Легіонерів, які виступають в нашому футболі з минулого десятиліття, можна порахувати по пальцях. Один з них – серб Желько Любеновіч з «Зорі».
33-річний півзахисник, який з’явився в Україні без малого дев’ять років тому, встиг пограти в «Кривбасі», «Таврії» та «Олександрії», радуючи своєю вмілою грою тамтешніх уболівальників. Схоже, що нині Любеновіч переживає другу молодість – у поточному сезоні він ледь не в кожному матчі відрізняється результативною передачею або забитим м’ячем. На сьогоднішній день в його активі значиться 7 голів, що є найкращим показником в українській кар’єрі футболіста.
Якщо порахувати внесок сербського легіонера в очкову скарбничку «Зорі» в поточному чемпіонаті, то він допоміг поповнити її на 9 пунктів. Цікаво, що найбільш постраждалими від його результативних ударів стали «Говерла» та «Динамо».
У воротах першої з цих команд Желько Любеновіч розписався по разу, що в обох випадках приносило переможний результат 2:1, те ж саме можна сказати і про його внесок в іграх з «Динамо», вкритий з однаковим рахунком 2:2.
– Ви не замислювалися, яка з команд прем’єр-ліги постраждала від ваших голів більше всього? – адресую запитання Любеновичу.
– Навіть не замислювався про це. Якщо не помиляюся, найчастіше забивав «Динамо». Причому, саме Шовковському. Пам’ятаю, двічі засмутив його в бутність гравцем «Таврії», а ще два рази в нинішньому чемпіонаті.
– Виходить, у самого вікового футболіста столичного клубу на Любеновіча має зуб?
– Може бути, не знаю (сміється). Але я його цим жодним чином не хотів образити.
– З роками ваша результативність стала збільшуватися. З чим це пов’язуєте?
– По-перше, всі футболісти довгий час грають разом, по-друге, протягом не одного сезону командою керує один і той же тренер. Ми звикли один до одного, до стилю роботи і вимогам Юрія Вернидуба. У нас хороше взаєморозуміння та взаємозв’язок на полі. Завдяки всьому цьому результати «Зорі» з року в рік покращуються.
– У попередньому турі вашого гола виявилося недостатньо для перемоги над «Карпатами». Прикро було втрачати очки у грі з одним із аутсайдерів?
– Звичайно. Адже ми дуже хотіли здобути перемогу в цьому матчі. Але, на жаль, не вийшло. Слава Богу, що незважаючи на втрату двох очок, «Зоря», як і раніше, посідає четверте місце, за два тури до фінішу чемпіонату зберігаючи його за собою.
– Ваш м’яч у ворота львівської команди став одним з найефектніших у турі за версією «СЭ». Це притому, що голи після ударів головою – не ваш коник?
– Так, ви праві. Якщо мені не зраджує пам’ять, то до цього останній раз головою забивав ще в «Таврії». Було це в першому або другому сезоні моїх виступів за сімферопольський клуб. До речі, тоді відзначився у грі з ужгородською командою, що носила тоді назву «Закарпаття». Після того голу я дуже довгий час не забивав ударом головою. Радий, що нарешті це зробити вдалося, ще й вийшло все досить гарно.
– А чи багато м’ячів вдавалося забивати головою раніше, ще до переїзду в Україну?
– Виступаючи в чемпіонаті Сербії за «Младост», відзначився таким чином три або чотири рази. Наш тренер застосовував тактику, що передбачала при розіграші «стандартів» завершувати подачі ударом головою, що мені вдавалося.
– Удосконалювати гру головою досі продовжуєте?
– Зрозуміло. Доводиться в цьому напрямку працювати на кожному тренуванні. Ми постійно відпрацьовуємо удари як головою, так і ногами. Хоч і мало в моїй кар’єрі було м’ячів, забитих таким чином, я все ж постійно вдосконалююсь в цьому футбольному елементі.
– Майже кожен ваш гол радує футбольних естетів. Звідки таке вміння?
– Мабуть, це прийшло само собою, у міру набуття досвіду. Я завжди намагався якомога більше забивати, хоча на першому місці у мене завжди були не особисті інтереси, а командні. Ось і в цьому році голи прийшли разом з результатами команди. Дуже радий, що все так відбувається.
– Як вдалося «Зорі» не розгубити свої кращі якості після відходу групи провідних гравців – Ніколи Ігнятьєвича, Янніка Болю і Данилу?
– Коли вони пішли, всі думали, що грати ми будемо гірше. Але вийшло так, що прийшли на їх позиції футболісти зуміли гідно замінити вибулих. Майстерність Данилу і Болі в завершенні атак було дійсно високим, проте парадокс: результати команди стали краще, ніж під час їх виступів у «Зорі».
– У «Зорі» виступає багато молодих футболістів. Як оцінюєте їхні перспективи?
– У нас зараз грають хлопці, серед яких представники різних збірних. Їм ще належить багато працювати, щоб стати висококваліфікованими майстрами. Але вже зараз можна сміливо стверджувати, що у кожного з них хороше майбутнє. Упевнений, що при належному ставленні до своїх професійних обов’язків вони зможуть розраховувати на виступи в солідних клубах і національної збірної.
– Зараз у «Зорі» напевно всі думки пов’язані з Лігою Європи?
– Звичайно ж! Ми з нетерпінням чекаємо участі в єврокубковому турнірі. У минулому році у «Зорі» у Лізі Європи були непогані результати: команда подолала два раунди, прикро спіткнувшись на третьому – у матчі з «Феєноордом». Тепер кожен з нас поступово починає готувати себе до чергового старту у другому за значущістю клубному турнірі континенту. Сподіваюся, що у новому розіграші «Зорі» вдасться показати результати ще краще, ніж торік.
– У найближчому турі вашу команду очікує, можна сказати, унікальний матч. Цей той випадок, коли виїзна гра не потребує виїзду в інше місто…
– Так, ситуація і справді цікава. У мене в житті таке буде перший раз. А якщо говорити конкретно, то я вважаю, що зустріч із запорізьким «Металургом» буде цікавою і принесе задоволення глядачам завдяки хорошій грі. Сподіваюся, що вперше в цьому сезоні на «Славутич-Арені», яка служить домашнім полем не тільки для рідної команди, але і «Зорі», збереться багато вболівальників. А ще сподіваюся, що підсумковий результат буде на нашу користь.
– Багато луганських вболівальників підтримують вашу команду під час матчів чемпіонату?
– На кожній грі фан-сектор «Зорі» нас підтримує. Хлопці супроводжують нашу команду і в виїзних матчах, їздячи по містах України. Ситуація нині як для самої команди, так і для її вболівальників, непроста, але незважаючи на труднощі, вони завжди з «Зорею». Ми їм за це дуже вдячні.
