Якщо заглянувшему після золотого матчу в роздягальню Ігорю Суркісу і варто було чекати підступу від когось з футболістів, то лише від Александара Драговича… Три роки тому в бутність гравцем «Базеля» той прославився тим, що після перемоги у фінальному поєдинку Кубка Швейцарії під час фотографування непомітно поплескав по лисині вручавшего трофей тоді віце-президента, а тепер президента країни Улі Маурера.
Політик вибрав саму вірну лінію поведінки: зробив вигляд, ніби нічого не сталося. Але телевізійники дрібне хуліганство захисника засікли, і тому довелося вибачатися: він, мовляв, перебував під впливом емоцій – і гадки не мав, що це за мужик вирішив сфотографуватися разом з командою.
На радощах від перемоги штраф Драговичу платити не довелося, але короткий ролик за участю гравця і президента набрав в інтернеті рекордну кількість переглядів. Коли ж австрієць підписав контракт з киянами, новини про цю подію в мережі неодмінно супроводжувалися тим самим історичним відео як візитки.
***
Президент «Динамо» увійшов у роздягальню, коли динамівці вже почали святкувати і з першої припасеної для такого випадку пляшки облили шампанським Сергія Реброва, його помічника Рауля Рианчо і не встигли вчасно сховатися за своїх колег репортерів. Суркіс розповів, як важко повертати втрачені колись трофеї, не став приховувати, що це чемпіонство – найскладніше з чотирнадцяти, похвалив забиває вирішальні голи Домагоя Віду. І попрямував до гравців, які готувалися до групового фото.
Драгович ж тим часом відкривав другу пляшку.
Суркіс необережно присів поруч з захисником – і коли вибила пробку перша струмінь благородного напою вичерпалася, гравець… вивернув пляшку над головою президента. Хтось зааплодував, хтось, не знаючи чого чекати, у відчаї закрив обличчя руками. Але клубний бос, як і швейцарець, і не подумав озиратися, щоб з’ясувати, що за сміливець так з ним пожартував: заради довгоочікуваного чемпіонства футболістам прощається і не таке.
***
Рауль, міцно стиснувший після матчу Реброва в обіймах і з вражаючою легкістю відірвав від землі, обтрусив з плечей краплі шампанського і показав на камеру два пальці латинською літерою «V»: вікторія, перемога! Головного тренера чекали на прес-конференції, і він, змінивши промоклий піджак на джемпер, вийшов з роздягальні. А футболісти, присівши на лавочки, включили мобільні телефони: слово «чемпіони» зазвучало в роздягальні на хорватському, польською, голландською, португальською…
А поруч, обіймаючи за плечі сина, стояв віце-президент УЄФА Григорій Суркіс: більше двадцяти років тому він очолив «Динамо», переживавшее непрості часи, і дійшов з ним як президент до кінця ХХ століття до півфіналу Ліги чемпіонів.
– Хлопці заслужили цю перемогу, – сказав він. – За останній рік команда стабілізувала склад, гру. Є молодий, амбіційний тренер, футболісти, які можуть вважатися зірками і висхідними зірочками не тільки у нас, але і в Європі. Думаю, що з такою кадровою обоймою «Динамо» не стане легкою здобиччю для грандів у Лізі чемпіонів.
***
Минав компенсований час гри кияни мінімально вели в рахунку після голу Домагоя Види, передачею якому обернувся дальній удар Сергія Рибалки. Упевнений, що якщо коли-небудь футболістів столичного клубу запитають, які емоції долали під завісу золотого поєдинку, ніхто не зізнається, що був і мандраж. Тобто – тривога за результат, вже в цей вечір робив «Динамо» чемпіоном перед своїми вболівальниками. Однак у кромки поля хвилювання без п’яти секунд володарів золотих медалей відчувалося буквально фізично.
Секунди тяглися невимовно довго, і коли Анатолій Жабченко, знову звірившись з годинником, дав фінальний свисток, з лавки, піднявши руки, побігли на полі тренери, запасні, адміністратори. Обіймаючи всіх, хто зустрічався на шляху, – репортерів, стюардів, четвертого арбітра. Першим ділом новоспечені чемпіони попрямували до сектора ультрас, перед яким і почали качати головного тренера.
***
Ігор Суркіс злетів у повітря за хвилину, згадуючи забуте почуття щастя від тріумфу команди. Хоча, скажи йому хтось на рубежі століть, що через півтора десятка років він буде радий чемпіонства так, немов знову опинився у півфіналі Ліги чемпіонів, такого прогнозиста він вважав би далеким від футболу людиною. Бачили, як говорив в дев’яності Йожеф Сабо, гру тільки з вікна поїзда.
– Це наша з вами спільна перемога! – сказав динамівський президент піднесений ді-джеєм мікрофон, і трохи не дотягнули до аншлагу «Олімпійський» відгукнувся овацією. А пізніше, відповідаючи на питання журналістів, додав: – Звичайно, я щасливий. І зараз хочу подякувати вболівальникам, які підтримували команду протягом всього сезону. Будьте впевнені: на перемогу в чемпіонаті не зупинимося – зробимо все, щоб покласти нагороди вищої проби Кубок України…
***
Не виключено, що золоті медалі прем’єр-ліга встигне викарбувати за два тижні – і вже 30 травня, коли в заключному турі динамівці прийматимуть вдома запорізький «Металург», буде готова вручити їх команді. Разом з чемпіонським кубком, який, подейкують, до цих пір зберігається в Донецьку на «Донбас Арені». Буде після матчу і концерт, участь в якому, знехтувавши забобони, ще до золотого поєдинку підтвердили Святослав Вакарчук (відомий рок-музикант привітав київських футболістів та їхнього тренера у своєму твіттері відразу після закінчення зустрічі «Динамо» з «Дніпром»), Потап і Настя, Світлана Лобода, Олександр Пономарьов…
У змішаній зоні чемпіони були напрочуд балакучі – при тому, що зазвичай не люблять відповідати на запитання після гри, так і напередодні, немов змовившись, у спілкуванні репортерам відмовляли: «Ось станемо чемпіонами – тоді і поговоримо!»
– Своє майбутнє я пов’язую тільки з «Динамо», – запевняв нас Джермейн Ленс, якого в ході сезону куди тільки не сватали. – Наш клуб безпосередньо потрапив до групового турніру Ліги чемпіонів, тому зараз не найкращий час для зміни команди. Ви, до речі, даремно вважаєте, що дострокова перемога в прем’єр-лізі змусить нас ставитися до тих, що залишилися до кінця сезону ігор без належної серйозності: ми хочемо обіграти в чемпіонаті України «Карпати» і «Металург», а пройшовши «Олімпік» у кубковому півфіналі, потім виграти і фінал…
***
– Ніколи не говорив, що хочу покинути свою нинішню команду, – вторив голландцеві Юнес Беланда. – Мені приписували чимало різних висловлювань, але якщо я та моя сім’я відчуваємо себе в Києві комфортно, а попереду у нас груповий турнір Ліги чемпіонів, то і змінювати щось немає ніякого сенсу.
– Це чемпіонство було для мене самим довгоочікуваним, – не приховував емоцій Олександр Шовковський, вигравав з «Динамо» тринадцять сезонів з чотирнадцяти. – Ми йшли до цього успіху через масу помилок, саден, падінь, невезіння і непорозуміння. Але при цьому не поступилися ні в одному матчі чемпіонату, вигравши його абсолютно заслужено. Взявши між іншим верх над усіма прямими конкурентами…
