Україні, залишилося щось, до чого ти так і не зміг звикнути?
– Ні. Звик вже абсолютно до всього – навіть до снігу і морозу (посміхається). Українська їжа теж давно для мене не проблема. А з того, що найбільше подобається, що ваші люди мене дуже добре прийняли тут, і для багатьох я вже як свій.
– У «Шахтарі» ти не тільки віце-капітан команди, але ще і неформальний ватажок бразильців. Це накладає на тебе якісь додаткові обов’язки?
– Є багато ситуацій, коли земляки підходять до мене за порадою чи за допомогою. Наприклад, коли їм потрібно особисто поспілкуватися з Містером, вони підходять спочатку до мене, а я вже підводжу їх до тренера, передаю прохання. Або якщо, навпаки, хтось із працівників клубу хоче поспілкуватися з кимось із бразильців, то просять допомоги теж у мене, а я вже їх зводжу. Іноді мені навіть доводиться виступати суддею у будь-яких суперечках між земляками. Вони прислухаються до моєї думки, і моє слово, як правило, виявляється вирішальним. Крім того, досить часто, особливо перед яким-небудь серйозним матчем, Містер, вже після того як дасть установку всій команді, окремо підходить до мене і каже: «Луїс, ще раз поясни своїм хлопцям, наскільки важлива гра нам належить».
– Взимку «Шахтар» здійснив турне по Бразилії. Особисто тобі чим воно більше всього запам’яталося?
– Тим, як нас приймали, як на нас реагували вболівальники – не тільки на бразильських гравців, а на всю команду в цілому. Ну а ми, звичайно, на батьківщині стали ще більш знаменитими завдяки цьому візиту. Це було дуже круто у всіх відношеннях – і для іміджу клубу добре, і для нас дуже приємно. До того ж багато хто з нас отримали можливість зіграти проти своїх колишніх команд на своїх колишніх стадіонах. У мене в Порту-Алегрі було багато приємних і несподіваних зустрічей з людьми, які пам’ятають мене по спільній роботі в «Інтернасьональ». Деякі заходили в роздягальню до гри привітатися і привітати. Особливо ж приємно мені було побачитися з другим воротарем «Інтера» Мюриэлем – ми з ним вчилися футболу разом, починаючи з дитячої школи, і в юності були дуже дружні. Та й торсида в Порту-Алегрі мене ще не забула – дуже добре приймали.
– Ти один з найзавзятіших музикантів в «Шахтарі», як-то навіть на нагородження Суперкубком України виходив з бубном у руках. А хто на перших музичних ролях у збірній Бразилії?
– В «селесао» ми постійно слухаємо музику, аудіосистеми встановлені і в роздягальні, і в автобусі. За репертуар зазвичай відповідають Марсело, Тьяго Сілва і Неймар. А грає краще за всіх Вілліан, він відомий барабанщик (посміхається).
– Взимку було багато розмов про інтерес до тебе з боку італійської «Роми». Там справді було щось серйозне?
– Так, ця тема піднімалася. Але ситуація не мала ніякого продовження. Представники «Роми» виходили на моїх агентів, спілкувалися, але це було, так би мовити, «прощупування грунту». До якихось фінансових пропозицій справа не дійшла.
– А самому який з п’ятірки топ-чемпіонатів більш симпатичний? Де б ти хотів себе спробувати?
– Це була б Франція чи Англія, ну, може, ще Іспанія.
– В нинішній Лізі чемпіонів ти забив 8 голів БАТЕ. А що завадило забити хоча б раз «Баварії»?
– Не знаю. Я прагну забивати у кожному матчі. Це моя головна мета. А якщо не вийшло – значить, чогось не вистачило концентрації, майстерності або удачі. Ну а в тих двох пам’ятних іграх з БАТЕ наш шлях був ніби освітлений згори: у нас виходило все.
– Бутси, в яких ти повторив рекорд Ліонеля Мессі (п’ять голів в одному матчі ЛЧ. – прим.), зберігаєш у себе?
– Ні, передав разом з футболкою в музей «Шахтаря».
– Як відзначив свій нещодавній день народження (12 квітня Луїсу виповнилося 28 років. – прим.)?
– Це було вдома, з моїми улюбленими дівчатами – дружиною і донькою. Великий торт, різнокольорові повітряні кульки – все по-домашньому.
– Твій контракт з «Шахтарем» закінчується в цьому році?
– Так, його строк закінчується в кінці грудня.
– І що потім?
– Я був би не проти залишитися в «Шахтарі». Мою сім’ю теж все влаштовує в Україні. Але з повною упевненістю про своє майбутнє я поки сказати не можу. Ніхто не знає, що може статися.
– Але розмова про продовження контракту вже заходив?
– Так, мій агент вже веде переговори з керівництвом клубу.
