Генеральний директор дніпропетровського клубу розповів про очікування від матчу з «Наполі», завдання команди в Лізі Європи, чинник везіння, своєї тренерської ліцензії, особливому мікрокліматі «Дніпра», а також порівняв Хуанде Рамоса та Мирона Маркевича. – Андрій Вікторович, до того як стати генеральним директором «Дніпра» ви були вболівальником команди, відвідували не тільки з тваринами, але й виїзні матчі. Чи Могли ви тоді уявити, що в майбутньому займете керівну посаду в улюбленому клубі?
– Ні, не міг. Це сталося абсолютно спонтанно і несподівано. Для мене принаймні.
– Що здивувало вас з приходом на нову посаду? Все-таки погляд і розуміння футболу уболівальником і людиною, який знаходиться всередині процесу – трохи різні речі…
– За великим рахунком, мене здивувало все. Я ж не знав на той момент всій кухні, скажімо так, усієї системи роботи клубу. Для мене це було в дивину. Думаю переважна більшість вболівальників не знають, як функціонує клубна система, як працюють ті чи інші служби. Природно, для мене, як людини нового, все було в дивину.
– Наскільки ви зараз берете участь у трансфери клубу? Чи переглядаєте ви самі футболістів, наприклад на Вайскауте, виходячи з тих позицій, які треба підсилити?
– Абсолютно нікого не переглядаю тому, що у нас для цього є відділ скаутингу. В ньому працюють люди, які займаються безпосередньо переглядом футболістів і на тому ж Вайскауте, як ви кажете. Я приймаю участь в трансферах фактично вже на самій останній стадії. Коли з пропозиціями, які видають наші скаути, погоджується головний тренер, стверджуючи ту чи іншу кандидатуру. На фінальній стадії я вступаю в переговори з клубами, яким належать контракти цих футболістів. Там уже фінансові питання, ну і багато інших аспектів. Іншими словами, беру участь в переговорах вже на стадії можливого переходу футболіста. Але футболістів для команди я не добираю. Повторюся, цим займаються скаути з подачі головного тренера, і, відповідно, ту чи іншу кандидатуру футболіста стверджує наставник. Я відповідаю за, назвемо це, економічну частину питання, а не за спортивну.
– У вас є тренерська ліцензія…
– Вже немає. Але була. Свого часу я закінчив курси, дійсно отримав ліцензію тренера, але в минулому році, коли потрібно було проходити знову ті ж курси та підтверджувати її, прийняв для себе рішення не брати участь у цьому процесі. Відповідно, термін моєї ліцензії закінчився. Тобто в даний момент я вже неліцензований тренер.
«РАМОС РЕТЕЛЬНО СТЕЖИВ ЗА РАЦІОНОМ ФУТБОЛІСТІВ. АЛЕ ГОЛОВНЕ В РОБОТІ ІСПАНСЬКОГО ФАХІВЦЯ – ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ»
– Розкажіть про Кучеревском. У чому була особливість його «Дніпра»?
– Ну, по-перше, головною відмінною рисою «Дніпра» тих років був дуже згуртований і монолітний колектив футболістів. У команді був дуже хороший мікроклімат. Його створював саме Євген Мефодійович, за що йому, як кажуть, честь і хвала. Він зумів з тих футболістів, які були на той момент у «Дніпрі», створити дуже міцний колектив, запалити його єдиними ідеєю та метою. В принципі, ті успіхи, які у нас були в той час, пов’язані в першу чергу з цим фактором. Адже, давайте відверто, кадровий потенціал тієї команди не йде ні в яке порівняння навіть з нашим сьогоднішнім складом. Там були досить непогані футболісти, але вони не були зірками калібру того ж Коноплянки або деяких інших наших гравців. За рахунок єдності, за рахунок згуртованості «Дніпро» при Кучеревском досягав тих результатів, яких домагався. Тому я вважаю, що Євген Мефодійович в цьому плані дуже сильно впливав на результати команди.
– Кучеревський, Безсонов, Протасов – наставники, скажімо так, радянського гарту. Але раптом в клуб приходить абсолютно європейський тренер, який двічі виграв Кубок УЄФА. Що нового «європейського» привніс в «Дніпро» Хуанде Рамос, якщо не брати в розрахунок тренувальний процес? Наприклад, заїздів на базу при іспанці не було…
– При Рамосі їх не було, але в принципі заїздів немає і зараз. Мирон Богданович збирає футболістів на базі тільки у разі відповідальних матчів, як наприклад, з «Наполі» зараз, або «Динамо», «Шахтарем». А коли ми проводимо рядові матчі, у нас ніколи немає тривалих заїздів на базу. Що стосується Рамоса, то він дійсно європейський тренер у всіх відносинах. Так, заїзди на базу він скасував. Були у нього моменти, що стосуються харчування футболістів, за яким він строго стежив. Деякі продукти з меню футболістів прибрав. Солодке, наприклад, і все таке інше. Але найголовніше – це саме навчально-тренувальний процес, хоча ви від нього хочете якось дистанціюватися. Саме в цьому він і привніс своє європейське бачення футбольного розвитку. Його заняття кардинально відрізнялися від тренувальних процесів, який практикували всі наші попередні наставники, і це не можна не відзначити.
– Маєте на увазі його тривалі тренування тривалістю в дві години?
– Ні. Маю на увазі не тривалість тренувань, а їх наповнюваність. У нього все було дуже чітко розплановано, футболісти досконально знали, що їм робити в той чи інший момент. Саме в цьому й полягав його європейський підхід.
– Незважаючи на те, що Маркевич українець і працював в основному в Україні, він вважається європейським тренером з сучасними поглядами на футбол. У чому ви бачите відмінність між Маркевичем і Рамосом? Знаю, що Рамос був досить близький до команди, любив відзначати перемоги в суспільстві футболістів, сходити з ними в ресторан…
– Може, з його точки зору ці походи з футболістами та їхніми сім’ями в ресторан згуртовували команду. Зараз у нас такого немає, але зате Мирон Богданович постійно тримає контакт з футболістами, спілкується з гравцями на будь-які теми. Він прекрасно знає менталітет наших гравців. Іноземців, може, не в такій мірі, але українців – однозначно. І в принципі йому для того, щоб підтримувати контакт з командою, необов’язково влаштовувати якісь посиденьки. У нього і так відмінний контакт з командою, що приносить результат. Ви бачите, команда згуртована, єдина, виступає як організований колектив. У кожного тренера своє бачення. Один хоче ходити в ресторан з сім’ями, з футболістами, інший ці питання вирішує в індивідуальних бесідах. Так що тут якогось одного ідеального рецепту немає.
«НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЕКОНОМІЧНУ СИТУАЦІЮ В КРАЇНІ, КОНТРАКТИ ФУТБОЛІСТІВ «ДНІПРА» НЕ ПЕРЕГЛЯДАЮТЬСЯ»
– «Дніпро» завжди славився своїм колективом. Це традиції клубу або заслуга головних тренерів?
– Я з вами згоден. Але почалося це ще з союзних часів. Коли я був вболівальником клубу, завжди приємно було дивитися, як хлопці на полі віддавалися грі, діючи за принципом «один за всіх і всі за одного». Через покоління це якось передавалося, і «Дніпро» завжди був згуртованим колективом із хорошим мікрокліматом в команді. Не знаю, коли це почалося, але, однозначно, ось ця зв’язок часів існує, а мікроклімат – це саме те, чим «Дніпро» славиться. Ми навіть цим в якійсь мірі пишаємося. Я думаю, що такого колективу, як в «Дніпрі», немає ні в одній команді. Принаймні, в Україні.
– Враховуючи непросту ситуацію в країні, включив «Дніпро» режим економії? І якщо економить, то на чому?
– Поки що про це мова не йде. Власник клубу ніяких вказівок на цей рахунок не давав. Тим більше, про економію за якими статтями витрат. Якщо буде таке побажання, будемо думати. Поки думати не про що.
– У «Дніпрі» на контракті є ряд футболістів, наприклад той же Младен Бартуловіч, які отримують зарплату, але до першої команди, скажімо так, не ставляться. Як планує клуб, якщо взагалі планує, йти від подібних ситуацій?
– Уникнути подібних ситуацій неможливо. Поясню чому. Наприклад, якщо взяти того ж Бартуловіча. Він до нас в команду прийшов дев’ять років тому, ще за Олега Валерійовичі Протасова, якщо не помиляюся. На той момент головний тренер «Дніпра» бачив цього футболіста в складі. Сталося так, що Олег Валерійович покинув команду. Цього тренера замінив Володимир Безсонов, який вже не бачив Бартуловіча в складі. Такої ж думки дотримувався потім Хуанде Рамос, а зараз – Мирон Богданович. При всій моїй повазі до Младену, а він досить непоганий футболіст і дуже хороша людина, сталося так, що з тренерами у нього не склалося. Це з одного боку. З іншого боку, ви прекрасно розумієте, що у нас є Євген Коноплянка, який грає на позиції Бартуловіча, а, зважаючи на його авторитет і майстерність, з ним дуже важко конкурувати. Відповідно, Младен був змушений ходити по орендах — «Арсенал», «Кривбас», «Карпати». Прийшов Мирон Богданович і спочатку сказав Бартуловічу, що буде залучати його до матчів. Та Младен дійсно в першій частині сезону восени грав іноді, скажімо так. Але після зимової паузи, коли команда вже була укомплектована, Бартуловічу, на жаль, не знайшлося місця в складі. Грає за «дубль». 30 червня у нього закінчується контракт, і ми вже з ним прийняли рішення, що не будемо продовжувати нашу співпрацю, а футболіст вже в якості вільного агента буде шукати собі нову команду.
Але повернемось до вашого питання. Повторюся, таких ситуацій уникнути неможливо.Сьогодні головний тренер – Мирон Богданович, і він під своє бачення набирає футболістів, і, дай Бог, щоб він довго працював з «Дніпром» і приносив команді таку користь, яку приносить зараз, враховуючи всі наші успіхи. Але може статися так, що він піде, прийде новий тренер і скаже: «Мені ці футболісти не дуже цікаві». А у гравців – контракти. Ми запрошуємо футболіста, природно хочемо підписати тривалий угоду — на три, чотири, п’ять років. Йде тренер, приходить інший наставник, а у футболіста, наприклад, ще 2-3 роки контракту. Ось новий тренер і каже: «А мені цей гравець не потрібен. Попередньому наставнику він, може, і підходив, а мені – ні». І що з цим футболістом робити? Тренерів це в основному не цікавить, це вже головний біль клубу. Доводиться шукати варіанти, оренди і т. д. Так що уникнути таких ситуацій не вдасться ніколи і нікому. Це однозначно. Візьміть будь-який клуб, скрізь такі проблеми. Згодні?
– Враховуючи високий рівень інфляції в країні, багато клубів УПЛ пропонували своїм футболістам переглянути контрактні умови. Чи були подібні ситуації в «Дніпрі»?
– У нас про це не йдеться. Ще раз повторю, у нас немає якоїсь установки перейти в режим економії. Перегляду контрактів футболістів немає. У нас в «Дніпрі» все залишається як і раніше. Принаймні, на дану хвилину.
– Тобто зарплата виплачується за поточним курсом долара на момент нарахування?
– Звичайно.
«ТЕОРЕТИЧНО МОЖНА ЗАРОБИТИ НА ПРОДАЖІ БУДЬ-ЯКОГО ФУТБОЛІСТА, АЛЕ ЗАНАДТО БАГАТО ФАКТОРІВ ПОВИННІ ЗІЙТИСЯ»
– Крім Коноплянки, чи є футболісти, на яких «Дніпро» може заробити, вигідно продавши їх? Ось нещодавно заговорили про інтерес до Селезньова з боку «Фенербахче»…
– Це складне питання . В принципі, теоретично можна заробити на будь-якому футболістові. І знову ж таки, теоретично можна не заробити ні на кого. Все залежить від інтересу з боку того чи іншого клубу, його платоспроможності, бажання самого футболіста залишити «Дніпро» і піти в ту команду, яка робить йому пропозицію. Тут все дуже складно і неоднозначно. Дуже багато факторів повинні зійтися, щоб говорити, чи можна заробити на гравця чи ні. Наведу такий приклад. Останнім часом дуже яскраво виглядає Дуглас. Він практично після кожного туру Ліги Європи потрапляє у символічну збірну УЄФА. Думаю, дехто на нього вже поклав око. Кажу «дехто», тому що у нас поки немає інформації чи конкретного запиту, але мене не покидає відчуття, що влітку по Дугласу будуть якісь пропозиції. Але якщо гіпотетично уявити таку ситуацію, то тут маса питань. Чи зуміємо ми, як ви кажете, заробити? Зуміємо оголосити якусь трансферну суму за гравця, яка влаштує його потенційних покупців? Чи зуміє цей клуб задовольнити фінансові запити самого Дугласа? Захоче Дуглас взагалі йти з «Дніпра» і переходити в клуб, який буде робити йому пропозицію? І на будь-якому з цих питань цей трансфер може не відбутися. Так що, говорити про плановане заробіток важко.
– Чому, на ваш погляд, українські клуби не працюють «на експорт» за прикладом тієї ж Хорватії, чий футбол, по суті,існує за рахунок підготовки талановитої молоді з метою подальшого продажу гравців в європейські клуби?
– В даний момент це неможливо. Поясню чому. За нашими топ-клубами стоять досить забезпечені люди, будемо так говорити, для яких дуже престижно вигравати титули. Ви самі прекрасно розумієте, про кого йде мова – про «Дніпрі», про «Шахтар», про київське «Динамо». Так, «Дніпро» вже протягом тривалого часу ніякої титул виграти не може, але, тим не менш,амбіції у нас є. Відповідно для того, щоб ці амбіції реалізовувати — вигравати чемпіонат України, Кубок України, може бути навіть європейські трофеї — потрібно вкладати гроші. На сьогоднішній день планка українських клубів, з точки зору вкладених коштів, настільки висока, що переходити на якусь хорватську модель, грати молодими футболістами, плекати їх, продавати на Захід і за рахунок цього жити — про це не може бути й мови. На даний момент точно. Я не знаю, що буде через рік, через два, якими будуть економічна і політична ситуації в країні. У найближчому майбутньому ми на цю модель не перейдемо ніколи, тому що кожен з власників клубів, які ставлять перед собою якісь амбітні цілі, буде вкладати гроші, купувати футболістів і платити їм достатньо велику заробітну плату для того, щоб вигравати трофеї і бути на виду у всього футбольного співтовариства. Це престижно.
– Ми говоримо про провідних клубах України. А якщо взяти інших, наприклад, ту ж «Ворсклу», виходить єдина надія — це молодь?
– Ну, «Ворскла» – досить забезпечений клуб. Це не зовсім вдалий приклад.
– Тоді «Чорноморець»…
– Так, для таких клубів, як «Чорноморець», «Іллічівець», «Говерла» виховання та подальший продаж молодих футболістів – в якійсь мірі вихід. Причому, продавати адже необов’язково в Європу. Можна – в ті ж «Шахтар», київське «Динамо», «Дніпро». Немає проблем. Для них це може бути єдиний шлях. Тому що в іншому випадку вони можуть опинитися взагалі біля розбитого корита і перестати існувати. Ви ж знаєте, які зараз у всіх фінансові проблеми. Це стосується як мінімум половини клубів Прем’єр-ліги.
– У зв’язку з цими фінансовими проблемами України відбувся масовий відтік легіонерів. Чи бачите ви в цьому якісь позитивні сторони для розвитку чемпіонату? Знову-таки, наставники змушені більше довіряти молоді…
– Якщо ви говорите про молодих гравців, то, звичайно. Це дуже добре. Якщо топ-клуби ще можуть собі дозволити орієнтуватися на дорогих і високооплачуваних легіонерів, то клуби нижче рангом, так сказати, на мій погляд, повинні спиратися на українських футболістів (тим більше – на молодих), для того, щоб мати можливість на цьому заробити. Відповідно, поповнити свій бюджет і в якійсь мірі, можливо, утримувати цей клуб надалі. Це цілком нормальний шлях. І наша молодь, відповідно, теж буде прагнути до футбольного зростання.
«В ЄВРОПІ СИМПАТИЗУЮ «МІЛАНУ»
– Чи стежите ви за якимись закордонними чемпіонатами?
– Стежу практично за всіма провідними чемпіонатами. Дуже подобається англійська Прем’єр-ліга. Ви самі розумієте, що це самий глядабельних чемпіонат, оскільки там будь-яка команда може виграти у будь-якого суперника. Ось останній приклад: в 36-му турі «Арсенал», який бореться за місце в Лізі чемпіонів і яким очки потрібні конче, поступився «Суонсі». При цьому, маючи моментів як мінімум на 20-25 м’ячів, жодного гола не забиває і пропускає на останніх хвилинах. У Лондоні валлійський клуб середньої руки «Суонсі» обіграв одного з грандів англійської Прем’єр-ліги. Дуже добре виглядає чемпіонат, стадіони ломляться, телевізійна картинка шедевральна. Дуже цікаво. Німеччину теж дуже цікаво дивитися. В якійсь мірі Італію. Францію не дивлюся взагалі. В Іспанії дивлюся тільки Ель Класіко тому, що все інше там не дуже цікаво. Ви ж знаєте, що в Іспанії є гранди – «Реал» і «Барселона», в якійсь мірі «Севілья», «Валенсія», мадридський «Атлетико».Ну а інших не дуже хочеться дивитися.
– А Францію чому зовсім не дивитеся?
– Мені взагалі той футбол, в який грають, просто не подобається. Я вже не кажу про Бельгії, Голландії і так далі.
– Якій команді в Європі симпатизуєте? За кого вболіваєте?
– Симпатизую «Мілану».
– Звикли футболісти «Дніпра» грати еврокубковыематчи на нерідній стадіоні?
– Однозначно звикли. Ми, до речі, дуже розраховуємо, що на матчі з «Наполі» нарешті-то буде повний стадіон, і кияни допоможуть нам у боротьбі з цим титулованим клубом.
– Дійсно, на «Олімпійському» очікується аншлаг. Чи відчуває команда, що представляє вже не стільки місто Дніпропетровськ, скільки всю країну, яка щиро вболіває за дніпрян? Наскільки це мотивує футболістів?
– Хлопці це відчувають. Ще й якщо повний стадіон, то це теж буде мотивувати команду.
«НАМ ДЕСЬ ПОЩАСТИЛО, АЛЕ ЩАСТИТЬ СИЛЬНІШИМ»
– Вихід «Дніпра» в півфінал Ліги Європи є приємною, але все-таки несподіванкою…
– Безумовно. Для мене це теж несподіванка.
– Але апетит, як кажуть, приходить під час їжі…
– 100 відсотків.
– Прийшов апетит?
– Прийшов.
– Тобто у «Дніпра» стоїть конкретне завдання вийти у фінал Ліги Європи?
– Однозначно. Тим більше, враховуючи підсумок матчу в Неаполі, вважаю, що у нас є всі шанси для того, щоб це зробити. Нам доведеться дуже важко, і ми це розуміємо. «Наполі» хоче вийти у фінал не менше за нас, і потенціал цієї команди дуже високий. Неаполітанський клуб має у своєму складі дуже висококласних футболістів. Але на нашій стороні буде ті ж згуртованість і єдиний колектив, а також рідні стіни, і підтримка 70-тисячного стадіону.
– Кого б ви виділили у складі «Наполі»?
– У цієї команди дуже хороша атакуюча лінія. Це і Гонсало Ігуаїн – гравець збірної Аргентини. І Марек Гамшик – гравець збірної Словаччини. І Хосе Кальєхон – гравець збірної Іспанії. І Інсіньє з Габбьядини – гравці збірної Італії. Мертенс – гравець збірної Бельгії. Так, у них є деякі проблеми з обороною, і це можна використовувати. Але це більше питання до тренерів. В оборонній лінії у них таких відомих футболістів немає. Але, що стосується атакуючої лінії, повторюся: на будь-якій позиції грає зоряний гравець, який коштує величезних грошей.
– В Україні є вболівальники, які вважають що «Дніпру» в поточному сезоні в Лізі Європи відверто щастить. Чи поділяєте ви цю точку зору?
– Ну, везе ж найсильнішим. Згоден, що в якійсь мірі нам пощастило. Особливо в тому випадку, коли гол, забитий «Карабахом» у ворота «Інтера» на компенсованих хвилинах, абсолютно чистий гол, був скасований арбітром. З таким величезним скрипом, скажімо так, пройшли в плей-офф Ліги Європи. У цьому нам пощастило. Пощастило в якійсь мірі в домашньому матчі з «Олімпіакосом», коли два удари Канкави та Ротанязакончились рикошетами і голами у ворота греків. Нам пощастило навіть зараз в Неаполі, коли ми забили з положення поза грою. Суддя теж гол зарахував. Ну, нічого. Я ж кажу, що щастить найсильнішим (Сміється). Дасть Бог, ще й завтра пощастить.
– Що каже Ігор Валерійович Коломойський з приводу результатів команди в Лізі Європи? Чи спілкувалися ви з ним після першого матчу у Неаполі?
– Звичайно, спілкувався. Він дуже задоволений.
– Для нього теж несподіванка, що команда так далеко пройшла?
– Безумовно. Для нього це несподіванка, але дуже приємна несподіванка.
– Коноплянка нещодавно сказав, що весь секрет успіху в правильному настрої і психології. Сьогоднішній «Дніпро» готовий до історичної для себе перемогу в Лізі Європи?
– Стоп. Давайте поки не будемо ділити шкуру не вбитого ведмедя. Все, що ви говорите про психологію, що сказав Женя Коноплянка – це все я підтримую… для виходу у фінал. Поки давайте обмежимося цим.
