Скандал у Львові? Що ж, будемо вивчати матеріали. Як на мене, в першому таймі був очевидний фол на Степаненко, який харківський арбітр Абдула зобов’язаний був увінчати пенальті.
Пройшла контра «Дніпра», і гості забили (до речі, чисто, Калініч стартував зі своєї половини поля)… Помилився арбітр, результативно помилився, чим викликав нешутейную хвилю гніву вболівальників «Шахтаря», і я їх розумію. Але що ж сталося після перерви? Абдула вліпив у ворота «Дніпра» левейший пенальті – вибачте, навіть під мікроскопом не можу побачити впливу Канкави на Гладкого, яке заслуговувало б не те що пенальті, але навіть зауваження півзахиснику «Дніпра»!
Звичайно, я обов’язково пораджуся з професіоналами своєї справи, але, здається, і сам щось тямлю. Вже про упередженість арбітра тут точно ніякої мови не йде.
ДВА ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ДОТРИМАННЯ РЕГЛАМЕНТУ І ОДНЕ ЗАУВАЖЕННЯ ПРОСТО ТАК
Кілька слів про дивну ініціативи обнулити жовті картки перед фіналом Кубка України.
1 Змінювати регламент по ходу сезону, по ходу змагань – чорт знає що, хоча ми трохи не звикли до цього неподобства. Одна історія із зникненням і «знахідкою» «золотого матчу» чого вартий, не пам’ятаєте такий?!
2 Але міняти регламент за пару тижнів до зазначеного події і за кілька годин до матчів півфіналу з участю команд, на чиє поводження це зміна впливає – це вже клоунада вищої марки, яка навіть для України виглядає дикістю.
3 Посилання на європейську практику нікчемна як з юридичної, так і з моральної точки зору. По-перше, в єврокубках вирішили обнуляти картки ПІСЛЯ ЧВЕРТЬФІНАЛІВ, по-друге, регламент змінили заздалегідь, до старту сезону, і всі, хто не в танку, про це знали.
4 Хочете змін – ніяких проблем, не спіть, працюйте, вносьте пропозиції по модифікації Регламенту на сезон-2015/16! Особисто я слідував би європейській практиці.
5 Ще раз моя особиста думка: враховуючи специфіку нашого господарства і можливу наявність бомб уповільненої дії у документах, зміни Регламенту по ходу можна передбачити – але при одностайному голосуванні ВСІХ УЧАСНИКІВ турніру. В даному випадку – Кубка України, тобто не півфіналістів і не Прем’єр-ліги, першої та другої ліг, також аматорів.
Сподіваюся, я досить чітко і ввічливо виклав позицію з цього приводу. Відверто кажучи, ніяк не розумію, які тут ще можуть виникнути питання. Комусь захотілося повторити ситуацію 2002 року в стилі «гаразд, нехай грає Зубів, тільки не виносьте мозок»? Я сподіваюся, що за 13 років ми як-то приросли повагою до закону, під яким стоять підписи всіх клубів.
Йдемо далі, попередньо поцікавившись, кому все-таки в голову прийшла така «плідна дебютна ідея», що нагадує відвертий тролінг ФФУ.
СТАТТЯ 9. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗМАГАНЬ
14. Матчі двох останніх турів, як правило, відбуваються в один день та годину відповідно. Проте, якщо окремі матчі не можуть безпосередньо вплинути на результати та турнірне становище інших команд, Дирекція може прийняти рішення щодо проведення матчу на інший день та годину відносно інших матчів відповідного туру.
Стверджувати, що матчі найближчого (передостаннього) туру «Металург» Д – «Говерла» і «Металіст» – «Іллічівець» не можуть безпосередньо вплинути», можна хіба що осліпла або за іншим, зовсім негарним обставинами. Звідси питання: так якого ж перший з цих матчів призначений на суботу, а другий на неділю?!
Висновок: Прем’єр-ліга України грубо порушує власний регламент і зможе пояснити це хіба що запитом ТБ (в даному випадку – каналів «Футбол»), якому аж ніяк не хочеться дістати дві «свої» команди грають в один час. Але чорт візьми! Загалом, ви мене зрозуміли…
Як мінімум, у таких випадках потрібно запросити згоду всіх зацікавлених сторін. Мені про це невідомо.
І нарешті: я дуже поважаю ТБ і його інтереси, але невже «Плюси» і «Футболи» не в змозі зробити так, щоб трансляції півфіналів Кубка (блін, Півфіналів!) не перетиналися з такою силою?!
Другий раз питаю. Немов у вату кулаком.
ЛІКНЕП
1 «Кінець ери фіналістів» – відтепер в Європі будуть грати тільки переможці національних кубків і ті, хто пробрався до неї через чемпіонат.
Якщо б «Олімпік» мимохіть пройшов «Динамо», він нічого собі не гарантував.
2 Відтепер ні одна країна не буде представлена в Лізі Європи більш ніж трьома клубами.
А от у Лізі чемпіонів може бути і п’ять команд! Якщо «Севілья», не дай Боже, переможе «Дніпро», а в чемпіонаті Іспанії так і залишиться п’ятою.
3 Питання про місце проведення матчу за Суперкубок України-2015 ще не вирішене.
Для цього як мінімум повинні були закінчитися півфінали – щоб вибір нейтрального поля став ширше.
4 Питання про комплекті міст і стадіонів України для єврокубків наступного сезону на розгляді в УЄФА – ніякого офіційного рішення ще не було. Зате були численні чутки і байки незрозумілого походження.
5 Ніякого формату наступного чемпіонату і Кубка України ще не затверджено.
Необхідно провести ряд заходів і, як мінімум отримати від клубів гарантії наведення порядку у фінансах. Не можна допускати до виступів на серйозному рівні клуб лише тому, що «ах, ми завжди тут були» і «ох, місто не можна залишити без футболу» – аргументи повинні бути значно серйознішими. Новини очікуються в кінці травня. Я – прихильник досить суворих рішень, тому що всьому є межа, братці.
По ходу зауважу, що існує варіант з переходом Прем’єр-ліги на 16 команд – ніхто не вилітає, «Олександрія» заходить і з неї ще хтось. Вважаю цей підхід помилковим – вистачить вже турнірів з невильотьом, це грубе порушення спортивного принципу, головне, не зрозумієш в ім’я чого. Чемпіонат, що, сильніше стане? Якщо ми хочемо 16, то потрібно заявити цю мету з допомогою регламенту: припустимо, влітку 2016-го дві команди з першої ліги піднімаються прямо, а третя грає плей-офф з 14-ю командою УПЛ (або більш жорстка схема з обов’язковим вильотом).
6 Прошу вас звернути увагу на матеріал про посіві і кошиках в Лізі чемпіонів; а взагалі, негоже постійним читачам упускати те, що ми вже неодноразово писали з цих приводів.
А ВАС ТОЧНО СУДДІ ХВИЛЮЮТЬ НАЙБІЛЬШЕ?
Протягом тижня з точки зору суддівства в центрі уваги був донецький «Металург». Він і пошумів досить пристойно, але жодних наслідків емоційні висловлювання не мали-схоже, насправді донеччан цікавить зовсім інше. Ось це, досить афористичное: «Яке до монахів фінансування третьою стороною? Тут перша сторона нічого не фінансує, а ви про якийсь третій!»
Насправді, ця фраза – квінтесенція всього, що відбувається нині в нашому футболі, втілене вираз головною його проблеми. А ми всі за звичкою про суддівство скандалимо та висловлюємо припущення, записуючи в «букмекерські договорняки» один матч за іншим. Не без підстави висловлю особисту точку зору, але все ж проблему № 1 – вижити! – я б розглядав у першу чергу і зовсім окремо. Не даремно адже досі немає ніяких рішень за кількістю клубів УПЛ на наступний сезон – 12, 14, 16, один етап, два етапи; уповноважені комітети ФФУ, ліги відчайдушно намагаються дотримати баланс вимогливості та «входження в положення», кількості матчів (небажано грати сильно менше сорока внутрішніх матчів за сезон!) і їх передбачуваного якості (але толку, якщо участь у них будуть футболісти, що грають без зарплати, а команди будуть збиратися з бору по сосонці), доброго довіри і обґрунтованого скепсису. Один із сумних варіантів розвитку ситуації – коли якомусь клубу знову зроблять кілька кроків назустріч, а він візьме і зніметься зі змагань через все того ж нестачу фінансування! Та бери, перелицовывай сезон по новій.
Тим не менш, давайте пройдемося по ключовим моментам суддівських претензій і разместимся в натовпі тих, хто намагався їх роз’яснити. Може, я зумію вас в чомусь переконати або переконати.
50 НА 50 І ЗАПАМОРОЧЕННЯ
1. МЕТАЛУРГ Д – ДИНАМО
Фол Види на Лазиче. Безумовно, грубе порушення, яке мало бути покарано як мінімум жовтою карткою – абсолютно незрозуміла сліпота арбітра Вакса. КДК ФФУ на ситуацію не реагував з-за відсутності звернень – наскільки я розумію, «Металург» принципово від таких ходів відмовився. Резонанс, як ви розумієте, вийшов недобрий.
2. МЕТАЛУРГ Д – ДИНАМО
Гол Кравця – Ярмоленко після падіння Прийми, 0:1. Контакт форварда і захисника, що передував заволодіння м’ячем – дотик або поштовх, ось у чому принципове питання! Можна, звичайно, до безкінечності крутити повтор і не приходити ні до якого висновку або ж переконати себе в тому, що прийшов… Суддя бачить це з куди меншої відстані і оцінює адекватно. Цілком можна припустити, що ступінь фізичного контакту не перевищила допустиму, ви вже вибачте мене за таку ядрьону формулювання. Стало бути, арбітр прав.
3. ШАХТАР – МЕТАЛУРГ Д
Алекс Тейшейра, 0:1, контакт Фреда з Чечером. Складний для арбітра момент, тому що не був пов’язаний безпосередньо з рухом м’яча, до того ж дуже динамічний. Скажу так: якщо б Козик свиснув фол, ніхто б не обурювався особливо, тому що атака «Шахтаря» ще не переросла в гольову. Але засуджувати арбітра, який прийняв інше рішення, важко.
4. ШАХТАР – МЕТАЛУРГ Д
М’яч після штрафного Морозюка потрапляє в руку Степаненко, обурення Чечера обертається червоною карткою для останнього. Ось тут буду категоричним: це не пенальті! Пояснення: гри рукою не було, навпаки, рука ховалася, м’яч влучив у неї біля стегна гравця «Шахтаря», і там ще піди зрозумій, куди м’яч влетів спочатку – в корпус або в руку. Був би розмах рук, контакт з м’ячем далі від тіла – тоді так, найімовірніше, 11-метровий, але це «якби».
Можна критикувати відповідні правила, але поки вони діють, арбітр Козик прав, а весь пар Чечера, в тренера П’ятенко та ін. пішов, вибачте, в гудок. Ще й дискваліфікацією обернеться. До речі, я б нагадав гравцям та тренерам, що агресивна дотик до арбітра за європейськими канонами карається зі всією суворістю – так що утримайтеся.
5. ГЕЛІОС – ДИНАМО-2
Комічна і в той же час сумна ситуація, яка не розрекламована з причини хронічної відсутності уваги до першої ліги. Суть ось у чому:
Донецький арбітр Жуков двічі дозволив голкіпера динамівців Бущану грубо порушити правила – зловити м’яч, потім випустити його, покатати і знову взяти в руки. Жодних розумних пояснень такої сліпоти досить досвідченого арбітра, який судив матчі Прем’єр-ліги, немає й звідки їм взятися, всі відповіді десь у підсвідомості Жукова – його вина більш ніж очевидна. «Знаєш, доню, іноді бувають такі сни – просто сни».
Але мені хотілося б звернути увагу ще ось на що: а хто працює за Правилами Гри з воротарем, який двічі допустив таку помилку? Адже логічне свисток арбітра неминуче обернувся б гольовим моментом біля воріт выигрывавшего з мінімальним рахунком «Динамо»! Що ж, сподіваюся, роз’яснювальна робота була проведена з обома «героями» епізодів.
МИ НЕ ГІРШЕ – МИ КРАЩЕ!
Ось такі ми погані? Анітрохи. У нас в достатній кількості досить кваліфіковані арбітри – Жабченко, цілком успішно відпрацював два центральних поєдинку, арбітри ФІФА Бойко (шкода, травма йому завадила здорово) та Арановський, у яких ще все попереду в кар’єрі. У нас вже цілком реальна присутність в Європі, яке, напевно, було б більше, якби не дивовижне, часом незбагненне огиду наших арбітрів до іноземних мов, зокрема, англійської. Його незнання виставляє певний стеля в кар’єрі, і можеш скільки завгодно намагатися пробити його верхівкою. (До речі, наших тренерів ця сентенція теж цілком стосується.) Але в Україні це найвищий рівень, і якщо б тільки ми не налаштовували себе заздалегідь на погане і підозріле…
Втім, відштовхнемося від тих, хто, за ідеєю, повинен забороняти нам колупатися в носі. Давайте знову згадаємо перший півфінальний матч «Наполі» і «Дніпра», спробувавши розумно пояснити ляп норвезької суддівської бригади – ви розумієте, про що. Істеричний крик італійської сторони – звідки ви, мовляв, цих арбітрів вийняли, вони ж нічого не вміють! – наривається на дуже просте спростування: а ви пред’явите помічника головного арбітра ще хоч одну претензію. Або він умів, вмів, а потім р-раз! – і зазнав метаморфозу?!
Другий матч, і як не згадати ще один гол «Дніпра»/Селезньова. Правда, тут претензії виникли виключно у італійської сторони, тому що фахівці оцінили роботу серба Мажича дуже високо і навіть не подумали сумніватися щодо ключового моменту: обидва гравця прихоплювали один одного, обидва потроху порушували, ну так слід пам’ятати, що ми все ж не балет і навіть не баскетбол оцінюємо. Коротше, шукайте кримінал в іншому місці.
До чого веду. Уявіть тепер, що всі вищезгадані спірні і безперечні моменти Ліги Європи відбуваються у важливих матчах чемпіонату України. Що б у нас говорили з приводу арбітрів? Правильно. А все чому – вкрай негативна атмосфера, яка поширюється на все: рівень гри, віддачу футболістів, підозра в договорняки, з якого нині починається будь-яка оцінка, нарешті, відстеження дій суддів під мікроскопом.
Почекайте, ми ще Мартіна Аткінсона під фінал Ліги Європи препаруємо так, що чортам у пеклі стане нудно! І вже точно залишиться незрозумілим, як його поставили на такий важливий поєдинок.
Давайте починати з себе – власного ставлення, власних стосунків і власну неготовність (категоричної відмови!) від наміру досягти перемоги будь-якою ціною. В тому числі і з допомогою арбітражу.
ЯК ЦЕ БУВАЄ У НИХ
«Розкажу вам зауваження з життя». У неділю, 17 травня, у чемпіонаті Перу, не самої крутий і в той же час дуже футбольної країни, знаменита «Альянсу» (Ліма) приймала «Реал Гарсіласо» (Куско). Нинішня столиця і головний місто завойованої країни іспанцями проти стародавньої столиці імперії інків.
На 86-й хвилині гості нудно вигравали 1:0, і тоді 36-річний арбітр Рамон Бланко вирішив оживити матч. Ну, як вирішив. Події помчали навскач, і він лише неухильно виконував правила. Для початку пряму червону картку огреб Габріель Коста з «Альянси» – за грубий фол. Господарі явно занервували, бо ніяк не могли заволодіти м’ячем, «Реал» вміло його тримав. Тренер Гільєрмо Сангінетті спробував протестувати і миттю зник з галявини услід своєму гравцеві. Ще через пару хвилин лименсе Маркос Мьерс біля кутового прапорця заїхав ліктем суперника по фізіономії, отримав другу жовту і пішов. «Блакитна машина» розіграла штрафний, тут же Пабло Мігес (звичайно, з «Альянси») схопив суперника за плече і просто відкинув його убік! Його партнер Крістіан Куева, помітивши, що арбітр лізе в кишеню за карткою, встиг хапнути Бланко за руку. Дон Рамон спочатку пред’явив другу жовту Мигесу, а потім з крижаним виразом обличчя наздогнав Куэву і видалив його – за те саме хапання. Бачили б ви цю юрбу – з участю всіх гравців, співробітників клубів та телеоператора, який не забув вибігти на поле. Гарна картинка вимагає порушення правил!
П’ять червоних карток у складі однієї команди, включаючи тренерську. За дві хвилини! Унікальне досягнення, але найцікавіше, що Рамон Бланко абсолютно права, і цю його правоту підтвердила перуанська Асоціація професійних арбітрів – вона навіть привітала колегу з класною роботою.
Боже, як представлю таке у нас… Обов’язково хто-небудь бухтел б, що суддя порушив «дух закону», вбив гру і все таке – крім звичайних зойків про купленности і продажності (найчастіше від тих, хто сам і купує або на цей раз не зміг через брак грошей). Підкреслюю знову – будь-яка агресія проти арбітра це не тільки потенційне видалення (якщо рефері не надто зашуган), але і тривала дискваліфікація. Якщо ми не доб’ємося корінного перелому в ставленні до всього, що відбувається в нашому футболі – коли повага (той самий Respect!) і нещадність йдуть рука об руку і діють спільно, то кількість скандалів буде лише множитися. У тому числі скандалів, відверто висмоктаних з пальця.
