В захоплюючу бою «Шахтар» виявився сильнішим, видряпавши право зіграти в фіналі з «Динамо». Пріоритетним турніром для «Дніпра» залишається Ліга Європи. Особливо зараз, коли до європейського трофею – лише крок. Проте навіть при таких розкладах наївно було вважати, що свою топ-обойму Мирон Маркевич стане маринувати на банку і трибунах аж до варшавського фіналу.
Тижневий цикл – саме воно, і тому, виставивши полурезерв на матч чемпіонату проти «Динамо», дніпряни знову явили нам всіх найсильніших. Майже всіх – крім Євгена Селезньова. «Неаполітанська кат» не потрапив навіть у заявку на матч – ймовірно, проблеми зі здоров’ям.
Що до «Шахтаря», давно вже втратив континентальної мотивації, то йому вигадувати велосипед не довелося. Економити сили гірникам як би і немає особливої потреби, ціна поєдинку висока, так що всі козирі на стіл. За винятком відсутнього Дугласа Кости. І ще Луїса Адріано, залишеного про запас, на посилення.
Після дніпропетровських 0:1 забивати у Львові потрібно було номінальним гостям, і ті залюбки, скучивши мабуть з таким ось нервовим і жорстким протистоянням, взялися за справу.
Та так взялися, що зробили Андрія П’ятова героєм першої 20-хвилинки. Біля воріт «Шахтаря» дійсно було гаряче, і основна причина тому – злагоджена, ефективна робота центральних хавів «Дніпра», обесточивших відповідне помаранчево-чорне ланка. А тут ще й юний Валерій Лучкевич явно зловив кураж – снував туди-сюди, не давав спуску ні Тайсону, ні Тейшейрі, ні 36-річному В’ячеславу Шевчуку.
А ось у складі гірників не потрапив в гру Ілсіньо, метався в опорній зоні, не було згоди між захисниками, що в підсумку не могло минути без наслідків. П’ятов, віддамо йому належне, старанно віддувався партнерів – і коли накривав небезпечні удари Євгена Коноплянки та Валерія Федорчука, і особливо коли виграв ближній бій у втік від опікунів Ніколи Калініча.
Природно, «Шахтар» гри в одну хвіртку допустити не міг. Він відповідав: – не так часто, як того хотів Луческу, але досить вагомо. Згадаймо хоча б прохід Марлоса правим флангом і його спробу спрямувати м’яч у дальній кут. Дніпрян в цьому моменті виручила лише неповторна реакція Дениса Бойка і його ж широченна пятерня.
Ну а потім «Дніпро» забив. Свою другу суперпопытку Калініч тринькати не зважився. Застигнувши на центральній лінії і уникнувши таким чином старанно вычерчиваемого обороною офсайд після пасу Федорчука, хорват знову побіг в гості до Пятову і цього разу не забув залишити того подарунок у вигляді м’яча в ближньому куті – 1:0.
«Дніпро», який (а хто сумнівався?) хвацько підтримувала «Арена Львів», що став стовідсотковим господарем становища. Проте до перерви залишалося ще 15 хвилин, і їх підопічні Маркевича провели не кращим чином, занадто сильно притулившись до своєї штрафної. Як підсумок – тривожна облога володінь Бойко і відмінний шанс, не використаний Кучером.
За сумою двох зустрічей рахунок був рівний і команди, почали другий тайм з повним розумінням ситуації. Обережно, з оглядкою на тили, усвідомлюючи ціну помилки, яка для «Шахтаря» і зовсім загрожувала перетворитися на фатальну.
Однак рівновага на вагах спостерігалося недовго. Бажання домінувати, атакувати великими силами «Дніпро» більше не виявляв. Зараз він являв собою пружну пружину, яка стискалася досить сильно, проте розпрямлятися явно не поспішала. І все-таки, володіючи територією і м’ячем, протоптати шляху в штрафний у хлопців Луческу не виходило. І тоді в хід йшла дальня артилерія, яка, до речі, ледь не принесла Донецьку успіх. Але якщо з пострілом Тайсона впорався Бойко, то гармата Тараса Степаненка змусила глухо застонать поперечину.
Олександр Гладкий попереду робив свою роботу – стрибав, штовхався, напружував дніпровських захисників. Але щоб схилити шальки на свою сторону, Луческу повинен був випустити Адріано. Зрештою це він і зробив. Можливо, румунів чекав від бразильського забивала демонстрації гольового чуття, швидкості і потужності, але форвард зробив свою справу швидко і за рахунок одного тільки холоднокровності.
Після того, як Джаба Канкава ніжно підштовхнув у спину готувався до стрибка Гладкого, арбітр вказав на «точку». Формально дніпрянам причепитися було ні до чого. Як не можна було причепитися і до удару Адріано – 1:1.
«Дніпро» не здався. На поле вийшов не тільки Матеус, але і джокер Євген Шахов. Кінцівка вийшла наелектризованої, рясніла фолами і суперечками з рефері, але рахунок на табло вже не мінявся. Карта Маркевича в цей вечір була бита.
А значить, через два тижні ми з вами станемо свідком повторення торішнього фіналу, в якому «Шахтар» зробить все, щоб покарати свого головного кривдника – київське «Динамо».
ШАХТАР – ДНІПРО 1:1
Гол: Луїс Адріано (76, з пенальті) – Калініч (30).
Шахтар: П’ятов, Срна, Ракицький, Кучер, Шевчук, Степаненко, Ілсіньо (Фред, 58), Марлос (Луіс Адріано, 72), Тейшейра, Тайсон, Гладкий.
Дніпро: Бойко, Федецький, Чеберячко, Дуглас, Лео Матос, Канкава (Шахов, 84), Федорчук (Безус, 59), Лучкевич (Матеус, 77), Ротань, Коноплянка, Калініч.
Попереджені: Тейшейра (33), Федецький (39), Фред (79), Срна (80), П’ятов (90+4) – Канкава (33), Коноплянка (79).
Перший матч – 1:0.
